Тиворель инструкция по применению цена отзывы аналоги

Тиворель® – уникальное сочетание L-карнитина и донатора NO для уменьшения ишемии миокарда и повышения толерантности к физическим нагрузкам.

Тиворель® применяется в составе комплексной терапии ишемической болезни сердца, коронавирусной болезни средней степени тяжести, постковидного синдрома (или Long COVID), сахарного диабета и др.

Благодаря комплексному составу (2,0 г левокарнитина и 4,2 г L-аргинина гидрохлорида), Тиворель® улучшает энергообеспечение сердечной мышцы, способствует окислению углеводов в цикле трикарбоновых кислот Кребса, обеспечивает антиоксидантное, цитопротекторное, антигипоксическое действие; улучшает эндотелиальную функцию; за счет L-аргинина предотвращает развитие и прогрессирование атеросклеротических бляшек.

КОРОНАВИРУСНАЯ БОЛЕЗНЬ СРЕДНЕЙ СТЕПЕНИ ТЯЖЕСТИ

Левокарнитин оказывает кардиопротективный эффект, улучшает синтез аденозинтрифосфата (АТФ) из жирных кислот, является прямым антиоксидантом, предупреждает апоптоз клеток.

L-аргинин улучшает микроциркуляцию, увеличивает уровень NO в легких – уменьшает спазм бронхов и легочных артерий, способствует снижению давления в легочной артерии.

Таким образом, Тиворель® обеспечивает мощную защиту сердечно-сосудистой системы и патогенетическое лечение COVID-19. Тиворель® является одним из компонентов синдромно-патогенетической схемы «ВОЛНОРЕЗ», которая помогает противодействовать цитокиновому шторму и уменьшить риски фатальных осложнений.

ПОСТКОВИДНЫЙ СИНДРОМ (LONG COVID)

По определению Гарвардской медицинской школы, постковидный «дальнобойщик» (Post-COVID-19 “long-hauler”) – это человек, у которого был диагностирован COVID-19, но не вернувшийся к исходному уровню здоровья и функционирования через 3-6 месяцев после перенесенного заболевания.

По данным немецких ученых (Seeßle J etal., 2021), только 23% пациентов полностью вернулись к нормальному уровню здоровья через 12 месяцев после COVID-19. Симптомы Long COVID обусловлены в первую очередь системным воспалением (как «эхо» цитокинового шторма острой фазы COVID-19) и эндотелиитом – воспалительным поражением внутренней стенки сосудов.

Тиворель® оказывает кардиопротективный, антиаритмический эффект, улучшает функцию эндотелия, повышает толерантность к физическим нагрузкам. Тиворель® является одним из компонентов синдромно-патогенетической схемы (Ксаврон® + Тиворель® + Ксилат®) медикаментозной реабилитации пациентов с Long COVID.

ИШЕМИЧЕСКАЯ БОЛЕЗНЬ СЕРДЦА

При ишемической болезни сердца (ИБС) каждый второй пациент прекращает прием статинов в течение 1 года терапии. Синергическое действие Тиворель® и статина поможет снизить уровень ХС ЛПНП для уменьшения риска развития кардиоваскулярных событий и смерти:

Применение препарата Тиворель® у больных ИБС достоверно уменьшает количество желудочковых нарушений ритма и снижает частоту возникновения атриовентрикулярных блокад.

У мужчин требует внимания эректильная дисфункция, часто имеющая общие патогенетические механизмы с ИБС. Распространенность эректильной дисфункции среди мужчин старше 45 лет – 53-55%. Мужчина с эректильной дисфункцией и без кардиальных симптомов должен рассматриваться как «сердечный» (или «сосудистый») пациент до тех пор, пока не будет доказано иное. Тиворель® обеспечивает патогенетическую терапию при эректильной дисфункции сосудистого генеза.

Форма выпускa: Раствор для инфузий 100 мл.

Состав
действующие вещества: левокарнитин и аргинина гидрохлорид
1 мл 42 мг аргинина гидрохлорида и 20 мг левокарнитину;
вспомогательные вещества: вода для инъекций.

Лекарственная форма
Раствор для инфузий.

Основные физико-химические свойства:
прозрачная, бесцветная или слегка желтоватая жидкость.

Фармакологическая группа
Дополнительные растворы для внутривенного введения. Аминокислоты. Код АТХ B05X B.

Фармакологические свойства
Фармакологические. Тиворель содержит как действующие вещества аминокислоты левокарнитин и аргинина гидрохлорид.
Аргинин (a-амино-d-гуанидиновалерианова кислота) — аминокислота, которая относится к классу условно незаменимых аминокислот и является активным и разносторонним клеточным регулятором многочисленных жизненно важных функций организма, проявляет важные в критическом состоянии организма протекторные эффекты.
Аргинин оказывает антигипоксическое, мембраностабилизирующее, цитопротекторное, антиоксидантное, антирадикальное, дезинтоксикационное действие, проявляет себя как активный регулятор промежуточного обмена и процессов энергообеспечения, играет определенную роль в поддержании гормонального баланса в организме. Известно, что аргинин увеличивает содержание в крови инсулина, глюкагона, соматотропного гормона и пролактина, принимает участие в синтезе пролина, полиамина, агматина, включается в процессы фибриногенолизу, сперматогенеза, оказывает мембранодеполяризуючу действие.
Аргинин является одним из основных субстратов в цикле синтеза мочевины в печени. Гипоаммониемические эффект препарата реализуется путем активации превращения аммиака в мочевину. Оказывает гепатопротекторное действие благодаря антиоксидантной, антигипоксическое и мембраностабилизирующей активности, положительно влияет на процессы энергообеспечения в гепатоцитах.
Аргинин является субстратом для NО-синтазы — фермента, который катализирует синтез оксида азота в эндотелиоцитах. Препарат активирует гуанилатциклаза и повышает уровень циклического гуанидинмонофосфата (цГМФ) в эндотелии сосудов, уменьшает активацию и адгезию лейкоцитов и тромбоцитов к эндотелию сосудов, подавляет синтез протеинов адгезии VCAM-1 и MCP-1, предотвращая тем самым образование и развития атеросклеротических бляшек, подавляет синтез эндотелина 1, который является мощным вазоконстриктором и стимулятором пролиферации и миграции гладких миоцитов сосудистой стенки. Аргинин подавляет также синтез асимметричного диметиларгинину — мощного эндогенного стимулятора оксидативного стресса. Препарат стимулирует деятельность вилочковой железы, которая производит Т-клетки, регулирует содержание глюкозы в крови во время физической нагрузки. Оказывает кислотопродуцирующая действие и способствует коррекции кислотно-щелочного равновесия.
Левокарнитин является природным веществом, участвующим в энергетическом метаболизме, а также метаболизме кетоновых тел. Только L-изомер карнитина является биологически активным.
Левокарнитин необходимое для транспортировки длинноцепочечных жирных кислот в митохондрии для их дальнейшего бета-окисления и образования энергии. Жирные кислоты используются как энергетический субстрат всеми тканями, за исключением мозга. В скелетных мышцах и миокарде жирные кислоты являются основным субстратом для получения энергии.
Левокарнитин играет важную роль в сердечной метаболизме, поскольку окисления жирных кислот зависит от наличия достаточного количества этого вещества. Экспериментальные исследования показали, что при некоторых условиях, таких как стресс, острая ишемия, миокардит, возможно снижение уровня левокарнитину в миокардиальной ткани. Проведено большое количество исследований на животных, у которых подтвержден положительное воздействие левокарнитину в случае различных индуцированных кардиальных расстройств: острая и хроническая ишемия, декомпенсация сердечной деятельности, сердечная недостаточность в результате миокардита, медикаментозная кардиотоксичность (таксаны, адриамицин и т.д.).
Высвобождая коэнзим-А из сложных тиоэфиров, левокарнитин также усиливает окисление углеводов в цикле трикарбоновых кислот Кребса, стимулирует активность ключевого фермента гликолиза — пируватдегидрогеназы, а в скелетных мышцах — окисления аминокислот с разветвленной цепью. Таким образом, левокарнитин прямо или косвенно участвует в большинстве энергетических процессов, его наличие обязательно для окисления жирных кислот, аминокислот, углеводов и кетоновых тел.
У человека физиологические потребности в карнитин пополняются за счет потребления продуктов питания, содержащих карнитин (прежде всего мяса), и путем эндогенного синтеза в печени с триметиллизину. Наибольшая концентрация левокарнитину определяется в мышечной ткани, в миокарде и печени.
Первичный системный дефицит карнитина характеризуется низкой концентрацией левокарнитину в плазме крови, эритроцитах и ​​/ или тканях. Вторичный дефицит карнитина может быть следствием врожденных нарушений метаболизма карнитина или ятрогенных вмешательств, таких как гемодиализ.
Фармакокинетика. При непрерывной инфузии максимальная концентрация аргинина гидрохлорида в плазме крови достигается через 20 — 30 мин от начала введения. Аргинин проникает через плацентарный барьер, фильтруется в почечных клубочках, однако практически полностью реабсорбируется в почечных канальцах.
Левокарнитин всасывается клетками слизистой оболочки тонкого кишечника и относительно медленно входит в кровяное русло; вероятно, всасывания связано с активным транслюминальной механизмом. Всасывания после приема ограничено (<10%) и изменчиво.
Абсорбированный левокарнитин транспортируется в различные органы через кровь; считается, что в процессе транспортировки задействована транспортная система эритроцитов.
Левокарнитин выводится с мочой. Скорость вывода прямо пропорциональна концентрации карнитина в крови.
Левокарнитин практически не метаболизируется в организме.

Показания
Ишемическая болезнь сердца, острый инфаркт миокарда и состояния после перенесения острого инфаркта миокарда, стенокардия.

Противопоказания
Повышенная чувствительность к препарату. Тяжелые нарушения функции почек, гиперхлоремический ацидоз, аллергические реакции в анамнезе применение калийсберегающих диуретиков, а также спиронолактона.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие виды взаимодействий
При применении препарата Тиворель необходимо учитывать, что препарат может вызвать выраженную и стойкую гиперкалиемию на фоне почечной недостаточности у больных, принимающих или принимавших спиронолактон. Предварительное применение калийсберегающих диуретиков также может способствовать повышению уровня концентрации калия в крови. При одновременном применении с аминофилином возможно повышение уровня инсулина в крови.
Одновременное применение глюкокортикоидов приводит к накоплению левокарнитину в тканях организма (кроме печени). Другие анаболические средства усиливают эффект препарата.

Особенности применения
У пациентов с почечной недостаточностью перед началом инфузии необходимо проверить диурез и уровень калия в плазме крови, поскольку препарат может способствовать развитию гиперкалиемии.
С осторожностью применяют при нарушении функции эндокринных желез. Препарат может стимулировать секрецию инсулина и гормона роста.
При появлении сухости во рту необходимо проверить уровень сахара в крови.
Осторожно следует применять при нарушениях обмена электролитов, заболеваниях почек. Если на фоне приема препарата нарастают симптомы астении, лечение необходимо отменить.
Левокарнитин улучшает усвоение глюкозы, поэтому применение Тиворелю у пациентов с сахарным диабетом, получающих лечение сахароснижающими препаратами может привести к гипогликемии. Уровень глюкозы в плазме крови в таких случаях необходимо регулярно контролировать для своевременной коррекции терапии.

Применение в период беременности или кормления грудью.
Нет данных относительно применения Тиворелю беременным женщинам. Данные по экскреции препарата в грудное молоко и его действие на плод неизвестны. Поэтому в период беременности и кормления грудью препарат назначают только тогда, когда ожидаемая польза для превышает потенциальный риск для плода.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами.
В отдельных случаях некоторые побочные реакции со стороны центральной нервной системы могут влиять на способность управлять автотранспортом или работать с механизмами.

Способ применения и дозы
Препарат вводят внутривенно капельно со скоростью 10 капель в минуту в течение первых 10-15 мин, затем скорость введения можно увеличить до 30 капель в минуту.
Суточная доза — 100 мл раствора.
Дети. Нет данных относительно применения препарата детям.

Передозировка
Симптомы: почечная недостаточность, гипогликемия, метаболический ацидоз, большие дозы могут вызвать диарею.
Лечение. В случае передозировки инфузию препарата необходимо прекратить. Следует контролировать физиологические реакции и поддерживать жизненные функции организма. При необходимости вводят пидлужуючи средства и средства для налаживания диуреза (салуретики), растворы электролитов (0,9% раствор натрия хлорида, 5% раствор глюкозы). ОСОБЫЕ.

Побочные реакции
Общие расстройства: гипертермия, ощущение жара, ломота в теле.
Со стороны костно-мышечной системы: боль в суставах.
Со стороны пищеварительного тракта: сухость во рту, тошнота, рвота, боль в животе, диарея.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: изменения в месте введения, включая гиперемию, зуд, бледность кожи, вплоть до акроцианоза.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, включая сыпь, крапивницу, ангионевротический отек.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: колебания артериального давления, изменения сердечного ритма, боли в области сердца.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, чувство страха, слабость, судороги, тремор, чаще при превышении скорости введения.
Лабораторные показатели: гиперкалиемия.

Срок годности
2 года.

Условия хранения
Хранить при температуре не выше 30 ° С в оригинальной упаковке. Хранить в недоступном для детей месте.

Несовместимость
Препарат несовместим с тиопенталом.

Упаковка
По 100 мл в бутылке; по 1 бутылке в пачке.

Категория отпуска
По рецепту.

Производитель
ООО «Юрия-Фарм»

Местонахождение производителя и его адрес места осуществления деятельности
Украина, 18030, м. Черкаси, ул. Вербовецкого, 108.

Скачать сертификат соответствия

діючі речовини: левокарнітин та аргініну гідрохлорид;

1 мл розчину містить 42 мг аргініну гідрохлориду та 20 мг левокарнітину;

допоміжна речовина: вода для ін’єкцій.

Лікарська форма

Розчин для інфузій.

Основні фізико-хімічні властивості: прозора, безбарвна або злегка жовтувата рідина.

Фармакотерапевтична група

Додаткові розчини для внутрішньовенного введення. Амінокислоти. Код АТХ B05X B.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка. Тіворель містить як діючі речовини амінокислоти левокарнітин та аргініну гідрохлорид.

Аргінін (a-аміно-d-гуанідиновалеріанова кислота) – амінокислота, яка належить до класу умовно незамінних амінокислот і є активним і різностороннім клітинним регулятором численних життєво важливих функцій організму, виявляє важливі в критичному стані організму протекторні ефекти.

Аргінін чинить антигіпоксичну, мембраностабілізуючу, цитопротекторну, антиоксидантну, антирадикальну, дезінтоксикаційну дію, проявляє себе як активний регулятор проміжного обміну і процесів енергозабезпечення, відіграє певну роль у підтриманні гормонального балансу в організмі. Відомо, що аргінін збільшує вміст у крові інсуліну, глюкагону, соматотропного гормону і пролактину, бере участь у синтезі проліну, поліаміну, агматину, включається в процеси фібриногенолізу, сперматогенезу, чинить мембранодеполяризуючу дію.

Аргінін є одним з основних субстратів у циклі синтезу сечовини в печінці. Гіпоамоніємічний ефект препарату реалізується шляхом активації перетворення аміаку в сечовину. Чинить гепатопротекторну дію завдяки антиоксидантній, антигіпоксичній і мембраностабілізуючій активності, позитивно впливає на процеси енергозабезпечення в гепатоцитах.

Аргінін є субстратом для NО-синтази – ферменту, що каталізує синтез оксиду азоту в ендотеліоцитах. Препарат активує гуанілатциклазу і підвищує рівень циклічного гуанідинмонофосфату (цГМФ) в ендотелії судин, зменшує активацію й адгезію лейкоцитів і тромбоцитів до ендотелію судин, пригнічує синтез протеїнів адгезії VCAM-1 і MCP-1, запобігаючи таким чином утворенню і розвитку атеросклеротичних бляшок, пригнічує синтез ендотеліну-1, який є потужним вазоконстриктором і стимулятором проліферації й міграції гладких міоцитів судинної стінки. Аргінін пригнічує також синтез асиметричного диметиларгініну – потужного ендогенного стимулятора оксидативного стресу. Препарат стимулює діяльність вилочкової залози, що продукує Т-клітини, регулює вміст глюкози в крові під час фізичного навантаження. Чинить кислотоутворювальну дію і сприяє корекції кислотно-лужної рівноваги.

Левокарнітин є природною речовиною, що бере участь у енергетичному метаболізмі, а також метаболізмі кетонових тіл. Лише L-ізомер карнітину є біологічно активним.

Левокарнітин необхідний для транспортування довголанцюгових жирних кислот у мітохондрії для їх подальшого бета-окислення й утворення енергії. Жирні кислоти використовуються як енергетичний субстрат всіма тканинами, за винятком мозку. У скелетних м’язах та міокарді жирні кислоти є основним субстратом для одержання енергії.

Левокарнітин відіграє важливу роль у серцевому метаболізмі, оскільки окислення жирних кислот залежить від наявності достатньої кількості цієї речовини. Експериментальні дослідження показали, що за деяких умов, таких як стрес, гостра ішемія, міокардит, можливе зниження рівня левокарнітину в міокардіальній тканині. Проведено велику кількість досліджень на тваринах, у яких підтверджено позитивну дію левокарнітину у разі різних індукованих кардіальних розладів: гостра та хронічна ішемія, декомпенсація серцевої діяльності, серцева недостатність у результаті міокардиту, медикаментозна кардіотоксичність (таксани, адріаміцин тощо).

Вивільняючи коензим-А зі складних тіоефірів, левокарнітин також посилює окислення вуглеводів у циклі трикарбонових кислот Кребса, стимулює активність ключового ферменту гліколізу – піруватдегідрогенази, а в скелетних м’язах – окиснення амінокислот з розгалуженим ланцюгом. Таким чином, левокарнітин прямо або опосередковано бере участь у більшості енергетичних процесів, його наявність обов’язкова для окислення жирних кислот, амінокислот, вуглеводів та кетонових тіл.

У людини фізіологічні потреби у карнітині поповнюються за рахунок споживання продуктів харчування, що містять карнітин (насамперед м’яса), та шляхом ендогенного синтезу у печінці із триметиллізину. Найбільша концентрація левокарнітину визначається в м’язовій тканині, в міокарді та печінці.

Первинний системний дефіцит карнітину характеризується низькою концентрацією левокарнітину в плазмі крові, еритроцитах і/або тканинах. Вторинний дефіцит карнітину може бути наслідком вроджених порушень метаболізму карнітину або ятрогенних втручань, таких як гемодіаліз.

Фармакокінетика. При безперервній внутрішньовенній інфузії максимальна концентрація аргініну гідрохлориду в плазмі крові спостерігається через 20 − 30 хв від початку введення. Аргінін проникає через плацентарний бар’єр, фільтрується в ниркових клубочках, однак практично повністю реабсорбується в ниркових канальцях.

Левокарнітин всмоктується клітинами слизової оболонки тонкого кишечнику і відносно повільно входить у кров’яне русло; імовірно, всмоктування пов’язане з активним транслюмінальним механізмом. Всмоктування після перорального прийому обмежене (< 10 %) та мінливе.

Абсорбований левокарнітин транспортується в різні органи через кров; вважається, що у процесі транспортування задіяна транспортна система еритроцитів.

Левокарнітин виводиться головним чином із сечею. Швидкість виведення прямо пропорційна концентрації карнітину в крові.

Левокарнітин практично не метаболізується в організмі.

Ішемічна хвороба серця, гострий інфаркт міокарда та стани після перенесення гострого інфаркту міокарда, стенокардія.

Підвищена чутливість до препарату. Тяжкі порушення функції нирок, гіперхлоремічний ацидоз; алергічні реакції в анамнезі; застосування калійзберігаючих діуретиків, а також спіронолактону.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

При застосуванні препарату Тіворель необхідно враховувати, що препарат може спричинити виражену та стійку гіперкаліємію на тлі ниркової недостатності у хворих, які приймають або приймали спіронолактон. Попереднє застосування калійзберігаючих діуретиків також може сприяти підвищенню рівня концентрації калію в крові. При одночасному застосуванні з амінофіліном можливе підвищення рівня інсуліну в крові.

Одночасне застосування глюкокортикоїдів призводить до накопичення левокарнітину в тканинах організму (крім печінки). Інші анаболічні засоби посилюють ефект препарату.

Особливості щодо застосування

У пацієнтів з нирковою недостатністю перед початком інфузії необхідно перевірити діурез та рівень калію в плазмі крові, оскільки препарат може сприяти розвитку гіперкаліємії.

Препарат з обережністю застосовують при порушенні функції ендокринних залоз. Препарат може стимулювати секрецію інсуліну і гормону росту.

При появі сухості у роті необхідно перевірити рівень цукру в крові.

Обережно слід застосовувати при порушеннях обміну електролітів, захворюваннях нирок. Якщо на тлі прийому препарату наростають симптоми астенії, лікування необхідно відмінити.

Левокарнітин покращує засвоєння глюкози, тому застосування Тіворелю у пацієнтів із цукровим діабетом, які отримують лікування цукрознижувальними препаратами, може призвести до гіпоглікемії. Рівень глюкози в плазмі крові у таких випадках необхідно регулярно контролювати для своєчасної корекції терапії.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

В окремих випадках деякі побічні реакції з боку центральної нервової системи можуть впливати на здатність керувати автотранспортом або працювати зі складними механізмами.

Препарат вводять внутрішньовенно краплинно зі швидкістю 10 крапель за хвилину протягом перших 10-15 хв, потім швидкість введення можна збільшити до 30 крапель за хвилину.

Добова доза препарату – 100 мл розчину.

Діти. Немає даних щодо застосування препарату дітям.

Загальні розлади: гіпертермія, відчуття жару, ломота у тілі.

З боку кістково-м’язової системи: біль у суглобах.

З боку травного тракту: сухість у роті, нудота, блювання, біль у животі, діарея.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: зміни в місці введення, включаючи гіперемію, відчуття свербежу, блідість шкіри, аж до акроціанозу.

З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, включаючи висипання, кропив’янку, ангіоневротичний набряк.

З боку серцево-судинної системи: коливання артеріального тиску, зміни серцевого ритму, біль у ділянці серця.

З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, відчуття страху, слабкість, судоми, тремор, частіше при перевищенні швидкості введення.

Лабораторні показники: гіперкаліємія

Симптоми: ниркова недостатність, гіпоглікемія, метаболічний ацидоз, великі дози препарату можуть спричинити діарею.

Лікування. У разі передозування інфузію препарату необхідно припинити. Слід контролювати фізіологічні реакції та підтримувати життєві функції організму. За необхідності вводять підлужуючі засоби і засоби для налагодження діурезу (салуретики), розчини електролітів (0,9 % розчин натрію хлориду, 5 % розчин глюкози). Терапія симптоматична.

Термін придатності

2 роки.

Умови зберігання

Зберігати при температурі не вище 30 °С в оригінальній упаковці. Зберігати у недоступному для дітей місці.

Несумісність

Препарат несумісний з тіопенталом.

Упаковка

По 100 мл у пляшці; по 1 пляшці в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.