Хизарт инструкция по применению цена

Хизарт-Н инструкция и описание

• Описание
• Цены в аптеках

ХИЗАРТ-H
(HYSART-H)
состав
действующие вещества: 1 таблетка содержит кандесартана цилексетила в пересчете на 100% вещество 16 мг и гидрохлортиазида в пересчете на 100% вещество 12,5 мг
вспомогательные вещества: лактоза; крахмал кукурузный повидон (К-30); кальция кармеллоза; магния стеарат тартразин (Е 102).
Лекарственная форма. Таблетки.
Фармакологическая группа.
Комбинированные препараты ингибиторов ангиотензина II. Код АТС С09D А06.
Клинические характеристики.
Показания.
Эссенциальная гипертензия в случаях, когда монотерапия кандесартана цилексетилом или гидрохлоротиазидом недостаточно.
Противопоказания.
Гиперчувствительность к действующим веществам или к любому из вспомогательных веществ. Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина <30 мл / мин / 1,73 м2 площади поверхности тела (ППТ)), тяжелая печеночная недостаточность и / или застой желчи, стойка гипокалиемия или гиперкальциемия, подагра.
Способ применения и дозы.
Дозировки.
Рекомендованная начальная и обычная поддерживающая доза кандесартана цилексетила составляет 16 мг 1 раз в сутки.
Рекомендованная начальная и обычная поддерживающая доза гидрохлоротиазида составляет 12,5 мг 1 раз в сутки.
Терапию следует корректировать в соответствии с реакцией артериального давления (АД).
Максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 4 недель от начала лечения.
Перед переводом пациента на Хизарт-Н дозу кандесартана цилексетила следует титровать с учетом АД.
При клинической целесообразности можно рассматривать прямой переход с монопрепаратов на комбинированный препарат Хизарт-Н.
Применение.
Хизарт-Н следует принимать 1 раз в сутки вместе с едой или без нее.
Пациенты пожилого возраста.
Корректировка начальной дозы у пациентов пожилого возраста не требуется.
Пациенты с уменьшением внутрисосудистого объема циркулирующей крови (ОЦК).
Для пациентов, у которых существует риск артериальной гипотензии, например для пациентов с возможным уменьшением объема циркулирующей крови, следует рассматривать начальную дозу кандесартана цилексетила 4 мг. Таким пациентам не рекомендуется назначение комбинированного препарата в дозе 16 / 12,5 мг или 32/25 мг. Таким пациентам назначают монопрепарат кандесартана цилексетил (Хизарт) в дозе 4 или 8 мг, в зависимости от степени тяжести и переносимости с добавлением соответствующей дозы гидрохлоротиазида при необходимости.
Пациенты с почечной недостаточностью.
Данные категории пациентов желательно применять петлевые, а не тиазидные диуретики. Хизарт-Н не следует применять для лечения пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл / мин / 1,73 м2 ППТ). Рекомендуется титрования дозы кандесартана цилексетила для пациентов с почечной недостаточностью, клиренс креатинина у которых составляет ≥ 30 мл / мин / 1,73 м2 ППТ до начала лечения Хизарт-H (для пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести рекомендуемая начальная доза кандесартана цилексетила составляет 4 мг).
Пациенты с печеночной недостаточностью.
Рекомендуется титрования дозы кандесартана цилексетила для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести до начала лечения Хизартом-Н (рекомендуемая начальная доза кандесартана цилексетила для таких пациентов составляет 2 мг). Дозу можно корректировать с учетом АД. Хизарт-Н не следует применять для лечения пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью и / или холестазом.
Побочные реакции.
Побочные реакции при приеме кандесартана цилекситилу / гидрохлоротиазида легкие и временные.
Возможны нижеприведенные часто (> 1/100) побочные реакции.
Кандесартана цилексетил / гидрохлоротиазид.
Со стороны нервной системы: головокружение / вертиго.
Кандесартана цилексетил.
Очень редко (<1/10 000) возможны побочные реакции:
со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз
метаболические нарушения: гиперкалиемия, гипонатриемия
со стороны нервной системы: головокружение, головная боль
со стороны пищеварительного тракта: тошнота
гепатобилиарной системы: повышение уровня ферментов печени, нарушение функции печени или гепатит
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: ангионевротический отек, сыпь, крапивница, зуд
со стороны костно-мышечной системы: боль в спине, артралгия, миалгия;
со стороны почек и мочевыводящих путей: нарушение функции почек, включая почечную недостаточность у предрасположенных пациентов.
Гидрохлоротиазид.
При монотерапии гидрохлоротиазидом, дозы которого, как правило, составляют 25 мг или больше, могут отмечаться нижеприведенные побочные реакции. Частота побочных реакций такова: часто (> 1/100), нечасто (> 1/1000 и <1/100) и редко (<1/1000):
со стороны крови и лимфатической системы: редко — лейкопения, нейтропения / агранулоцитоз, тромбоцитопения, апластическая анемия, угнетение костного мозга, гемолитическая анемия
со стороны иммунной системы: редко — анафилактические реакции;
метаболические нарушения: часто — гипергликемия, гиперурикемия, нарушение электролитного баланса (включая гипонатриемию и гипокалиемии)
психические нарушения: редко — нарушение сна, депрессия, беспокойство,
со стороны нервной системы: часто — головокружение, вертиго; редко — парестезии;
со стороны органов зрения: редко — временная расплывчатость изображения
со стороны сердечно-сосудистой системы: редко: постуральная гипотензия жидкие: некротизирующий ангиитов (васкулит, кожный васкулит) редко — аритмия;
со стороны дыхательной системы: редко — нарушение внешнего дыхания (включая пневмонит и отек легких).
со стороны пищеварительного тракта: редко — анорексия, потеря аппетита, раздражение слизистой оболочки желудка, диарея, запор редко — панкреатит
гепатобилиарной системы: редко — желтуха (внутрипеченочный холестатическая желтуха)
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: иногда — сыпь, крапивница, фотосенсибилизация; редко — токсический эпидермальный некролиз, кожные реакции, подобные системной красной волчанки, реактивация кожной формы системной красной волчанки;
со стороны костно-мышечной системы: редко — мышечный спазм;
со стороны почек и мочевыводящих путей: часто — глюкозурия; редко — почечная дисфункция и интерстициальный нефрит
общие нарушения: часто — слабость, редко — лихорадка,
лабораторные показатели: часто — повышение уровня холестерина и триглицеридов; редко — повышение уровня азота мочевины и креатинина сыворотки.
Изменения лабораторных показателей: данные о случаях повышения уровня мочевой кислоты, глюкозы и АЛТ в сыворотке, незначительное снижение уровня гемоглобина и повышение АСТ, повышение уровня креатинина, мочевины или калия и снижение уровня натрия.
Передозировки.
Симптомы. К основным проявлениям передозировки кандесартана цилексетила можно отнести симптоматическую гипотензию и головокружение.
Основным проявлением передозировки гидрохлоротиазида является острая потеря жидкости и электролитов. Могут также наблюдаться такие симптомы, как головокружение, артериальная гипотензия, жажда, тахикардия, желудочковая аритмия, седация / потеря сознания и судороги мышц.
Лечение. Специфической информации по лечению передозировки препарата нет. Однако в случае передозировки предлагаются следующие меры. Необходимо вызвать рвоту или провести желудочный лаваж. При возникновении симптоматической артериальной гипотензии следует начать симптоматическое лечение и отслеживание жизненно важных функций. Пациента следует положить на спину, поднять ему нижние конечности. Если этого недостаточно, следует увеличить объем плазмы крови путем инфузии, например, изотонического солевого раствора. При необходимости следует проверить и откорректировать электролитный и кислотный баланс сыворотки. Если вышеупомянутых мер недостаточно, можно применять симптоматические лекарственные средства.
Кандесартан не удаляется с помощью гемодиализа. Неизвестно, до какой степени удаляется гидрохлоротиазид с помощью гемодиализа.
Применение в период беременности или кормления грудью.
Хизарт-Н противопоказан в период беременности. Если беременность обнаружена во время лечения, терапию следует прекратить. На сегодня неизвестно, проникает кандесартана цилексетил в грудное молоко. В связи с возможным нежелательным воздействием на грудных детей Хизарт-Н не следует применять в период кормления грудью.
Дети.
Безопасность и эффективность применения препарата у детей не установлены, поэтому его не назначают этой возрастной категории пациентов.
Особенности применения.
Почечная недостаточность.
Этой категории пациентов желательно применять петлевые диуретики, а не тиазидов. При применении препарата Хизарт-Н пациентам с почечной недостаточностью рекомендуется периодический мониторинг уровня калия, креатинина и мочевой кислоты в сыворотке крови.
Трансплантация почек.
Нет опыта применения препарата Хизарт-Н пациентам, которые недавно перенесли трансплантацию почек.
Стеноз почечной артерии.
Другие лекарственные средства, влияющие на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, например, ингибиторы АПФ (АПФ), могут повышать уровень мочевины и креатинина сыворотки у пациентов с двусторонним или монолатеральном стенозом почечной артерии. Подобный эффект можно ожидать при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Уменьшение ОЦК.
У пациентов с уменьшением ОЦК и / или гипонатриемией может возникнуть симптоматическая гипотензия, как и при применении других средств, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему. Поэтому не рекомендуется применять Хизарт-Н, пока ОЦК НЕ будет скорректирован.
Анестезия и хирургические вмешательства.
У пациентов, получающих лечение антагонистами рецепторов ангиотензина II, артериальная гипотензия может развиться во время анестезии и хирургических вмешательств из-за блокады ренин-ангиотензин-. В редких случаях артериальная гипотензия может быть настолько тяжелой, что может возникнуть необходимость применения внутривенных жидкостей и / или вазопрессоров.
Печеночная недостаточность.
Тиазиды следует с осторожностью применять пациентам с печеночной недостаточностью или прогрессирующими заболеваниями печени, поскольку незначительные изменения водно-электролитного баланса могут спровоцировать печеночную кому. Клинического опыта применения препарата пациентам с печеночной недостаточностью нет.
Стеноз аорты или митрального клапана, обструктивная гипертрофическая кардиомиопатия.
Как и при применении других сосудорасширяющих средств, особую осторожность необходимо соблюдать при лечении пациентов с гемодинамически значимым стенозом аорты или митрального клапана или обструктивной гипертрофической кардиомиопатией.
Первичный гиперальдостеронизм.
Пациенты с первичным гиперальдостеронизмом обычно не реагируют на антигипертензивные лекарственные средства, действуют путем подавления ренин-ангиотензин-. Поэтому применение таких пациентов не рекомендуется.
Нарушение электролитного баланса.
Как и в любых пациентов, получающих терапию диуретиками, через соответствующие промежутки времени следует проводить периодическое определение электролитов сыворотки крови.
Тиазиды, включая гидрохлоротиазид, могут вызвать нарушение водно-электролитного баланса (гиперкальциемию, гипокалиемии, гипонатриемии, гипомагниемия и гипохлоремический алкалоз).
Тиазидные диуретики могут снижать выведение кальция с мочой и вызывать преходящее и незначительное повышение концентрации кальция в сыворотке крови.
Заметная гиперкальциемия может быть признаком сокрытия гиперпаратиреоза. К проведению проверки функции паращитовидных желез применение тиазидов следует прекратить.
Гидрохлоротиазид дозозависимо усиливает выведение калия с мочой, что может привести к гипокалиемии. Этот эффект гидрохлоротиазида менее выражен при применении его комбинации с кандесартана цилексетилом. Риск гипокалиемии может быть повышенным у пациентов с циррозом печени, с усиленным диурезом, с недостаточным пероральным приемом электролитов и у пациентов, получающих сопутствующую терапию кортикостероидами или АКТГ.Опираясь на опыт применения других лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, сопутствующее применение Хизарту-Н и калийсберегающих диуретиков, калиевых добавок или солевых заменителей или других средств, которые могут повысить уровень калия в сыворотке (например гепарина), может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови.
Лечение ингибиторами АПФ или антагонисты рецепторов ангиотензина II может привести к гиперкалиемии, особенно при наличии сердечной недостаточности и / или почечной недостаточности.
Тиазиды повышают выведение магния с мочой, что может привести к гипомагниемии.
Влияние на метаболизм и эндокринную систему.
Лечение тиазидными диуретиками может нарушить толерантность к глюкозе. Может потребоваться коррекция дозы противодиабетических средств, включая инсулин. Во время терапии тиазидами может проявиться латентный сахарный диабет. С терапией тиазидными диуретиками ассоциировалось повышение уровня холестерина и триглицеридов. Однако при дозе гидрохлоротиазида 12,5 мг, содержащейся в препарате, побочные эффекты минимальны или их нет.
Тиазидные диуретики повышают концентрацию мочевой кислоты в сыворотке и могут спровоцировать подагру у предрасположенных к ней пациентов.
Общие сведения.
У пациентов, чей сосудистый тонус и функция почек зависят преимущественно от активности ренин-ангиотензин-(например, пациенты с тяжелой застойной сердечной недостаточностью или с заболеваниями почек, включая стеноз почечной артерии), лечение другими лекарственными средствами, влияющими на эту систему, ассоциировалось с острой артериальной гипотензии, азотемией, олигурией или, изредка, острой почечной недостаточностью. Возможность подобных эффектов нельзя исключать при применении антагонистов рецепторов ангиотензина II.
Как и в случае с любыми другими антигипертензивными препаратами, чрезмерное снижение АД у пациентов с ишемической кардиопатией или ишемическими цереброваскулярными заболеваниями может привести к инфаркту миокарда или инсульта.
Реакции гиперчувствительности к гидрохлоротиазида могут возникнуть у пациентов с или без аллергии, или бронхиальной астмы в анамнезе, однако более вероятны у пациентов с такими заболеваниями.
Возможно обострение или активация системной красной волчанки при применении тиазидных диуретиков.
Препарат содержит лактозу в качестве вспомогательного вещества, поэтому его не следует принимать пациентам с редкими наследственными случаями непереносимости галактозы, лактазной недостаточности Лаппа или мальабсорбции глюкозы-галактозы.
Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами.
Влияние на способность управлять автотранспортом или работе с механизмами не изучали, однако, учитывая фармакодинамические свойства кандесартана, маловероятно, чтобы он влиял на такую ??способность. При управлении автотранспортом или работе с другими механизмами следует учитывать возможность возникновения артериальной гипотензии во время лечения Хизартом-Н, которая может сопровождаться головокружением и повышенной утомляемостью.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействия.
Клинически значимого лекарственного взаимодействия кандесартана с соединениями, которые содержат гидрохлоротиазид, варфарин, дигоксин, пероральные контрацептивы (такие как этинилэстрадиол / левоноргестрел), глибенкламид и нифедипин, не обнаружено.
Другие антигипертензивные средства могут усиливать антигипертензивный эффект Хизарту-Н.
Можно ожидать, что снижение уровня калия, что характерно для гидрохлоротиазида, усиливается другими лекарственными средствами, которые ассоциируются с потерей калия и гипокалиемией (например другими калийсберегающими диуретиками, слабительными средствами, амфотерицином, карбеноксолоном, пенициллином G натрия, производными салициловой кислоты).
Опыт применения других лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, предполагает, что сопутствующее применение Хизарту-Н с калийсберегающими диуретиками, калиевыми добавками, заменителями соли, содержащими калий, или другими лекарственными средствами, которые могут повысить уровень калия (например с гепарином), может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови.
Гипокалиемия, вызванная диуретиками, и гипомагниемия способствуют потенциальным Кардиотоксический эффектам гликозидов наперстянки и противоаритмических средств. При одновременном применении Хизарту-Н с этими лекарственными средствами рекомендуется проводить периодический мониторинг уровня калия сыворотки крови.
Возможно обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и его токсичности при одновременном применении лития с ингибиторами АПФ или гидрохлоротиазидом. Подобный эффект может возникнуть с антагонистами рецепторов ангиотензина II, и, следовательно, при одновременном применении рекомендуется тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке крови.
Как и при применении ингибиторов АПФ, одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II с НПВП может увеличить риск развития почечной недостаточности, включая острую почечную недостаточность, а также повышение уровня калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с нарушениями функции почек в анамнезе. Данную комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста.
Пациенты должны получать достаточное количество жидкости, а также следует учитывать необходимость мониторинга функции почек после начала сопутствующей терапии и периодического мониторинга позже.
Нестероидные противовоспалительные средства уменьшают диуретическое, натрийуретический и антигипертензивный эффект гидрохлоротиазида.
Холестипол или холестирамин уменьшают абсорбцию гидрохлоротиазида.
Гидрохлоротиазид может усиливать эффект неполяризуючих релаксантов скелетных мышц (например тубокурарину).
Тиазидные диуретики могут повышать уровень кальция сыворотки через его пониженное вывода. При назначении кальциевых добавок или витамина Д необходимо следить за уровнями кальция в сыворотке и соответственно корректировать дозу.
Тиазиды могут усиливать гипергликемический эффект b-блокаторов и диазоксида.
Антихолинергические препараты (такие как атропин, биперидена) могут повышать биодоступность диуретиков тиазидного типа, снижая моторику желудочно-кишечного тракта и скорость опорожнения желудка.
Тиазиды могут повысить риск побочных эффектов, амантадина.
Тиазиды могут уменьшать почечный клиренс цитотоксических препаратов (циклофосфамид, метотрексат) и усиливать их миелосупрессивного эффекты.
Риск гипокальциемии может повыситься при одновременном применении стероидов или АКТГ.
Одновременный прием алкоголя, барбитуратов или анестетиков может привести к постуральной гипотензии.
Лечение тиазидными диуретиками может ухудшить переносимость глюкозы. Может возникнуть необходимость в корректировке дозы противодиабетических средств, включая инсулин.
Гидрохлоротиазид может вызвать снижение реакции артерий на прессорные амины (например, адреналин), но этого недостаточно для исключения прессорного эффекта.
Гидрохлоротиазид при одновременном применении с йодированной рентгенконтрастной веществом в высоких дозах может повышать риск острой почечной недостаточности.
Прием пищи не влияет на биодоступность кандесартана.
Клинически значимого взаимодействия между гидрохлоротиазидом и пищей нет.
Фармакологические свойства.
Фармакодинамика. Ангиотензин II является первичным вазоактивным гормоном ренин-ангиотензин-, он играет роль в патофизиологии артериальной гипертензии (АГ), сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых нарушений. Основные физиологические эффекты ангиотензина II, такие как сужение кровеносных сосудов, стимуляция секреции альдостерона, регуляция солевого и водного гомеостаза и стимуляция роста клеток, опосредованные через рецептор типа 1 (АТ1).
Кандесартан является антагонистом рецептора ангиотензина II, селективного для АТ1 рецепторов, с крепким связыванием с рецептором и медленной диссоциацией с ним. Он не имеет активности агониста. Кандесартан не ингибируется АПФ (АПФ), что превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. Влияния на АПФ и потенцирование брадикинина или субстанции Р нет. При сравнении кандесартана с ингибиторами АПФ развитие кашля реже встречался у пациентов, получавших кандесартан.
Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, которые, как известно, играют роль в сердечно-сосудистой регуляции. Антагонизм АТ1 рецепторов приводит к дозозависимому повышение уровня ренина плазмы крови, ангиотензина I и ангиотензина II, а также к снижению концентрации альдостерона в плазме крови.
Гидрохлоротиазид блокирует реабсорбцию натрия, главным образом, в дистальных почечных канальцах, и способствует выведению натрия, хлоридов и воды. Почечное выведение калия и магния повышается в зависимости от дозы препарата, тогда как кальций реабсорбируется в большей степени. Гидрохлоротиазид снижает объем плазмы и внеклеточной жидкости и уменьшает минутный сердечный выброс и АД. При длительной терапии снижен периферическое сопротивление способствует снижению АД.
Кандесартан и гидрохлоротиазид оказывают аддитивный антигипертензивный эффект. У пациентов, страдающих артериальной гипертензией, Хизарт-Н приводит к дозозависимому и длительного снижения АД. Антигипертензивная активность обусловлена ??уменьшением системного периферического сопротивления без рефлекторного повышения частоты сердечных сокращений. Есть и информация о тяжелой или чрезмерной артериальной гипотензии после приема первой дозы или синдрома отмены.
После приема разовой дозы Хизарту-Н начало антигипертензивного эффекта обычно наступает в пределах 2:00. При постоянном лечении наибольшее снижение АД с любой дозой достигается в течение 4 недель и поддерживается при длительном лечении. Хизарт-Н при приеме 1 раз в сутки обеспечивает эффективное и равномерное снижение АД в течение 24 часов с небольшой разницей между максимальным и минимальным эффектами течение интервала дозирования. Хизарт-Н одинаково эффективен независимо от возраста и пола пациентов.
На сегодняшний день нет данных о применении кандесартана цилексетила / гидрохлоротиазида пациентам с заболеваниями почек / нефропатией, снижением функции левого желудочка / застойной сердечной недостаточностью и состоянием после перенесенного инфаркта миокарда.
Фармакокинетика.
Абсорбция и распределение.
Кандесартана цилексетил.
Кандесартана цилексетил является пролекарством, которые могут применяться перорально. Он быстро превращается в активное вещество, кандесартан, путем сложноэфирной гидролиза во время абсорбции из пищеварительного тракта, прочно связывается с АТ1-рецепторами и медленно распадается. Биодоступность таблетки составляет 40%. Максимальная концентрация в сыворотке крови (Сmах) достигается через 3-4 часа после приема. Концентрации кандесартана в сыворотке растут линейно с повышением доз в пределах терапевтической дозы.
Разницы в фармакокинетике кандесартана, которая была связана с полом, не наблюдается. Прием пищи не оказывает существенного влияния на площадь под кривой концентрация-время (AUC).
Кандесартан в значительной степени связывается с белками плазмы крови (более 99%). Видимый объем распределения кандесартана составляет 0,1 л / кг.
Гидрохлоротиазид.
Гидрохлоротиазид быстро абсорбируется в пищеварительном тракте с абсолютной биодоступностью 70%. Прием пищи улучшает абсорбцию гидрохлоротиазида примерно на 15%. Биодоступность может снижаться у пациентов с сердечной недостаточностью и выраженными отеками. Связывание гидрохлоротиазида с белками плазмы крови составляет около 60%. Видимый объем распределения -около 0,8 л / кг.
Метаболизм и выведение из организма.
Кандесартана цилексетил.
Кандесартан, главным образом, выводится из организма с мочой и желчью в неизмененном виде и лишь в незначительной степени — путем печеночного метаболизма.
Период полувыведения кандесартана составляет примерно 9:00. После приема многократных доз кумуляции препарата в организме не происходит.
Общий клиренс кандесартана составляет примерно 0,37 мл / мин / кг, а почечный клиренс — около 0,19 мл / мин / кг. Почечная экскреция кандесартана осуществляется путем как гломерулярной фильтрации, так и активной канальцевой секреции. После приема внутрь 14С-меченого кандесартана цилексетила примерно 26% дозы выводится с мочой в виде кандесартана и 7% — в виде неактивного метаболита, хотя примерно 56% дозы в кале в виде кандесартана и 10% — в виде неактивного метаболита.
Гидрохлоротиазид.
Гидрохлоротиазид не метаболизируется и выводится в основном в неизмененном виде путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции. Конечный период полувыведения составляет 8:00. Примерно 70% дозы, принятой внутрь, выводится с мочой в течение 48 часов. Период полувыведения гидрохлоротиазида остается неизменным при комбинации с кандесартана цилексетилом. Дополнительной кумуляции гидрохлоротиазида после приема повторных доз комбинации по сравнению с монотерапией не происходит.
Фармакокинетика в особых категорий пациентов.
Кандесартана цилексетил.
У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) Сmax и AUC кандесартана повышены примерно на 50% и 80% соответственно по сравнению с молодыми пациентами. Однако реакция АД и частота возникновения побочных эффектов являются одинаковыми после приема установленной дозы кандесартана у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста.
У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек максимальная концентрация и AUC кандесартана повышается после многократного приема доз примерно на 50% и 70% соответственно, тогда как период полувыведения остается неизменным. Соответствующие изменения у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью составляют примерно 50% и 110% соответственно, а период полувыведения увеличивается в 2 раза.
Показатель AUC кандесартана у пациентов, находящихся на гемодиализе, подобный тому, который наблюдается у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.
У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести отмечается повышение показателя AUC кандесартана на 23%.
Гидрохлоротиазид.
Конечный период полувыведения гидрохлоротиазида увеличивается у пациентов с почечной недостаточностью.
Фармацевтические характеристики.
Основные физико-химические свойства: желтые продолговатые двояковыпуклые таблетки с насечкой для деления с одной стороны.
Срок годности. 2 года.
Условия хранения.
Хранить в оригинальной упаковке в недоступном для детей месте при температуре не выше 30 ° С.
Упаковка.
По 10 таблеток в блистере, по 1 или 10 блистеров в картонной коробке.
Категория отпуска. По рецепту.

Новости медицины:

Это антигипертензивное (снижающее артериальное давление) лекарство.

Оно селективно (избирательно) блокирует рецепторы ангиотензина II, прочно связывается с ними с последующей медленной диссоциацией. Его действие связано со способностью предупреждать развитие эффектов ангиотензина II — повышение АД, вазоконстрикцию, стимуляцию продукции и высвобождения альдостерона, катехоламинов, вазопрессина, усиление сердечных сокращений, реабсорбцию натрия. Благодаря этому уменьшается сопротивление сосудов, повышается почечный кровоток, клубочковая фильтрация. Компенсаторно увеличивается активность ренина плазмы, концентрация ангиотензина I и II. Эффект развивается постепенно, длится до 24 часов.

Состав и форма выпуска

Активный компонент: кандесартан.

Выпускается Хизарт-8 в форме таблеток (8 мг).

Показания

Хизарт-8 показан:

— при эссенциальной артериальной гипертензии;

— при сердечной недостаточности;

— при систолической дисфункции левого желудочка (снижении фракции выброса менее 40%).

Противопоказания

Хизарт-8 нельзя назначать:

— при тяжелой дисфункции печени/почек;

— при непереносимости компонентов;

— детям (эффективность, безопасность применения не установлены).

Применение при беременности и кормлении грудью

Категория действия на плод по USFDA — D.

Применять Хизарт-8 в эти периоды не рекомендуется.

Если беременность диагностируется в период приема, лечение немедленно прекращают.

Способ применения и дозы

Хизарт-8 применяют перорально (внутрь).

Стандартное дозирование при артериальной гипертензии: начальная, обычная поддерживающая доза — 8 мг один раз в сутки. Дозу можно повысить до 16 — 32 мг/сутки.

Стандартное дозирование при сердечной недостаточности: начальная доза — 4 мг один раз в сутки, целевая доза — 32 мг один раз в сутки (дозу повышают постепенно).

Коррекция дозы для пациентов преклонного возраста не требуется.

Коррекция дозы для пациентов дисфункцией почек: начальная доза составляет 4 мг.

Коррекция дозы для пациентов с дисфункцией печени: начальная доза при легкой или умеренной степени тяжести — 2 мг/сутки.

Коррекция дозы для пациентов негроидной расы: гипотензивное действие выражено меньше, поэтому может потребоваться повышение дозы.

Передозировка

Симптомы передозировки: падение артериального давления, головокружение.

Следует незамедлительно обратиться за медицинской помощью. Пациенту придают горизонтальное положение с поднятыми ногами. Проводится симптоматическое лечение. Необходим постоянный контроль функций жизненно важных органов. При необходимости нужно увеличить объем плазмы путем инфузии.

Побочные эффекты

Инфекции/инвазии: кашель, инфекции дыхательных путей.

Изменения анализа крови: нейтропения, снижение уровня гемоглобина, лейкопения, агранулоцитоз.

Нарушения обмена веществ: гипонатриемия, гиперкалиемия.

Неврологические расстройства: вертиго/головокружение, головная боль.

Пищеварительные расстройства: тошнота.

Гепатобилиарные расстройства: повышенная активность ферментов печени, нарушение функционального состояния печени, гепатит.

Изменения на коже: зуд, ангионевротический отек, экзантема, крапивница.

Костно-мышечные изменения: артралгия, боль в спине, миалгия.

Мочевыделительные расстройства: нарушение функционального состояния почек, в том числе недостаточность (у особ с предрасположенностью).

Условия и сроки хранения

Хранить Хизарт-8 требуется в оригинальной упаковке не более двух лет. Температурный режим: 15—25°C.

Сайт Моя Аптека
является современной информационно-справочной платформой, которая помогает найти и сравнить цены на любые товары аптечного ассортимента в аптеках Украины. Это самый простой способ подобрать лекарства по самой низкой цене в ближайшей к Вам аптеке и сэкономить до 20-30%
на некоторых покупках.

Просматривайте актуальные цены и наличие необходимого товара в любой аптеке на карте в онлайн формате, бронируйте его всего в несколько шагов и забирайте в удобное время в указанной аптеке.

• Как забронировать лекарства на сайте Моя Аптека?

  Оформить резерв
  на необходимый товар можно с помощью зеленой кнопки со значком корзинки «Забронировать» на странице товара, на карте или прямо из каталога.

• Можно ли получить скидку при резервировании?

  Да! Наш сервис дает возможность экономить до 30% стоимости от фактической цены в аптеке
  на те товары, на которые предусмотрена скидка.
  Сумма скидки указывается при оформлении брони.

• Как оплатить и получить свой заказ?

  Оплата и получение товара осуществляется только в аптеке по адресу, который был выбран при бронировании товара.
  Моя Аптека
  дает возможность каждому экономить деньги и время на покупке лекарств.

Сайт mypharmacy.com.ua не предоставляет услуг по доставке/отправке товаров

О препарате

Хизарт-Н-Дс — препарат для лечения гипертензии.

Показания и дозировка

Показания препарата Хизарт-Н-ДС:

Эссенциальная гипертензия в случаях, когда монотерапия кандесартана цилексетилом или гидрохлоротиазидом недостаточно.

Дозировки.

Рекомендованная начальная и обычная поддерживающая доза кандесартана цилексетила составляет 16 мг 1 раз в сутки. Если достаточный контроль артериального давления (АД) не достигается через 4 недели лечения доза 16 мг 1 раз в сутки, дозу можно повысить до 32 мг 1 раз в сутки.

Рекомендованная начальная и обычная поддерживающая доза гидрохлоротиазида составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Если достаточный контроль АД не достигается через 4 недели лечения доза 12,5 мг 1 раз в сутки, дозу можно повысить до 25 мг 1 раз в сутки.

Терапию следует корректировать в соответствии с реакцией АД.

Максимальный антигипертензивный эффект достигается в течение 4 недель от начала лечения.

Перед переводом пациента на Хизарт-Н-ДС дозу кандесартана цилексетила следует титровать с учетом АД.

При клинической целесообразности возможен прямой переход с монопрепаратов на комбинированный препарат Хизарт-Н-ДС.

Если достаточный контроль АД не достигается при применении Хизарту-Н-ДС в дозировке 32/25 мг, следует рассмотреть целесообразность альтернативных методов лечения.

Применение.

Хизарт-Н-ДС следует принимать один раз в сутки вместе с едой или без нее.

Применение у пациентов пожилого возраста.

Корректировка начальной дозы для пациентов пожилого возраста не требуется.

Применение пациентам с уменьшением внутрисосудистого объема циркулирующей крови (ОЦК).

Для пациентов, у которых существует риск артериальной гипотензии, например для пациентов с возможным уменьшением объема циркулирующей крови, следует рассматривать начальную дозу кандесартана цилексетила

4 мг. Таким пациентам не рекомендуется назначение комбинированного препарата в дозе 16 / 12,5 мг или 32/25 мг. Таким пациентам назначают монопрепарат кандесартана цилексетила (Хизарт-Н-ДС) в дозе

4 или 8 мг, в зависимости от степени тяжести и переносимости с добавлением соответствующей дозы гидрохлоротиазида при необходимости.

Применение при почечной недостаточности.

Данной категории пациентов желательно применять петлевые, а не тиазидные диуретики. Хизарт-Н-ДС не следует применять для лечения пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатинина <30 мл / мин / 1,73 м ² ППТ). Рекомендуется титрования дозы кандесартана цилексетила для пациентов с почечной недостаточностью, клиренс креатинина у которых составляет ≥ 30 мл / мин / 1,73 м ² ППТ до начала лечения Хизарт-Н-ДС (для пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести рекомендуется начальная доза кандесартана цилексетила составляет

4 мг).

Применение при печеночной недостаточности.

Рекомендуется титрования дозы кандесартана цилексетила для пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести до начала лечения Хизартом-Н-ДС (рекомендуемая начальная доза кандесартана цилексетила для таких пациентов составляет 2 мг).

Дозу можно корректировать с учетом АД. Хизарт-Н-ДС не следует применять для лечения пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью и / или холестазом.

Передозировка

Передозировка препарата Хизарт-Н-Дс:

Симптомы. К основным проявлениям передозировки кандесартана цилексетила можно отнести симптоматическую гипотензию и головокружение.

Основным проявлением передозировки гидрохлоротиазида является острая потеря жидкости и электролитов. Могут также наблюдаться такие симптомы, как головокружение, артериальная гипотензия, жажда, тахикардия, желудочковая аритмия, седация / потеря сознания и судороги мышц.

Лечение. Информации по лечению передозировки препарата нет. Однако в случае передозировки предлагаются следующие меры. Необходимо вызвать рвоту или провести желудочный лаваж. При возникновении симптоматической артериальной гипотензии следует начать симптоматическое лечение и отслеживание жизненно важных функций. Пациента следует положить на спину, поднять ему нижние конечности. Если этого недостаточно, следует увеличить объем плазмы крови путем инфузии, например, изотонического солевого раствора. В случае необходимости следует проверить и откорректировать электролитный и кислотный баланс сыворотки. Если вышеупомянутых мер недостаточно, можно применять лекарственные средства для симптоматического лечения.

Кандесартан не удаляется с помощью гемодиализа. Неизвестно, в какой степени удаляется гидрохлоротиазид с помощью гемодиализа.

Побочные эффекты

Побочные реакции препарата Хизврт-Н-Дс при приеме кандесартана цилексетила / гидрохлоротиазида легкие и временные.

Возможны нижеприведенные часто (> 1/100) побочные реакции.

Кандесартана цилексетил / гидрохлоротиазид.

Со стороны нервной системы: головокружение / вертиго.

Кандесартана цилексетил.

Очень редко (<1/10 000) возможны нижеприведенные побочные реакции.

Со стороны крови и лимфатической системы: лейкопения, нейтропения и агранулоцитоз.

Метаболические нарушения: гиперкалиемия, гипонатриемия.

Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль.

Со стороны пищеварительного тракта: тошнота.

Гепатобилиарной системы: повышение уровня ферментов печени, нарушение функции печени или гепатит.

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: ангионевротический отек, сыпь, крапивница, зуд.

Со стороны костно-мышечной и костной систем, соединительной ткани: боль в спине, артралгия, миалгия.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: нарушение функции почек, включая почечную недостаточность у предрасположенных пациентов.

Гидрохлоротиазид.

При монотерапии гидрохлоротиазидом, дозы которого, как правило, составляют 25 мг или больше могут отмечаться побочные реакции. Частота побочных реакций, определяется как: часто (> 1/100), нечасто (> 1/1000, <1/100) и редкие (<1/1000).

Со стороны крови и лимфатической системы: редко — лейкопения, нейтропения / агранулоцитоз, тромбоцитопения, апластическая анемия, угнетение костного мозга, гемолитическая анемия.

Со стороны иммунной системы: редко — анафилактические реакции.

Метаболические нарушения: часто — гипергликемия, гиперурикемия, нарушение электролитного баланса (включая гипонатриемию и гипокалиемии).

Психические нарушения: редко — нарушение сна, депрессия, беспокойство.

Со стороны нервной системы: часто — головокружение, вертиго; редко — парестезии.

Со стороны органа зрения: редко — временная расплывчатость изображения.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко — ортостатическая гипотензия редко — некротизирующий ангиитов (васкулит, кожный васкулит), сердечная аритмия.

Со стороны дыхательной системы, торакальные и медиастинальные нарушения: редко — нарушение внешнего дыхания (включая пневмонит и отек легких).

Со стороны пищеварительного тракта: редко — анорексия, потеря аппетита, раздражение слизистой оболочки желудка, диарея, запор редко — панкреатит.

Гепатобилиарной системы: редко — желтуха (внутрипеченочный холестатическая желтуха).

Со стороны кожи и подкожной клетчатки: иногда — сыпь, крапивница, фотосенсибилизация; редко — токсический эпидермальный некролиз, кожные реакции, подобные системной красной волчанки, реактивация кожной формы системной красной волчанки.

Со стороны костно-мышечной и костной систем, соединительной ткани: редко — мышечный спазм.

Со стороны почек и мочевыводящих путей: часто — глюкозурия; редко — почечная дисфункция и интерстициальный нефрит.

Общие нарушения: часто — слабость, редко — лихорадка.

Показатели лабораторных исследований: часто — повышение уровня холестерина и триглицеридов;редко — повышение уровня азота мочевины и креатинина сыворотки.

Изменения лабораторных показателей: данные о случаях повышения уровня мочевой кислоты, глюкозы и АЛТ в сыворотке, незначительное снижение уровня гемоглобина и повышение АСТ, повышение уровня креатинина, мочевины или калия и снижение уровня натрия.

Противопоказания

Противопоказания препарата Хизарт-Н-Дс:

• Гиперчувствительность к действующим веществам или к любому из вспомогательных веществ препарата.
• Тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина <30 мл / мин / 1,73 м ² площади поверхности тела (ППТ)).
• Тяжелая печеночная недостаточность и / или застой желчи.
• Стойка гипокалиемия или гиперкальциемия.
• Подагра.

Взаимодействие с другими лекарствами и алкоголем

Клинически значимого лекарственного взаимодействия кандесартана с соединениями, которые содержат гидрохлоротиазид, варфарин, дигоксин, пероральные контрацептивы (такие как этинилэстрадиол / левоноргестрел), глибенкламид и нифедипин, не обнаружено.

Другие антигипертензивные средства могут усиливать антигипертензивный эффект Хизарту-Н-ДС.

Можно ожидать, что снижение уровня калия, что характерно для гидрохлоротиазида, усиливается другими лекарственными средствами, которые ассоциируются с потерей калия и гипокалиемией (например другими калийсберегающими диуретиками, слабительными средствами, амфотерицином, карбеноксолоном, пенициллином G натрия, производными салициловой кислоты).

Опыт применения других лекарственных средств, влияющих на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему, предполагает, что одновременное применение Хизарту-Н-ДС с калийсберегающими диуретиками, калиевыми добавками, заменителями соли, содержащими калий, или другими лекарственными средствами, которые могут повысить уровень калия (например гепарин), может привести к повышению уровня калия в сыворотке крови.

Гипокалиемия, вызванная диуретиками, и гипомагниемия способствуют потенциальным Кардиотоксический эффектам гликозидов наперстянки и противоаритмических средств. При одновременном применении Хизарт-Н-ДС с этими лекарственными средствами рекомендуется проводить периодический мониторинг уровня калия сыворотки крови.

Возможно обратимое повышение концентрации лития в сыворотке крови и его токсичности при одновременном применении лития с ингибиторами АПФ или гидрохлоротиазидом. Подобный эффект может возникнуть с антагонистами рецепторов ангиотензина II, поэтому при одновременном применении рекомендуется тщательный мониторинг уровня лития в сыворотке крови.

Как и при применении ингибиторов АПФ, одновременное применение антагонистов рецепторов ангиотензина II с НПВП может увеличить риск развития почечной недостаточности, включая острую почечную недостаточность, а также повышение уровня калия в сыворотке крови, особенно у пациентов с нарушениями функции почек в анамнезе. Данную комбинацию следует применять с осторожностью, особенно у пациентов пожилого возраста.

Пациенты должны получать достаточное количество жидкости, а также следует учитывать необходимость мониторинга функции почек после начала сопутствующей терапии и периодического мониторинга в дальнейшем.

Нестероидные противовоспалительные средства уменьшают диуретическое, натрийуретический и антигипертензивный эффект гидрохлоротиазида.

Холестипол или холестирамин уменьшают абсорбцию гидрохлоротиазида.

Гидрохлоротиазид может усиливать эффект неполяризуючих релаксантов скелетных мышц (например тубокурарину).

Тиазидные диуретики могут повышать уровень кальция сыворотки через его пониженное вывода.

При назначении кальциевых добавок или витамина D необходимо следить за уровнями кальция в сыворотке и соответственно корректировать дозу.

Тиазиды могут усиливать гипергликемический эффект b-блокаторов и диазоксида.

Антихолинергические препараты (такие как атропин, биперидена) могут повышать биодоступность диуретиков тиазидного типа, снижая моторику желудочно-кишечного тракта и скорость опустошения желудка.

Тиазиды могут повысить риск побочных эффектов, амантадина.

Тиазиды могут уменьшать почечный клиренс цитотоксических препаратов (циклофосфамид, метотрексат) и усиливать их миелосупрессивного эффекты.

Риск гипокальциемии может повыситься при одновременном применении стероидов или АКТГ.

Одновременный прием алкоголя, барбитуратов или анестетиков может привести к постуральной гипотензии.

Лечение тиазидными диуретиками может ухудшить переносимость глюкозы. Может возникнуть необходимость в корректировке дозы противодиабетических средств, включая инсулин.

Гидрохлоротиазид может вызвать снижение реакции артерий на прессорные амины (например, адреналин), но этого недостаточно для исключения прессорного эффекта.

Гидрохлоротиазид при одновременном применении с йодированной рентгеноконтрастным веществом в высоких дозах может повышать риск острой почечной недостаточности.

Прием пищи не влияет на биодоступность кандесартана.

Клинически значимого взаимодействия между гидрохлоротиазидом и пищей нет.

Состав и свойства

действующее вещество: 1 таблетка содержит кандесартана цилексетила в пересчете на 100% вещество 32 мг и гидрохлортиазида в пересчете на 100% вещество 25 мг

вспомогательные вещества: лактоза; крахмал кукурузный повидон (К-30); кальция кармеллоза; магния стеарат железа оксид красный (Е172).

Форма выпуска: Таблетки.

Фармакологическое действие: 

Фармакодинамика.

Ангиотензин II — первичный вазоактивный гормон ренин-ангиотензин-, он играет роль в патофизиологии артериальной гипертензии (АГ), сердечной недостаточности и других сердечно-сосудистых нарушений.Основные физиологические эффекты ангиотензина II, такие как сужение кровеносных сосудов, стимуляция секреции альдостерона, регуляция солевого и водного гомеостаза и стимуляция роста клеток, опосредованные через рецептор типа 1 (АО ₁ ).

Кандесартан — антагонист рецептора ангиотензина II, селективного для АТ1-рецепторов, с крепким связыванием с рецептором и медленной диссоциацией с ним. Он не имеет активности агониста.Кандесартан не ингибируется АПФ (АПФ), что превращает ангиотензин I в ангиотензин II и разрушает брадикинин. Влияния на АПФ и потенцирование брадикинина или субстанции Р нет. При сравнении кандесартана с ингибиторами АПФ развитие кашля реже встречался у пациентов, получавших кандесартан.

Кандесартан не связывается с рецепторами других гормонов и не блокирует ионные каналы, которые, как известно, играют роль в сердечно-сосудистой регуляции. Антагонизм АО ₁ рецепторов приводит к дозозависимому повышение уровня ренина плазмы крови, ангиотензина I и ангиотензина II, а также к снижению концентрации альдостерона в плазме крови.

Гидрохлоротиазид блокирует реабсорбцию натрия, главным образом, в дистальных почечных канальцах, и способствует выведению натрия, хлоридов и воды. Почечное выведение калия и магния повышается в зависимости от дозы препарата, тогда как кальций реабсорбируется в большей степени.Гидрохлоротиазид снижает объем плазмы и внеклеточной жидкости и уменьшает минутный сердечный выброс и АД. При длительной терапии снижен периферическое сопротивление способствует снижению АД.

Кандесартан и гидрохлоротиазид оказывают аддитивный антигипертензивный эффект. У пациентов с артериальной гипертензией Хизарт-Н-ДС приводит к дозозависимому и длительного снижения АД.Антигипертензивная активность обусловлена ​​уменьшением системного периферического сопротивления без рефлекторного повышения частоты сердечных сокращений. Информации о серьезной или чрезмерной гипотензии после приема первой дозы или синдрома отмены нет.

После приема разовой дозы Хизарту-Н-ДС начало антигипертензивного эффекта обычно наступает в пределах 2:00. При постоянном лечении наибольшее снижение АД, независимо от дозы, достигается в течение 4 недель и поддерживается при длительном лечении. Хизарт-Н-ДС при приеме один раз в сутки обеспечивает эффективное и равномерное снижение АД в течение 24 часов с небольшой разницей между максимальным и минимальным эффектами течение интервала дозирования. Хизарт-Н-ДС одинаково эффективен для пациентов независимо от их возраста и пола.

В настоящее время нет данных о применении кандесартана цилексетила / гидрохлоротиазида пациентам с заболеваниями почек / нефропатией, снижением функции левого желудочка / застойной сердечной недостаточностью и после перенесенного инфаркта миокарда.

Фармакокинетика.

Абсорбция и распределение.

Кандесартана цилексетил.

Кандесартана цилексетил является пролекарством, пригодные для перорального применения. Он быстро превращается в активное вещество, кандесартан, путем сложноэфирной гидролиза во время абсорбции из пищеварительного тракта, прочно связывается с АО ₁ рецепторами и медленно распадается. Биодоступность таблетки составляет 40%. Максимальная концентрация в сыворотке крови (С _mах ) достигается через 3-4 часа после приема. Концентрации кандесартана в сыворотке растут линейно с повышением доз в пределах терапевтической дозы.

Разницы в фармакокинетике кандесартана, которая была связана с полом, не наблюдается. Прием пищи не оказывает существенного влияния на площадь под кривой «концентрация-время» (AUC).

Кандесартан в значительной степени связывается с белками плазмы (более 99%). Видимый объем распределения кандесартана составляет 0,1 л / кг.

Гидрохлоротиазид.

Гидрохлоротиазид быстро абсорбируется в пищеварительном тракте с абсолютной биодоступностью 70%. Прием пищи улучшает абсорбцию гидрохлоротиазида примерно на 15%. Биодоступность может снижаться у пациентов с сердечной недостаточностью и выраженными отеками. Связывание гидрохлоротиазида с белками плазмы составляет около 60%. Видимый объем распределения — около 0,8 л / кг.

Метаболизм и выведение из организма.

Кандесартана цилексетил.

Кандесартан главным образом выводится из организма с мочой и желчью в неизмененном виде и лишь незначительно выводится путем печеночного метаболизма.

Период полувыведения кандесартана составляет примерно 9:00. После приема многократных доз кумуляции препарата в организме не происходит.

Общий клиренс кандесартана составляет примерно 0,37 мл / мин / кг, а почечный клиренс — около 0,19 мл / мин / кг. Почечная экскреция кандесартана осуществляется путем как клубочковой фильтрации, так и активной канальцевой секреции. После приема внутрь ¹⁴ С-меченого кандесартана цилексетила примерно 26% дозы выводится с мочой в виде кандесартана и 7% — в виде неактивного метаболита, хотя приблизительно 56% дозы оказываются в фекалиях в виде кандесартана и 10% — в виде неактивного метаболита.

Гидрохлоротиазид.

Гидрохлоротиазид не метаболизируется и выводится в основном в неизмененном виде путем клубочковой фильтрации и активной канальцевой секреции. Конечный период полувыведения составляет 8:00. Примерно 70% дозы, принятой внутрь, выводится с мочой в течение

48 часов. Период полувыведения гидрохлоротиазида остается неизменным при комбинации с кандесартана цилексетилом. Дополнительной кумуляции гидрохлоротиазида после приема повторных доз комбинации по сравнению с монотерапией не происходит.

Фармакокинетика в особых категорий пациентов.

Кандесартана цилексетил.

У пациентов пожилого возраста (старше 65 лет) С _max и AUC кандесартана повышены примерно на 50% и 80% соответственно по сравнению с молодыми пациентами. Однако реакция АД и частота возникновения побочных эффектов одинаковые после приема установленной дозы кандесартана у молодых пациентов и пациентов пожилого возраста.

У пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести по сравнению с пациентами с нормальной функцией почек С _max и AUC кандесартана повышается после многократного приема доз примерно на 50% и 70% соответственно, тогда как период полувыведения остается неизменным. Соответствующие изменения у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью составляют примерно 50% и 110% соответственно, а период полувыведения увеличивается в 2 раза.

Показатель AUC кандесартана у пациентов, находящихся на гемодиализе, подобный тому, который наблюдается у пациентов с тяжелой почечной недостаточностью.

У пациентов с печеночной недостаточностью легкой и средней степени тяжести отмечается повышение показателя AUC кандесартана на 23%.

Гидрохлоротиазид.

Конечный период полувыведения гидрохлоротиазида увеличивается у пациентов с почечной недостаточностью.

Условия хранения: 

Хранить Хизарт-Н-Дс следует в оригинальной упаковке при температуре не выше 30 ° С.

Хранить в недоступном для детей месте.

Общая информация

• Форма продажи:

  по рецепту

• Действующее в-о:

  Кандесартан

• Производитель:

  Синмедик Лабораториз, Индия

• Фарм. группа:

  Сердечно-сосудистые лекарственные средства

Код ATX

• C

  Препараты для лечения заболеваний сердечно-сосудистой системы

• C09

  Средства, влияющие на ренин-ангиотензиновую систему

• C09C

  Антагонисты ангиотензина II, простые

• C09CA

  Ангиотензина II антагонисты

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ХІЗАРТ-Н-ДС

( HYSART-H- DS)

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить кандесартану цилексетилу в перерахуванні на 100 % речовину 32 мг та гідрохлортіазиду в перерахуванні на 100 % речовину 25 мг;

допоміжні речовини: л актози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон (К-30); кальцію кармелоза; магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ. Код АТС С09D А06.

Клінічні характеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія у випадках, коли монотерапія кандесартану цилексетилом або гідрохлортіазидом є недостатньою.

Протипоказання

Ø Гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Ø Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла (ППТ)).

Ø Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі.

Ø Стійка гіпокаліємія або гіперкальціємія.

Ø Подагра.

Спосіб застосування та дози

Дозування.

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза кандесартану цилексетилу становить 16 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль артеріального тиску (АТ) не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг 1 раз на добу, то дозу можна підвищити до 32 мг 1 раз на добу.

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза гідрохлоротіазиду становить 12,5 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль АТ не досягається через 4 тижні лікування дозою 12,5 мг 1 раз на добу, то дозу можна підвищити до 25 мг 1 раз на добу.

Терапію слід коригувати відповідно до реакції АТ.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається впродовж 4 тижнів від початку лікування.

Перед переведенням пацієнта на Хізарт-Н-ДС дозу кандесартану цилексетилу слід титрувати з урахуванням АТ.

При клінічній доцільності можливий прямий перехід з монопрепаратів на комбінований препарат Хізарт-Н-ДС.

Якщо достатній контроль АТ не досягається при застосуванні Хізарту-Н-ДС у дозуванні 32/25 мг, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.

Застосування.

Хізарт-Н-ДС слід приймати один раз на добу разом з їжею або без неї.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Коригування початкової дози для пацієнтів літнього віку не потрібне.

Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої крові (ОЦК).

Для пацієнтів, у яких існує ризик артеріальної гіпотензії, наприклад для пацієнтів з можливим зменшенням об’єму циркулюючої крові, слід розглядати початкову дозу кандесартану цилексетилу

4 мг. Таким пацієнтам не рекомендується призначення комбінованого препарату в дозі 16/12,5 мг або 32/25 мг. Таким пацієнтам призначають монопрепарат кандесартану цилексетилу (Хізарт-Н-ДС) у дозі

4 або 8 мг, залежно від ступеня тяжкості та переносимості, з додаванням відповідної дози гідрохлоротіазиду за необхідності.

Застосування при нирковій недостатності.

Даній категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові, а не тіазидні діуретики. Хізарт-Н-ДС не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м² ППТ). Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з нирковою недостатністю, кліренс креатиніну у яких становить ≥ 30 мл/хв/1,73 м² ППТ до початку лікування препаратом Хізарт-Н-ДС (для пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу становить

4 мг).

Застосування при печінковій недостатності.

Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості до початку лікування Хізартом‑Н-ДС (рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу для таких пацієнтів становить 2 мг).

Дозу можна коригувати з урахуванням АТ. Хізарт-Н-ДС не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом.

Побічні реакції

Побічні реакції при прийомі кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду легкі та тимчасові.

Можливі нижчезазначені поширені (> 1/100) побічні реакції.

Кандесартану цилексетил/гідрохлоротіазид.

З боку нервової системи: запаморочення/вертиго.

Кандесартану цилексетил.

Дуже рідко (< 1/10 000) можливі нижчезазначені побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.

Метаболічні порушення: гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль.

З боку травного тракту: нудота.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівнів ферментів печінки, порушення функції печінки або гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж.

З боку скелетно-м’язової та кісткової систем, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних до цього пацієнтів.

Гідрохлоротіазид.

При монотерапії гідрохлоротіазидом, дози якого, як правило, становлять 25 мг або більше можуть відмічатися побічні реакції. Частота побічних реакцій, визначається як: поширені (> 1/100), непоширені (>1/1000, <1/100) та рідкісні (< 1/1000).

З боку крові та лімфатичної системи: рідкісні – лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: рідкісні – анафілактичні реакції.

Метаболічні порушення: поширені — гіперглікемія, гіперурикемія, порушення електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію).

Психічні порушення: рідкісні — порушення сну, депресія, неспокій.

З боку нервової системи: поширені — запаморочення, вертиго; рідкісні — парестезія.

З боку органів зору: рідкісні — тимчасова розпливчатість зображення.

З боку серцево-судинної системи: непоширені — постуральна гіпотензія; рідкісні — некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), серцева аритмія.

З боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення: рідкісні — порушення зовнішнього дихання (включаючи пневмоніт та набряк легенів).

З боку травного тракту: непоширені — анорексія, втрата апетиту, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор; рідкісні — панкреатит.

Гепатобіліарні порушення: рідкісні — жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: непоширені — висипання, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації; рідкісні — токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до системного червоного вовчака, реактивація шкірної форми системного червоного вовчака.

З боку скелетно-м’язової та кісткової систем, сполучної тканини: рідкісні — м’язовий спазм.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: поширені — глюкозурія; рідкісні — ниркова дисфункція та інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: поширені — слабкість; рідкісні — гарячка.

Показники лабораторних досліджень: поширені — підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів; непоширені — підвищення рівнів азоту сечовини крові та креатиніну сироватки.

Зміни лабораторних показників: є дані про випадки підвищення рівнів сечової кислоти, глюкози та АЛТ у сироватці, незначне зниження рівня гемоглобіну та підвищення АСТ, підвищення рівнів креатиніну, сечовини або калію та зниження рівня натрію.

Передозування

Симптоми. До основних проявів передозування кандесартану цилексетилу можна віднести симптоматичну гіпотензію та запаморочення.

Основним проявом передозування гідрохлоротіазиду є гостра втрата рідини та електролітів. Можуть також спостерігатися такі симптоми, як запаморочення, артеріальна гіпотензія, спрага, тахікардія, шлуночкова аритмія, седація/втрата свідомості та м’язові судоми.

Лікування. Інформації щодо лікування передозування препарату немає. Проте у випадку передозування пропонуються такі заходи. Необхідно викликати блювання або провести шлунковий лаваж. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину, підняти йому нижні кінцівки. Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми крові шляхом інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. У разі необхідності слід перевірити та відкоригувати електролітний та кислотний баланс сироватки. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати лікарські засоби для симптоматичного лікування

Кандесартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Невідомо, якою мірою видаляється гідрохлоротіазид за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Хізарт-Н-ДС протипоказаний під час вагітності. Якщо вагітність виявлена під час лікування препаратом, терапію потрібно припинити. На цей час невідомо, чи проникає кандесартану цилексетил у грудне молоко. У зв’язку з можливим небажаним впливом на грудних дітей Хізарт-Н-ДС не слід застосовувати в період годування груддю.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому його не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування

Ниркова недостатність.

У цій категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики, а не тіазиди. При застосуванні препарату Хізарт-Н-ДС пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові.

Трансплантація нирок.

Досвіду застосування препарату Хізарт-Н-ДС пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, немає.

Стеноз ниркової артерії.

Інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, наприклад інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з білатеральним або монолатеральним стенозами ниркової артерії. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Зменшення ОЦК.

У пацієнтів зі зменшенням ОЦК та/або гіпонатріємією може виникнути симптоматична гіпотензія, як і при застосуванні інших засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Тому не рекомендується застосовувати Хізарт-Н-ДС, поки ОЦК не буде скоригований.

Анестезія та хірургічні втручання.

У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, артеріальна гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У дуже рідкісних випадках артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може виникнути потреба в застосуванні внутрішньовенних рідин та/або вазопресорів.

Печінкова недостатність.

Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю або з прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати печінкову кому. Клінічного досвіду застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю немає.

Стеноз аорти або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, особливої обережності необхідно дотримуватися при лікуванні пацієнтів з гемодинамічно значимим стенозом аорти або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому застосування препарату таким пацієнтам не рекомендується.

Порушення електролітного балансу.

Як і для будь-яких пацієнтів, які одержують терапію діуретиками, через відповідні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів сироватки крові.

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водного або електролітного балансу (гіперкальціємію, гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпомагніємію та гіпохлоремічний алкалоз).

Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще та незначне підвищення концентрації кальцію у сироватці.

Помітна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. До проведення перевірки функції паращитовидної залози застосування тіазидів слід припинити.

Гідрохлоротіазид дозозалежно посилює виведення калію з сечею, що може призвести до гіпокаліємії. Цей ефект гідрохлоротіазиду менш виражений при застосуванні його комбінації з кандесартану цилексетилом. Ризик гіпокаліємії може бути підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, посиленим діурезом, недостатнім пероральним прийомом електролітів та у пацієнтів, які одержують супутню терапію кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном.

З огляду на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосування Хізарту-Н-ДС та калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок чи сольових замінників або інших засобів, що можуть підвищити рівень калію в сироватці (наприклад гепарину), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ може спричинити гіперкаліємію, особливо при наявності серцевої недостатності та/або ниркової недостатності.

Тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

Вплив на метаболізм та ендокринну систему.

Лікування тіазидними діуретиками може порушити переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін. Під час терапії тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. З терапією тіазидними діуретиками асоціювалося підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів. Проте при дозі гідрохлоротіазиду 12,5 мг побічні ефекти мінімальні або відсутні.

Тіазидні діуретики підвищують концентрацію сечової кислоти у сироватці та можуть спровокувати подагру у схильних до неї пацієнтів.

Загальні відомості.

У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або із захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або, зрідка, гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Як і у випадку з будь-якими іншими антигіпертензивними препаратами, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічними цереброваскулярними захворюваннями може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Реакції гіперчутливості до гідрохлоротіазиду можуть виникнути у пацієнтів з або без алергії або бронхіальної астми в анамнезі, проте більш імовірні у пацієнтів з такими захворюваннями.

Можливе загострення або активація системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.

Препарат містить лактозу як допоміжну речовину, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими випадками непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Вплив препарату на здатність керувати автомобілями та користуватися механізмами не вивчався, проте, враховуючи фармакодинамічні властивості кандесартану, малоймовірно, щоб він впливав на таку здатність. При керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами слід брати до уваги можливість виникнення артеріальної гіпотензії під час лікування Хізартом-Н-ДС, яка може супроводжуватись запамороченням та підвищеною втомлюваністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Клінічно значимої лікарської взаємодії кандесартану зі сполуками, які містять гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (такі як етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід та ніфедипін, не виявлено.

Інші антигіпертензивні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект Хізарту‑Н-ДС.

Можна очікувати, що зменшення рівня калію, що характерно для гідрохлоротіазиду, посилюється іншими лікарськими засобами, що асоціюються з втратою калію та гіпокаліємією (наприклад іншими калійзберігаючими діуретиками, послаблюючими засобами, амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію, похідними саліцилової кислоти).

Досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, припускає, що супутнє застосування Хізарту-Н-ДС з калійзберігаючими діуретиками, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити рівень калію (наприклад гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Гіпокаліємія, спричинена діуретиками, та гіпомагніємія сприяють потенційним кардіотоксичним ефектам глікозидів дигіталісу та протиаритмічних засобів. При одночасному застосуванні препарату Хізарт-Н-ДС з цими лікарськими засобами рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію сироватки крові.

Можливе оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності під час одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ або гідрохлоротіазидом. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, тому при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з нестероїдними протизапальними засобами може збільшити ризик розвитку ниркової недостатності, включаючи гостру ниркову недостатність, а також збільшення рівнів калію сироватки, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок в анамнезі. Дану комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку.

Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу у подальшому.

Нестероїдні протизапальні засоби зменшують діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду.

Холестипол або холестирамін зменшують абсорбцію гідрохлоротіазиду.

Гідрохлоротіазид може потенціювати ефект неполяризуючих релаксантів скелетних м’язів (наприклад тубокурарину).

Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію сироватки через його знижене виведення.

При призначенні кальцієвих добавок або вітаміну D необхідно стежити за рівнями кальцію в сироватці та відповідно коригувати дозу.

Тіазиди можуть посилювати гіперглікемічний ефект b-блокаторів та діазоксиду.

Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність діуретиків тіазидного типу, знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та швидкість спустошення шлунка.

Тіазиди можуть підвищити ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Тіазиди можуть зменшувати ниркове виведення цитотоксичних препаратів (таких як циклофосфамід, метотрексат) та потенціювати їхні мієлосупресивні ефекти.

Ризик гіпокальціємії може підвищитися при одночасному застосуванні стероїдів або адренокортикотропного гормону.

Одночасний прийом алкоголю, барбітуратів або анестетиків може спричинити постуральну гіпотензію.

Лікування тіазидними діуретиками може погіршити переносимість глюкози. Може виникнути потреба в коригуванні дози протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.

Гідрохлоротіазид може спричинити зниження реакції артерій на пресорні аміни (такі як адреналін), але цього недостатньо для виключення пресорного ефекту.

Гідрохлоротіазид при одночасному застосуванні з йодованою рентгеноконтрастною речовиною у високих дозах може підвищувати ризик гострої ниркової недостатності.

Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

Клінічно значимої взаємодії між гідрохлоротіазидом та їжею немає.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ангіотензин ІІ — первинний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, він відіграє роль у патофізіології артеріальної гіпертензії (АГ), серцевої недостатності та інших серцево-судинних порушень. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як звуження кровоносних судин, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, опосередковані через рецептор типу 1 (АТ ₁).

Кандесартан — антагоніст рецептора ангіотензину ІІ, селективного для АТ1-рецепторів, з міцним зв’язуванням з рецептором та повільною дисоціацією з ним. Він не має активності агоністу. Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючою ферменту (АПФ), що перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ та руйнує брадикінін. Впливу на АПФ та потенціювання брадикініну або субстанції � немає. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан.

Кандесартан не зв’язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, які, як відомо, відіграють роль у серцево-судинній регуляції. Антагонізм АТ₁-рецепторів призводить до дозозалежного підвищення рівня реніну плазми, рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

Гідрохлоротіазид блокує реабсорбцію натрію, головним чином, у дистальних ниркових канальцях, та сприяє виведенню натрію, хлоридів та води. Ниркове виведення калію та магнію підвищується залежно від дози препарату, тоді як кальцій реабсорбується більшою мірою. Гідрохлоротіазид знижує об’єм плазми і позаклітинної рідини та зменшує хвилинний серцевий викид і АТ. При тривалій терапії знижений периферичний опір сприяє зниженню АТ.

Кандесартан та гідрохлоротіазид мають адитивний антигіпертензивний ефект. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією Хізарт-Н-ДС призводить до дозозалежного та довготривалого зниження АТ. Антигіпертензивна активність зумовлена зменшенням системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Інформації щодо серйозної або надмірної гіпотензії після прийому першої дози або синдрому відміни немає.

Після прийому разової дози Хізарту-Н-ДС початок антигіпертензивного ефекту зазвичай наступає в межах 2 годин. При постійному лікуванні найбільше зниження АТ, незалежно від дози, досягається протягом 4 тижнів та підтримується при довготривалому лікуванні. Хізарт-Н-ДС при прийомі один раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження АТ протягом 24 годин з невеликою різницею між максимальним та мінімальним ефектами протягом інтервалу дозування. Хізарт-Н-ДС однаково ефективний для пацієнтів незалежно від їх віку та статі.

На цей час немає даних щодо застосування кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду пацієнтам із захворюваннями нирок/нефропатією, зниженням функції лівого шлуночка/застійною серцевою недостатністю та після перенесеного інфаркту міокарда.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл.

Кандесартану цилексетил.

Кандесартану цилексетил є проліками, що придатні для перорального застосування. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом складноефірного гідролізу під час абсорбції з травного тракту, міцно зв’язується з АТ₁-рецепторами та повільно дисоціює. Абсолютна біодоступність таблетки становить 40 %. Середня максимальна концентрація в сироватці крові (С_mах) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози.

Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка б була пов’язана зі статтю, не спостерігається. Прийом їжі не має суттєвого впливу на площу під кривою «концентрація-час» (AUC).

Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми (більш ніж 99 %). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид швидко абсорбується з травного тракту з абсолютною біодоступністю 70 %. Прийом їжі покращує абсорбцію гідрохлоротіазиду приблизно на 15 %. Біодоступність може знижуватися у пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв’язування гідрохлоротіазиду з протеїнами плазми становить близько 60 %. Видимий об’єм розподілу — близько 0,8 л/кг.

Метаболізм та виведення з організму.

Кандесартану цилексетил.

Кандесартан головним чином виводиться з організму із сечею та жовчю в незміненому вигляді та лише незначною мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму.

Період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз кумуляція препарату в організмі не відбувається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом як гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози ¹⁴ С-міченого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56 % дози виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид не метаболізується і виводиться в основному у незміненому вигляді шляхом гломерулярної фільтрації та активної тубулярної секреції. Кінцевий період напіввиведення становить 8 годин. Приблизно 70 % дози, прийнятої перорально, виводиться з сечею протягом

48 годин. Період напіввиведення гідрохлоротіазиду залишається незмінним при комбінації з кандесартану цилексетилом. Додаткової кумуляції гідрохлоротіазиду після прийому повторних доз комбінації порівняно з монотерапією не відбувається.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів.

Кандесартану цилексетил.

У пацієнтів літнього віку (старших 65 років) С_max та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Проте реакція АТ та частота виникнення побічних ефектів однакові після прийому встановленої дози кандесартану у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією С_max та AUC кандесартану підвищується після багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно, тоді як період напіввиведення препарату залишається незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становлять приблизно 50 % та 110 % відповідно, а період напіввиведення препарату збільшується у 2 рази.

Показник AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, подібний до того, що спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості відмічається підвищення показника AUC кандесартану на 23 %.

Гідрохлоротіазид.

Кінцевий період напіввиведення гідрохлоротіазиду збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

рожеві довгасті двоопуклі таблетки з рискою для поділу з одного боку.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Виробник

Сінмедик Лабораторіз.

Synmedic Laboratories.

Місцезнаходження

106-107, Аш Ес Ай Ді Cі Індастріал Естейт, Сектор-31, Фарідабад – 121003, Хар’яна, Індія.

106-107, HSIDC Industrial Estate , Sector-31 Faridabad-121003, Haryana, India.

ХІЗАРТ-Н-ДС

( HYSART-H- DS)

Для виробника Майлан Лабораторіз Лімітед

Склад

діюча речовина: 1 таблетка містить кандесартану цилексетилу в перерахуванні на 100 % речовину 32 мг та гідрохлортіазиду в перерахуванні на 100 % речовину 25 мг;

допоміжні речовини: л актози моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідон (К-30); кальцію кармелоза; магнію стеарат; заліза оксид червоний (Е 172).

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Комбіновані препарати інгібіторів ангіотензину ІІ. Код АТС С09D А06.

Клінічні характеристики

Показання

Есенціальна гіпертензія у випадках, коли монотерапія кандесартану цилексетилом або гідрохлортіазидом є недостатньою.

Протипоказання

Ø Гіперчутливість до діючих речовин або до будь-якої з допоміжних речовин препарату.

Ø Тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м² площі поверхні тіла (ППТ)).

Ø Тяжка печінкова недостатність та/або застій жовчі.

Ø Стійка гіпокаліємія або гіперкальціємія.

Ø Подагра.

Спосіб застосування та дози

Дозування.

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза кандесартану цилексетилу становить 16 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль артеріального тиску (АТ) не досягається через 4 тижні лікування дозою 16 мг 1 раз на добу, то дозу можна підвищити до 32 мг 1 раз на добу.

Рекомендована початкова та звичайна підтримуюча доза гідрохлоротіазиду становить 12,5 мг 1 раз на добу. Якщо достатній контроль АТ не досягається через 4 тижні лікування дозою 12,5 мг 1 раз на добу, то дозу можна підвищити до 25 мг 1 раз на добу.

Терапію слід коригувати відповідно до реакції АТ.

Максимальний антигіпертензивний ефект досягається впродовж 4 тижнів від початку лікування.

Перед переведенням пацієнта на Хізарт-Н-ДС дозу кандесартану цилексетилу слід титрувати з урахуванням АТ.

При клінічній доцільності можливий прямий перехід з монопрепаратів на комбінований препарат Хізарт-Н-ДС.

Якщо достатній контроль АТ не досягається при застосуванні Хізарту-Н-ДС у дозуванні 32/25 мг, слід розглянути доцільність альтернативних методів лікування.

Застосування.

Хізарт-Н-ДС слід приймати один раз на добу разом з їжею або без неї.

Застосування пацієнтам літнього віку.

Коригування початкової дози для пацієнтів літнього віку не потрібне.

Застосування пацієнтам зі зменшенням внутрішньосудинного об’єму циркулюючої крові (ОЦК).

Для пацієнтів, у яких існує ризик артеріальної гіпотензії, наприклад для пацієнтів з можливим зменшенням об’єму циркулюючої крові, слід розглядати початкову дозу кандесартану цилексетилу

4 мг. Таким пацієнтам не рекомендується призначення комбінованого препарату в дозі 16/12,5 мг або 32/25 мг. Таким пацієнтам призначають монопрепарат кандесартану цилексетилу (Хізарт-Н-ДС) у дозі

4 або 8 мг, залежно від ступеня тяжкості та переносимості, з додаванням відповідної дози гідрохлоротіазиду за необхідності.

Застосування при нирковій недостатності.

Даній категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові, а не тіазидні діуретики. Хізарт-Н-ДС не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну < 30 мл/хв/1,73 м² ППТ). Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з нирковою недостатністю, кліренс креатиніну у яких становить ≥ 30 мл/хв/1,73 м² ППТ до початку лікування препаратом Хізарт-Н-ДС (для пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу становить

4 мг).

Застосування при печінковій недостатності.

Рекомендується титрування дози кандесартану цилексетилу для пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості до початку лікування Хізартом‑Н-ДС (рекомендована початкова доза кандесартану цилексетилу для таких пацієнтів становить 2 мг).

Дозу можна коригувати з урахуванням АТ. Хізарт-Н-ДС не слід застосовувати для лікування пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю та/або холестазом.

Побічні реакції

Побічні реакції при прийомі кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду легкі та тимчасові.

Можливі нижчезазначені поширені (> 1/100) побічні реакції.

Кандесартану цилексетил/гідрохлоротіазид.

З боку нервової системи: запаморочення/вертиго.

Кандесартану цилексетил.

Дуже рідко (< 1/10 000) можливі нижчезазначені побічні реакції.

З боку крові та лімфатичної системи: лейкопенія, нейтропенія та агранулоцитоз.

Метаболічні порушення: гіперкаліємія, гіпонатріємія.

З боку нервової системи: запаморочення, головний біль.

З боку травного тракту: нудота.

Гепатобіліарні порушення: підвищення рівнів ферментів печінки, порушення функції печінки або гепатит.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, висипання, кропив’янка, свербіж.

З боку скелетно-м’язової та кісткової систем, сполучної тканини: біль у спині, артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: порушення функції нирок, включаючи ниркову недостатність у схильних до цього пацієнтів.

Гідрохлоротіазид.

При монотерапії гідрохлоротіазидом, дози якого, як правило, становлять 25 мг або більше можуть відмічатися побічні реакції. Частота побічних реакцій, визначається як: поширені (> 1/100), непоширені (>1/1000, <1/100) та рідкісні (< 1/1000).

З боку крові та лімфатичної системи: рідкісні – лейкопенія, нейтропенія/агранулоцитоз, тромбоцитопенія, апластична анемія, пригнічення кісткового мозку, гемолітична анемія.

З боку імунної системи: рідкісні – анафілактичні реакції.

Метаболічні порушення: поширені — гіперглікемія, гіперурикемія, порушення електролітного балансу (включаючи гіпонатріємію та гіпокаліємію).

Психічні порушення: рідкісні — порушення сну, депресія, неспокій.

З боку нервової системи: поширені — запаморочення, вертиго; рідкісні — парестезія.

З боку органів зору: рідкісні — тимчасова розпливчатість зображення.

З боку серцево-судинної системи: непоширені — постуральна гіпотензія; рідкісні — некротизуючий ангіїт (васкуліт, шкірний васкуліт), серцева аритмія.

З боку дихальної системи, торакальні та медіастинальні порушення: рідкісні — порушення зовнішнього дихання (включаючи пневмоніт та набряк легенів).

З боку травного тракту: непоширені — анорексія, втрата апетиту, подразнення слизової оболонки шлунка, діарея, запор; рідкісні — панкреатит.

Гепатобіліарні порушення: рідкісні — жовтяниця (внутрішньопечінкова холестатична жовтяниця).

З боку шкіри та підшкірної клітковини: непоширені — висипання, кропив’янка, реакції фотосенсибілізації; рідкісні — токсичний епідермальний некроліз, шкірні реакції, подібні до системного червоного вовчака, реактивація шкірної форми системного червоного вовчака.

З боку скелетно-м’язової та кісткової систем, сполучної тканини: рідкісні — м’язовий спазм.

З боку нирок та сечовивідних шляхів: поширені — глюкозурія; рідкісні — ниркова дисфункція та інтерстиціальний нефрит.

Загальні порушення: поширені — слабкість; рідкісні — гарячка.

Показники лабораторних досліджень: поширені — підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів; непоширені — підвищення рівнів азоту сечовини крові та креатиніну сироватки.

Зміни лабораторних показників: є дані про випадки підвищення рівнів сечової кислоти, глюкози та АЛТ у сироватці, незначне зниження рівня гемоглобіну та підвищення АСТ, підвищення рівнів креатиніну, сечовини або калію та зниження рівня натрію.

Передозування

Симптоми. До основних проявів передозування кандесартану цилексетилу можна віднести симптоматичну гіпотензію та запаморочення.

Основним проявом передозування гідрохлоротіазиду є гостра втрата рідини та електролітів. Можуть також спостерігатися такі симптоми, як запаморочення, артеріальна гіпотензія, спрага, тахікардія, шлуночкова аритмія, седація/втрата свідомості та м’язові судоми.

Лікування. Інформації щодо лікування передозування препарату немає. Проте у випадку передозування пропонуються такі заходи. Необхідно викликати блювання або провести шлунковий лаваж. При виникненні симптоматичної артеріальної гіпотензії слід розпочати симптоматичне лікування та відстеження життєво важливих функцій. Пацієнта слід покласти на спину, підняти йому нижні кінцівки. Якщо цього недостатньо, слід збільшити об’єм плазми крові шляхом інфузії, наприклад, ізотонічного сольового розчину. У разі необхідності слід перевірити та відкоригувати електролітний та кислотний баланс сироватки. Якщо вищезазначених заходів недостатньо, можна застосовувати лікарські засоби для симптоматичного лікування

Кандесартан не видаляється за допомогою гемодіалізу. Невідомо, якою мірою видаляється гідрохлоротіазид за допомогою гемодіалізу.

Застосування у період вагітності або годування груддю

Хізарт-Н-ДС протипоказаний під час вагітності. Якщо вагітність виявлена під час лікування препаратом, терапію потрібно припинити. На цей час невідомо, чи проникає кандесартану цилексетил у грудне молоко. У зв’язку з можливим небажаним впливом на грудних дітей Хізарт-Н-ДС не слід застосовувати в період годування груддю.

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату дітям не встановлені, тому його не слід призначати цій віковій категорії пацієнтів.

Особливості застосування

Ниркова недостатність.

У цій категорії пацієнтів бажано застосовувати петльові діуретики, а не тіазиди. При застосуванні препарату Хізарт-Н-ДС пацієнтам з нирковою недостатністю рекомендується періодичний моніторинг рівнів калію, креатиніну та сечової кислоти в сироватці крові.

Трансплантація нирок.

Досвіду застосування препарату Хізарт-Н-ДС пацієнтам, які нещодавно перенесли трансплантацію нирок, немає.

Стеноз ниркової артерії.

Інші лікарські засоби, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, наприклад інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), можуть підвищувати рівень сечовини крові та креатиніну сироватки у пацієнтів з білатеральним або монолатеральним стенозами ниркової артерії. Подібний ефект можна очікувати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ.

Зменшення ОЦК.

У пацієнтів зі зменшенням ОЦК та/або гіпонатріємією може виникнути симптоматична гіпотензія, як і при застосуванні інших засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему. Тому не рекомендується застосовувати Хізарт-Н-ДС, поки ОЦК не буде скоригований.

Анестезія та хірургічні втручання.

У пацієнтів, які одержують лікування антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, артеріальна гіпотензія може розвинутися під час анестезії та хірургічних втручань через блокаду ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. У дуже рідкісних випадках артеріальна гіпотензія може бути настільки тяжкою, що може виникнути потреба в застосуванні внутрішньовенних рідин та/або вазопресорів.

Печінкова недостатність.

Тіазиди слід з обережністю застосовувати пацієнтам з печінковою недостатністю або з прогресуючими захворюваннями печінки, оскільки незначні зміни водно-електролітного балансу можуть спровокувати печінкову кому. Клінічного досвіду застосування препарату пацієнтам з печінковою недостатністю немає.

Стеноз аорти або мітрального клапана, обструктивна гіпертрофічна кардіоміопатія.

Як і при застосуванні інших судинорозширювальних засобів, особливої обережності необхідно дотримуватися при лікуванні пацієнтів з гемодинамічно значимим стенозом аорти або мітрального клапана або обструктивною гіпертрофічною кардіоміопатією.

Первинний гіперальдостеронізм.

Пацієнти з первинним гіперальдостеронізмом зазвичай не реагують на антигіпертензивні лікарські засоби, що діють шляхом пригнічення ренін-ангіотензин-альдостеронової системи. Тому застосування препарату таким пацієнтам не рекомендується.

Порушення електролітного балансу.

Як і для будь-яких пацієнтів, які одержують терапію діуретиками, через відповідні інтервали часу слід проводити періодичне визначення електролітів сироватки крові.

Тіазиди, включаючи гідрохлоротіазид, можуть спричинити порушення водного або електролітного балансу (гіперкальціємію, гіпокаліємію, гіпонатріємію, гіпомагніємію та гіпохлоремічний алкалоз).

Тіазидні діуретики можуть знижувати виведення кальцію з сечею та спричиняти минуще та незначне підвищення концентрації кальцію у сироватці.

Помітна гіперкальціємія може бути ознакою прихованого гіперпаратиреозу. До проведення перевірки функції паращитовидної залози застосування тіазидів слід припинити.

Гідрохлоротіазид дозозалежно посилює виведення калію з сечею, що може призвести до гіпокаліємії. Цей ефект гідрохлоротіазиду менш виражений при застосуванні його комбінації з кандесартану цилексетилом. Ризик гіпокаліємії може бути підвищеним у пацієнтів з цирозом печінки, посиленим діурезом, недостатнім пероральним прийомом електролітів та у пацієнтів, які одержують супутню терапію кортикостероїдами або адренокортикотропним гормоном.

З огляду на досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, супутнє застосування Хізарту-Н-ДС та калійзберігаючих діуретиків, калієвих добавок чи сольових замінників або інших засобів, що можуть підвищити рівень калію в сироватці (наприклад гепарину), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Лікування інгібіторами АПФ або антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ може спричинити гіперкаліємію, особливо при наявності серцевої недостатності та/або ниркової недостатності.

Тіазиди підвищують виведення магнію з сечею, що може призвести до гіпомагніємії.

Вплив на метаболізм та ендокринну систему.

Лікування тіазидними діуретиками може порушити переносимість глюкози. Може знадобитися коригування дозування протидіабетичних засобів, включаючи інсулін. Під час терапії тіазидами може проявитися латентний цукровий діабет. З терапією тіазидними діуретиками асоціювалося підвищення рівнів холестерину та тригліцеридів. Проте при дозі гідрохлоротіазиду 12,5 мг побічні ефекти мінімальні або відсутні.

Тіазидні діуретики підвищують концентрацію сечової кислоти у сироватці та можуть спровокувати подагру у схильних до неї пацієнтів.

Загальні відомості.

У пацієнтів, чий судинний тонус та функція нирок залежать переважно від активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (наприклад пацієнти з тяжкою застійною серцевою недостатністю або із захворюваннями нирок, включаючи стеноз ниркової артерії), лікування іншими лікарськими засобами, що впливають на цю систему, асоціювалося з гострою артеріальною гіпотензією, азотемією, олігурією або, зрідка, гострою нирковою недостатністю. Можливість подібних ефектів не можна виключати при застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ. Як і у випадку з будь-якими іншими антигіпертензивними препаратами, надмірне зниження АТ у пацієнтів з ішемічною кардіопатією або ішемічними цереброваскулярними захворюваннями може призвести до інфаркту міокарда або інсульту.

Реакції гіперчутливості до гідрохлоротіазиду можуть виникнути у пацієнтів з або без алергії або бронхіальної астми в анамнезі, проте більш імовірні у пацієнтів з такими захворюваннями.

Можливе загострення або активація системного червоного вовчака при застосуванні тіазидних діуретиків.

Препарат містить лактозу як допоміжну речовину, тому його не слід приймати пацієнтам з рідкісними спадковими випадками непереносимості галактози, лактазної недостатності Лаппа або мальабсорбції глюкози-галактози.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Вплив препарату на здатність керувати автомобілями та користуватися механізмами не вивчався, проте, враховуючи фармакодинамічні властивості кандесартану, малоймовірно, щоб він впливав на таку здатність. При керуванні транспортними засобами та роботі з механізмами слід брати до уваги можливість виникнення артеріальної гіпотензії під час лікування Хізартом-Н-ДС, яка може супроводжуватись запамороченням та підвищеною втомлюваністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Клінічно значимої лікарської взаємодії кандесартану зі сполуками, які містять гідрохлоротіазид, варфарин, дигоксин, пероральні контрацептиви (такі як етинілестрадіол/левоноргестрел), глібенкламід та ніфедипін, не виявлено.

Інші антигіпертензивні засоби можуть посилювати антигіпертензивний ефект Хізарту‑Н-ДС.

Можна очікувати, що зменшення рівня калію, що характерно для гідрохлоротіазиду, посилюється іншими лікарськими засобами, що асоціюються з втратою калію та гіпокаліємією (наприклад іншими калійзберігаючими діуретиками, послаблюючими засобами, амфотерицином, карбеноксолоном, пеніциліном G натрію, похідними саліцилової кислоти).

Досвід застосування інших лікарських засобів, що впливають на ренін-ангіотензин-альдостеронову систему, припускає, що супутнє застосування Хізарту-Н-ДС з калійзберігаючими діуретиками, калієвими добавками, замінниками солі, що містять калій, або іншими лікарськими засобами, які можуть підвищити рівень калію (наприклад гепарин), може призвести до підвищення рівня калію в сироватці крові.

Гіпокаліємія, спричинена діуретиками, та гіпомагніємія сприяють потенційним кардіотоксичним ефектам глікозидів дигіталісу та протиаритмічних засобів. При одночасному застосуванні препарату Хізарт-Н-ДС з цими лікарськими засобами рекомендується проводити періодичний моніторинг рівня калію сироватки крові.

Можливе оборотне підвищення концентрації літію в сироватці крові та його токсичності під час одночасного застосування літію з інгібіторами АПФ або гідрохлоротіазидом. Подібний ефект може виникнути з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ, тому при одночасному застосуванні рекомендується ретельний моніторинг рівня літію в сироватці крові.

Як і при застосуванні інгібіторів АПФ, одночасне застосування антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ з нестероїдними протизапальними засобами може збільшити ризик розвитку ниркової недостатності, включаючи гостру ниркову недостатність, а також збільшення рівнів калію сироватки, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок в анамнезі. Дану комбінацію слід застосовувати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку.

Пацієнти повинні отримувати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу функції нирок після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу у подальшому.

Нестероїдні протизапальні засоби зменшують діуретичний, натрійуретичний та антигіпертензивний ефект гідрохлоротіазиду.

Холестипол або холестирамін зменшують абсорбцію гідрохлоротіазиду.

Гідрохлоротіазид може потенціювати ефект неполяризуючих релаксантів скелетних м’язів (наприклад тубокурарину).

Тіазидні діуретики можуть підвищувати рівні кальцію сироватки через його знижене виведення.

При призначенні кальцієвих добавок або вітаміну D необхідно стежити за рівнями кальцію в сироватці та відповідно коригувати дозу.

Тіазиди можуть посилювати гіперглікемічний ефект b-блокаторів та діазоксиду.

Антихолінергічні препарати (такі як атропін, біпериден) можуть підвищувати біодоступність діуретиків тіазидного типу, знижуючи моторику шлунково-кишкового тракту та швидкість спустошення шлунка.

Тіазиди можуть підвищити ризик побічних ефектів, спричинених амантадином.

Тіазиди можуть зменшувати ниркове виведення цитотоксичних препаратів (таких як циклофосфамід, метотрексат) та потенціювати їхні мієлосупресивні ефекти.

Ризик гіпокальціємії може підвищитися при одночасному застосуванні стероїдів або адренокортикотропного гормону.

Одночасний прийом алкоголю, барбітуратів або анестетиків може спричинити постуральну гіпотензію.

Лікування тіазидними діуретиками може погіршити переносимість глюкози. Може виникнути потреба в коригуванні дози протидіабетичних засобів, включаючи інсулін.

Гідрохлоротіазид може спричинити зниження реакції артерій на пресорні аміни (такі як адреналін), але цього недостатньо для виключення пресорного ефекту.

Гідрохлоротіазид при одночасному застосуванні з йодованою рентгеноконтрастною речовиною у високих дозах може підвищувати ризик гострої ниркової недостатності.

Прийом їжі не впливає на біодоступність кандесартану.

Клінічно значимої взаємодії між гідрохлоротіазидом та їжею немає.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ангіотензин ІІ — первинний вазоактивний гормон ренін-ангіотензин-альдостеронової системи, він відіграє роль у патофізіології артеріальної гіпертензії (АГ), серцевої недостатності та інших серцево-судинних порушень. Основні фізіологічні ефекти ангіотензину ІІ, такі як звуження кровоносних судин, стимуляція секреції альдостерону, регуляція сольового та водного гомеостазу та стимуляція росту клітин, опосередковані через рецептор типу 1 (АТ ₁).

Кандесартан — антагоніст рецептора ангіотензину ІІ, селективного для АТ1-рецепторів, з міцним зв’язуванням з рецептором та повільною дисоціацією з ним. Він не має активності агоністу. Кандесартан не інгібує ангіотензинперетворюючою ферменту (АПФ), що перетворює ангіотензин І на ангіотензин ІІ та руйнує брадикінін. Впливу на АПФ та потенціювання брадикініну або субстанції � немає. При порівнянні кандесартану з інгібіторами АПФ розвиток кашлю рідше зустрічався у пацієнтів, які отримували кандесартан.

Кандесартан не зв’язується з рецепторами інших гормонів та не блокує іонні канали, які, як відомо, відіграють роль у серцево-судинній регуляції. Антагонізм АТ₁-рецепторів призводить до дозозалежного підвищення рівня реніну плазми, рівнів ангіотензину І та ангіотензину ІІ, а також до зниження концентрації альдостерону в плазмі крові.

Гідрохлоротіазид блокує реабсорбцію натрію, головним чином, у дистальних ниркових канальцях, та сприяє виведенню натрію, хлоридів та води. Ниркове виведення калію та магнію підвищується залежно від дози препарату, тоді як кальцій реабсорбується більшою мірою. Гідрохлоротіазид знижує об’єм плазми і позаклітинної рідини та зменшує хвилинний серцевий викид і АТ. При тривалій терапії знижений периферичний опір сприяє зниженню АТ.

Кандесартан та гідрохлоротіазид мають адитивний антигіпертензивний ефект. У пацієнтів з артеріальною гіпертензією Хізарт-Н-ДС призводить до дозозалежного та довготривалого зниження АТ. Антигіпертензивна активність зумовлена зменшенням системного периферичного опору без рефлекторного підвищення частоти серцевих скорочень. Інформації щодо серйозної або надмірної гіпотензії після прийому першої дози або синдрому відміни немає.

Після прийому разової дози Хізарту-Н-ДС початок антигіпертензивного ефекту зазвичай наступає в межах 2 годин. При постійному лікуванні найбільше зниження АТ, незалежно від дози, досягається протягом 4 тижнів та підтримується при довготривалому лікуванні. Хізарт-Н-ДС при прийомі один раз на добу забезпечує ефективне та рівномірне зниження АТ протягом 24 годин з невеликою різницею між максимальним та мінімальним ефектами протягом інтервалу дозування. Хізарт-Н-ДС однаково ефективний для пацієнтів незалежно від їх віку та статі.

На цей час немає даних щодо застосування кандесартану цилексетилу/гідрохлоротіазиду пацієнтам із захворюваннями нирок/нефропатією, зниженням функції лівого шлуночка/застійною серцевою недостатністю та після перенесеного інфаркту міокарда.

Фармакокінетика.

Абсорбція та розподіл.

Кандесартану цилексетил.

Кандесартану цилексетил є проліками, що придатні для перорального застосування. Він швидко перетворюється в активну речовину, кандесартан, шляхом складноефірного гідролізу під час абсорбції з травного тракту, міцно зв’язується з АТ₁-рецепторами та повільно дисоціює. Абсолютна біодоступність таблетки становить 40 %. Середня максимальна концентрація в сироватці крові (С_mах) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози.

Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка б була пов’язана зі статтю, не спостерігається. Прийом їжі не має суттєвого впливу на площу під кривою «концентрація-час» (AUC).

Кандесартан значною мірою зв’язується з білками плазми (більш ніж 99 %). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид швидко абсорбується з травного тракту з абсолютною біодоступністю 70 %. Прийом їжі покращує абсорбцію гідрохлоротіазиду приблизно на 15 %. Біодоступність може знижуватися у пацієнтів із серцевою недостатністю та вираженими набряками. Зв’язування гідрохлоротіазиду з протеїнами плазми становить близько 60 %. Видимий об’єм розподілу — близько 0,8 л/кг.

Метаболізм та виведення з організму.

Кандесартану цилексетил.

Кандесартан головним чином виводиться з організму із сечею та жовчю в незміненому вигляді та лише незначною мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму.

Період напіввиведення кандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз кумуляція препарату в організмі не відбувається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс – приблизно 0,19 мл/хв/кг. Ниркова екскреція кандесартану здійснюється шляхом як гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози ¹⁴ С-міченого кандесартану цилексетилу приблизно 26 % дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56 % дози виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % – у вигляді неактивного метаболіту.

Гідрохлоротіазид.

Гідрохлоротіазид не метаболізується і виводиться в основному у незміненому вигляді шляхом гломерулярної фільтрації та активної тубулярної секреції. Кінцевий період напіввиведення становить 8 годин. Приблизно 70 % дози, прийнятої перорально, виводиться з сечею протягом

48 годин. Період напіввиведення гідрохлоротіазиду залишається незмінним при комбінації з кандесартану цилексетилом. Додаткової кумуляції гідрохлоротіазиду після прийому повторних доз комбінації порівняно з монотерапією не відбувається.

Фармакокінетика в особливих категорій пацієнтів.

Кандесартану цилексетил.

У пацієнтів літнього віку (старших 65 років) С_max та AUC кандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 % відповідно порівняно з молодими пацієнтами. Проте реакція АТ та частота виникнення побічних ефектів однакові після прийому встановленої дози кандесартану у молодих пацієнтів та пацієнтів літнього віку.

У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією С_max та AUC кандесартану підвищується після багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно, тоді як період напіввиведення препарату залишається незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становлять приблизно 50 % та 110 % відповідно, а період напіввиведення препарату збільшується у 2 рази.

Показник AUC кандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, подібний до того, що спостерігається у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості відмічається підвищення показника AUC кандесартану на 23 %.

Гідрохлоротіазид.

Кінцевий період напіввиведення гідрохлоротіазиду збільшується у пацієнтів з нирковою недостатністю.

Фармацевтичні характеристики

Основні фізико-хімічні властивості

рожеві довгасті двоопуклі таблетки з рискою для поділу з одного боку.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С.

Зберігати в недоступному для дітей місці.

Упаковка. По 10 таблеток у блістері, по 1 або 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Назва і місцезнаходження виробника

Майлан Лабораторіз Лімітед.

Плот № Ес 16 та Ес 17, Ес І Зет Ей Пі Ай Ай Сі Грін Індастріaл Парк, Полепaллі (Ві), Єдчерла (Ем), Махабубнагар Дістрікт – 509 302, Андхра Прадеш, Індія.

Mylan Laboratories Limited.

Plot № S 16 & S 17, SEZ APIIC Green Industrial Park, Polepally (V), Jedcherla (M), Mahaboobnagar District – 509 302, Andhra Pradesh, India.

ІНСТРУКЦІЯ

для медичного застосування препарату

ХІЗАРТ-8

(HYSART-8)

Склад:

діюча речовина:candesartan;

1 таблетка містить кандесартануцилексетилу 8 мг;

допоміжні речовини: лактоза, моногідрат; крохмаль кукурудзяний; повідонкальцію кармелоза; магнію стеарат.

Лікарська форма. Таблетки.

Фармакотерапевтичнагрупа.

Прості препарати антагоністів ангіотензинуІІ. Код АТС С09С А06.

Клінічні характеристики.

Показання.

Есенціальна гіпертензія.

Лікування пацієнтів з серцевою недостатністю та порушенням систолічної функції лівого шлуночка (фракція викиду лівого шлуночка 3 г/добу) та неселективними неселективними протизапальними засобами) може виникнути ослаблення антигіпертензивного ефекту.

Як і у випадку з інгібіторами АПФ, супутнє застосування антагоністів рецептора ангіотензинуІІ та нестероїдних протизапальних засобів може підвищити ризик погіршення ниркової функції, включаючи можливу гостру ниркову недостатність та підвищення рівня калію в сироватці крові, особливо у пацієнтів, які вже страждають на порушення ниркової функції. Цю комбінацію слід застосовувати з обережністю, переважно особам літнього віку. Пацієнти мають вживати достатню кількість рідини, а також слід враховувати необхідність моніторингу ниркової функції після початку супутньої терапії та періодичного моніторингу згодом.

Прийом їжі не впливає на біодоступністькандесартану.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка. Фармакологічна дія -антигіпертензивна. У процесі всмоктування у шлунково-кишковий тракт кандесартануцилексетил (проліки) піддається гідролізу з утворенням активної форми -кандесартану. Селективно блокує АТі-рецептори ангіотензинуІІ, утворює з ними міцний зв’язок з подальшою повільною дисоціацією. Запобігає розвитку ефектів ангіотензину ІІ -вазоконстрикції, підвищенню артеріального тиску, стимуляції синтезу та вивільненню альдостерону, вазопресину, катехоламінів, реабсорбції натрію, посиленню серцевих скорочень. Зменшує загальний периферичний опір судин (ЗПОС), підвищує нирковий кровотік, підтримує (або підвищує) клубочкову фільтрацію. Спричиняє компенсаторне підвищення активності реніну плазми, концентрацію ангіотензину І і ІІ. Кандесартан як селективний антагоніст рецепторів ангіотензинуІІ не впливає на метаболізм брадикініну та інших пептидів, тому добре переноситься. Гіпотензивний ефект розвивається поступово і триває до 24 годин. Виражений терапевтичний ефект зазвичай досягається через 2-4 тижні після початку лікування.

Фармакокінетика.Абсорбція та розподіл.

Після перорального застосування кандесартануцилексетил перетворюється на активну речовину кандесартан. Абсолютна біодоступність таблетки становить 14 %. Максимальна концентрація в сироватці крові (Стах) досягається через 3-4 години після прийому таблетки. Концентрації кандесартану в сироватці зростають лінійно з підвищенням доз у межах терапевтичної дози. Різниці у фармакокінетиці кандесартану, яка була б пов’язана зі статтю, не спостерігалося. Прийом їжі не має суттєвого впливу на площу під кривою «концентрація-час» (AUC) кандесартану.

Кандесартанзначною мірою зв’язується з білками плазми (понад 99 %). Видимий об’єм розподілу кандесартану становить 0,1 л/кг.

Метаболізм та виведення.

Кандесартан головним чином виводиться у незмінному стані з сечею та жовчю і лише невеликою мірою виводиться шляхом печінкового метаболізму. Час кінцевого напіввиведеннякандесартану становить приблизно 9 годин. Після прийому багаторазових доз кумуляція не відбувається.

Загальний плазмовий кліренс кандесартану становить приблизно 0,37 мл/хв/кг, а нирковий кліренс — приблизно 0,19 мл/хв/кг. Виведення кандесартану через нирки відбувається як шляхом гломерулярної фільтрації, так і активної тубулярної секреції. Після прийому пероральної дози 14С-маркованогокандесартануцилексетилу приблизно 26 % дози виводиться з сечею у вигляді кандесартану та 7 % – у вигляді неактивного метаболіту, хоча приблизно 56 % дози виявляються у фекаліях у вигляді кандесартану та 10 % – у вигляді неактивного метаболіту

Фармакокінетика у особливих групах пацієнтів..

В осіб літнього віку (старших 65 років) Стах та AUCкандесартану підвищені приблизно на 50 % та 80 %, відповідно порівняно з молодими суб’єктами. Проте реакція артеріального тиску та частота виникнення побічних ефектів є однаковими після прийому встановленої дози Хізарту у молодих пацієнтів та осіб літнього віку.

У пацієнтів з нирковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості у порівняно з пацієнтами з нормальною нирковою функцією, максимальна концентрація та площа під кривою «концентрація в сироватці-час» кандесартану підвищувались під час багаторазового прийому доз приблизно на 50 % та 70 % відповідно, проте показник періоду напіввиведення залишався незмінним. Відповідні зміни у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю становили приблизно 50 % та 110 % відповідно. Кінцевий період напіввиведеннякандесартану був приблизно подвоєний у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю. Показник AUCкандесартану у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, був подібним до того, що спостерігався у пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю.

У пацієнтів з печінковою недостатністю від легкого до помірного ступеня тяжкості спостерігалося підвищення показника AUCкандесартану на 23 %.

Фармацевтичні характеристики.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки білого кольору, круглої форми, двоопуклі, без оболонки.

Термін придатності. 2 роки.

Умови зберігання.

Зберігати у недоступному для дітей місці при температурі не вище 25 °С.

Упаковка.

По 10 таблеток у блістері, по 1 або по 10 блістерів у пачці з картону.

Категорія відпуску. За рецептом.

Виробник.

СінмедикЛабораторіз, Індія

Synmedic Laboratories. India

Місцезнаходження.106-107, АшЕс Ай Ді Сі ІндастріалЕстейт, Сектор-31, Фарідабад-121003, Храр’яна, Індія.

106-107, HSIDC Industrial Estate, Sector-31 Faridabad-121003, Haryana, India.

або

Виробник.

ГлохемІндастрізЛімітед, Індія

Glochem Industries Limited, India

Місцезнаходження.

Плот № Ес 16 таЕс 17, Ес І ЗетЕйПіАйСіГрінІндастріaлПарк, Полaпaллі (Ві), Єдчерла (Ем), МахабубнагарДістрікт – 509 302, АндхраПрадеш, Індія.

Plot No. S 16 & S 17, SEZAPIC Green Industrial Park, Polapally (V), Jedcherla (M), Mahaboobnagar District – 509 302, Andhra Pradesh, India.