Препарат эксинеф инструкция по применению - Инструкции, руководства, мануалы

Эксинеф (90 мг)

МНН: Эторикоксиб

Производитель: Фросст Иберика, С.А.

Анатомо-терапевтическо-химическая классификация: Etoricoxib

Номер регистрации в РК:
№ РК-ЛС-5№121705

Информация о регистрации в РК:
14.10.2015 — 14.10.2020

Скачать инструкцию медикамента

Торговое название

Эксинеф

Международное непатентованное название

Эторикоксиб

Лекарственная форма

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 60 мг, 90 мг, 120 мг

Состав

Одна таблетка содержит

активное вещество – эторикоксиб 60 мг, 90 мг или 120 мг,

вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат безводный, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, магния стеарат,

состав пленочной оболочки:

Опадрай® II Зеленый 39К11520 (лактозы моногидрат — 35%, гипромеллоза — 33%, титана диоксид Е171 — 16.6%, триацетин — 8.0%, индигокармин лак Е132 — 5.4%, железа (III) оксид желтый Е172 — 1.9%), воск карнаубский (для 60 мг);

Опадрай® II Белый 39К18305 (лактозы моногидрат — 35%, гипромеллоза — 33%, титана диоксид Е171 — 24.0%, триацетин — 8.0%), воск карнаубский (для 90 мг);

Опадрай® II Зеленый 39К11529 (лактозы моногидрат — 35 %, гипромеллоза — 33%, титана диоксид Е171 — 21.6%, триацетин — 8.0%, индигокармин лак Е132 — 1.6%, железа (III) оксид желтый Е172 — 0.9%), воск карнаубский (для 120 мг).

Описание

Таблетки по 60 мг — таблетки яблоковидной формы, двояковыпуклые, покрытые пленочной оболочкой зеленого цвета, с тиснением «200» на одной стороне и гладкие с другой.

Таблетки по 90 мг — таблетки яблоковидной формы, двояковыпуклые, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с тиснением «202» на одной стороне и гладкие с другой.

Таблетки по 120 мг — таблетки яблоковидной формы, двояковыпуклые, покрытые пленочной оболочкой светло-зеленого цвета, с тиснением «204» на одной стороне и гладкие с другой.

Фармакотерапевтическая группа

Противовоспалительные и противоревматические препараты. Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП). Коксибы. Эторикоксиб

Код АТХ М01АН05

Фармакологические свойства

Фармакокинетика

Всасывание. Эторикоксиб хорошо всасывается при пероральном приеме. Среднее значение биодоступности при пероральном применении составляет около 100%. После приема 120 мг 1 раз/сут до достижения равновесного состояния, максимальная концентрация в плазме крови (среднее геометрическое Cmax = 3.6 мкг/мл) наблюдалась приблизительно через 1 час (Tmax) после приема взрослыми натощак. Среднее геометрическое значение AUC0-24ч составляло 37.8 мкг·ч/мл. В пределах диапазона клинических доз фармакокинетика эторикоксиба является линейной.

При приеме эторикоксиба в дозе 120 мг во время еды (еда с высоким содержанием жиров) не наблюдалось клинически значимого влияния на степень абсорбции. Скорость абсорбции изменялась, что характеризовалось снижением концентрации (Сmax) на 36 % и увеличением времени (Тmax) на 2 часа, хотя эти данные не рассматриваются как клинически значимые. В клинических исследованиях эторикоксиб применяли независимо от приема пищи.

Распределение. Эторикоксиб связывается с белками плазмы крови человека на 92% при диапазоне концентраций от 0.05 до 5 мкг/мл. У человека объем распределения в равновесном состоянии (Vdss) составляет около 120 л.

Эторикоксиб проникает через плацентарный барьер у крыс и кроликов, а также через гематоэнцефалический барьер у крыс.

Метаболизм. Эторикоксиб интенсивно метаболизируется; менее 1% дозы выводится с мочой в виде исходного препарата. Основной путь метаболизма — это формирование производного 6-гидроксиметилэторикоксиба при катализации ферментами цитохрома Р450 (CYP). CYP3A4 способствует метаболизму эторикоксиба in vivo. Исследования in vitro указывают на то, что CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 и CYP2C19 также могут катализировать основной путь метаболизма, но их количественные характеристики не изучались in vivo.

У человека идентифицировано 5 метаболитов. Основным метаболитом является 6’-карбоксильная кислота, дериват эторикоксиба, сформированный дальнейшим окислением деривата 6’-гидроксиметила. Эти основные метаболиты как ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2) не демонстрируют измеримой активности, либо являются только слабоактивными ингибиторами. Ни один из этих метаболитов не ингибирует циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1).

Выведение. После однократного внутривенного введения 25 мг меченого радиоизотопом эторикоксиба здоровым добровольцам, 70% радиоактивного препарата выводится с мочой и 20% с калом, главным образом, в виде метаболитов. Менее 2% обнаруживается в виде неизменного препарата.

Выведение эторикоксиба происходит, главным образом, посредством метаболизма с последующим выведением через почки. Равновесные концентрации эторикоксиба достигаются на протяжении 7 дней при приеме 120 мг 1 раз/сут, с показателем накопления около 2, что соответствует периоду полураспада около 22 ч. Клиренс плазмы крови после внутривенного введения препарата в дозе 25 мг составляет около 50 мл/мин.

Отдельные группы пациентов

Пожилой возраст. Фармакокинетика у пациентов пожилого возраста (в возрасте старше 65 лет) является схожей с фармакокинетикой более молодых пациентов.

Пол. Фармакокинетика эторикоксиба является аналогичной у женщин и мужчин.

Нарушение функции печени. У пациентов с нарушениями функции печени легкой степени тяжести (5-6 баллов по шкале Чайлд – Пью) при применении эторикоксиба в дозе 60 мг 1 раз/сут средний показатель AUC приблизительно на 16 % больше, чем у здоровых лиц при такой же дозировке препарата. У пациентов с нарушениями функции печени умеренной степени тяжести (7-9 баллов по шкале Чайлд – Пью) при применении эторикоксиба в дозе 60 мг 1 раз в два дня средний показатель AUC был подобным показателю у здоровых лиц, принимавших препарат в дозе 60 мг 1 раз/сут ежедневно; применение эторикоксиба в дозе 30 мг не изучалось в этой группе пациентов. Нет клинических или фармакокинетических данных относительно пациентов с тяжелыми формами нарушения функции печени (≥10 баллов по шкале Чайлд – Пью).

Нарушение функции почек. Фармакокинетика разовой дозы эторикоксиба 120 мг у пациентов с умеренными и тяжелыми нарушениями функции почек, а также у пациентов с заболеванием почек терминальной стадии, которым проводят гемодиализ, незначительно отличалась от таковой у здоровых людей. Гемодиализ незначительно влияет на выведение препарата (клиренс диализа составляет около 50 мл/мин).

Дети. Фармакокинетика эторикоксиба у детей в возрасте младше 12 лет не изучалась.

В фармакокинетическом исследовании (n=16), проводившемся с участием подростков в возрасте 12 -17 лет, фармакокинетика у подростков с массой тела 40 — 60 кг при приеме эторикоксиба в дозе 60 мг 1 раз/сут и у подростков с массой тела более 60 кг при приеме эторикоксиба в дозе 90 мг 1 раз/сут была подобной фармакокинетике у взрослых, принимавших эторикоксиб в дозе 90 мг 1 раз/сут. Безопасность и эффективность эторикоксиба у детей не установлены.

Фармакодинамика

Механизм действия. Эторикоксиб, препарат для перорального применения, является селективным ингибитором ЦОГ-2 при применении в пределах клинического диапазона доз.

В клинических фармакологических исследованиях препарат дозозависимо ингибировал ЦОГ-2 без ингибирования ЦОГ-1 при применении в дозах до 150 мг в сутки. Эторикоксиб не ингибирует синтез простагландинов желудка и не влияет на функцию тромбоцитов.

Циклооксигеназа отвечает за образование простагландинов. Идентифицировано две изоформы – ЦОГ-1 и ЦОГ-2. ЦОГ-2 является изоформой фермента, который индуцируется противовоспалительными импульсами и рассматривается как основной фактор, отвечающий за синтез простаноидных медиаторов боли, воспаления и лихорадки. ЦОГ-2 также задействована в процессах овуляции, имплантации и закрытия артериального протока, регуляции функции почек и центральной нервной системы (индукция лихорадки, ощущения боли, когнитивная функция); также, может принимать участие в процессе заживлении язв. ЦОГ-2 была идентифицирована в ткани вокруг язвы желудка у человека, но значение для заживления язвы не установлено.

Показания к применению

остеоартрит
ревматоидный артрит
анкилозирующий спондилит
симптоматическое лечение боли и симптомов воспаления, связанных с острым подагрическим артритом
краткосрочное лечение умеренной боли, связанной с проведением стоматологической операции

Решение о назначении селективного ингибитора ЦОГ-2 должно основываться на оценке всех индивидуальных рисков для пациента.

Способ применения и дозы

Препарат принимают внутрь, независимо от приема пищи. Начало эффекта наступает быстрее, если препарат принимают перед приемом пищи, что следует учитывать при необходимости быстрого ослабления симптомов.

Поскольку риск возникновения сердечно-сосудистых осложнений при применении эторикоксиба может повышаться при увеличении дозы и длительности применения, следует использовать минимальные эффективные дозы на протяжении максимально короткого периода времени. Следует периодически переоценивать необходимость облегчения симптомов и ответ на проводимое лечение, особенно у пациентов с остеоартритом.

Остеоартрит. Рекомендуемая доза составляет 30 мг один раз в сутки. У некоторых пациентов при отсутствии достаточного эффекта следует рассмотреть вопрос об увеличении дозы до 60 мг один раз в сутки. При отсутствии эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Ревматоидный артрит. Рекомендуемая доза 60 мг один раз в сутки. У некоторых пациентов при отсутствии достаточного эффекта следует рассмотреть вопрос об увеличении дозы до 90 мг один раз в сутки. После того как состояние больного стабилизируется, снижения дозы до 60мг в сутки будет достаточно. При отсутствии эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Анкилозирующий спондилит. Рекомендуемая доза 60мг один раз в сутки. У некоторых пациентов при отсутствии достаточного эффекта следует рассмотреть вопрос об увеличении дозы до 90 мг один раз в сутки. После того как состояние больного стабилизируется, снижения дозы до 60мг в сутки будет достаточно. При отсутствии эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Острые болевые состояния

Эторикоксиб следует применять только в период острого болевого синдрома.

Острый подагрический артрит. Рекомендуемая доза составляет 120 мг один раз в сутки. В клинических исследованиях лечения острого подагрического артрита эторикоксиб применяли на протяжении 8 дней.

Послеоперационная боль в хирургической стоматологии. Рекомендуемая доза составляет 90 мг один раз в сутки на протяжении максимум 3 дней. Для некоторых пациентов может быть необходимым рассмотреть другие методы послеоперационного обезболивания.

Дозы, превышающие рекомендованные для каждого показания, либо не обладают дополнительной эффективностью, либо не изучались.

Поэтому:

— доза при ОА не должна превышать 60 мг в сутки

— доза при РA и анкилозирующем спондилите не должна превышать 90 мг в сутки

— доза при острой подагре не должна превышать 120 мг в сутки, а лечение проводиться на протяжении максимум 8 дней

— доза при острой боли после стоматологической операции не должна превышать 90 мг в сутки, а лечение проводиться на протяжении максимум 3 дней

Пациенты пожилого возраста. Нет необходимости в коррекции дозы для пациентов пожилого возраста. Как и при применении других препаратов у пациентов пожилого возраста, следует соблюдать осторожность.

Нарушение функции печени. У пациентов с нарушениями функции печени легкой степени тяжести (5-6 баллов по Чайлд-Пью) не следует превышать дозу 60 мг один раз в сутки. У пациентов с нарушениями функции печени умеренной степени тяжести (7-9 баллов по Чайлд-Пью), независимо от показания, не следует превышать дозу 30 мг один раз в день.

Клинический опыт применения препарата ограничен, в частности у пациентов с нарушениями функции печени умеренной тяжести, поэтому рекомендовано соблюдать осторожность. Нет клинического опыта применения препарата у пациентов с тяжелыми нарушениями функции печени (≥10 баллов по шкале Чайлд – Пью), поэтому препарат противопоказан для применения у таких пациентов.

Нарушение функции почек. Нет необходимости в коррекции дозы препарата у пациентов с клиренсом креатинина ≥30 мл/минуту. Противопоказано применение эторикоксиба у пациентов с клиренсом креатинина <30 мл/мин.

Дети. Эторикоксиб противопоказан детям и подросткам в возрасте младше 18 лет.

Побочные действия

Побочные реакции основаны на данных клинических исследований и делятся по частоте возникновения: очень часто (≥1/10), часто (≥1/100, <1/10), нечасто (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10000, <1/1000), очень редко (<1/10000).

Очень часто

абдоминальная боль

Часто

астения/слабость, гриппоподобные симптомы
головокружение, головная боль
бронхоспазм
сердцебиение, аритмия, гипертензия, отеки/задержка жидкости
запор, метеоризм, гастрит, изжога/кислотный рефлюкс, диарея, диспепсия, ощущение дискомфорта в эпигастральной области, тошнота, рвота, эзофагит, язва в ротовой полости
альвеолярный остеит
повышение уровня АЛТ, повышение уровня АСТ
экхимоз

Нечасто

извращение вкуса, бессонница, парестезия/гипестезия, сонливость, тревожность, депрессия, ухудшение умственной деятельности, галлюцинации

нечеткость зрения, конъюнктивит

звон в ушах, вертиго
фибрилляция предсердий, тахикардия, застойная сердечная недостаточность, неспецифические изменения на ЭКГ, стенокардия, инфаркт миокарда, приливы крови, инсульт, транзиторные ишемические нарушения мозгового кровообращения, гипертонический криз, васкулит
боль в грудной клетке, кашель, диспноэ, носовое кровотечение, инфекции верхних дыхательных путей
вздутие живота, изменение характера перистальтики кишечника, сухость во рту, гастродуоденальные язвы, пептические язвы, включая гастроинтестинальную перфорацию и кровотечение, синдром раздраженного кишечника, панкреатит, гастроэнтерит, снижение или усиление аппетита, увеличение массы тела
протеинурия, повышение уровня сывороточного креатинина, нарушение функции почек, включая почечную недостаточность, инфекции мочевыводящего тракта
спазмы/судороги мышц, скелетно-мышечная боль/скованность
реакции гиперчувствительности, отек лица, зуд, сыпь, эритема, крапивница
анемия (преимущественно в результате желудочно-кишечного кровотечения), лейкопения, тромбоцитопения
повышение уровня азота мочевины крови, повышение уровня креатинфосфокиназы, гиперкалиемия, повышение уровня мочевой кислоты

Редко

спутанность сознания, беспокойность

гепатит, печеночная недостаточность, желтуха
ангионевротический отек, анафилактический/анафилактоидный шок, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, стойкая лекарственная эритема
снижение уровня натрия в крови

Противопоказания

гиперчувствительность к действующему веществу или любому другому компоненту, входящему в состав препарата
пептическая язва в стадии обострения или острое желудочно-кишечное кровотечение
пациенты, у которых в анамнезе развивались бронхоспазм, острый ринит, назальные полипы, ангионевротический отек, крапивница или другие аллергические реакции после применения ацетилсалициловой кислоты или НПВП, включая ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2)
беременность и период лактации
тяжелые нарушения функции печени (альбумин сыворотки крови <25 г/л или ≥10 баллов по шкале Чайлд-Пью)
установленный почечный клиренс креатинина <30 мл/минуту
детский и подростковый возраст до 18 лет
воспалительные заболевания кишечника
застойная сердечная недостаточность (NYHA II-IV)
стойкая неконтролируемая артериальная гипертензия выше 140/90 мм.рт.ст.
установленная ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий и/или цереброваскулярное заболевание

Лекарственные взаимодействия

Фармакодинамические взаимодействия

Пероральные антикоагулянты. У пациентов, состояние которых стабилизировано постоянным применением варфарина, прием эторикоксиба в дозе 120 мг в сутки сопровождался увеличением приблизительно на 13 % протромбинового времени Международного нормализованного отношения (МНО). Поэтому у пациентов, получающих пероральные антикоагулянты, следует часто проверять показатели протромбинового времени МНО, особенно в первые дни приема эторикоксиба или при изменении его дозы.

Диуретики, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ) и антагонисты ангиотензина ІІ. НПВП могут ослаблять эффект диуретиков и других антигипертензивных препаратов. У некоторых пациентов с нарушением функции почек (например, у пациентов с дегидратацией или у пожилых пациентов с ослабленной функцией почек) одновременное применение ингибитора АПФ или антагониста ангиотензина ІІ и препаратов, ингибирующих ЦОГ, может приводить к последующему ухудшению функции почек, включая возможную острую почечную недостаточность, что обычно носит обратимый характер. Следует помнить о возможности возникновения таких взаимодействий у пациентов, которые применяют эторикоксиб одновременно с ингибиторами АПФ или с антагонистами ангиотензина ІІ. Поэтому такую комбинацию следует назначать с осторожностью, особенно пациентам пожилого возраста. Следует провести адекватную гидратацию и рассмотреть вопрос о проведении мониторинга функции почек в начале комбинированного лечения, а также с определенной периодичностью в дальнейшем.

Ацетилсалициловая кислота. В исследовании при участии здоровых добровольцев, в условиях равновесного состояния, применение эторикоксиба в дозе 120 мг 1 раз в сутки не влияло на антиагрегантную активность ацетилсалициловой кислоты (81 мг 1 раз в сутки). Эторикоксиб можно назначать одновременно с ацетилсалициловой кислотой, применяющейся в дозах для профилактики сердечно-сосудистых осложнений (низкие дозы). Однако одновременное применение низких доз ацетилсалициловой кислоты и эторикоксиба может приводить к повышению частоты возникновения язв ЖКТ или других осложнений по сравнению с монотерапией эторикоксибом. Не рекомендовано одновременное применение эторикоксиба с ацетилсалициловой кислотой в дозах, превышающих установленные для профилактики сердечно-сосудистых осложнений, а также с другими НПВП. Циклоспорин и такролимус. Хотя взаимодействие эторикоксиба с этими препаратами не изучалось, одновременное применение НПВП с циклоспоринами и такролимусом может усиливать нефротоксический эффект последних. Следует контролировать функцию почек при одновременном применении эторикоксиба с любым из этих препаратов.

Фармакокинетические взаимодействия

Влияние эторикоксиба на фармакокинетику других препаратов

Литий. НПВП ослабляют выведение лития почками, тем самым повышая уровни лития в плазме крови. Если необходимо, проводят частый контроль уровней лития в крови и корректируют дозу лития на период одновременного применения этих препаратов, а также при прекращении применения НПВП.

Метотрексат. В двух исследованиях изучались эффекты эторикоксиба при применении в дозах 60 мг, 90 мг и 120 мг один раз в сутки в течение семи дней пациентами, которые получали один раз в неделю метотрексат в дозе от 7,5 мг до 20 мг при ревматоидном артрите. Эторикоксиб в дозе 60 мг и 90 мг не влиял на концентрации в плазме крови и почечный клиренс метотрексата. В одном исследовании эторикоксиб в дозе 120 мг не влиял на показатели метотрексата, но в другом исследовании концентрация метотрексата в плазме крови повышалась на 28 %, а почечный клиренс метотрексата снижался на 13 %. При одновременном применении эторикоксиба и метотрексата следует проводить соответствующий мониторинг относительно токсичности метотрексата.

Пероральные контрацептивы. Эторикоксиб в дозе 60 мг при одновременном применении с пероральными контрацептивами, содержащими 35 мкг этинилэстрадиола и 0,5–1 мг норэтиндрона, в течение 21 дня приводил к повышению AUC0‑24 этинилэстрадиола на 37 %. Эторикоксиб в дозе 120 мг при применении с вышеуказанными пероральными контрацептивами одновременно или с интервалом в 12 часов повышал в равновесном состоянии значение AUC0‑24 этинилэстрадиола на 50–60 %. О таком повышении концентрации этинилэстрадиола следует помнить при выборе перорального контрацептива, который будет применяться одновременно с эторикоксибом. Повышение экспозиции этинилэстрадиола может увеличивать частоту возникновения побочных реакций, связанных с применением пероральных контрацептивов (например, тромбоэмболия вен у женщин группы риска).

Гормонозамещающая терапия. Прием 120 мг эторикоксиба с гормонозамещающими препаратами, включающими конъюгированные эстрогены (Премарин™ 0,625 мг), в течение 28 дней увеличивает средний показатель AUC0‑24 в равновесном состоянии неконъюгированного эстрона (на 41 %), эквилина (на 76 %) и 17-β-эстрадиола (на 22 %). Влияние доз эторикоксиба, рекомендованных для длительного применения (30, 60 и 90 мг), не изучалось.

Эторикоксиб в дозе 120 мг снижал менее чем на половину экспозицию (AUC0‑24) эстрогенных компонентов препарата Премарин по сравнению с монотерапией препаратом Премарин; дозу последнего повышали с 0,625 до 1,25 мг. Клиническое значение таких повышений неизвестно, а более высокие дозы препарата Премарин в комбинации с эторикоксибом не изучались. Следует принимать во внимание такие повышения концентрации эстрогенов при выборе гормонального препарата для применения в период постменопаузы при одновременном применении эторикоксиба, поскольку повышение экспозиции эстрогенов может повышать риск возникновения побочных реакций при заместительной гормонотерапии.

Преднизон/преднизолон. В исследованиях взаимодействия с препаратами, эторикоксиб не оказывал клинически значащего влияния на фармакокинетику преднизона/преднизолона.

Дигоксин. При применении эторикоксиба в дозе 120 мг 1 раз в сутки в течение 10 дней здоровыми добровольцами не наблюдалось влияния на показатель AUC0‑24 в равновесном состоянии на выведение дигоксина почками. Наблюдалось увеличение показателя Cmax дигоксина (приблизительно на 33 %). Такое повышение, как правило, не является существенным для большинства пациентов. Однако следует наблюдать за состоянием пациентов с высоким риском относительно токсичного действия дигоксина при одновременном применении эторикоксиба и дигоксина.

Влияние эторикоксиба на препараты, метаболизирующиеся сульфотрансферазами.

Эторикоксиб является ингибитором активности человеческой сульфотрансферазы, в частности SULT1E1, а также может повышать концентрации этинилэстрадиола в сыворотке крови. Поскольку в настоящее время мало данных о влиянии различных сульфотрансфераз, а клиническая значимость для применения многих препаратов еще изучается, целесообразно с осторожностью назначать эторикоксиб одновременно с другими препаратами, которые метаболизируются, главным образом, человеческими сульфотрансферазами (например, пероральный сальбутамол и миноксидил).

Влияние эторикоксиба на препараты, метаболизирующиеся изоферментами системы CYP.

Исходя из данных исследований in vitro, не ожидается ингибирование эторикоксибом цитохромов Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 и 3А4. В исследовании при участии здоровых добровольцев ежедневное применение эторикоксиба в дозе 120 мг не оказывало влияния на активность печеночного CYP3A4, что установлено по эритромициновому дыхательному тесту.

Влияние других препаратов на фармакокинетику эторикоксиба

Основной путь метаболизма эторикоксиба зависит от ферментов системы CYP. CYP3A4 способствует метаболизму эторикоксиба in vivo. Исследования in vitro указывают на то, что CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 и CYP2C19 также могут катализировать основной путь метаболизма, но их количественные характеристики не изучались in vivo.

Кетоконазол. Кетоконазол является мощным ингибитором CYP3A4. При применении здоровыми добровольцами в дозах 400 мг 1 раз в сутки в течение 11 дней кетоконазол не оказывал клинически существенного влияния на фармакокинетику разовой дозы эторикоксиба 60 мг (увеличение AUC на 43 %).

Рифампицин. Одновременное применение эторикоксиба и рифампицина (мощного индуктора ферментов CYP) приводило к снижению концентраций эторикоксиба в плазме крови на 65 %. Такое взаимодействие может сопровождаться рецидивом симптомов, если эторикоксиб применяют одновременно с рифампицином. В то время как эти данные могут указывать на необходимость повышения дозы, не рекомендовано применять эторикоксиб в дозах, которые превышают указанные для каждого показания, поскольку не изучалось комбинированное применение рифампицина и эторикоксиба в таких дозах.

Антациды. Антацидные препараты не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику эторикоксиба.

Особые указания

Влияние на желудочно-кишечный тракт. Сообщалось об осложнениях со стороны желудочно-кишечного тракта (перфорации, язвы или кровотечения), иногда с фатальным исходом, у пациентов, которые применяли эторикоксиб.

Рекомендовано с осторожностью применять НПВП при лечении пациентов с высоким риском развития осложнений со стороны ЖКТ (пациенты, которые одновременно применяют любой другой НПВП или ацетилсалициловую кислоту, пациенты с такими заболеваниями ЖКТ в анамнезе, как язва или желудочно-кишечное кровотечение).

Существует дополнительный риск возникновения побочных реакций со стороны ЖКТ (желудочно-кишечные язвы или другие осложнения со стороны ЖКТ) при одновременном применении эторикоксиба и ацетилсалициловой кислоты (даже в низких дозах). В длительных клинических исследованиях не наблюдалось выраженного отличия относительно безопасности для ЖКТ при применении селективного ингибитора ЦОГ-2 + ацетилсалициловая кислота и НПВП + ацетилсалициловая кислота.

Влияние на сердечно-сосудистую систему. Клинические исследования указывают на то, что применение селективных ингибиторов ЦОГ-2 может быть связано с риском возникновения тромботических осложнений (особенно инфаркта миокарда и инсульта), при сравнении с плацебо и некоторыми НПВП. Поскольку риск сердечно-сосудистых осложнений может повышаться при увеличении дозы и длительности применения эторикоксиба, препарат следует применять в минимальных эффективных дозах на протяжении максимально короткого периода времени.

Следует периодически пересматривать необходимость симптоматического облегчения боли и ответ на проводимое лечение, особенно у пациентов с остеоартритом.

Пациентам с выраженными факторами риска развития сердечно-сосудистых осложнений (такими как артериальная гипертензия, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение) следует проводить лечение эторикоксибом только после тщательного рассмотрения такой возможности.

Селективные ингибиторы ЦОГ-2 не являются заменителями аспирина для профилактики сердечно-сосудистых заболеваний, поскольку не оказывают действия на тромбоциты. Поэтому не следует прекращать применение антиагрегантных препаратов.

Влияние на почки. Почечные простагландины могут играть компенсаторную роль в поддержании перфузии почек. Поэтому при ослаблении почечной перфузии прием эторикоксиба может вызвать уменьшение образования простагландинов и вследствие этого – снижение почечного кровотока и ослабление функции почек. Риск такой реакции наиболее высок у пациентов с уже имеющимся значительным ослаблением функции почек, некомпенсированной сердечной недостаточностью или циррозом. Следует рассмотреть возможность контроля почечной функции у таких пациентов.

Задержка жидкости, отеки и артериальная гипертензия. Как и при применении других препаратов, ингибирующих синтез простагландинов, у некоторых пациентов, принимающих эторикоксиб, наблюдались задержка жидкости, отеки и артериальная гипертензия. Все НПВП, включая эторикоксиб, могут приводить к возникновению или рецидиву застойной сердечной недостаточности. С осторожностью препарат назначают пациентам, у которых в анамнезе сердечная недостаточность, нарушение функции левого желудочка или артериальная гипертензия, а также пациентам с отеками, возникшими по любой другой причине. При клинических признаках ухудшения состояния таких пациентов, следует применить соответствующие меры, включая отмену эторикоксиба.

Применение эторикоксиба, особенно в высоких дозах, может сопровождаться более частой и тяжелой артериальной гипертензией, чем применение некоторых других НПВП и селективных ингибиторов ЦОГ-2. Поэтому гипертензия должна быть под контролем перед началом лечения эторикоксибом, а также следует уделить особое внимание контролю артериального давления во время лечения эторикоксибом. При значительном повышении давления следует назначить альтернативное лечение. Артериальное давление (АД) следует контролировать в течение 2 недель после начала лечения, а затем – периодически. Если АД значительно повышается, следует рассмотреть возможность альтернативного лечения.

Влияние на печень. Приблизительно у 1 % пациентов, получавших лечение эторикоксибом в дозах 30 мг, 60 мг и 90 мг в сутки в клинических исследованиях продолжительностью до одного года, наблюдалось повышение активности аланинаминотрансферазы (АЛТ) и/или аспартатаминотрансферазы (АСТ) (приблизительно в три и более раза по сравнению с верхней границей нормы).

Следует наблюдать за состоянием всех пациентов с симптомами и/или признаками нарушения функции печени, а также пациентов с патологическими показателями функции печени. При признаках нарушения функции печени или при стойких патологических изменениях показателей функции печени (в три раза выше верхнего предела нормы) эторикоксиб следует отменить.

Общие указания. Если в течение лечения у пациента наблюдается ухудшение функции какой-либо системы органов, указанных выше, следует предпринять соответствующие меры и рассмотреть вопрос об отмене эторикоксиба. Соответствующее медицинское наблюдение следует проводить при применении эторикоксиба у пациентов пожилого возраста и у пациентов с нарушением функции почек, печени или сердца.

С осторожностью следует начинать лечение эторикоксибом пациентам с дегидратацией. Рекомендовано провести регидратацию перед началом применения эторикоксиба.

О возникновении серьезных кожных реакций, в некоторых случаях с фатальным исходом, в том числе эксфолиативного дерматита, синдрома Стивенса – Джонсона и токсичного эпидермального некролиза, очень редко сообщалось при применении НПВП и некоторых селективных ингибиторов ЦОГ-2 во время постмаркетингового наблюдения. Самый высокий риск возникновения таких реакций в начале терапии, а начало их проявлений, в большинстве случаев, в течение первого месяца лечения. Сообщалось о серьезных реакциях гиперчувствительности (таких как анафилаксия и ангионевротический отек) у пациентов, применяющих эторикоксиб. Некоторые селективные ингибиторы ЦОГ-2 могут повышать риск возникновения кожных реакций у пациентов с аллергической реакцией к какому-либо препарату в анамнезе. Эторикоксиб следует отменить при первых проявлениях сыпи на коже, повреждений слизистой оболочки или других признаков гиперчувствительности.

Эторикоксиб может подавлять проявления лихорадки или других признаков инфекции.

С осторожностью назначают одновременно эторикоксиб и варфарин или другие пероральные антикоагулянты.

Применение эторикоксиба, как и других препаратов, ингибирующих ЦОГ и синтез простагландинов, не рекомендовано женщинам, которые планируют беременность.

В состав препарата Эксинеф входит лактоза. Пациенты с такими редкими врожденными заболеваниями, как непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа и мальабсорбция глюкозы-галактозы, не должны применять этот препарат.

Беременность и период лактации

Беременность. Не проводились адекватные и хорошо контролируемые исследования у беременных женщин. Потенциальный риск для беременности у человека неизвестен. Применение Эксинефа, как и других препаратов, ингибирующих синтез простагландинов, не рекомендовано на поздних сроках беременности, поскольку это может привести к преждевременному закрытию артериального протока и вызвать отсутствие сокращения матки. Эксинеф противопоказан во время беременности. В случае диагностирования беременности следует прекратить лечение препаратом.

Лактация. Неизвестно выделяется ли эторикоксиб в грудное молоко. Эторикоксиб выделяется в молоко у лактирующих крыс. Кормящим женщинам следует прекратить грудное вскармливание на период лечения.

Фертильность. Применение эторикоксиба, как и других селективных ингибиторов ЦОГ-2, не рекомендуется у женщин, планирующих беременность, т.к. исследования у животных выявили репродуктивную токсичность.

Особенности влияния лекарственного препарата на способность управлять транспортным средством или потенциально опасными механизмами

Пациентов с проявлениями головокружения, вертиго или сонливости во время приема Эксинефа не следует допускать к вождению автомобиля или управлению механизмами

Передозировка

Симптомы. В клинических исследованиях применение Эксинефа в разовых дозах до 500 мг или многократный прием до 150 мг/сут в течение 21 дня не вызывал существенных токсических эффектов. Сообщалось об острой передозировке эторикоксибом, хотя в большинстве случаев о побочных реакциях не сообщалось.

Наиболее часто наблюдаемые побочные реакции были совместимы с профилем безопасности эторикоксиба (например, реакции со стороны ЖКТ, реноваскулярные реакции).

Лечение. В случае передозировки целесообразно применять обычные поддерживающие мероприятия, такие как удаление неабсорбированного препарата из ЖКТ, ведение клинического наблюдения, и, при необходимости, проводить поддерживающую терапию.

Эторикоксиб не удаляется при гемодиализе; выведение при перитонеальном диализе неизвестно.

Форма выпуска и упаковка

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой, 60 мг, 90 мг и 120 мг.

По 7 таблеток в контурной ячейковой упаковке из пленки поливинилхлоридной и фольги алюминиевой.

По 1 контурной упаковке вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках помещают в картонную пачку (для дозировок 60 мг, 90 мг, 120 мг).

По 2 таблетки в контурной ячейковой упаковке из пленки ПВХ и фольги алюминиевой.

По 1 контурной упаковке вместе с инструкцией по медицинскому применению на государственном и русском языках помещают в картонную пачку (для дозировок 90 мг, 120 мг).

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 30 °С.

Хранить в недоступном для детей месте!

Срок хранения

3 года

Не применять по истечении срока годности.

Условия отпуска из аптек

По рецепту

Производитель

Фросст Иберика С.А., Испания

Упаковщик

Мерк Шарп и Доум Б.В., Нидерланды

Владелец регистрационного удостоверения

Шеринг-Плау Сентрал Ист АГ, Швейцария

Адрес организации, принимающей на территории Республики Казахстан претензии от потребителей по качеству продукции (товара) и ответственной за пострегистрационное наблюдение за безопасностью лекарственного средства

Представительство компании «Шеринг-Плау Сентрал Ист АГ» в Казахстане,

г. Алматы, пр. Достык, 38, бизнес-центр «Кен-Дала», 3 этаж

Тел. + 7 (727) 330-42-66, + 7 (727) 259-80-84

Факс + 7 (727) 259-80-90

эл. почта: dpoccis2@merck.com, pharmacovigilance.ukraine&cis@merck.com

ARCOXIA-UK-H-0532-IB-XXX-PI-en-EU-CRT &WPC-MK0663-T-062015

868441631477976366_ru.doc	58.57 кб
751150631477977560_kz.doc	132.5 кб

Отправить прикрепленные файлы на почту

Национальный центр экспертизы лекарственных средств, изделий медицинского назначения и медицинской техники

Источник

Эксинеф

На сайте нет в наличии товаров с торговым названием «Эксинеф»

Редакторская группа

Дата создания: 27.04.2021
Дата обновления: 29.11.2023

Рецензент

Состав и форма выпуска

Состав

действующее вещество: etoricoxib;

1 таблетка содержит 30 мг, 60 мг, 90 мг или 120 мг эторикоксиба;

Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат безводный, целлюлоза микрокристаллическая, натрия кроскармеллоза, магния стеарат

оболочка таблетки краситель Опадрай II сине-зеленый 39К11526 (для дозировки 30 мг), Опадрай II зеленый 39К11520 (для дозировки 60 мг), Опадрай II белый 39К18305 (для дозировки 90 мг), Опадрай II зеленый 39К11529 (для дозировки 120 мг), воск карнаубский;

состав красителя Опадрай II сине-зеленый 39К11526, Опадрай II зеленый 39К11520, Опадрай II зеленый 39К11529: лактоза моногидрат, гипромеллоза; титана диоксид (Е 171) триацетин; индиго (Е 132) оксид железа желтый (Е172)
состав красителя Опадрай II белый 39К18305: лактоза моногидрат, гипромеллоза; титана диоксид (Е 171) триацетин.

Форма выпуска

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой (по 2 или по 7 таблеток в блистере. По 1 или 4 блистера в картонной коробке).

Основные физико-химические свойства

Таблетки по 30 мг: таблетки яблокоподобной формы, покрытые пленочной оболочкой сине-зеленого цвета, с гравировкой <101> с одной стороны и <ACX 30> с другой.
Таблетки по 60 мг: таблетки яблокоподобной формы, покрытые пленочной оболочкой темно-зеленого цвета, с гравировкой <200> с одной стороны и гладкие с другой.
Таблетки по 90 мг: таблетки яблокоподобной формы, покрытые пленочной оболочкой белого цвета, с гравировкой <202> с одной стороны и гладкие с другой.
Таблетки по 120 мг: таблетки яблокоподобной формы, покрытые пленочной оболочкой бледно-зеленого цвета, с гравировкой <204> с одной стороны и гладкие с другой.

Фармакологическое действие

Фармакодинамика

Механизм действия. Эторикоксиб является пероральным селективным ингибитором циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2) в рамках клинического диапазона доз.

Эффективность

У пациентов с остеоартритом эторикоксиб в дозе 60 мг 1 раз в сутки значительно улучшает состояние при болях и оценку пациента о состоянии заболевания. В ходе исследований с применением эторикоксиба в дозе 30 мг один раз в сутки эффективность этого препарата превышала плацебо в течение 12 недель лечения (использовались оценки, которые применялись в других исследованиях). Во время исследования подбора дозы эторикоксиб в дозе 60 мг демонстрировал значительно более выраженное улучшение, чем в дозе 30 мг, относительно всех 3 основных конечных точек после 6 недель лечения. Применение дозы 30 мг при остеоартрите кисти не изучалось.

Во время исследования послеоперационного зубной боли эторикоксиб, что применялся в дозе 90 мг один раз в сутки до трех дней, имел более выраженное анальгезирующее действие, чем плацебо. В подгруппе пациентов с умеренной болью в начальном состоянии эторикоксиб в дозе 90 мг демонстрировал обезболивающий эффект, подобный такого в ибупрофена 600 мг (16,11 против 16,39; P = 0,722), и превышал эффект парацетамола / кодеина 600 мг / 60 мг (11,00; P <0,001) и плацебо (6,84; P <0,001), что определялось по показателю полного облегчения боли из-за 6:00 (TOPAR6). Количество пациентов, которые сообщали о применении препаратов экстренного обезболивания в течение 24 часов, составила 40,8% для эторикоксиба 90 мг, 25,5% для ибупрофена 600 мг каждые 6:00 и 46,7% для парацетамола / кодеина 600 мг / 60 мг каждые 6:00 сравнению с 76,2% для плацебо. В этом исследовании начало анальгезирующего действия (ощутимое облегчение боли) 90 мг эторикоксиба наблюдалось уже через 28 минут после приема препарата.

Общая безопасность

Не было существенных различий в частоте тромботических сердечно-сосудистых осложнений при применении эторикоксиба и диклофенака. Кардиоренальни побочные реакции чаще наблюдались при применении эторикоксиба, чем диклофенака; этот эффект был дозозависимым (см. подробные результаты ниже). Побочные реакции со стороны ЖКТ и печени возникали значительно чаще при применении диклофенака, чем эторикоксиба. Частота возникновения побочных реакций в исследованиях EDGE и EDGE II, а также побочных реакций, которые рассматривались как серьезные или такие, которые приводят к отмене препарата в исследовании MEDAL, была выше при применении эторикоксиба, чем диклофенака.

Фармакокинетика

Абсорбция.

Эторикоксиб хорошо всасывается при пероральном приеме. Биодоступность составляет около 100%. После приема 120 мг один раз в сутки до достижения равновесного состояния максимальная концентрация в плазме крови (среднее геометрическое значение C_max = 3,6 мкг / мл) наблюдается примерно через 1:00 (T _max ) после приема взрослыми натощак. Среднее геометрическое значение AUC _0-24 составляет 37,8 мкг × ч / мл. В рамках клинического дозирования фармакокинетика эторикоксиба является линейной.

Распределение.

Эторикоксиб примерно на 92% связывается с белками плазмы крови человека с концентрациями от 0,05 до 5 мкг / мл. Объем распределения при равновесном состоянии (Vdss) составляет примерно 120 л у человека.

Метаболизм.

Эторикоксиб активно метаболизируется, менее 1% дозы выделяется с мочой в виде исходного препарата. Основной путь метаболизма — это формирование производной 6″-гидроксиметил путем катализации ферментами цитохрома. CYP3A4 способствует метаболизму эторикоксиба in vivo . Исследования in vitro указывают на то, что CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 и CYP2C19 также могут катализировать основной путь метаболизма, но их количественные характеристики не изучались in vivo .

У человека идентифицировано 5 метаболитов. Основным метаболитом является 6″-карбоксиловой кислоты дериват эторикоксиба, который образуется при дальнейшей оксидации производной 6″-гидроксиметил. Эти основные метаболиты либо не проявляют активности, или есть слабоактивными ингибиторами ЦОГ-2. Ни один из этих метаболитов не ингибируется ЦОГ-1.

Вывод.

После однократного введения здоровым добровольцам 25 мг эторикоксиба, меченного радиоизотопом, 70% радиоактивного препарата выводится с мочой, и 20% — с калом, главным образом в виде метаболитов. Менее 2% выводится в неизмененном виде.

Вывод эторикоксиба происходит почти полностью за метаболизм с последующим выводом почками. Равновесные концентрации эторикоксиба достигаются через 7 дней при применении в дозе 120 мг один раз в сутки с показателем кумуляции около 2, что соответствует периоду полувыведения примерно 22 часов. Клиренс плазмы крови после внутривенного введения 25 мг препарата составляет около 50 мл / мин.

Показания к применению

Симптоматическая терапия при остеоартрите, ревматоидном артрите, анкилозирующем спондилите, а также при боли и признаках воспаления, связанных с острым подагрическим артритом.

Непродолжительное лечение умеренного послеоперационной боли, связанного со стоматологическими операциями.

Решение о назначении селективного ингибитора ЦОГ-2 должно основываться на оценке всех индивидуальных рисков у пациента.

Противопоказания

Препарат Эксинеф противопоказан:

повышенная чувствительность к действующему или любому вспомогательному веществу препарата;
при активной пептической язве или активной желудочно-кишечном кровотечении;
пациентам, у которых возникал бронхоспазм, острый ринит, назальные полипы, ангионевротический отек, крапивница или другие аллергические реакции после применения ацетилсалициловой кислоты или НПВП, включая ингибиторы ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2)
в период беременности и кормления грудью
при тяжелых нарушениях функции печени (альбумин сыворотки крови <25 г / л или ≥10 баллов по шкале Чайлд-Пью)
если рассчитан почечный клиренс креатинина <30 мл / мин;
детям в возрасте до 16 лет;
при воспалительных заболеваниях кишечника;
при застойной сердечной недостаточности (NYHA II-IV)
пациентам с артериальной гипертензией, у которых показатели артериального давления постоянно выше 140/90 мм рт.ст. и недостаточно контролируются;
при диагностированной ишемической болезни сердца, заболеваниях периферических артерий и / или цереброваскулярных заболеваниях.

Способ применения и дозы

Эксинеф применяют перорально. Препарат можно принимать независимо от приема пищи. Начало эффекта препарата наступает быстрее при приеме натощак. Это нужно учитывать при необходимости быстрого ослабления симптомов.

Поскольку риск возникновения нарушений со стороны сердечно-сосудистой системы при применении эторикоксиба возрастает при повышении дозы и продолжительности экспозиции, следует проводить короткие курсы лечения при применении самых эффективных суточных доз. Следует периодически переоценивать потребность в облегчении симптомов и ответ на лечение, особенно у пациентов с остеоартритом.

Остеоартрит

Рекомендуемая доза составляет 30 мг 1 раз в сутки. У некоторых пациентов с недостаточным ослаблением симптомов повышение дозы до 60 мг 1 раз в сутки может повысить эффективность. При отсутствии улучшения эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Ревматоидный артрит

Рекомендуемая доза составляет 60 мг 1 раз в сутки. У некоторых пациентов при недостаточном ослаблении симптомов повышение дозы до 90 мг 1 раз в сутки может улучшать терапевтический эффект. При достижении клинической стабилизации пациента, целесообразно снизить дозу до 60 мг 1 раз в сутки. При отсутствии улучшения эффекта следует рассмотреть вопрос о других возможных методах лечения.

Анкилозирующий спондилит

Острая боль

В случае появления острой боли эторикоксиб применяют только в острый симптоматический период.

Острый подагрический артрит

Рекомендуемая доза составляет 120 мг 1 раз в сутки. Во время клинических исследований острого подагрического артрита эторикоксиб применяли в течение 8 дней.

Послеоперационная боль, связанный с стоматологическим оперативным вмешательством Рекомендуемая доза — 90 мг 1 раз в сутки в течение максимум 3 дней. Для некоторых пациентов может потребоваться дополнительное послеоперационное обезболивание.

Дозы, превышающие рекомендованные для каждого показания, либо не имеют дополнительной эффективности, либо не изучались. Поэтому:

доза при остеоартрите не должна превышать 60 мг в сутки
доза при ревматоидном артрите и анкилозирующем спондилите не должна превышать 90 мг в сутки
доза при острой подагре не должна превышать 120 мг в сутки в течение максимального периода лечения 8 дней
доза при острой боли после стоматологического оперативного вмешательства не должна превышать 90 мг в сутки в течение максимального 3-дневного периода.

Передозировка

В ходе клинических исследований применения разовой дозы эторикоксиба до 500 мг или многократный прием до 150 мг в сутки в течение 21 дня не вызывал существенных токсических эффектов. Сообщалось о острая передозировка Эторикоксиб, хотя в большинстве случаев о побочных реакциях не сообщалось. Побочные реакции, которые наблюдались чаще, были сопоставимыми с профилем безопасности эторикоксиба (например, реакции со стороны желудочно-кишечного тракта, со стороны сердца и почек).

В случае передозировки целесообразно принять обычных поддерживающих мероприятий, например удаление неабсорбированного препарата из желудочно-кишечного тракта, ведение клинического наблюдения и в случае необходимости — проведение поддерживающего лечения.

Эторикоксиб не выводится при гемодиализе; неизвестно, выводится препарат при проведении перитонеального диализа.

Побочные действия

Безопасность применения эторикоксиба оценивалась в ходе клинических исследований с участием 9295 пациентов, включая 6757 пациентов с остеоартритом, ревматоидным артритом, хронической болью в нижней части спины и анкилозирующим спондилитом (примерно 600 пациентов с остеоартритом или ревматоидным артритом получали лечение в течение 1 года или дольше).

Во время клинических исследований профиль нежелательных явлений был одинаковым у пациентов с остеоартритом или ревматоидным артритом, получавших эторикоксиб в течение 1 года или дольше.

В ходе клинического исследования с участием пациентов с острым подагрического артрита эторикоксиб назначали в дозе 120 мг 1 раз в сутки в течение 8 дней. Профиль нежелательных явлений в этом исследовании был в целом таким же, как в исследованиях с участием пациентов с остеоартритом, ревматоидным артритом и хронической болью в нижней части спины.

В программе оценки безопасности для сердечно-сосудистой системы по данным трех контролируемых исследований с активным препаратом сравнения 17412 пациентов с остеоартритом или ревматоидным артритом получали эторикоксиб (в дозах 60 мг или 90 мг) в среднем в течение примерно 18 месяцев. Данные о безопасности и более подробная информация об этой программе представлены в разделе «Фармакологические свойства».

В ходе клинических исследований с участием пациентов с острым послеоперационным болью после стоматологических, боль-гинекологическим хирургических вмешательств, включая 1222 пациенты, которые применяли эторикоксиб (в дозах 90 мг или 120 мг), профиль нежелательных явлений был в целом таким же, как в исследованиях по участием пациентов с остеоартритом, ревматоидным артритом и хронической болью в нижней части спины.

При применении НПВП сообщалось о таких серьезных побочных реакциях, поэтому нельзя исключать их возникновения при применении эторикоксиба: нефротоксичность, включая интерстициальный нефрит и нефротический синдром.

Особые указания

Применение в период беременности и кормления грудью

Беременность

Применение эторикоксиба, как и других препаратов, ингибирующих ЦОГ-2, Не рекомендуется женщинам, планирующим беременность.

Нет клинических данных о применении эторикоксиба в период беременности. Исследования на животных репродуктивной токсичности. Потенциальный риск для беременных неизвестен. Применение эторикоксиба в течение последнего триместра беременности, как и других препаратов, ингибирующих синтез простагландинов, может приводить к отсутствию сокращений матки и преждевременного закрытия артериального протока. Применение эторикоксиба противопоказано в период беременности. Если женщина забеременела во время лечения, эторикоксиб следует отменить.

Период кормления грудью

Неизвестно, проникает эторикоксиб в грудное молоко. Известно, что у крыс эторикоксиб выводится с молоком. Женщины, которые применяют эторикоксиб, не должны кормить грудью.

Дети

Эторикоксиб противопоказан детям до 16 лет.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Пациенты, у которых при применении эторикоксиба возникает головокружение, вертиго или сонливость, не должны управлять автотранспортом и работать с механизмами.

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия

Кетоконазол. Кетоконазол является мощным ингибитором CYP3A4. При применении здоровыми добровольцами в дозе 400 мг 1 раз в сутки в течение 11 дней кетоконазол не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику эторикоксиба в разовой дозе 60 мг (увеличение AUC на 43%).

Вориконазол и миконазол. Одновременное применение перорального вориконазола или миконазола в виде орального геля для местного применения (мощные ингибиторы CYP3A4) с Эторикоксиб вызвало небольшое повышение экспозиции эторикоксиба, что, однако, не считалось клинически значимым согласно опубликованным данным.

Рифампицин. Одновременное назначение эторикоксиба и рифампицина (мощного индуктора ферментов CYP) приводило к снижению концентрации эторикоксиба в плазме крови на 65%. Это может сопровождаться повторным проявлением симптомов. В то время как такие данные могут указывать на увеличение дозы, не рекомендуется применять эторикоксиб в дозах, превышающих указанные для каждого показания, поскольку не изучалось комбинированное применение рифампицина и эторикоксиба в таких дозах.

Антациды. Антацидные препараты не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику эторикоксиба.

Условия хранения

Хранить при температуре не выше 30°С, в недоступном для детей месте.

Срок годности — 3 года. Не применять после истечения срока годности, указанного на упаковке.

Обратите внимание!

Описание препарата Эксинеф на этой странице — упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).

Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Источник

ЭКСИНЕФ ™ (эторикоксиб) — ненаркотический препарат из группы НПВП для облегчения сильной зубной боли

Боль, безусловно, является одной из наиболее частых жалоб, с которыми в своей повседневной практике сталкиваются врачи различных специальностей [1]. Чаще всего причиной острой боли является местный патологический процесс, связанный, например, с травмой, воспалением, инфекцией и т.д. Обычно острая боль имеет выраженный характер и приносит человеку большие страдания, заставляя настойчиво искать доступные средства для ее облегчения. Есть ли современные нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) панацеей для уменьшения выраженности острой боли?

Часто для уменьшения выраженности острой боли применяют препараты из группы нестероидных противовоспалительных средств. НПВП относятся к числу важнейших симптоматических лекарственных средств [2], которые используются с целью купирования болевого синдрома. Это определяется сочетанием противовоспалительных, анальгетических, жаропонижающих и антитромботических свойств, позволяющих им эффективно уменьшать выраженность почти всего спектра основных симптомов, характерных для заболеваний ревматического генеза, которых чаще всего отмечают в медицинской практике [2].

Однако современные НПВП не лишены некоторых недостатков, к числу которых, в первую очередь, следует отнести: недостаточную клиническую эффективность в ряде случаев, медленное развитие действия, многократный прием в течение суток и развитие побочных эффектов, прежде всего, со стороны желудочно-кишечного тракта и сердечно-сосудистой системы.

ЭКСИНЕФ ™ — НОВЫЕ ВОЗМОЖНОСТИ ДЛЯ ОБЛЕГЧЕНИЯ РАЗЛИЧНЫХ ВИДОВ БОЛИ

Эторикоксиб — один из последних представителей группы НПВП, появившийся на фармацевтическом рынке. В декабре 2012 г. на рынок Украины был выведен новый бренд, действующим веществом которого является эторикоксиб, получивший название Эксинеф ™.

Эксинеф ™ в Украине представлен в таблетированной форме в двух дозировках — по 90 и 120 мг, № 2. Эта форма выпуска эторикоксиба удобна для использования с целью уменьшения выраженности острой боли, поскольку такая боль имеет преимущественно кратковременный характер и не требует длительного приема лекарственных средств. Часто с таким проявлением боли встречаются в стоматологии (острая зубная боль, боль после стоматологических вмешательств) и в гинекологии (болезненные менструации, боль после гинекологических вмешательств и т.д.).

ЭКСИНЕФ ™: ОТ ВЫСОКОЙ БИОДОСТУПНОСТИ К БЫСТРОМУ РАЗВИТИЮ АНАЛЬГЕТИЧЕСКОГО ЭФФЕКТА И УМЕНЬШЕНИЯ ВЫРАЖЕННОСТИ ОСТРОЙ БОЛИ

В исследовании, проведенном с участием 398 подростков и взрослых пациентов, которые чувствовали сильную зубную боль после удаления 2 и более коренных зубов, наступление обезболивающего эффекта отмечали уже через 24 мин после приема 120 мг эторикоксиба [3]. Такое быстрое начало действия объясняется фармакокинетическими особенностями эторикоксиба: почти 100% биодоступностью, достижением максимальной концентрации препарата в плазме крови уже через 1 ч [4], а также способностью эторикоксиба проникать через гематоэнцефалический барьер непосредственно в центральную нервную систему.

Другим положительным моментом высокой биодоступности эторикоксиба является системность действия препарата, благодаря чему эторикоксиб блокирует высвобождение медиаторов боли и воспаления не только в месте повреждения, но и в центральной нервной системе. Благодаря этому свойству эторикоксиб у пациентов для уменьшения выраженности острой боли оказался сильнее, чем некоторые наркотические анальгетики [5]. Так, у пациентов, которые чувствовали сильную боль после удаления 2 и более коренных зубов, однократная доза эторикоксиба 120 мг давала лучший эффект по сравнению с однократным введением двух препаратов сравнения, в состав которых входят опиаты — оксикодон 10 мг с парацетамолом 650 мг [5] и кодеин 60 мг с парацетамолом 600 мг [6].

При лечении первичной дисменореи эторикоксиб в дозе 120 мг один раз в сутки обеспечивает анальгетический эффект, который можно сравнить с анальгетическим эффектом, возникающим после приема 550 мг напроксена [7].

ЭКСИНЕФ ™: ОТ ДЛИТЕЛЬНОГО ПЕРИОДА ПОЛУВЫВЕДЕНИЯ К ОДНОКРАТНОМУ ПРИЕМУ В ТЕЧЕНИЕ СУТОК

Период полувыведения эторикоксиба составляет около 22 ч, что позволяет применять препарат Эксинеф ™ по 1 таблетке 1 раз в сутки.

Как показывает практика, такая схема приема характеризуется большей благосклонностью среди пациентов по сравнению с необходимостью принимать препарат несколько раз в сутки [4].

ЭКСИНЕФ ™: ОТ СЕЛЕКТИВНОЙ БЛОКАДЫ ЦИКЛООКСИГЕНАЗЫ-2 (ЦОГ-2) ДО ПРИЕМЛЕМОГО ПРОФИЛЯ БЕЗОПАСНОСТИ ПРЕПАРАТА

Как известно, основной механизм действия НПВП связан с подавлением активности циклооксигеназы (ЦОГ) — фермента, регулирующего биотрансформацию арахидоновой кислоты. В 70-е годы ХХ века были открыты две изоформы этого фермента — ЦОГ-1 и ЦОГ-2, играющих разную физиологическую роль в организме. И если ЦОГ-1 — один из основных ферментов организма, который отвечает за состояние слизистой оболочки желудочно-кишечного тракта, а также регуляцию почечного кровотока и функции тромбоцитов, то активация ЦОГ-2 происходит при патологических состояниях и приводит к развитию боли и воспаления. Соответственно, сейчас все положительные свойства НПВП связывают преимущественно с выборочным подавлением активности ЦОГ-2, тогда как влияние на состояние ЦОГ-1 напрямую связывают с риском возникновения побочных эффектов, прежде всего гастропатий.

Сегодня эторикоксиб – наиболее селективный препарат из группы НПВП [8], селективность по отношению к ЦОГ-2 эторикоксиба в 106 раз выше, чем к ЦОГ-1 [9].

Метаанализ данных клинических исследований, в которых в общей сложности приняли участие 5441 пациент, продемонстрировал существенно ниже частоту развития осложнений со стороны желудочно-кишечного тракта при применении эторикоксиба по сравнению с неселективными НПВП — напроксеном и ибупрофеном [10].

Спектр осложнений, связанных с приемом НПВП, не исчерпывается только патологией желудочно-кишечного тракта. Не меньшее значение имеет риск осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы (прежде кардиоваскулярных катастроф, таких как инфаркт миокарда, внезапная коронарная смерть, ишемический инсульт), который может повышаться у пациентов, принимающих регулярно и в течение длительного времени высокие дозы НПВП. Такие осложнения связывают с прокоагулянтным действием этих препаратов вследствие нарушения равновесия между синтезом тромбоксана А2 (ЦОГ-1-зависимый процесс) и простациклина (ЦОГ-2-зависимый процесс).

Теоретически все НПВП оказывают подобное негативное влияние. Однако в ходе последних исследований было доказано: проблема кардиоваскулярных осложнений в большей степени ассоциируется именно с селективными ингибиторами ЦОГ-2. Эторикоксиб как наиболее селективный из существующих НПВП находился под пристальным вниманием ученых и специалистов здравоохранения в аспекте риска развития осложнений со стороны сердечно-сосудистой системы.

Однако тщательный анализ исследований, в которых сравнивали эффективность и профиль безопасности эторикоксиба с плацебо и новыми НПВП у пациентов с ревматоидным артритом, дорсопатиями, опроверг возможные опасения. Среди около 6,5 тыс. пациентов, включенных в эти работы, кардиоваскулярные осложнения суммарно развились лишь в 64. Оказалось, что существенной разницы между эторикоксибом и плацебо риска развития этой патологии не было [11].

КАК ПРИМЕНЯЕТСЯ ЭКСИНЕФ™?

Препарат Эксинеф™ следует применять в дозе 90-120 мг (1 таблетка) 1 раз в сутки. Прием после еды замедляет абсорбцию, но не нарушает ее, поэтому препарат Эксинеф™ можно применять тогда, когда это удобно пациенту, независимо от приема пищи. Пол и возраст не оказывают существенного влияния на фармакокинетику эторикоксиба.

Основные рекомендации по применению эторикоксиба:

назначения необходимо проводить с учетом индивидуальных рисков для пациента;

препарат следует назначать в минимальной эффективной дозе и коротким курсом.

Таким образом, Эксинеф™ (эторикоксиб) — мощный и быстрый анальгетик, обладающий выраженными противовоспалительными свойствами и характеризуется длительным действием. Этот препарат можно с успехом использовать для облегчения острой боли, возникшей по разным причинам. Удобная схема применения Эксинефа — 1 раз в сутки, несомненно, должна привлечь к нему внимание практикующих врачей и пациентов.

Эторикоксиб имеет более благоприятный профиль безопасности по сравнению с некоторыми другими традиционными НПВП по развитию патологий желудочно-кишечного тракта, определяет возможность его использования при наличии соответствующих факторов риска и расширяет возможности его применения [12].

Заказать Эксинеф™, как и многие другие препараты и изделия медицинского назначения, можно у одного из крупнейших отечественных дистрибьюторов — компании СП «Оптима-Фарм, ЛТД».

Этот материал предоставлен в качестве профессиональной поддержки для врачей и других специалистов в области медицины. Информация, касающаяся любого продукта, может быть неидентичным информации по медицинскому применению данного продукта. Просим ознакомиться с полной информацией по медицинскому применению продукта для получения официально утвержденной информации по любым продуктам, обсуждаемым в данной публикации, до их назначения пациентам. Р.св. №UA/12286/01/03, №UA/12286/01/04. Отпускается по рецепту. Хранить в недоступном для детей месте.

Список использованной литературы:

1. Голубев В.Л. Боль — междисциплинарная проблема//Рус. мед. журн. — 2008. — Т. 16, спец. вып. — С. 37.

2. Насонов Е.Л. Нестероидные противовоспалительные препараты при ревматических заболевания: стандарты лечения//РМЖ. — 2001. — № 7–9. — С. 265–270.

3. Malmstrom, K., Sapre, A., Couglin, H. et al. (2004). Etoricoxib in acute pain associated with dental surgery: a randomized, double-blind, placebo-and active comparator-controlled dose-ranging study. Clinical therapeutics. — 26(5). — Р. 667-679.

4. Інструкція для медичного застосування препарату Эксінеф® Р.п. UA 12286/01/01; 12286/01/02; 12286/01/03; 12286/01/04.

5. Chang, David J. et al. Аnalgesic efficacy of etoricoxib compared with oxycodone/acetaminophen in an acute postoperative pain model: a randomized, double-blind clinical trial. Anesthesia & Analgesia — 99.3. — 2004. — Р. 807–815.

6. Malmstrom K., Ang J., Fricke J.R. et al. The analgesic effect of etoricoxib relative to that of two opioid-acetaminophen analgesics: a randomized, controlled single-dose study in acute dental impaction pain. Curr. Med. Res. Opin. — 2005. — 21. — Р. 141–9.

7. Malmstrom K., Kotey P., Cichanowitz N. et al. Analgesic Efficacy of Etoricoxib in Primary Dysmenorrhea: Results of a Randomized, Controlled Trial//Gynecol. Obstet. Invest. — 2003. — 56. — Р. 65–69.

8. Каратеев А.Е. Целекоксиб, эторикоксиб, мелоксикам и нимесулид: достоинства и недостатки//ЭФ. Ревматология. Травматология. Ортопедия — 1. — 2011.

9. Riendeau D., Percival M.D., Brideau C. et al. Etoricoxib (MK-0663): preclinical profile and comparison with other agents that selectively inhibit cyclooxygenase-2. J. Pharmacol. Exp. Ther. — 2001. — 296. — Р. 558–66.

10. Ramey D.R. et al. The incidence of upper gastrointestinal adverse events in clinical trials of etoricoxib vs. non-selective NSAIDs: an updated combined analysis//Curr. Med. Res. Opin. — 2005, May. — 21(5). — Р. 715–22.

11. Левин Я.И., Кудакова А.М. Эторикоксиб (Аркоксиа) в терапии боли в спине//Consilium medicum. — 2009. — Т. 11. — № 2. — С. 42–44.

12. Каратеев А.Е. Симптоматическая обезболивающая и противовоспалительная терапия при ревматических заболеваниях//Справочник поликлинического врача. — 2009. — № 12. — С. 48–50.

14479

•
25.06.2013

[«13554″,»13553″,»13552″,»13551″,»13550″,»13549″,»13548″,»13545″,»13544″,»13543″,»13542″,»13540″,»13539″,»13538″,»13537″,»13536″,»13535″,»13534″,»13533″,»13532″,»13531″,»13530″,»13529″,»13528″,»13526″,»13525″,»13523″,»13519″,»13516″,»13515″,»13514″,»13513″,»13510″,»13508″,»13507″,»13505″,»13502″,»13388″,»13394″,»13393″,»13387″,»13374″,»13373″,»13372″,»13371″,»13366″,»13359″,»13363″,»13362″,»13358″,»13357″,»13343″,»13356″,»13347″,»13346″,»13344″,»13342″,»13340″,»13338″,»13399″,»13325″,»13321″,»13315″,»13311″,»13310″,»13309″,»13302″,»13300″,»13297″,»13294″,»13293″,»13292″,»13291″,»13290″,»13286″,»13192″,»13259″,»13249″,»13252″,»13251″,»13228″,»13223″,»13210″,»13209″,»13208″,»13200″,»13187″,»13186″,»13166″,»13162″,»13147″,»13104″,»13090″,»13085″,»13065″,»13059″,»13056″,»13054″,»13043″,»13033″,»13023″,»13022″,»13006″,»12991″,»12990″,»12989″,»12975″,»12963″,»12962″,»12957″,»12956″,»12949″,»12943″,»12941″,»12940″,»12841″,»12901″,»12906″,»12899″,»12887″,»12889″,»12892″,»12884″,»12849″,»12853″,»12867″,»12631″,»12832″,»12766″,»12827″,»12822″,»12814″,»12813″,»12806″,»12796″,»12804″,»12798″,»12790″,»12788″,»12754″,»12763″,»12785″,»12784″,»12777″,»12772″,»12771″,»12704″,»12770″,»12767″,»12764″,»12759″,»12757″,»12756″,»12753″,»12750″,»12745″,»12748″,»12747″,»12746″,»12744″,»12743″,»12742″,»12741″,»12732″,»12727″,»12722″,»12713″,»12709″,»12708″,»12702″,»12698″,»12696″,»12694″,»12689″,»12683″,»12682″,»12681″,»12680″,»12678″,»12677″,»12675″,»12673″,»12672″,»12655″,»12661″,»12656″,»12657″,»12654″,»12652″,»12648″,»12647″,»12645″,»12644″,»12638″,»12634″,»12635″,»12636″,»12627″,»12626″,»12597″,»12625″,»12624″,»12621″,»12622″,»12616″,»12615″,»12604″,»12613″,»12612″,»12611″,»12610″,»12609″,»12607″,»12602″,»12601″,»12599″,»12598″,»12594″,»12592″,»12591″,»12587″,»12586″,»12584″,»12582″,»12579″,»12578″,»12576″,»12575″,»12572″,»12570″,»12557″,»12554″,»12568″,»12566″,»12548″,»12539″,»12538″,»12534″,»12533″,»12532″,»12529″,»12515″,»12501″,»12499″,»12490″,»12483″,»12473″,»12472″,»12466″,»12459″,»12464″,»12457″,»12453″,»12452″,»12445″,»12439″,»12438″,»12433″,»12431″,»12430″,»12426″,»12425″,»12424″,»12423″,»12420″,»12417″,»12409″,»12411″,»12407″,»12405″,»12406″,»12403″,»12401″,»12393″,»12392″,»12385″,»12391″,»12387″,»12386″,»12381″,»12379″,»12374″,»12372″,»12371″,»12369″,»12368″,»12362″,»12361″,»12354″,»12349″,»12347″,»12346″,»12344″,»12326″,»12322″,»12318″,»12310″,»12307″,»12300″,»12299″,»12297″,»12295″,»12284″,»12280″,»12270″,»12244″,»12230″,»12186″,»12187″,»12181″,»12175″,»12176″,»12170″,»12172″,»12142″,»12133″,»12110″,»12109″,»12099″,»12044″,»12020″,»12016″,»11968″,»11967″,»11966″,»11965″,»11963″,»11956″,»11951″,»11896″,»11895″,»11892″,»11890″,»11889″,»11888″,»11887″,»11886″,»11885″,»11884″,»11883″,»11882″,»11881″,»11880″,»11867″,»11865″,»11858″,»11857″,»11852″,»11851″,»11843″,»11838″,»11836″,»11833″,»11832″,»11830″,»11827″,»11829″,»11828″,»11826″,»11825″,»11824″,»11823″,»11822″,»11821″,»11817″,»11816″,»11818″,»11815″,»11820″,»11814″,»11812″,»11810″,»13541»]

Источник

Показания:	Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов’язаних із гострим подагричним артритом.Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов’язаного зі стоматологічними операціями.Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.
Форма випуска:	Таблетки, вкриті плівковою оболонкою, по 120 мг № 2 (2х1), № 7 (7х1), № 28 (7х4) у блістерах
Производитель, страна:	Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування)/Фросст Іберика, С.А., Нідерланди/Іспанія/Іспанія
Действующее вещества:	1 таблетка містить 120 мг еторикоксибу
МНН:	Etoricoxib — Эторикоксиб
Регистрация:	UA/12286/01/04з 15.05.2015 по 15.05.2020. Приказ 277 від 15.05.2015
Код АТХ:	M Костно-мышечная система M01 Противовоспалительные и противоревматические препараты M01A Нестероидные противовоспалительные препараты M01AH Коксибы M01AH05 Эторикоксиб

Склад:

діюча речовина: etoricoxib;

1 таблетка містить 30 мг, 60 мг, 90 мг або 120 мг еторикоксибу;

допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат безводний, целюлоза мікрокристалічна, натрію кроскармелоза, магнію стеарат;

оболонка таблетки:барвник Опадрай^® II синьо-зелений 39К11526 (для дозування 30 мг), Опадрай^® II зелений 39К11520 (для дозування 60 мг), Опадрай^® II білий 39К18305 (для дозування 90 мг), Опадрай^® II зелений 39К11529 (для дозування 120 мг), віск карнаубський;

склад барвникаОпадрай^® II синьо-зелений 39К11526, Опадрай^® II зелений 39К11520,Опадрай^® II зелений 39К11529: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин; індигокармін (Е 132); оксид заліза жовтий (Е 172);

склад барвника Опадрай^® II білий 39К18305: лактоза, моногідрат; гіпромелоза; титану діоксид (Е 171); триацетин.

Лікарська форма. Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості

Таблетки по 30 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою синьо-зеленого кольору, з гравіруванням <101> з одного боку та з іншого.

Таблетки по 60 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою темно-зеленого кольору, з гравіруванням <200> з одного боку та гладенькіз іншого.

Таблетки по 90 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою білого кольору, з гравіруванням <202> з з одного боку та гладенькі з іншого.

Таблетки по 120 мг: двоопуклі таблетки яблукоподібної форми, вкриті плівковою оболонкою блідо-зеленого кольору, з гравіруванням <204> з одного боку та гладенькі з іншого.

Фармакотерапевтична група. Нестероїдні протизапальні та протиревматичні препарати. Коксиби.Код АТХ M01AH05.

Фармакологічні властивості.

Фармакодинаміка.Механізм дії. Еторикоксиб є пероральним селективним інгібітором циклооксигенази-2 (ЦОГ-2) у межах клінічного діапазону доз.

У ході клінічних фармакологічних досліджень препарат Ексінеф дозозалежно інгібував ЦОГ-2 без інгібування ЦОГ-1 при застосуванні у дозах до 150 мг на добу. Еторикоксиб не інгібує синтез простагландинів шлунка та не впливає на функцію тромбоцитів.

Циклооксигеназа відповідає за утворення простагландинів. Ідентифіковано дві ізоформи – ЦОГ-1 та ЦОГ-2. ЦОГ-2 є ізоформою ферменту, що індукується імпульсом прозапалення та розглядається як основний фактор, що відповідає за синтез простаноїдних медіаторів болю, запалення та гарячки. ЦОГ-2 також задіяна у процесах овуляції, імплантації та закриття артеріальної протоки, регуляції функції нирок та центральної нервової системи (індукція гарячки, відчуття болю, когнітивна функція). Також може брати участь у процесі загоєння виразок. ЦОГ-2 було ідентифіковано у тканині навколо виразки шлунка у людини, але значення для загоєння виразки не встановлено.

Ефективність

У пацієнтів з остеоартритом еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу значно покращує стан при болях та оцінку пацієнта щодо стану захворювання. У ході досліджень із застосуванням еторикоксибу в дозі 30 мг один раз на добу ефективність цього препарату перевищувала плацебо протягом 12 тижнів лікування (використовувалися оцінки, що застосовувалися в інших дослідженнях). Під час дослідженя підбору дози еторикоксиб у дозі 60 мг демонстрував значно більш виражене покращення, ніж в дозі 30 мг, відносно усіх 3 основних кінцевих точок після 6 тижнів лікування. Застосування дози 30 мг при остеоартриті кисті не вивчалося.

У пацієнтів з ревматоїдним артритом еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу значно покращував стан стосовно вираженості болю, запалення, а також рухливості. Позитивні ефекти зберігалися протягом 12-тижневого періоду лікування.

У пацієнтів з нападами гострого подагричного артриту еторикоксиб у дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів полегшував біль у суглобах середнього та тяжкого ступеня та запалення порівняно з індометацином у дозі 50 мг 3 рази на добу. Зменшення вираженості болю спостерігається через 4 години після початку лікування.

У пацієнтів із анкілозуючим спондилітом еторикоксиб у дозі 90 мг один раз на добу забезпечує значне покращення при болі у хребті, запаленні, обмеженні рухів, а також покращує функціональну здатність. Клінічні переваги еторикоксибу спостерігалися на другий день після початку терапії і зберігалися упродовж 52-тижневого періоду лікування.

Під час дослідженя післяопераційного зубного болю еторикоксиб, що застосовувався в дозі 90 мг один раз на добу до трьох днів, мав більш виражену аналгезуючу дію, ніж плацебо. У підгрупі пацієнтів з помірним болем в початковому стані еторикоксиб у дозі 90 мг демонстрував знеболюючий ефект, подібний до такого в ібупрофену 600 мг (16,11 проти 16,39; P=0,722), і перевищував ефект парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг (11,00; P<0,001) і плацебо (6,84; P<0,001), що визначалося за показником повного полегшення болю через 6 годин (TOPAR6). Кількість пацієнтів, які повідомляли про застосування препаратів екстреного знеболення протягом 24 годин, склала 40,8% для еторикоксибу 90 мг, 25,5% для ібупрофену 600 мг кожні 6 годин і 46,7% для парацетамолу/кодеїну 600 мг/60 мг кожні 6 годин порівняно з 76,2% для плацебо. У цьому дослідженні початок аналгезуючої дії (відчутне полегшення болю) 90 мг еторикоксибу спостерігалося вже через 28 хвилин після прийому препарату.

Безпека

Міжнародна дослідницька програма тривалого застосування еторикоксибу і диклофенаку при артриті (MEDAL)

Програма MEDAL була проспективно розробленою програмою відносно результатів щодо безпеки з боку серцево-судинної системи, отриманих за об’єднаними даними трьох рандомізованих, подвійних сліпих, контрольованих активним препаратом порівняння досліджень (дослідження MEDAL, EDGE II і EDGE).

У дослідженні MEDAL за визначенням кінцевої точки впливу на серцево-судинну систему, в якому брали участь 17 804 пацієнти з ОА і 5 700 ‒ з РА, застосовували еторикоксиб у дозі 60 мг (ОА) або 90 мг (ОА і РА) або диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 20,3 місяця (максимально ‒ 42,3 місяця, медіана ‒ 21,3 місяця). У цьому дослідженні були зафіксовані тільки серйозні побічні реакції і припинення прийому препарату внаслідок виникнення будь-яких побічних реакцій.

У ході досліджень EDGE і EDGE II порівнювали ШКТ-переносимість еторикоксибу і диклофенаку. У дослідженні EDGE брали участь 7 111 пацієнтів з ОА, які отримували еторикоксиб у дозі 90 мг на добу (у 1,5 раза вище рекомендованої дози для лікування ОА), або диклофенак у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 9,1 місяця (максимум ‒ 16,6 місяця, медіана ‒ 11,4 місяця). У дослідженні EDGE II брали участь 4 086 пацієнтів з РА, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 90 мг на добу або диклофенаком у дозі 150 мг на добу протягом в середньому 19,2 місяця (максимум ‒ 33,1 місяця, медіана ‒ 24 місяці).

У об’єднаній програмі MEDAL брало участь 34 701 пацієнт з ОА і РА, які отримували лікування упродовж періоду в середньому 17,9 місяця (максимум ‒ 42,3 місяця, медіана ‒ 16,3 місяця); приблизно 12 800 пацієнтів отримували лікування понад 24 місяці. У пацієнтів, зареєстрованих у цій програмі, були різні початкові чинники ризику стосовно серцево-судинної системи і ШКТ. Пацієнти з нещодавно перенесеним інфарктом міокарда, аортокоронарним шунтуванням або черезшкірною коронарною ангіопластикою упродовж 6 місяців до реєстрації в дослідженні були виключені з дослідження. У дослідженнях було дозволено застосування гастропротекторних препаратів і ацетилсаліцилової кислоти у низьких дозах.

Загальна безпека

Не було суттєвих відмінностей у частоті тромботичних серцево-судинних ускладнень при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку. Кардіоренальні побічні реакції частіше спостерігалися при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку; цей ефект був дозозалежним (див. детальні результати нижче). Побічні реакції з боку ШКТ і печінки виникали значно частіше при застосуванні диклофенаку, ніж еторикоксибу. Частота виникнення побічних реакцій в дослідженнях EDGE і EDGE II, а також побічних реакцій, що розглядалися як серйозні або такі, що призводять до відміни препарату в дослідженні MEDAL, була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку.

Результати щодо безпеки відносно серцево-судинної системи

Частота підтверджених тромботичних серцево-судинних серйозних побічних реакцій (включаючи реакції з боку серця, цереброваскулярні реакції і реакції з боку периферичних судин) була зіставною у еторикоксибу і диклофенаку (дані підсумовані в таблиці 1). Не було суттєвих відмінностей в показниках частоти тромботичних ускладнень для еторикоксибу і диклофенаку в усіх проаналізованих підгрупах, включаючи пацієнтів із кардіоваскулярним ризиком. При окремому розгляді був однаковим відносний ризик виникнення підтверджених серйозних тромботичних побічних реакцій з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг або 90 мг і диклофенаку в дозі 150 мг.

Таблиця 1

Показники підтверджених тромботичних ускладнень з боку серцево-судинної системи (об’єднана програма MEDAL)

Ускладнення	Еторикоксиб (N=16819) 25836 пацієнто-років	Диклофенак (N=16483) 24766 пацієнто-років	Порівняння між групами лікування
Показник^† (95% ДІ)	Показник^† (95% ДІ)	Відносний ризик (95% ДІ)
Підтверджені серйозні тромботичні побічні реакції з боку серцево-судинної системи
За протоколом	1,24 (1,11; 1,38)	1,30 (1,17; 1,45)	0,95 (0,81; 1,11)
За наміром лікуватися	1,25 (1,14; 1,36)	1,19 (1,08; 1,30)	1,05 (0,93; 1,19)
Підтверджені ускладнення з боку серця
За протоколом	0,71 (0,61; 0,82)	0,78 (0,68; 0,90)	0,90 (0,74; 1,10)
За наміром лікуватися	0,69 (0,61; 0,78)	0,70 (0,62; 0,79)	0,99 (0,84; 1,17)
Підтверджені цереброваскулярні ускладнення
За протоколом	0,34 (0,28; 0,42)	0,32 (0,25; 0,40)	1,08 (0,80; 1,46)
За наміром лікуватися	0,33 (0,28; 0,39)	0,29 (0,24; 0,35)	1,12 (0,87; 1,44)
Підтверджені ускладнення з боку периферичних судин
За протоколом	0,20 (0,15; 0,27)	0,22 (0,17; 0,29)	0,92 (0,63; 1,35)
За наміром лікуватися	0,24 (0,20; 0,30)	0,23 (0,18; 0,28)	1,08 (0,81; 1,44)
^†Ускладнень на 100 пацієнто-років; ДІ=довірчий інтервал N = Загальна кількість пацієнтів у популяції за протоколом За протоколом: усі ускладнення під час досліджуваної терапії або протягом 14 днів після її припинення (у т.ч. у пацієнтів, які прийняли < 75% досліджуваного препарату або приймали недосліджувані НПЗП >10% всього періоду). За наміром лікуватися: всі підтверджені ускладнення до закінчення дослідження (у т.ч. у пацієнтів, які могли зазнати втручання не пов’язане з дослідженням, з подальшим припиненням прийому досліджуваного препарату). Загальна кількість рандомізованих пацієнтів: n=17412 у групі еторикоксибу і 17289 у групі диклофенаку.

Показник серцево-судинної смертності, як і загальної смертності, був подібним у групах лікування еторикоксибом і диклофенаком.

Кардіоренальні ускладнення

Приблизно 50% пацієнтів, прийнятих у дослідження MEDAL, мали артеріальну гіпертензію в анамнезі. У цьому дослідженні частота припинення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов’язаних із артеріальною гіпертензією, була статистично вищою для еторикоксибу, ніж для диклофенаку. Частота такої побічної реакції, як застійна серцева недостатність (припинення прийому препарату і серйозні реакції), була аналогічною як при прийомі еторикоксибу 60 мг, так і при прийомі диклофенаку 150 мг, проте частота виникнення цих реакцій була вищою при прийомі еторикоксибу 90 мг порівняно з диклофенаком 150 мг (статистично значуща різниця для еторикоксибу 90 мг порівняно з 150 мг диклофенаком в когорті ОА MEDAL). Частота підтверджених побічних реакцій, пов’язаних із застійною серцевою недостатністю (явища, що були серйозними і призводили до госпіталізації або візиту у відділення невідкладної допомоги), була незначно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози. Частота припинення лікування унаслідок виникнення побічних реакцій, пов’язаних з набряками, була значно вищою при прийомі еторикоксибу порівняно з прийомом диклофенаку 150 мг, і цей ефект залежав від дози (статистично значуща різниця для еторикоксибу 90 мг, але не для еторикоксибу 60 мг).

Кардіоренальні результати, отримані в дослідженнях EDGE і EDGE II, відповідали даним, про які повідомлялося в дослідженні MEDAL.

В окремих дослідженнях програми MEDAL абсолютна частота припинення лікування в будь-якій групі лікування для еторикоксибу (60 мг або 90 мг) склала до 2,6% для артеріальної гіпертензії, до1,9% для набряків і до 1,1% для застійної серцевої недостатності, при цьому вища частота відміни препарату спостерігалася для еторикоксибу 90 мг, ніж для еторикоксибу 60 мг.

Результати шлунково-кишкової переносимості в програмі MEDAL

Значно менший показник відміни препарату внаслідок виникнення будь-якого клінічного ускладнення з боку ШКТ (наприклад диспепсії, абдомінального болю, виразки) спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку, в кожному з трьох досліджень програми MEDAL. Показники відміни препарату внаслідок клінічних реакцій з боку ШКТ на 100 пацієнто‑років за весь період дослідження були такими: 3,23 для еторикоксибу і 4,96 для диклофенаку в дослідженні MEDAL; 9,12 для еторикоксибу і 12,28 для диклофенаку в дослідженні EDGE; 3,71 для еторикоксибу і 4,81 для диклофенаку в дослідженні EDGE II.

Результати програми MEDAL відносно безпеки для ШКТ

Загальні реакції з боку верхнього відділу ШКТ були визначені як перфорації, виразки і кровотечі. Підгрупа загальних реакцій з боку верхнього відділу ШКТ, які вважалися ускладненими, включала перфорації, обструкції і ускладнені кровотечі; підгрупа загальних реакцій з боку верхнього відділу ШКТ, які вважалися неускладненими, включала неускладнені кровотечі і неускладнені виразки. Значно менший показник частоти загальних реакцій з боку верхніх відділів ШКТ спостерігався при застосуванні еторикоксибу, ніж диклофенаку. Не було суттєвої різниці між еторикоксибом і диклофенаком щодо показника частоти ускладнених реакцій. Для підгрупи таких реакцій, як кровотеча у верхньому відділі ШКТ (об’єднані ускладнені і неускладнені), не було суттєвої відмінності між еторикоксибом і диклофенаком. Перевага еторикоксибу відносно впливу на верхній відділ ШКТ, порівняно з диклофенаком не була статистично значущою у пацієнтів, що одночасно застосовують аспірин в низьких дозах (приблизно 33% пацієнтів).

Показник частоти на 100 пацієнто-років підтверджених ускладнених і неускладнених клінічних реакцій з боку верхнього відділуШКТ (перфорації, виразки і кровотечі) складав 0,67 (95% ДІ 0,57, 0,77) для еторикоксибу і 0,97 (95% ДІ 0,85, 1,10) для диклофенаку, при цьому відносний ризик склав 0,69 (95% ДІ 0,57, 0,83).

Визначавсяпоказник частоти підтверджених реакцій з боку верхнього відділу ШКТ у пацієнтів літнього віку; найбільше зниження спостерігалося у пацієнтів ≥75 років (1,35 [95% ДІ 0,94, 1,87] ] реакцій на 100 пацієнтів-років для еторикоксибу порівняно з 2,78 [95% ДІ 2,14, 3,56] для диклофенаку.

Показники частоти підтверджених клінічних реакцій з боку нижнього відділу ШКТ (перфорація тонкого або товстого кишечнику, обструкція або кровотеча) статистично не відрізнялися при застосуванні еторикоксибу і диклофенаку.

Результати програми MEDAL відносно безпеки для печінки

Еторикоксиб був асоційований із статистично значно меншою частотою відміни препарату, ніж диклофенак, унаслідок виникнення побічних реакцій з боку печінки. У об’єднаній програмі MEDAL 0,3% пацієнтів, що застосовували еторикоксиб, і 2,7% пацієнтів, що застосовували диклофенак, припинили застосування препарату внаслідок виникнення побічних реакцій з боку печінки. Показник на 100 пацієнто-років склав 0,22 при застосуванні еторикоксибу і 1,84 при застосуванні диклофенаку (р-значення було <0,001 для еторикоксибу порівняно з диклофенаком). Проте в програмі MEDAL більшість побічних реакцій з боку печінки були несерйозними.

Додаткові дані з безпеки для серцево-судинної системи відносно тромботичних ускладнень

У ході клінічних досліджень, за винятком досліджень програми MEDAL, приблизно 3 100 пацієнтів отримували еторикоксиб у дозах ≥60 мг на добу упродовж 12 тижнів і довше. Не було значущої відмінності в показнику підтверджених серйозних тромботичних серцево-судинних подій у пацієнтів, які приймали еторикоксиб у дозі ≥60 мг, плацебо або інші НПЗП (за винятком напроксену). Проте показник для такихреакцій був вищим у пацієнтів, які отримавали еторикоксиб, порівняно з тими, хто отримував напроксен у дозі 500 мг 2 рази на добу. Відмінність антитромботичної активності між деякими НПЗП, що інгібують ЦОГ-1, і селективними інгібіторами ЦОГ-2 може бути клінічно значущою у пацієнтів групи ризику виникнення тромбоемболічних ускладнень. Селективні інгібітори ЦОГ-2 знижують утворення системного (і тому, можливо, ендотеліального) простацикліну без впливу на тромбоцитарний тромбоксан. Клінічне значення цих даних невідоме.

Додаткові дані щодо безпеки для ШКТ

Під час двох 12-тижневих подвійних сліпих ендоскопічних досліджень кумулятивна частота виникнення гастродуоденальних виразок була значно нижчою у пацієнтів, які отримували лікування еторикоксибом у дозі 120 мг 1 раз на добу, ніж у пацієнтів, які отримували лікування напроксеном у дозі 500 мг 2 рази на добу або ібупрофеном у дозі 800 мг 3 рази на добу. Частота виникнення виразок була вищою при застосуванні еторикоксибу, ніж плацебо.

Дослідження функції нирок у пацієнтів літнього віку

У ході рандомізованого, подвійного сліпого, плацебо-контрольованого дослідження з паралельними групами оцінювався вплив 15-денного лікування еторикоксибом (90 мг), целекоксибом (200 мг 2 рази на добу), напроксеном (500 мг 2 рази на добу) і плацебо на виведення натрію з сечею, артеріальний тиск та інші показники функції нирок у пацієнтів від 60 до 85 років, що дотримуються дієти із вмістом солі 200-мЕкв/добу. Еторикоксиб, целекоксиб і напроксен мали подібний вплив на виведення натрію з сечею при 2-тижневому лікуванні. Усі активні препарати порівняння показали підвищення відносно плацебо систолічного артеріального тиску; проте еторикоксиб асоціювався зі статистично значущим підвищенням на 14-й день порівняно з целекоксибом і напроксеном (середня зміна порівняно з початковим рівнем для систолічного тиску: еторикоксиб 7,7 мм рт.ст., целекоксиб 2,4 мм рт.ст., напроксен 3,6 мм рт.ст.).

Фармакокінетика.

Абсорбція.

Еторикоксиб добре всмоктується при пероральному прийомі. Абсолютна біодоступність становить приблизно 100 %. Після прийому 120 мг один раз на добу до досягнення рівноважного стану максимальна концентрація у плазмі крові (середнє геометричне значення C_max = 3,6 мкг/мл) спостерігається приблизно через 1 годину (T_max) після прийому дорослими натще. Середнє геометричне значення AUC_0‑24становить 37,8 мкг×год/мл. У межах клінічного дозування фармакокінетика еторикоксибу є лінійною.

При прийомі препарату у дозі 120 мг під час їди (їжа з високим вмістом жирів) не спостерігалось клінічно значущого впливу на ступінь абсорбції. Швидкість абсорбції змінювалась, що характеризувалось зниженням С_max на 36 % та збільшенням Т_max на 2 години. Такі дані не розглядаються як клінічно значущі. Під час клінічних досліджень еторикоксиб застосовували незалежно від прийому їжі.

Розподіл.

Еторикоксиб приблизно на 92% зв’язується з білками плазми крові людини з концентраціями від 0,05 до 5 мкг/мл. Об’єм розподілу при рівноважному стані (Vdss) становить приблизно 120 л у людини.

Еторикоксиб проникає через плацентарний бар’єр у щурів та кролів, а також через гематоенцефалічний бар’єр у щурів.

Метаболізм.

Еторикоксиб активно метаболізується, менше 1% дози виділяється із сечею у вигляді вихідного препарату. Основний шлях метаболізму ‒ це формування похідної 6′-гідроксиметилу шляхом каталізації ферментами цитохрому. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу invivo. Дослідження invitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях метаболізму, але їх кількісні характеристики не вивчалися invivo.

У людини ідентифіковано 5 метаболітів. Основним метаболітом є 6′-карбоксилової кислоти дериватеторикоксибу, що утворюється при подальшій оксидації похідної 6′-гідроксиметилу. Ці основні метаболіти або не виявляють активності, або є слабоактивними інгібіторами ЦОГ-2. Жоден із цих метаболітів не інгібує ЦОГ-1.

Виведення.

Після разового внутрішньовенного введення здоровим добровольцям 25 мг еторикоксибу, міченого радіоізотопом, 70 % радіоактивного препарату виводиться із сечею, і 20 % ‒ з калом, головним чином у вигляді метаболітів. Менше 2% виводиться у вигляді незміненого препарату.

Виведення еторикоксибу відбувається майже повністю через метаболізм з подальшим виведенням нирками. Рівноважні концентрації еторикоксибу досягаються через 7 днів при застосуванні у дозі 120 мг один раз на добу з показником кумуляції приблизно 2, що відповідає періоду напіввиведення приблизно 22 години. Кліренс плазми крові після внутрішньовенного введення 25 мг препарату становить приблизно 50 мл/хв.

Окремі групи пацієнтів

Пацієнти літнього віку. Фармакокінетика у пацієнтів літнього віку (віком від 65 років) є подібною до фармакокінетики у молодших пацієнтів.

Стать. Фармакокінетика еторикоксибу є подібною у чоловіків та жінок.

Порушення функції печінки. У пацієнтів з легкою формою порушення функції нирок (5‑6 балів за шкалою Чайлд-П’ю) при застосуванні еторикоксибу в дозі 60 мг 1 раз на добу середній показник AUC приблизно на 16% більший, ніж у здорових добровольців при такому ж дозуванні препарату. У пацієнтів з помірною формою порушення функції нирок (7‑9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) при застосуванні еторикоксибу у дозі 60 мг через добу середній показник AUC був подібний до показника у здорових добровольців, які приймали препарат у дозі 60 мг один раз на добу щоденно; застосування еторикоксибу в дозі 30 мг не вивчалось у цій групі пацієнтів. Немає клінічних або фармакокінетичних даних стосовно пацієнтів з тяжкими формами порушення функції печінки (≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю).

Порушення функції нирок. Фармакокінетика разової дози еторикоксибу 120 мг у пацієнтів із помірними та тяжкими порушеннями функції нирок, а також у пацієнтів із захворюваннями нирок термінальної стадії, яким проводять гемодіаліз, не відрізняється значним чином від фармакокінетики у здорових добровольців. При гемодіалізі препарат майже не виводиться (кліренс діалізу ‒ приблизно 50 мл/хв).

Діти. Фармакокінетика еторикоксибу в дітей (віком до 12 років) не вивчалась.

У ході досліджень фармакокінетики (n=16), що проводилось за участю підлітків (віком від 12 до 17 років), фармакокінетика у пацієнтів з масою тіла 40-60 кг, яким призначали еторикоксиб у дозі 60 мг 1 раз на добу, та у пацієнтів з масою тіла більше 60 кг, яким призначали препарат у дозі 90 мг 1 раз на добу, була подібною до фармакокінетики у дорослих, які застосовували еторикоксиб у дозі 90 мг 1 раз на добу. Безпека та ефективність застосування еторикоксибу дітям не встановлені.

Клінічні характеристики.

Показання.

Симптоматична терапія при остеоартриті, ревматоїдному артриті, анкілозуючому спондиліті, а також при болю і ознаках запалення, пов’язаних із гострим подагричним артритом.

Нетривале лікування помірного післяопераційного болю, пов’язаного зі стоматологічними операціями.

Рішення про призначення селективного інгібітору ЦОГ-2 повинно ґрунтуватися на оцінці всіх індивідуальних ризиків у пацієнта.

Протипоказання.

Препарат Ексінеф протипоказаний:

при гіперчутливості до діючої або будь-якої допоміжної речовини препарату;
при активній пептичній виразці або активній шлунково-кишковій кровотечі;
пацієнтам, у яких виникав бронхоспазм, гострий риніт, назальні поліпи, ангіоневротичний набряк, кропив’янка або інші алергічні реакції після застосування ацетилсаліцилової кислоти або НПЗП, включаючи інгібітори ЦОГ-2 (циклооксигексаназа-2);
у період вагітності та годування груддю;
при тяжких порушеннях функції печінки (альбумін сироватки крові <25 г/л або ≥10 балів за шкалою Чайлд-П’ю);
якщо розрахований нирковий кліренс креатиніну < 30 мл/хв;
дітям віком до 16 років;
при запальних захворюваннях кишечнику;
при застійній серцевій недостатності (NYHA ІІ-ІV);
пацієнтам з артеріальноюгіпертензією, у яких показники артеріального тиску постійно вищі за 140/90 мм рт.ст. та недостатньо контролюються;
при діагностованій ішемічній хворобі серця, захворюваннях периферичних артерій та/або цереброваскулярних захворюваннях.

Взаємодіяз іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій.

Фармакодинамічні взаємодії

Пероральні антикоагулянти. У пацієнтів, стан яких стабілізований постійним застосуванням варфарину, прийом еторикоксибу в дозі 120 мг на добу супроводжується збільшенням приблизно на 13% протромбінового часу Міжнародного нормалізованого відношення (МНВ). Тому в пацієнтів, які застосовують пероральні антикоагулянти, слід часто перевіряти показники протромбінового часу МНВ, особливо в перші дні прийому еторикоксибу або при зміні його дозування.

Діуретики, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ) і антагоністирецепторів ангіотензину ІІ. Нестероїдні протизапальні засоби можуть послабляти ефект діуретиків та інших антигіпертензивних препаратів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у літніх пацієнтів з ослабленою функцією нирок) одночасне застосування інгібітору АПФ або антагоністів рецепторів ангіотензину ІІ і препаратів, що інгібують циклооксигеназу, може призводити до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай має оборотний характер. Слід пам’ятати про можливість таких взаємодій у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб одночасно з інгібіторами АПФ або з антагоністами рецепторів ангіотензину ІІ. Тому такі комбінації слід призначати з обережністю, особливо пацієнтам літнього віку. Слід провести належну гідратацію та розглянути питання про проведення моніторингу функції нирок на початку комбінованого лікування, а також з певною періодичністю і надалі.

Ацетилсаліцилова кислота. У ході дослідження за участю здорових добровольців в умовах рівноважного стану застосування еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу не впливало на антиагрегантну активність ацетилсаліцилової кислоти (81 мг 1 раз на добу). Еторикоксиб можна призначати одночасно з ацетилсаліциловою кислотою в дозах, що застосовуються для профілактики серцево-судинних захворювань (застосування ацетилсаліцилової кислоти в низьких дозах). Однак одночасне застосування низьких доз ацетилсаліцилової кислоти та еторикоксибу може призводити до збільшення частоти виникнення виразки ШКТ та інших ускладнень порівняно з монотерапією еторикоксибом. Не рекомендовано одночасне застосування еторикоксибу з ацетилсаліциловою кислотою, дози якої вищі за встановлені для профілактики, а також з іншими нестероїдними протизапальними засобами.

Циклоспорин та такролімус. Хоча взаємодія еторикоксибу з цими препаратами не вивчалась, одночасне призначення нестероїдних протизапальних засобів із циклоспорином або такролімусом може посилювати нефротоксичний вплив останніх. Слід контролювати функцію нирок при одночасному застосуванні еторикоксибу з будь-яким із цих препаратів.

Фармакокінетичні взаємодії

Вплив еторикоксибу на фармакокінетику інших препаратів.

Літій. Нестероїдні протизапальні засоби послаблюють виведення літію нирками, тим самим підвищуючи рівень літію в плазмі крові. Якщо необхідно, проводять ретельний контроль рівня літію у крові та коригують дозу літію протягом одночасного застосування цих препаратів, а також при припиненні застосування нестероїдних протизапальних засобів.

Метотрексат. У ході двох досліджень вивчалися ефекти еторикоксибу при застосуванні у дозах 60, 90 або 120 мг один раз на добу протягом 7 днів пацієнтами, які одержували один раз на тиждень метотрексат у дозі від 7,5 до 20 мг при ревматоїдному артриті. Еторикоксиб у дозі 60 і 90 мг не впливав на концентрацію в плазмі крові або нирковий кліренс метотрексату. В одному дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг не спостерігалось впливу на концентрацію в плазмі крові та нирковий кліренс метотрексату, тоді як в іншому дослідженні при застосуванні еторикоксибу в дозі 120 мг концентрація метотрексату в плазмі крові підвищувалася на 28 %, а нирковий кліренс метотрексату знижувався на 13 %. При одночасному призначенні еторикоксибу та метотрексату слід проводити відповідний моніторинг стосовно появи токсичного впливу метотрексату.

Пероральні контрацептиви.Еторикоксиб у дозі 60 мг при одночасному призначенні з пероральними контрацептивами, що містять 35 мкг етинілестрадіолу та 0,5–1 мг норетиндрону, протягом 21 дня призводив до підвищення AUC_0-24етинілестрадіолу на 37 %. Еторикоксиб у дозі 120 мг при застосуванні з вищевказаними пероральними контрацептивами одночасно або через 12 годин підвищував у рівноважному стані значення AUC_0-24етинілестрадіолу на 50–60 %. Про таке підвищення концентрації етинілестрадіолу слід пам’ятати при виборі перорального контрацептиву з різним вмістом етинілестрадіолу, який застосовуватиметься одночасно з еторикоксибом. Підвищення експозиції етинілестрадіолу може збільшувати частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних із застосуванням пероральних контрацептивів (наприклад тромбоемболії вен у жінок групи ризику).

Гормонозамісна терапія (ГЗТ). Прийом 120 мг еторикоксибу з гормонозамісними препаратами, що включають кон’юговані естрогени (0,625 мг Премарину™), протягом 28 днів збільшує середній показник AUC_0-24у рівноважному стані некон’югованого естрону (на 41%), еквіліну (на 76%) і 17-β-естрадіолу (на 22%). Вплив доз еторикоксибу, рекомендованих для тривалого застосування (30, 60 і 90 мг), не вивчався. Порівняно зі збільшенням при монотерапії препаратом Премарин™ дозування з 0,625 до 1,25 мг, вплив еторикоксибу в дозах 120 мг на експозицію (AUC_0-24) естрогенних компонентів препарату Премарин™ був меншим, ніж на половину. Клінічне значення таких підвищень невідоме, а прийом високих доз препарату Премарин™ одночасно з еторикоксибом не вивчався. Слід брати до уваги такі збільшення концентрації естрогену при виборі гормонального препарату для застосування у період постменопаузи при одночасному застосуванні з еторикоксибом, оскільки зростання експозиції естрогену може підвищувати ризик виникнення побічних реакцій при замісній гормонотерапії.

Преднізон/преднізолон. У дослідженнях взаємодії еторикоксиб не виявляв клінічно значущого впливу на фармакокінетику преднізону/преднізолону.

Дигоксин. При призначенні еторикоксибу в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 10 днів здоровим добровольцям не спостерігався вплив на показник AUC_0-24у рівноважному стані та на виведення дигоксину нирками. Спостерігалось збільшення показника С_max дигоксину (приблизно на 33 %). Таке підвищення, як правило, не є суттєвим у більшості пацієнтів. Однак слід спостерігати за станом пацієнтів з високим ризиком стосовно токсичної дії дигоксину при одночасному призначенні еторикоксибу та дигоксину.

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються сульфотрансферазами

Еторикоксиб є інгібітором активності людської сульфотрансферази, зокрема SULT1E1, а також може підвищувати концентрацію етинілестрадіолу в сироватці крові. Оскільки на сьогодні даних про вплив чисельних сульфотрансфераз недостатньо, а клінічні ефекти багатьох препаратів вивчаються, доцільно з обережністю призначати еторикоксиб одночасно з іншими препаратами, що метаболізуються головним чином людськими сульфотрансферазами (такими як пероральний сальбутамол та міноксидил).

Вплив еторикоксибу на препарати, що метаболізуються ізоферментами CYP

За даними досліджень invitro, не очікується пригнічення цитохромів Р450 (CYP) 1А2, 2С9, 2С19, 2D6, 2E1 або 3А4. У ході досліджень за участю здорових добровольців щоденне застосування еторикоксибу в дозі 120 мг не впливало на активність печінкового CYP3A4, що встановлено за еритроміциновим дихальним тестом.

Вплив інших препаратів на фармакокінетику еторикоксибу

Основний шлях обміну еторикоксибу залежить від ферментів CYP. CYP3A4 сприяє метаболізму еторикоксибу invivo. Дослідження invitro вказують на те, що CYP2D6, CYP2C9, CYP1A2 та CYP2C19 також можуть каталізувати основний шлях обміну еторикоксибу, але їх кількісні характеристики не вивчались invivo.

Кетоконазол. Кетоконазол є потужним інгібітором CYP3A4. При застосуванні здоровими добровольцями у дозах 400 мг 1 раз на добу протягом 11 днів кетоконазол не чинив клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу в разовій дозі 60 мг (збільшення AUC на 43%).

Вориконазол і міконазол. Одночасне застосування перорального вориконазолу або міконазолу у вигляді орального гелю для місцевого застосування (потужні інгібітори CYP3A4) з еторикоксибом викликало невелике підвищення експозиції еторикоксибу, що, однак, не вважалося клінічно значущим згідно з опублікованими даними.

Рифампіцин. Одночасне призначення еторикоксибу та рифампіцину (потужного індуктора ферментів CYP) призводило до зниження концентрації еторикоксибу в плазмі крові на 65 %. Це може супроводжуватись повторним проявом симптомів. В той час як такі дані можуть вказувати на збільшення дози, не рекомендовано застосовувати еторикоксиб у дозах, що перевищують вказані для кожного показання, оскільки не вивчалось комбіноване застосування рифампіцину та еторикоксибу в таких дозах.

Антациди. Антацидні препарати не чинять клінічно значущого впливу на фармакокінетику еторикоксибу.

Особливості застосування.

Вплив на шлунково-кишковий тракт

Повідомлялося про ускладнення з боку верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (перфорації, виразки або кровотечі), іноді з летальним наслідком, у пацієнтів, що отримували еторикоксиб.

З обережністю слід призначати нестероїдні протизапальні засоби пацієнтам з підвищеним ризиком ускладнень з боку шлунково-кишкового тракту; пацієнтам літнього віку, пацієнтам, що застосовують будь-який інший нестероїдний протизапальний засіб або ацетилсаліцилову кислоту одночасно, або пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, а саме виразками та шлунково-кишковими кровотечами в анамнезі.

Існує додатковий ризик розвитку побічних ефектів з боку шлунково-кишкового тракту (шлунково-кишкова виразка або інші ускладнення з боку шлунково-кишкового тракту) при одночасному застосуванні еторикоксибу та ацетилсаліцилової кислоти (навіть у низьких дозах). У ході тривалих клінічних досліджень не спостерігалося вираженої відмінності стосовно безпеки щодо шлунково-кишкового тракту при застосуванні селективного інгібітору ЦОГ-2 + ацетилсаліцилова кислота та нестероїдних протизапальних засобів + ацетилсаліцилова кислота.

Вплив на серцево-судинну систему

Клінічні дослідження вказують на те, що застосування селективних інгібіторів ЦОГ-2 може бути пов’язано з ризиком виникнення тромботичних ускладнень (особливо інфаркту міокарда та інсульту) порівняно з плацебо та деякими нестероїдними протизапальними засобами. Оскільки ризик серцево-судинних ускладнень може зростати при збільшенні дози та тривалості застосування еторикоксибу, препарат слід призначати на якомога коротший період часу та в найнижчих ефективних добових дозах. Слід періодично переглядати потребу у симптоматичному полегшенні болю та вираженості реакції на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Пацієнтам з вираженими факторами ризику розвитку серцево-судинних ускладнень (такими як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління) призначати еторикоксиб слід лише після ретельної оцінки ризику розвитку ускладнення.

Селективні інгібітори ЦОГ-2 не замінюють застосування ацетилсаліцилової кислоти для профілактики тромбоемболічних серцево-судинних захворювань, оскільки не чинять антиагрегантної дії. Тому не слід відміняти антиагрегантні препарати.

Вплив на нирки

Ниркові простагландини можуть відігравати компенсаторну роль в підтримці перфузії нирок. Тому при станах, що супроводжуються погіршенням ниркової перфузії, застосування еторикоксибу може призводити до послаблення утворення простагландинів і, як наслідок, ниркового кровотоку, тим самим погіршуючи функцію нирок. Високий ризик розвитку такої реакції у пацієнтів з існуючим вираженим порушенням функції нирок, некомпенсованою серцевою недостатністю або цирозом. У таких пацієнтів слід контролювати функцію нирок.

Затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія

Як і при застосуванні інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, затримка рідини, набряки та артеріальна гіпертензія спостерігалися у пацієнтів, яким застосовували еторикоксиб. Всі нестероїдні протизапальні засоби, включаючи еторикоксиб, можуть призводити до розвитку або рецидиву застійної серцевої недостатності. Інформацію про реакцію залежно від дози див. в розділі «Фармакологічні властивості. Фармакодинаміка». З обережністю препарат призначають пацієнтам із серцевою недостатністю, порушенням функції лівого шлуночка або артеріальною гіпертензією в анамнезі, а також пацієнтам з набряками, що виникли з будь-яких інших причин. При клінічних ознаках погіршення стану таких пацієнтів, слід вжити відповідних заходів, включаючи відміну еторикоксибу.

Еторикоксиб, особливо у високих дозах, може призводити до частішої та тяжчої артеріальної гіпертензії порівняно з деякими іншими нестероїдними протизапальними засобами та селективними інгібіторами ЦОГ-2. Тому артеріальну гіпертензію слід контролювати до початку лікування еторикоксибом,та особливу увагу слід приділити контролю за артеріальним тиском під час лікування еторикоксибом. Артеріальний тиск слід контролювати протягом 2 тижнів після початку лікування, а потім – періодично. Якщо артеріальний тиск суттєво підвищується, слід розглянути можливість альтернативного лікування.

Вплив на печінку

Про підвищення рівня аланінамінотрансферази (АЛТ) та/або аспартатамінотрансферази (АСТ) (приблизно в 3 або більше разів порівняно з верхньою межею норми) повідомлялось приблизно в 1% пацієнтів, які брали участь у клінічних дослідженнях та застосовували еторикоксиб у дозах 30, 60 та 90 мг на добу.

Слід спостерігати за станом всіх пацієнтів із симптомами порушення функції печінки, а також пацієнтів з патологічними показниками функції печінки. При ознаках порушення функції печінки та при стійких патологічних змінах показників функції печінки (в 3 рази вищих за верхню межу норми) еторикоксиб слід відмінити.

Загальні вказівки

Якщо протягом лікування у пацієнта спостерігається погіршення функції будь-якої із систем органів, зазначених вище, слід вжити відповідних заходів та розглянути питання про відміну еторикоксибу. Слід забезпечити відповідне медичне спостереження при застосуванні еторикоксибу пацієнтам літнього віку та пацієнтам з порушенням функції нирок, печінки або серця.

З обережністю слід починати лікування еторикоксибом пацієнтів з дегідратацією. Рекомендовано провести регідратацію до початку застосування еторикоксибу.

Про розвиток серйозних шкірних реакцій, у деяких випадках з летальним наслідком, у тому числі ексфоліативного дерматиту, синдрому Стівенса-Джонсона й токсичного епідермального некролізу, дуже рідко повідомлялося при застосуванні нестероїдних протизапальних засобів і деяких селективних інгібіторів ЦОГ-2 під час постмаркетингового спостереження (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик розвитку таких реакцій на початку терапії, а початок їх проявів у більшості випадків ‒ протягом першого місяця лікування. Серйозні реакції гіперчутливості (такі як анафілаксія і ангіоневротичний набряк) спостерігалися у пацієнтів, які застосовують еторикоксиб. Деякі селективні інгібітори ЦОГ-2 можуть підвищувати ризик виникнення шкірних реакцій у пацієнтів з алергічною реакцією до будь-якого препарату в анамнезі. Еторикоксиб слід відмінити при перших проявах висипань на шкірі, ушкоджень слизової оболонки або інших ознаках гіперчутливості.

При застосуванні еторикоксибу можуть маскуватися прояви гарячки та інші ознаки запального процесу.

З обережністю призначають одночасно еторикоксиб та варфарин або інші пероральні антикоагулянти.

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ/синтез простагландинів, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

Препарат Ексінеф, таблетки, вкриті плівковою оболонкою, містить лактозу. Пацієнти з рідкісною спадковою непереносимістю галактози, недостатністю лактази або синдромом глюкозо-галактозної мальабсорбції не повинні застосовувати цей препарат.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Вагітність

Застосування еторикоксибу, як і інших препаратів, що інгібують ЦОГ-2, не рекомендовано жінкам, які планують вагітність.

Немає клінічних даних про застосування еторикоксибу в період вагітності. Дослідження на тваринах продемонстрували репродуктивну токсичність. Потенційний ризик для вагітних невідомий. Застосування еторикоксибу протягом останнього триместру вагітності, як і інших препаратів, що інгібують синтез простагландинів, може призводити до відсутності скорочень матки та передчасного закриття боталової протоки. Застосування еторикоксибу протипоказано в період вагітності. Якщо жінка завагітніла під час лікування, еторикоксиб необхідно відмінити.

Період годування груддю

Невідомо, чи проникає еторикоксиб в грудне молоко. Відомо, що у щурів еторикоксиб виводиться з молоком. Жінки, які застосовують еторикоксиб, не повинні годувати груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Пацієнти, у яких під час застосування еторикоксибу виникає запаморочення, вертиго або сонливість, не повинні керувати автотранспортом та працювати з іншими механізмами.

Спосіб застосування та дози.

Ексінеф застосовують перорально. Препарат можна приймати незалежно від вживання їжі. Початок ефекту препарату настає швидше при прийомі натще. Це потрібно враховувати при необхідності швидкого послаблення симптомів.

Оскільки ризик виникнення порушень з боку серцево-судинної системи при застосуванні еторикоксибу зростає при підвищенні дози і тривалості експозиції, слід проводити найкоротші курси лікування при застосуванні найменших ефективних добових доз. Слід періодично переоцінювати потребу у полегшенні симптомів і відповідь на лікування, особливо у пацієнтів з остеоартритом.

Остеоартрит

Рекомендована доза становить 30 мг 1 раз на добу. У деяких пацієнтів з недостатнім послабленням симптомів збільшення дози до 60 мг 1 раз на добу може підвищити ефективність. За відсутності поліпшення ефекту слід розглянути питання про інші можливі методи лікування.

Ревматоїдний артрит

Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу.

Анкілозуючий спондиліт

Рекомендована доза становить 90 мг 1 раз на добу.

У разі появи гострого болю еторикоксиб застосовують лише у гострий симптоматичний період.

Гострий подагричний артрит

Рекомендована доза становить 120 мг 1 раз на добу. Під час клінічних досліджень гострого подагричного артриту еторикоксиб застосовували впродовж 8 днів.

Післяопераційний біль, пов’язаний із стоматологічним оперативним втручаннямРекомендована доза – 90 мг на 1 раз на добу протягом максимум 3 днів. Для деяких пацієнтів може бути необхідним додаткове післяопераційне знеболювання.

Дози, що перевищують рекомендовані для кожного показання, або не мають додаткової ефективності, або не вивчалися. Тому:

доза при остеоартриті не повинна перевищувати 60 мг на добу;
доза при ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті не повинна перевищувати 90 мг на добу;
доза при гострій подагрі не повинна перевищувати 120 мг на добу впродовж максимального періодулікування 8 днів;
доза при гострому болю після стоматологічного оперативного втручання не повинна перевищувати 90 мг на добу впродовж максимального 3-денного періоду.

Пацієнти літнього віку

Немає необхідності в корекції дозування пацієнтам літнього віку. Як і у разі застосування інших препаратів, препарат слід призначати з обережністю пацієнтам літнього віку.

Порушення функції печінки

Незалежно від показання пацієнтам з порушенням функції печінки легкого ступеня (5-6 балів за шкалою Чайлд-П’ю) не слід перевищувати дозу 60 мг 1 раз на добу. Пацієнтам з порушенням функції печінки помірного ступеня тяжкості (7-9 балів за шкалою Чайлд-П’ю) незалежно від показання не слід перевищувати дозу 30 мг 1 раз на добу.

Клінічний досвід застосування обмежений, особливо щодо пацієнтів з порушенням функції печінки помірного ступеня, тому препарат слід призначати з обережністю. Відсутній клінічний досвід застосування препарату пацієнтам з тяжкою формою порушення функції печінки (≥10балів за шкалою Чайлд-П’ю); тому препарат протипоказаний таким пацієнтам.

Порушення функції нирок

Коригування дози не потрібне пацієнтам із кліренсом креатиніну ≥30 мл/хв. Застосування еторикоксибу пацієнтам із кліренсом креатиніну <30 мл/хв протипоказано.

Діти.

Еторикоксиб протипоказаний дітям віком до 16 років.

Передозування.

У ході клінічних досліджень застосування разової дози еторикоксибу до 500 мг або багаторазовий прийом до 150 мг на добу протягом 21 дня не викликав істотних токсичних ефектів. Повідомлялося про гостре передозування еторикоксибом, хоча в більшості випадків про побічні реакції не повідомлялось. Побічні реакції, що спостерігались найчастіше, були зіставними з профілем безпеки еторикоксибу (такі як реакції з боку шлунково-кишкового тракту, з боку серця та нирок).

У разі передозування доцільно вжити звичайних підтримуючих заходів, наприклад видалення неабсорбованого препарату зі шлунково-кишкового тракту, ведення клінічного спостереження та у разі необхідності ‒ проведення підтримуючого лікування.

Еторикоксиб не виводиться при гемодіалізі; невідомо, чи виводиться препарат при проведенні перитоніального діалізу.

Побічні реакції.

Безпека застосування еторикоксибу оцінювалась у ході клінічних досліджень за участю 7152 пацієнтів, включаючи 4614 пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини та анкілозуючим спондилітом (приблизно 600 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом одержували лікування протягом 1 року або довше).

Під час клінічних досліджень профіль небажаних явищ був однаковим у пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом, які застосовували еторикоксиб протягом 1 року або довше.

У ході клінічного дослідження за участю пацієнтів із гострим подагричним артритом еторикоксиб призначали в дозі 120 мг 1 раз на добу протягом 8 днів. Профіль небажаних явищ у цьому дослідженні був у цілому таким самим, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

У програмі оцінки безпеки для серцево-судинної системи за даними трьох контрольованих досліджень з активним препаратом порівняння 17412 пацієнтів з остеоартритом або ревматоїдним артритом отримували еторикоксиб (у дозах 60 мг або 90 мг) в середньому впродовж приблизно 18 місяців. Дані про безпеку та більш детальна інформація про цю програму представлені в розділі «Фармакологічні властивості».

У ході клінічних досліджень за участю пацієнтів із гострим післяопераційним болем після стоматологічних, абдомінально-генікологічних хірургічних втручань, включаючи 1222 пацієнти, які застосовували еторикоксиб (у дозах 90 мг або 120 мг), профіль небажаних явищ був у цілому таким же, як у дослідженнях за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом та хронічним болем у нижній частині спини.

Про нижчезазначені побічні реакції повідомлялось з більшою частотою при застосуванні препарату, ніж плацебо, у ході клінічних досліджень за участю пацієнтів з остеоартритом, ревматоїдним артритом, хронічним болем у нижній частині спини або анкілозуючим спондилітом, які застосовували еторикоксиб у дозі 30 мг, 60 мг або 90 мг протягом 12 тижнів (дослідження за програмою MEDAL, короткострокові дослідження щодо гострого болю та постмаркетинговий досвід)

Таблиця 2

Клас системи органів	Побічні реакції	Категорія частоти*
Інфекції та інвазії	альвеолярний остит	часто
гастроентерит, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідного тракту	нечасто
Порушення з боку крові і лімфатичної системи	анемія (переважно в результаті шлунково-кишкової кровотечі), лейкопенія, тромбоцитопенія	нечасто
Порушення з боку імунної системи	гіперчутливість^{‡ ß}	нечасто
ангіоневротичний набряк/анафілактичні/анафілактоїдні реакції, у тому числі шок^‡	рідко
Розлади метаболізму і харчування	набряки/затримка рідини	часто
зниження або посилення апетиту, збільшення маси тіла	нечасто
Психічні порушення	тривожність, депресія, погіршення розумової діяльності, галюцинації^‡	нечасто
сплутаність свідомості^‡, неспокійний стан^‡	рідко
Порушення з боку нервової системи	запаморочення, головний біль	часто
дисгевзія, безсоння, парестезія/гіпестезія, сонливість	нечасто
Порушення з боку органів зору	нечіткість зору, кон’юнктивіт	нечасто
Порушення з боку органів слуху і вестибулярного апарату	шум у вухах, запаморочення	нечасто
Порушення з боку серця	серцебиття, аритмія^‡	часто
фібриляція передсердь, тахікардія^‡, застійна серцева недостатність, неспецифічні зміни на ЕКГ, стенокардія^‡, інфаркт міокарда^§	нечасто
Порушення з боку судинної системи	гіпертензія	часто
припливи крові, інсульт^§, транзиторна ішемічна атака, гіпертонічний криз^‡, васкуліт^‡	нечасто
Порушення з боку органів дихальної системи, грудної клітки і середостіння	бронхоспазм^‡	часто
кашель, диспное, носова кровотеча	нечасто
Порушення з боку шлунково-кишкового тракту	біль у животі	дуже часто
запор, метеоризм, гастрит, печія/кислотний рефлюкс, діарея, диспепсія/дискомфорт в ділянці епігастрію, нудота, блювання, езофагіт, виразки в ротовій порожнині	часто
здуття живота, зміна характеру перистальтики кишечнику, сухість у роті, гастродуоденальні виразки, пептичні виразки, у тому числі перфорація і кровотеча ШКТ, синдром подразненого кишечнику, панкреатит^‡	нечасто
Порушення з боку гепатобіліарної системи	підвищення АЛТ, підвищення АСТ	часто
гепатит^‡	рідко
печінкова недостатність^‡, жовтяниця^‡	рідко^†
Порушення з боку шкіри і підшкірної клітковини	екхімоз	часто
набряк обличчя, свербіж, висип, еритема^‡, кропив’янка^‡	нечасто
синдром Стівенса-Джонсона^‡, токсичний епідермальний некроліз^‡, стійка медикаментозна еритема^‡	рідко^†
Порушення з боку опорно-рухової системи і сполучної тканини	спазми/судоми м’язів, скелетно-м’язовий біль/скутість	нечасто
Порушення з боку нирок і сечовидільної системи	протеїнурія, підвищення рівня креатиніну в сироватці крові,ниркова недостатність/дисфункція	нечасто
Порушення загального стану та пов’язані зі способом застосування	астенія/втома, грипоподібні симптоми	часто
біль у грудній клітці	нечасто
Лабораторні дослідження	підвищення рівня азоту сечовини крові, підвищення рівня креатинфосфокінази, гіперкаліємія, підвищення рівня сечової кислоти	нечасто
зниження рівня натрію в крові	рідко
* Визначається для кожного терміну побічного явища за частотою в базі даних клінічних досліджень: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); нечасто (≥1/1000, <1/100); рідко (≥1/10000, <1/1000); дуже рідко (<1/10000). ^‡Побічна реакція ідентифікована у ході посмаркетингового спостереження. Частота визначалася за максимальною частотою у клінічних дослідженнях (дані зібрані по показаннях та затвердженій дозі). ^†Визначалася відповідно до вимог Керівництва з короткої характеристики на лікарський засіб (2-й перегляд, вересень 2009) на підставі розрахованої верхньої межі 95% довірчого інтервалу для 0 явищ з урахуванням кількості учасників, які приймали препарат Ексінеф в аналізі даних III фази, об’єднаних за дозою і показанням (n=15 470). ^ßГіперчутливість включає поняття алергія, медикаментозна алергія, медикаментозна гіперчутливість, гіперчутливість, гіперчутливість неуточнена, реакція гіперчутливості і неуточнена алергія. ^§За результатами аналізу тривалих, контрольованих за допомогою плацебо і активного препарату порівняння досліджень, селективні інгібітори ЦОГ-2 були пов’язані зі збільшенням ризику виникнення серйозних артеріальних тромботичних подій, включаючи інфаркт міокарда та інсульт. Малоймовірно, що абсолютний ризик виникнення таких явищ перевищує 1% на рік (нечасто).

При застосуванні НПЗП повідомлялося про такі серйозні побічні реакції, тому не можна виключати їх виникнення при застосуванні еторикоксибу: нефротоксичність, включаючи інтерстиціальний нефрит і нефротичний синдром.

Термін придатності.

3 роки. Не застосовувати після закінчення терміну придатності, зазначеного на упаковці.

Умови зберігання.

Зберігати в оригінальній упаковці при температурі не вище 30 °С, в недоступному для дітей місці.

Упаковка.

По 7 таблеток у блістері. По 1 або 4 блістери в картонній коробці.

По 2 таблетки в блістері. По 1 блістеру в картонній коробці.

Категорія відпуску.

За рецептом.

Виробник.

Мерк Шарп і Доум Б.В., Нідерланди / MerckSharp&DohmeB.V., theNetherlands.

Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності:

Ваардервег 39, 2031 БН Хаарлем, Нідерланди / Waarderweg 39, 2031 BNHaarlem, theNetherlands.

Аналоги

ВНИМАНИЕ! Перед применением проконсультируйтесь со своим лечащим врачом

Совпадает код ATХ + действующие вещества + форма випуска

Аркоксия 120 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Мерк Шарп і Доум Корп. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування), Нідерланди/США/Іспанія
Аркоксия 30 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Мерк Шарп і Доум Корп. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування), Нідерланди/США/Іспанія
Аркоксия 60 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Мерк Шарп і Доум Корп. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування), Нідерланди/США/Іспанія
Аркоксия 90 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Мерк Шарп і Доум Корп. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування), Нідерланди/США/Іспанія
Оротикс 120 мг
Фарма Інтернешенал, Йорданія
Оротикс 90 мг
Фарма Інтернешенал, Йорданія
Эксинеф 30 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування)/Фросст Іберика, С.А., Нідерланди/Іспанія/Іспанія
Эксинеф 60 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування)/Фросст Іберика, С.А., Нідерланди/Іспанія/Іспанія
Эксинеф 90 мг
Мерк Шарп і Доум Б.В. (пакування, випуск серії)/Фросст Іберика, С.А. (виробник нерозфасованої продукції, контроль якості, пакування)/Фросст Іберика, С.А., Нідерланди/Іспанія/Іспанія

Источник

Сайт Моя Аптека
является современной информационно-справочной платформой, которая помогает найти и сравнить цены на любые товары аптечного ассортимента в аптеках Украины. Это самый простой способ подобрать лекарства по самой низкой цене в ближайшей к Вам аптеке и сэкономить до 20-30%
на некоторых покупках.

Просматривайте актуальные цены и наличие необходимого товара в любой аптеке на карте в онлайн формате, бронируйте его всего в несколько шагов и забирайте в удобное время в указанной аптеке.

Как забронировать лекарства на сайте Моя Аптека?

Оформить резерв
на необходимый товар можно с помощью зеленой кнопки со значком корзинки «Забронировать» на странице товара, на карте или прямо из каталога.
Можно ли получить скидку при резервировании?

Да! Наш сервис дает возможность экономить до 30% стоимости от фактической цены в аптеке
на те товары, на которые предусмотрена скидка.
Сумма скидки указывается при оформлении брони.
Как оплатить и получить свой заказ?

Оплата и получение товара осуществляется только в аптеке по адресу, который был выбран при бронировании товара.
Моя Аптека
дает возможность каждому экономить деньги и время на покупке лекарств.

Сайт mypharmacy.com.ua не предоставляет услуг по доставке/отправке товаров

Источник

Эксинеф – противовоспалительный и анальгетический препарат, обладает жаропонижающим и обезболивающим действием. При заболеваниях опорно-двигательного аппарата препарат способствует уменьшению утренней скованности, улучшению подвижности суставов, снижению интенсивности воспалительного процесса и блокировке болевого синдрома.

Форма выпуска, состав

Препарат Эксинеф производят в виде двояковыпуклых покрытых оболочкой таблеток.

Таблетки 30 мг сине-зеленого цвета, с одной стороны имеют гравировку <101> и <ACX 30> с другой.

Таблетки 60 мг темно-зеленого цвета, на одной стороне имеют гравировка <200>.

Таблетки 90 мг белого цвета, на одной стороне гравировка <202>.

Таблетки 120 мг бледно-зеленого цвета, на одной стороне гравировка <204>.

В составе 1 таблетки содержится активный компонент эторикоксиб (30 мг, 60 мг, 90 мг или 120 мг).

Дополнительные компоненты: кальция гидрофосфат безводный, натрия кроскармеллоза, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат.

Упаковка: 1 или 4 блистера по 7 таблеток в каждом или 1 блистер по 2 таблетки.

Показания к применению

Препарат применяют и назначают при заболеваниях опорно-двигательного аппарата, которые сопровождаются болевым синдромом, включая остеоартрит, анкилозирующий спондилоартрит, ревматоидный артрит, острый подагрический артрит, хроническую и острую миалгию, а также при зубной боли.

Противопоказания

Применения препарата Эксинеф противопоказано:

• индивидуальная непереносимость входящих в состав компонентов;

• желудочно-кишечное кровотечение или активная пептическая язва;

• бронхоспазм, назальные полипы, острый ринит, крапивница, ангионевротический отек или другие аллергические реакции после приема НПВП или ацетилсалициловой кислоты;

• нарушения функции печени в тяжелой форме;

• при почечном клиренсе креатинина <30 мл / мин;

• дети до 16 лет;

• воспалительные заболевания кишечника;

• застойная сердечная недостаточность;

• артериальная гипертензия;

• ишемическая болезнь сердца, цереброваскулярные заболевания и заболевания периферических артерий.

Период беременности и грудного вскармливания

Беременность и грудное вскармливание является противопоказанием для применения препарата Эксинеф.

Способ применения

Принимать таблетки следует независимо от еды, целиком, не измельчая, не разжевывая и запивая при этом достаточным количеством воды.

Рекомендованная доза при остеоартрозе по 30мг 1 раз в сутки. Максимально-допустимая суточная доза 60 мг.

Пациентам с острым ревматоидным артритом назначают не более 120мг 1 раз в день.

При анкилозирующем спондилите и ревматоидном артрите обычная суточная доза составляет не более 90мг.

При остром болевом синдроме – не более 120 мг, хроническом болевом синдроме – не более 60 мг один раз в день.

Дозы и длительность лечения определяется врачом индивидуально каждому пациенту.

При приеме суточной дозы в 120 мг продолжительность терапии не должна превышать 8 дней. Применение на протяжении длительного времени не желательно.

Передозировка

Передозировка вызывает усиление проявлений побочных реакций, особенно со стороны почек, пищеварительной и сердечно-сосудистой системы. При отравлении препаратом следует провести промывание желудка, принять энтерособенты и применить симптоматическое лечение.

Побочные реакции

Применение препарата Эксинеф может вызвать проявление побочных реакций со стороны различных органов и систем, а именно:

Периферической и центральной нервной системы: головная боль и головокружение, нарушение режима сна, повышенная утомляемость, парестезии, эмоциональная лабильность, тревожность, галлюцинации, судороги.

Печени и желудочно-кишечного тракта: тошнота, боли в эпигастральной области, рвота, нарушение пищеварения, нарушение стула, изжога, гастроэнтерит, повышение уровня печеночных трансаминаз, изменение аппетита. Иногда возможно стоматита, развитие сухости слизистой оболочки рта, гепатита, эзофагита, язвенных поражений желудка и двенадцатиперстной кишки.

Системы кроветворения и сердечно-сосудистой системы: отеки конечностей, аритмия, повышение артериального давления, стенокардия, лейкопения, анемия и тромбоцитопения. Иногда — инфаркт миокарда, инсульт, гипертонического криза.

Аллергические реакции: зуд, кожная сыпь, крапивница, токсический эпидермальный некролиз, синдром Стивенса-Джонсона, отек Квинке и анафилактический шок.

Другие: конъюнктивит, нарушение зрения, шум в ушах, миалгия, инфекционные заболевания мочевыводящих и дыхательных путей, кашель, астения. Также возможны: острая почечная, недостаточность и функциональные нарушения печени, повышение уровня креатинина, азота мочевины, калия в плазме крови и гипонатриемия.

Условия хранения

Хранить препарат Эксинеф следует в месте без попадания влаги и прямых солнечных лучей. Без доступа детям, в оригинальной упаковке и при температуре до +25°С.

Срок годности указан на упаковке от производителя и составляет 36 месяцев.

Отпуск производится по предоставлению рецепта.

Источник

Торговое название

Международное непатентованное название

Лекарственная форма

Состав

Описание

Фармакотерапевтическая группа

Фармакологические свойства

Показания к применению

Способ применения и дозы

Побочные действия

Противопоказания

Лекарственные взаимодействия

Особые указания

Передозировка

Форма выпуска и упаковка

Условия хранения

Срок хранения

Условия отпуска из аптек

Производитель

Владелец регистрационного удостоверения

Отправить прикрепленные файлы на почту

Эксинеф

Состав и форма выпуска

Состав

Форма выпуска

Основные физико-химические свойства

Фармакологическое действие

Фармакодинамика

Фармакокинетика

Показания к применению

Противопоказания

Способ применения и дозы

Передозировка

Побочные действия

Особые указания

Применение в период беременности и кормления грудью

Дети

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами

Взаимодействие с другими лекарственными средствами и другие формы взаимодействия

Условия хранения

Обратите внимание!

Аналоги

Совпадает код ATХ + действующие вещества + форма випуска

Как забронировать лекарства на сайте Моя Аптека?

Можно ли получить скидку при резервировании?

Как оплатить и получить свой заказ?

Форма выпуска, состав

Показания к применению

Противопоказания

Период беременности и грудного вскармливания

Способ применения

Передозировка

Побочные реакции

Условия хранения

Это тоже интересно: