Пантопразол-Тева (Pantoprazole-Teva) ОПИСАНИЕ
|
| Пантопразол-Тева |
Таб., покр. кишечнорастворимой оболочкой, 20 мг: 28 шт. рег. №: ЛСР-001361/08 |
|
|
Таб., покр. кишечнорастворимой оболочкой, 40 мг: 28 шт. рег. №: ЛСР-001361/08 |
Форма выпуска, упаковка и состав
препарата Пантопразол-Тева
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой от светло-желтого до желтого цвета, круглые, двояковыпуклые, с надписью «РА 783» черного цвета на одной стороне.
Вспомогательные вещества: маннитол — 78.645 мг, кросповидон — 2.2 мг, гипролоза низкозамещенная — 2.2 мг, натрия лаурилсульфат — 1.1 мг, кремния диоксид коллоидный — 0.55 мг, тальк — 1.65 мг, магния стеарат — 1.1 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай АМВ желтый 80W32009 — 8.8 мг (поливиниловый спирт частично гидролизованный — 4.006 мг, титана диоксид — 2.193 мг, тальк — 1.76 мг, краситель железа оксид желтый — 0.382 мг, краситель хинолиновый желтый алюминиевый лак — 0.241 мг, лецитин соевый — 0.176 мг, камедь ксантановая — 0.042 мг.
Состав кишечнорастворимой оболочки: сополимер метакриловой кислоты и этилакрилата [1:1] (Эудрагит L30 D-55*) — 13.45 мг, глицерил моностеарат — 0.67 мг, триэтилцитрат — 1.34 мг, полисорбат 80 — 0.34 мг.
Состав чернил черных Опакод S-1-17860, используемых для нанесения надписи на таблетках: глазурь фармацевтическая [шеллака раствор в этаноле] 55%, краситель железа оксид черный 25%, изопропанол 18%, аммиак водный 1%, бутанол 0.5%, пропиленгликоль 0.5%.
14 шт. — блистеры (2) — пачки картонные.
* представляет собой 30% водную дисперсию сополимера метакриловой кислоты и этилакрилата [1:1], содержащую 0.7% натрия лаурилсульфата и 2.3% полисорбата 80.
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой от светло-желтого до желтого цвета, круглые, двояковыпуклые, с надписью «РА 784» черного цвета на одной стороне.
Вспомогательные вещества: маннитол — 157.29 мг, кросповидон — 4.4 мг, гипролоза низкозамещенная — 4.4 мг, натрия лаурилсульфат — 2.2 мг, кремния диоксид коллоидный — 1.1 мг, тальк — 3.3 мг, магния стеарат — 2.2 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай АМВ желтый 80W32009 — 17.6 мг (поливиниловый спирт частично гидролизованный — 8.012 мг, титана диоксид — 4.386 мг, тальк — 3.52 мг, краситель железа оксид желтый — 0.764 мг, краситель хинолиновый желтый алюминиевый лак — 0.482 мг, лецитин соевый — 0.352 мг, камедь ксантановая — 0.084 мг.
Состав кишечнорастворимой оболочки: сополимер метакриловой кислоты и этилакрилата [1:1] (Эудрагит L30 D-55*) — 25.28 мг, глицерил моностеарат — 1.26 мг, триэтилцитрат — 2.53 мг, полисорбат 80 — 0.63 мг.
Состав чернил черных Опакод S-1-17860, используемых для нанесения надписи на таблетках: глазурь фармацевтическая [шеллака раствор в этаноле] 55%, краситель железа оксид черный 25%, изопропанол 18%, аммиак водный 1%, бутанол 0.5%, пропиленгликоль 0.5%.
14 шт. — блистеры (2) — пачки картонные.
* представляет собой 30% водную дисперсию сополимера метакриловой кислоты и этилакрилата [1:1], содержащую 0.7% натрия лаурилсульфата и 2.3% полисорбата 80.
Фармакологическое действие
Ингибитор H+-K+-АТФазы. Блокирует заключительную стадию секреции хлористоводородной кислоты, снижает уровень базальной и стимулированной (независимо от вида раздражителя) секреции хлористоводородной кислоты в желудке. При язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, такое снижение желудочной секреции повышает чувствительность микроогранизма к антибиотикам. Пантопразол обладает собственной противомикробной активностью в отношении Helicobacter pylori.
Фармакокинетика
Пантопразол быстро всасывается после приема внутрь. Сmax после приема первой дозы 20 мг составляет около 1.0-1.5 мкг/мл.
Фармакокинетика пантопразола после однократного и многократного применения одинакова. В диапазоне доз 10-80 мг фармакокинетика пантопразола в плазме крови остается линейной как при пероральном, так и при в/в применении.
Абсолютная биодоступность пантопразола при приеме внутрь составляет около 77%. Связывание с белками плазмы крови — 98%. Vd составляет 0,15 л/кг.
Метаболизируется главным образом в печени. Основным метаболическим путем является деметилирование с помощью CYP2C19 с последующей сульфатной конъюгацией. К другим метаболическим путям относится окисление с помощью CYP3A4.
Конечный T1/2 составляет примерно 1 ч, клиренс — около 0.1 л/ч/кг.
Основной путь выведения — через почки (около 80%) в виде метаболитов пантопразола, остальная часть выводится с калом.
Показания активных веществ препарата
Пантопразол-Тева
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, эрозивный гастрит (в т.ч. связанный с приемом НПВС), стрессовые язвы и их осложнения (кровотечение, перфорация, пенетрация); синдром Золлингера-Эллисона; эрадикация Helicobacter pylori (в комбинации с антибактериальной терапией); гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь; эрозивный рефлюкс-эзофагит.
Режим дозирования
Способ применения и режим дозирования конкретного препарата зависят от его формы выпуска и других факторов. Оптимальный режим дозирования определяет врач. Следует строго соблюдать соответствие используемой лекарственной формы конкретного препарата показаниям к применению и режиму дозирования.
Применяют внутрь и в/в. Дозу, способ и схему применения, длительность терапии определяют индивидуально, в зависимости от показаний, клинической ситуации и применяемой лекарственной формы.
Побочное действие
Со стороны системы кроветворения: редко — агранулоцитоз; очень редко — тромбоцитопения, лейкопения, панцитопения.
Со стороны нервной системы: нечасто — головная боль, головокружение; редко — нарушения вкуса; частота неизвестна — парестезии.
Со стороны психики: нечасто — нарушения сна; редко — депрессия (включая обострения имеющихся расстройств); очень редко — дезориентация (включая обострения имеющихся расстройств); частота неизвестна — галлюцинации, спутанность сознания (особенно у предрасположенных к пациентов), а также возможное обострение симптомов при их существовании до начала терапии.
Со стороны органа зрения: редко — затуманивание зрения.
Со стороны пищеварительной системы: часто — полипы фундальных желез желудка (доброкачественные); нечасто — диарея, тошнота, рвота, вздутие живота, метеоризм, запор, сухость во рту, дискомфорт и боли в животе.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нечасто — повышение активности печеночных ферментов (трансаминаз, γ-глутаминтрансферазы); редко — повышение уровня билирубина; частота неизвестна — гепатоцеллюлярные повреждения, желтуха, печеночно-клеточная недостаточность.
Со стороны мочевыделительной системы: частота неизвестна — интерстициальный нефрит.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто — перелом запястья, бедра, позвоночника; редко — артралгия, миалгия.
Со стороны обмена веществ: редко — гиперлипидемия, изменение массы тела; частота неизвестна — гипонатриемия, гипомагниемия.
Со стороны иммунной системы: редко — реакции гиперчувствительности (в т.ч. анафилактические реакции и анафилактический шок), ангионевротический отек.
Со стороны репродуктивной системы: редко — гинекомастия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто — экзантема/сыпь, зуд, дерматит; редко — крапивница; частота неизвестна — злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), экссудативная многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, светочувствительность, подострая кожная красная волчанка.
Общие реакции: нечасто — слабость, утомляемость, общее недомогание; редко — повышение температуры тела, периферические отеки.
Противопоказания к применению
Повышенная чувствительность к пантопразолу; диспепсия невротического генеза, злокачественные заболевания ЖКТ, тяжелая печеночная недостаточность; беременность, период лактации (грудного вскармливания); детский возраст; прием ингибиторов протеазы ВИЧ, таких как атазанавир и нелфинавир, абсорбция которых зависит от pH желудочного сока (для приема внутрь).
С осторожностью: печеночная недостаточность.
Применение при беременности и кормлении грудью
Противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).
При необходимости применения в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Применение при нарушениях функции печени
Противопоказан к применению при тяжелой печеночной недостаточности. При применении у пациентов с нарушениями функции печени следует регулярно контролировать активность печеночных ферментов в плазме крови и при ее повышении отменить пантопразол.
Применение при нарушениях функции почек
При нарушении функции почек не рекомендуется превышать дозу 40 мг/сут.
Применение у детей
Противопоказано применение у детей и подростков в возрасте до 18 лет.
Применение у пожилых пациентов
Ингибиторы протонного насоса, особенно при применении высоких доз и в течение длительного времени (больше 1 года), могут умеренно повышать риск возникновения переломов бедренной кости, костей запястья и позвоночника преимущественно у пожилых людей. У пожилых пациентов не рекомендуется превышать дозу 40 мг/сут.
Особые указания
В/в применение пантопразола рекомендовано только в том случае, если невозможен его пероральный прием.
До начала терапии следует исключить возможность злокачественного новообразования в желудке и пищеводе, т.к. применение пантопразола уменьшает выраженность симптомов и может отсрочить установление правильного диагноза. Диагноз рефлюкс-эзофагита требует обязательного эндоскопического подтверждения.
У пожилых больных и при нарушении функции почек не рекомендуется превышать дозу 40 мг/сут.
При применении у пациентов с нарушениями функции печени следует регулярно контролировать активность печеночных ферментов в плазме крови и при ее повышении отменить пантопразол.
Ингибиторы протонного насоса, особенно при применении высоких доз и в течение длительного времени (больше 1 года), могут умеренно повышать риск возникновения переломов бедренной кости, костей запястья и позвоночника преимущественно у пожилых людей или при наличии других факторов риска.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
В период применения пантопразола пациентам следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами, а также при занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении пантопразол может изменять абсорбцию препаратов, всасывание которых зависит от pH желудочного содержимого (например, кетоконазол, итраконазол, позаконазол и других лекарственных средств, таких, как эрлотиниб).
Совместное применение пантопразола и ингибиторов ВИЧ-протеазы, абсорбция которых зависит от кислотности (pH) желудочного сока, таких как атазанавир, нелфинавир, значительно снижает их биодоступность.
В связи с тем, что пантопразол метаболизируется в печени ферментной системой цитохрома P450, нельзя исключить возможность лекарственного взаимодействия с препаратами, метаболизирующимися той же ферментной системой.
Если вы хотите разместить ссылку на описание этого препарата — используйте данный код
Аналоги препарата
Контролок®
(TAKEDA, Германия)
Кросацид
(MICRO LABS, Индия)
Нольпаза
(KRKA, Словения)
Пантаз
(MEDLEY PHARMACEUTICALS, Индия)
Пантопразол
(ЛЕКВАЛИС, Россия)
Пантопразол
(АТОЛЛ, Россия)
Пантопразол Авексима
(АВЕКСИМА, Россия)
Пантопразол Канон
(КАНОНФАРМА ПРОДАКШН, Россия)
Пантопразол-Акрихин
(Химико-фармацевтический комбинат АКРИХИН, Россия)
Пантопразол-Вертекс
(ВЕРТЕКС, Россия)
Все аналоги
На нашем сайте используются файлы cookies для большего удобства использования и улучшения работы сайта, а также в маркетинговых активностях.
Продолжая, вы соглашаетесь с использованием cookies.
Ok
Действующее вещество
— пантопразол (pantoprazole)
Состав и форма выпуска препарата
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой от светло-желтого до желтого цвета, круглые, двояковыпуклые, с надписью «РА 784» черного цвета на одной стороне.
| 1 таб. | |
| пантопразола натрия сесквигидрат | 45.11 мг, |
| что соответствует содержанию пантопразола | 40 мг |
Вспомогательные вещества: маннитол — 157.29 мг, кросповидон — 4.4 мг, гипролоза низкозамещенная — 4.4 мг, натрия лаурилсульфат — 2.2 мг, кремния диоксид коллоидный — 1.1 мг, тальк — 3.3 мг, магния стеарат — 2.2 мг.
Состав пленочной оболочки: Опадрай АМВ желтый 80W32009 — 17.6 мг (поливиниловый спирт частично гидролизованный — 8.012 мг, титана диоксид — 4.386 мг, тальк — 3.52 мг, краситель железа оксид желтый — 0.764 мг, краситель хинолиновый желтый алюминиевый лак — 0.482 мг, лецитин соевый — 0.352 мг, камедь ксантановая — 0.084 мг.
Состав кишечнорастворимой оболочки: сополимер метакриловой кислоты и этилакрилата [1:1] (Эудрагит L30 D-55*) — 25.28 мг, глицерил моностеарат — 1.26 мг, триэтилцитрат — 2.53 мг, полисорбат 80 — 0.63 мг.
Состав чернил черных Опакод S-1-17860, используемых для нанесения надписи на таблетках: глазурь фармацевтическая [шеллака раствор в этаноле] 55%, краситель железа оксид черный 25%, изопропанол 18%, аммиак водный 1%, бутанол 0.5%, пропиленгликоль 0.5%.
14 шт. — блистеры (2) — пачки картонные.
* представляет собой 30% водную дисперсию сополимера метакриловой кислоты и этилакрилата [1:1], содержащую 0.7% натрия лаурилсульфата и 2.3% полисорбата 80.
Фармакологическое действие
Ингибитор H+-K+-АТФ-азы. Блокирует заключительную стадию секреции хлористоводородной кислоты, снижает уровень базальной и стимулированной (независимо от вида раздражителя) секреции хлористоводородной кислоты в желудке. При язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, такое снижение желудочной секреции повышает чувствительность микроогранизма к антибиотикам. Пантопразол обладает собственной противомикробной активностью в отношении Helicobacter pylori.
Фармакокинетика
Пантопразол быстро всасывается после приема внутрь. Сmax после приема первой дозы 20 мг составляет около 1.0-1.5 мкг/мл.
Фармакокинетика пантопразола после однократного и многократного применения одинакова. В диапазоне доз 10-80 мг фармакокинетика пантопразола в плазме крови остается линейной как при пероральном, так и при в/в применении.
Абсолютная биодоступность пантопразола при приеме внутрь составляет около 77%. Связывание с белками плазмы крови — 98%. Vd составляет 0,15 л/кг.
Метаболизируется главным образом в печени. Основным метаболическим путем является деметилирование с помощью CYP2C19 с последующей сульфатной конъюгацией. К другим метаболическим путям относится окисление с помощью CYP3A4.
Конечный T1/2 составляет примерно 1 ч, клиренс — около 0.1 л/ч/кг.
Основной путь выведения — через почки (около 80%) в виде метаболитов пантопразола, остальная часть выводится с калом.
Показания
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, эрозивный гастрит (в т.ч. связанный с приемом НПВС), стрессовые язвы и их осложнения (кровотечение, перфорация, пенетрация); синдром Золлингера-Эллисона; эрадикация Helicobacter pylori (в комбинации с антибактериальной терапией); гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь; эрозивный рефлюкс-эзофагит.
Противопоказания
Повышенная чувствительность к пантопразолу; диспепсия невротического генеза, злокачественные заболевания ЖКТ, тяжелая печеночная недостаточность; беременность, период лактации (грудного вскармливания); детский возраст; прием ингибиторов протеазы ВИЧ, таких как атазанавир и нелфинавир, абсорбция которых зависит от pH желудочного сока (для приема внутрь).
С осторожностью: печеночная недостаточность.
Дозировка
Применяют внутрь и в/в. Дозу, способ и схему применения, длительность терапии определяют индивидуально, в зависимости от показаний, клинической ситуации и применяемой лекарственной формы.
Побочные действия
Со стороны системы кроветворения: редко — агранулоцитоз; очень редко — тромбоцитопения, лейкопения, панцитопения.
Со стороны нервной системы: нечасто — головная боль, головокружение; редко — нарушения вкуса; частота неизвестна — парестезии.
Со стороны психики: нечасто — нарушения сна; редко — депрессия (включая обострения имеющихся расстройств); очень редко — дезориентация (включая обострения имеющихся расстройств); частота неизвестна — галлюцинации, спутанность сознания (особенно у предрасположенных к пациентов), а также возможное обострение симптомов при их существовании до начала терапии.
Со стороны органа зрения: редко — затуманивание зрения.
Со стороны пищеварительной системы: часто — полипы фундальных желез желудка (доброкачественные); нечасто — диарея, тошнота, рвота, вздутие живота, метеоризм, запор, сухость во рту, дискомфорт и боли в животе.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: нечасто — повышение активности печеночных ферментов (трансаминаз, γ-глутаминтрансферазы); редко — повышение уровня билирубина; частота неизвестна — гепатоцеллюлярные повреждения, желтуха, печеночно-клеточная недостаточность.
Со стороны мочевыделительной системы: частота неизвестна — интерстициальный нефрит.
Со стороны костно-мышечной системы: нечасто — перелом запястья, бедра, позвоночника; редко — артралгия, миалгия.
Со стороны обмена веществ: редко — гиперлипидемия, изменение массы тела; частота неизвестна — гипонатриемия, гипомагниемия.
Со стороны иммунной системы: редко — реакции гиперчувствительности (в т.ч. анафилактические реакции и анафилактический шок), ангионевротический отек.
Со стороны репродуктивной системы: редко — гинекомастия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: нечасто — экзантема/сыпь, зуд, дерматит; редко — крапивница; частота неизвестна — злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), экссудативная многоформная эритема, токсический эпидермальный некролиз, светочувствительность, подострая кожная красная волчанка.
Общие реакции: нечасто — слабость, утомляемость, общее недомогание; редко — повышение температуры тела, периферические отеки.
Лекарственное взаимодействие
При одновременном применении пантопразол может изменять абсорбцию препаратов, всасывание которых зависит от pH желудочного содержимого (например, кетоконазол, итраконазол, позаконазол и других лекарственных средств, таких, как эрлотиниб).
Совместное применение пантопразола и ингибиторов ВИЧ-протеазы, абсорбция которых зависит от кислотности (pH) желудочного сока, таких как атазанавир, нелфинавир, значительно снижает их биодоступность.
В связи с тем, что пантопразол метаболизируется в печени ферментной системой цитохрома P450, нельзя исключить возможность лекарственного взаимодействия с препаратами, метаболизирующимися той же ферментной системой.
Особые указания
В/в применение пантопразола рекомендовано только в том случае, если невозможен его пероральный прием.
До начала терапии следует исключить возможность злокачественного новообразования в желудке и пищеводе, т.к. применение пантопразола уменьшает выраженность симптомов и может отсрочить установление правильного диагноза. Диагноз рефлюкс-эзофагита требует обязательного эндоскопического подтверждения.
У пожилых больных и при нарушении функции почек не рекомендуется превышать дозу 40 мг/сут.
При применении у пациентов с нарушениями функции печени следует регулярно контролировать активность печеночных ферментов в плазме крови и при ее повышении отменить пантопразол.
Ингибиторы протонного насоса, особенно при применении высоких доз и в течение длительного времени (больше 1 года), могут умеренно повышать риск возникновения переломов бедренной кости, костей запястья и позвоночника преимущественно у пожилых людей или при наличии других факторов риска.
Влияние на способность управлять транспортными средствами и механизмами
В период применения пантопразола пациентам следует соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и механизмами, а также при занятиях другими потенциально опасными видами деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Беременность и лактация
Противопоказан к применению при беременности и в период лактации (грудного вскармливания).
При необходимости применения в период лактации следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.
Применение в детском возрасте
Противопоказано применение у детей и подростков в возрасте до 18 лет.
При нарушениях функции почек
При нарушении функции почек не рекомендуется превышать дозу 40 мг/сут.
При нарушениях функции печени
Противопоказан к применению при тяжелой печеночной недостаточности. При применении у пациентов с нарушениями функции печени следует регулярно контролировать активность печеночных ферментов в плазме крови и при ее повышении отменить пантопразол.
Применение в пожилом возрасте
Ингибиторы протонного насоса, особенно при применении высоких доз и в течение длительного времени (больше 1 года), могут умеренно повышать риск возникновения переломов бедренной кости, костей запястья и позвоночника преимущественно у пожилых людей. У пожилых пациентов не рекомендуется превышать дозу 40 мг/сут.
Описание препарата Пантопразол-Тева основано на официально утвержденной инструкции по применению и утверждено компанией–производителем.
Предоставленная информация о ценах на препараты не является предложением о продаже или покупке товара. Информация предназначена исключительно для сравнения цен в стационарных аптеках, осуществляющих деятельность в соответствии со статьей 55 ФЗ «Об обращении лекарственных средств».
Обнаружили ошибку? Выделите ее и нажмите Ctrl+Enter.
- Склад
- Лікарська форма
- Фармакотерапевтична група
- Фармакологічні властивості
- Клінічні характеристики
- Показання
- Протипоказання
- Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
- Особливості застосування
- Застосування у період вагітності або годування груддю
- Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
- Спосіб застосування та дози
Склад
діюча речовина: пантопразол:
1 таблетка гастрорезистентна містить пантопразолу 40 мг у вигляді пантопразолу натрію сесквігідрату;
допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний, маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, гіпромелоза, триетилцитрат, натрію крохмальгліколят (тип А), метакрилової кислоти – етилакрилату сополімеру (1:1) дисперсія 30 %, заліза оксид жовтий (Е 172).
Лікарська форма
Таблетки гастрорезистентні.
Основні фізико-хімічні властивості: жовті, овальні, двоопуклі і гладкі таблетки, розміри яких складають 11,6 мм х 6 мм.
Фармакотерапевтична група
Препарат для лікування кислотозалежних захворювань. Інгібітори протонної помпи. Код АТХ А02В С02.
Фармакологічні властивості
Фармакодинаміка.
Пантопразол – заміщений бензімідазол, який інгібує секрецію соляної кислоти у шлунку шляхом специфічної блокади протонних помп парієтальних клітин. Пантопразол трансформується в активну форму у кислотному середовищі у парієтальних клітинах, де інгібує фермент H+/K+-АТФазу, тобто блокує кінцевий етап вироблення соляної кислоти у шлунку. Інгібування залежить від дози та пригнічує як базальну, так і стимульовану секрецію кислоти. Більшість пацієнтів звільняються від симптомів протягом 2 тижнів. Застосування пантопразолу, як і інших інгібіторів протонної помпи (ІПП) та інгібіторів H2 рецепторів, знижує кислотність у шлунку і таким чином збільшує секрецію гастрину пропорційно до зменшення кислотності. Збільшення секреції гастрину є оборотним. Оскільки пантопразол зв’язує фермент дистально відносно до клітинного рецептора, він може інгібувати секрецію соляної кислоти незалежно від стимуляції іншими речовинами (ацетилхолін, гістамін, гастрин). Ефект при пероральному та внутрішньовенному застосуванні препарату однаковий.
При застосуванні пантопразолу збільшується рівень гастрину натще. При короткотерміновому застосуванні препарату рівень гастрину у більшості випадків не перевищує верхньої межі норми. При довготривалому лікуванні рівні гастрину у більшості випадків зростають вдвічі. Надмірне їхнє збільшення, однак, виникає лише у поодиноких випадках. Як наслідок, іноді при довготривалому лікуванні спостерігається слабке або помірне збільшення специфічних ендокринних (ECL) клітин у шлунку (подібно до аденоматоїдної гіперплазії). Однак, згідно з проведеними на даний момент дослідженнями, утворення клітин-попередників нейроендокринних пухлин (атипова гіперплазія) або нейроендокринних пухлин шлунка, які було виявлено в дослідженнях на тваринах, у людей не спостерігалося.
Виходячи з результатів досліджень на тваринах, не можна повністю виключити вплив довготривалого (більше 1 року) лікування пантопразолом на ендокринні параметри щитовидної залози.
На тлі лікування антисекреторними лікарськими засобами зростає рівень гастрину в сироватці крові у відповідь на зниження секреції кислоти. Крім того, через зниження кислотності шлунка підвищується рівень хромограніну А (CgA). Підвищений рівень CgA може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Наявні опубліковані дані свідчать про те, що лікування інгібіторами протонної помпи слід припинити протягом періоду від 5 днів до 2 тижнів до вимірювань рівня CgA. Це дозволяє рівню CgA повернутися в діапазон нормальних значень, які можуть бути помилково підвищеними після лікування ІПП.
Фармакокінетика.
Всмоктування. Пантопразол всмоктується швидко, а максимальна концентрація у плазмі крові досягається вже після одноразового перорального прийому дози 40 мг. У середньому через 2,5 години після прийому досягається максимальна концентрація в сироватці крові на рівні близько 2-3 мкг/мл; концентрація залишається постійною після багаторазового прийому. Фармакокінетичні властивості не змінюються після одноразового або повторного прийому. У діапазоні доз від 10 до 80 мг фармакокінетика пантопразолу у плазмі крові залишається лінійною як при пероральному прийомі, так і при внутрішньовенному введенні. Встановлено, що абсолютна біодоступність таблеток становить близько 77 %. Одночасний прийом їжі не впливає на AUC (площа під кривою «концентрація-час») або максимальну концентрацію в сироватці, а відповідно, і на біодоступність. При одночасному прийомі їжі збільшується лише варіативність латентного періоду.
Розподіл. Зв’язування пантопразолу з білками сироватки крові становить близько 98 %. Об’єм розподілу становить близько 0,15 л/кг.
Біотрансформація. Речовина метаболізується майже виключно у печінці. Основним метаболічним шляхом є деметилування за допомогою CYP2C19 з подальшою сульфатною кон’югацією; до інших метаболічних шляхів належить окислення за допомогою CYP3A4.
Виведення. Кінцевий період напіввиведення становить близько 1 години, а кліренс – 0,1 л/год/кг. Було відмічено декілька випадків затримки виведення. Завдяки специфічному зв’язуванню пантопразолу з протонними помпами парієтальних клітин період напіввиведення не відповідає набагато більшій тривалості дії (пригніченню секреції кислоти).
Основна частина метаболітів пантопразолу виводиться із сечею (близько 80 %), решта виводиться з калом. Основним метаболітом як у сироватці крові, так і в сечі є десметилпантопразол, кон’югований з сульфатом. Період напіввиведення основного метаболіту (близько 1,5 години) ненабагато перевищує період напіввиведення пантопразолу.
Особливі групи пацієнтів.
Повільні метаболізатори. Близько 3 % європейців мають низьку функціональну активність ферменту CYP2C19; їх називають повільними метаболізаторами. В організмах таких осіб метаболізм пантопразолу, імовірно, головним чином каталізується ферментом CYP3A4. Після прийому однієї дози 40 мг пантопразолу середня площа, обмежена фармакокінетичною кривою «концентрація у плазмі – час», була приблизно в 6 разів більшою у повільних метаболізаторів, ніж в осіб, які мають функціонально активний фермент CYP2C19 (швидкі метаболізатори). Середня пікова концентрація у плазмі крові зросла приблизно на 60 %. Ці результати не впливають на дозування пантопразолу.
Порушення функції нирок. Рекомендацій щодо зниження дози при призначенні пантопразолу пацієнтам з погіршеною функцією нирок (у тому числі пацієнтам на діалізі) немає. Як і в здорових людей, період напіввиведення пантопразолу в них є коротким. Діалізуються лише дуже невеликі кількості пантопразолу. Попри те, що в основного метаболіту помірно тривалий період напіввиведення (2-3 години), виведення все одно є швидким, тому кумуляції не відбувається.
Порушення функції печінки. Хоча у пацієнтів із цирозом печінки (класи А та B за шкалою Чайлда‒П’ю) період напіввиведення зростає до 3-6 годин, а AUC збільшується в 3-5 разів, максимальна концентрація в сироватці крові збільшується лише незначним чином – у 1,5 раза порівняно з такою у здорових добровольців.
Пацієнти літнього віку. Незначне збільшення AUC та Cmax у добровольців літнього віку порівняно з відповідними показниками у більш молодих добровольців також не має клінічного значення.
Діти. Після одноразового прийому дози 20 або 40 мг пантопразолу перорально AUC та Cmax у дітей віком від 5 до 16 років знаходилися в межах відповідних значень у дорослих. Після одноразового внутрішньовенного введення пантопразолу в дозах 0,8 або 1,6 мг/кг дітям віком від 2 до 16 років не було відмічено значущого зв’язку між кліренсом пантопразолу і віком або масою тіла пацієнта. AUC та об’єм розподілу відповідали даним, одержаним під час досліджень за участю дорослих.
Клінічні характеристики
Показання
Дорослі та діти віком від 12 років.
– Рефлюкс-езофагіт.
Дорослі.
– Ерадикація Helicobacter pylori (H. рylori) у пацієнтів з H. рylori-асоційованими виразками шлунка та дванадцятипалої кишки у комбінації з відповідними антибіотиками.
– Виразка дванадцятипалої кишки.
– Виразка шлунка.
– Синдром Золлінгера‒Еллісона та інші гіперсекреторні патологічні стани.
Протипоказання
Гіперчутливість до пантопразолу, похідних бензімідазолу або до будь-якого компонента препарату.
Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій
Лікарські засоби, абсорбція яких залежить від рН. Унаслідок повного та довготривалого інгібування секреції соляної кислоти пантопразол може впливати на абсорбцію препаратів, для яких значення рН шлункового соку є важливим фактором їх біодоступності (наприклад, деяких азольних протигрибкових препаратів, таких як кетоконазол, ітраконазол, позаконазол, або інших препаратів, таких як ерлотиніб).
Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Особливості застосування»).
У випадку, коли сумісного застосування інгібіторів протеази ВІЛ з інгібіторами протонної помпи не можна уникнути, рекомендується ретельний клінічний моніторинг (наприклад, вірусного навантаження). Не слід перевищувати добову дозу пантопразолу 20 мг. Може виникнути необхідність коригування дози інгібіторів протеази ВІЛ.
Кумаринові антикоагулянти (фенпрокумон і варфарин). Сумісне застосування пантопразолу з варфарином або фенпрокумоном не впливало на фармакокінетику варфарину, фенпрокумону або МНІ (міжнародний нормалізований індекс). Однак повідомлялось про підвищення МНІ та подовження протромбінового часу у пацієнтів, які сумісно застосовували ІПП та варфарин або фенпрокумон. Підвищення МНІ та подовження протромбінового часу можуть призвести до розвитку патологічної кровотечі та навіть смерті. У разі такого сумісного застосування необхідно проводити моніторинг МНІ та протромбінового часу.
Метотрексат. Повідомлялося, що одночасне застосування високих доз метотрексату (наприклад, 300 мг) та інгібіторів протонної помпи збільшує рівні метотрексату в крові у деяких пацієнтів. Пацієнтам, які застосовують високі дози метотрексату, наприклад, хворим на рак або псоріаз, рекомендується тимчасово припинити лікування пантопразолом.
Інші взаємодії. Пантопразол значною мірою метаболізується у печінці через систему ферментів цитохрому Р450. Основний шлях метаболізму – деметилування за допомогою CYP2С19 та інших метаболічних шляхів, у тому числі окиснення ферментом CYP3А4. Дослідження з лікарськими засобами, які також метаболізуються за допомогою цих шляхів, такими як карбамазепін, діазепам, глібенкламід, ніфедипін та пероральні контрацептиви, які містять левоноргестрел та етинілестрадіол, не виявили клінічно значущих взаємодій.
Не можна виключати взаємодію пантопразолу з іншими препаратами, які метаболізуються через цю ж ферментну систему.
Результати цілого ряду досліджень щодо можливих взаємодій вказують, що пантопразол не впливає на метаболізм активних речовин, що метаболізуються за допомогою CYP1A2 (наприклад, кофеїн, теофілін), CYP2С9 (наприклад, піроксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (наприклад, метопролол), CYP2Е1 (наприклад, етанол), не впливає на р глікопротеїн, що асоціюється зі всмоктуванням дигоксину.
Не виявлено взаємодії з одночасно призначеними антацидами.
Були проведені дослідження з вивчення взаємодії пантопразолу з одночасно призначеними певними антибіотиками (кларитроміцин, метронідазол, амоксицилін). Клінічно значущих взаємодій між цими препаратами не виявлено.
Лікарські засоби, що інгібують або індукують CYP2C19. Інгібітори CYP2C19, такі як флувоксамін, можуть збільшувати системний вплив пантопразолу. Слід розглянути необхідність зниження дози препарату для пацієнтів, які отримують довготривалу терапію пантопразолом у високих дозах, та для пацієнтів із порушеннями функції печінки. Індуктори ферментів, що впливають на CYP2C19 та CYP3A4, такі як рифампіцин та звіробій звичайний (Hypericum perforatum), можуть знижувати плазмові концентрації ІПП, які метаболізуються через ці ферментні системи.
Особливості застосування
Порушення функції печінки. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки необхідно регулярно контролювати рівень печінкових ферментів, особливо під час довготривалого лікування. У разі підвищення рівня печінкових ферментів лікування препаратом необхідно припинити (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).
Комбінована терапія. Під час комбінованої терапії необхідно дотримуватись інструкцій для медичного застосування відповідних лікарських засобів.
Злоякісні новоутворення шлунка. Симптоматична відповідь на застосування пантопразолу може маскувати симптоми злоякісних новоутворень шлунка та відтерміновувати їх діагностику. При наявності тривожних симптомів (наприклад, у разі суттєвої втрати маси тіла, періодичного блювання, дисфагії, блювання із кров’ю, анемії, мелени), а також при підозрі або наявності виразки шлунка потрібно виключити наявність злоякісного процесу. Якщо симптоми зберігаються при адекватному лікуванні, необхідно провести додаткове обстеження.
Інгібітори протеази ВІЛ. Не рекомендується сумісне застосування пантопразолу з інгібіторами протеази ВІЛ (такими як атазанавір), абсорбція яких залежить від внутрішньошлункового рН, через суттєве зниження їх біодоступності (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).
Абсорбція вітаміну В12. У пацієнтів із синдромом Золлінгера-Еллісона та іншими гіперсекреторними патологічними станами, що потребують тривалого лікування, пантопразол, як і всі препарати, що блокують продукцію соляної кислоти, може зменшувати всмоктування вітаміну В12 (ціанокобаламіну) у зв’язку з виникненням гіпо- та ахлоргідрії. Це слід враховувати у разі зниженої маси тіла у пацієнтів або наявності факторів ризику щодо зниження поглинання вітаміну В12 при довготривалому лікуванні, або наявності відповідних клінічних симптомів.
Довготривале лікування. При довготривалому періоді лікування, особливо більше 1 року, пацієнти повинні знаходитись під регулярним наглядом лікаря.
Інфекції шлунково-кишкового тракту, спричинені бактеріями. Лікування пантопразолом може незначною мірою підвищити ризик виникнення шлунково-кишкових інфекцій, спричинених такими бактеріями, як Salmonella і Campylobacter або C. Difficile.
Гіпомагніємія. Cпостерігалися випадки тяжкої гіпомагніємії у пацієнтів, які отримували ІПП, такі як пантопразол, протягом не менше 3 місяців, та в більшості випадків протягом року. Можуть виникнути та спочатку непомітно розвиватися наступні серйозні клінічні прояви гіпомагніємії: втома, тетанія, делірій, судоми, запаморочення та шлуночкова аритмія. У разі гіпомагніємії у більшості випадків стан пацієнтів покращувався після замісної коригуючої терапії препаратами магнію та припинення прийому ІПП.
Пацієнтам, які потребують довготривалої терапії, або пацієнтам, які приймають ІПП одночасно з дигоксином або препаратами, що можуть спричинити гіпомагніємію (наприклад, діуретики), потрібно визначати рівень магнію перед початком лікування ІПП та періодично під час лікування.
Переломи кісток. Довготривале лікування (більше 1 року) високими дозами інгібіторів протонної помпи може помірно збільшити ризик перелому стегна, запʼястя та хребта, переважно у людей літнього віку або при наявності інших факторів ризику. Спостережні дослідження вказують на те, що застосування інгібіторів протонної помпи може збільшити загальний ризик переломів на 10-40 %. Деякі з них можуть бути обумовлені іншими факторами ризику. Пацієнти з ризиком розвитку остеопорозу повинні отримувати лікування відповідно до діючих клінічних рекомендацій та споживати достатню кількість вітаміну D і кальцію.
Підгострий шкірний червоний вовчак. Застосування інгібіторів протонної помпи повʼязують із дуже рідкими випадками розвитку підгострого шкірного червоного вовчака. Якщо виникає ураження, особливо на ділянках, що зазнають впливу сонячного світла, і це супроводжується артралгією, пацієнту необхідно негайно звернутися до лікаря, який розгляне необхідність припинення застосування пантопразолу. Виникнення підгострого шкірного червоного вовчака у пацієнтів під час попередньої терапії інгібіторами протонної помпи може підвищити ризик його розвитку при застосуванні інших інгібіторів протонної помпи.
Вплив на результати лабораторних досліджень. Підвищений рівень хромограніну А (CgA) може впливати на результати досліджень при діагностиці нейроендокринних пухлин. Щоб уникнути такого впливу, лікування пантопразолом слід тимчасово припинити принаймні за 5 днів до проведення оцінки рівня CgA. Якщо рівні CgA та гастрину не повернулися в діапазон нормальних значень після початкового вимірювання, слід провести повторні вимірювання через 14 днів після відміни лікування інгібіторами протонної помпи.
Застосування у період вагітності або годування груддю
Вагітність. Досвід застосування пантопразолу вагітним жінкам обмежений. У ході досліджень на тваринах спостерігалася репродуктивна токсичність. Потенційний ризик для людини невідомий. Пантопразол застосовують у період вагітності тільки у разі нагальної потреби.
Годування груддю. Дослідження на тваринах показали екскрецію пантопразолу у грудне молоко. Є дані щодо екскреції пантопразолу у грудне молоко людини. Рішення про продовження/припинення годування груддю або продовження/припинення лікування пантопразолом слід приймати з урахуванням користі від годування груддю для дитини і користі від лікування для жінки.
Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами
Необхідно брати до уваги можливий розвиток побічних реакцій, таких як запаморочення та розлади зору. У таких випадках не слід керувати автотранспортом або працювати з іншими механізмами.
Спосіб застосування та дози
Пантопразол-Тева, таблетки гастрорезистентні, слід приймати за 1 годину до їди цілими, не розжовувати та не подрібнювати, запивати достатньою кількістю води.
Рекомендоване дозування.
Дорослі та діти віком від 12 років.
Лікування рефлюкс-езофагіту.
Рекомендована доза становить 1 таблетку препарату Пантопразол-Тева 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки препарату Пантопразол-Тева 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів для лікування рефлюкс-езофагіту. Для лікування рефлюкс-езофагіту, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.
Дорослі.
Ерадикація H. рylori у комбінації з двома антибіотиками.
У дорослих пацієнтів з виразкою шлунка та дванадцятипалої кишки та з позитивним результатом на H. pylori необхідно досягти ерадикації мікроорганізму за допомогою комбінованої терапії. Слід зважати на локальні дані щодо бактеріальної резистентності та національні рекомендації щодо використання і призначення відповідних антибактеріальних засобів. Залежно від чутливості, для ерадикації H. pylori у дорослих можуть бути призначені такі терапевтичні комбінації:
а) 1 таблетка препарату Пантопразол-Тева 40 мг 2 рази на добу
+ 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу
+ 500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;
б) 1 таблетка препарату Пантопразол-Тева 40 мг 2 рази на добу
+ 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу
+ 250-500 мг кларитроміцину 2 рази на добу;
в) 1 таблетка препарату Пантопразол-Тева 40 мг 2 рази на добу
+ 1000 мг амоксициліну 2 рази на добу
+ 400-500 мг метронідазолу (або 500 мг тинідазолу) 2 рази на добу.
При застосуванні комбінованої терапії для ерадикації H. pylori другу таблетку препарату Пантопразол-Тева 40 мг слід приймати ввечері за 1 годину до їди. Термін лікування становить 7 днів і може бути продовжений ще на 7 днів із загальною тривалістю лікування не більше 2 тижнів. Якщо для забезпечення загоєння виразки показане подальше лікування пантопразолом, слід розглянути рекомендації щодо дозування при виразках шлунка та дванадцятипалої кишки. Якщо комбінована терапія не показана, наприклад, у пацієнтів з негативним результатом на H. рylori, для монотерапії препарат Пантопразол-Тева 40 мг застосовують у нижчезазначеному дозуванні.
Лікування виразки шлунка.
1 таблетка препарату Пантопразол-Тева 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки препарату Пантопразол-Тева 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.
Для лікування виразки шлунка, як правило, потрібно 4 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки можна очікувати протягом наступних 4 тижнів.
Лікування виразки дванадцятипалої кишки.
1 таблетка препарату Пантопразол-Тева 40 мг на добу. В окремих випадках дозу можна подвоїти (2 таблетки препарату Пантопразол-Тева 40 мг на добу), особливо за відсутності ефекту від застосування інших препаратів.
Для лікування виразки дванадцятипалої кишки, як правило, потрібно 2 тижні. Якщо цього недостатньо, загоєння виразки можна очікувати протягом наступних 2 тижнів.
Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших гіперсекреторних патологічних станів. Для тривалого лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних гіперсекреторних станів початкова добова доза становить 80 мг (2 таблетки препарату Пантопразол-Тева 40 мг). При необхідності після цього дозу можна титрувати, збільшуючи або зменшуючи, залежно від показників кислотності шлункового соку. Дозу, що перевищує 80 мг на добу, необхідно розподілити на два прийоми. Можливе тимчасове збільшення дози понад 160 мг пантопразолу, але тривалість застосування повинна обмежуватися тільки періодом, потрібним для адекватного контролю кислотності.
Тривалість лікування синдрому Золлінгера-Еллісона та інших патологічних станів не обмежена і залежить від клінічної необхідності.
Особливі групи пацієнтів
Пацієнти з порушенням функції печінки. Пацієнтам із тяжкими порушеннями функції печінки не слід перевищувати добову дозу 20 мг (1 таблетка препарату Пантопразол Тева 20 мг). Не слід застосовувати препарат Пантопразол-Тева для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам із порушеною функцією печінки середнього та тяжкого ступеня, оскільки на даний час немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.
Пацієнти з порушенням функції нирок. Для пацієнтів із порушеною функцією нирок коригування дози не потрібно. Не слід застосовувати препарат Пантопразол-Тева для ерадикації H. рylori у комбінованій терапії пацієнтам із порушеною функцією нирок, оскільки на даний час немає даних про ефективність і безпеку такого застосування для цієї категорії пацієнтів.
Пацієнти літнього віку не потребують коригування дози.
Діти. Препарат не рекомендується застосовувати дітям віком до 12 років, оскільки дані щодо безпеки та ефективності препарату для цієї вікової категорії обмежені.
Передозування
Симптоми передозування невідомі.
Дози до 240 мг, введені внутрішньовенно протягом 2 хвилин, добре переносилися. Оскільки пантопразол екстенсивно зв’язується з білками, він не відноситься до препаратів, що можуть бути легко виведеними за допомогою діалізу.
У разі передозування з появою клінічних ознак інтоксикації застосовують симптоматичну та підтримуючу терапію. Рекомендацій щодо специфічної терапії немає.
Побічні реакції
Найчастіші побічні реакції – діарея і головний біль.
З боку крові та лімфатичної системи: агранулоцитоз, лейкопенія, тромбоцитопенія, панцитопенія.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості (включаючи анафілактичні реакції, анафілактичний шок).
Метаболізм та розлади обміну речовин: гіперліпідемія і підвищення рівня ліпідів (тригліцериди, холестирол), зміни маси тіла, гіпонатріємія, гіпомагніємія (див. розділ «Особливості застосування»), гіпокальціємія (одночасно з гіпомагніємією), гіпокаліємія.
Психічні розлади: розлади сну, депресія (в тому числі загострення), дезорієнтація (в тому числі загострення), галюцинації, сплутаність свідомості (особливо у пацієнтів зі схильністю до даних розладів, а також загострення цих симптомів у випадку їх передіснування).
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, розлади смаку, парестезія.
З боку органів зору: порушення зору/затуманення зору.
З боку травного тракту: залозисті поліпи дна шлунка (доброякісні), діарея, нудота, блювання, здуття живота, запор, сухість у роті, біль і дискомфорт у животі.
З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня печінкових ферментів (трансаміназ, g ГТ), підвищення рівня білірубіну, ураження гепатоцитів, жовтяниця, гепатоцелюлярна недостатність.
З боку шкіри та підшкірних тканин: шкірні висипання, екзантема, свербіж, кропив’янка, ангіоневротичний набряк, синдром Стівенса–Джонсона, синдром Лайєлла, мультиформна еритема, фоточутливість, підгострий шкірний червоний вовчак (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку кістково-м’язової системи та сполучної тканини: переломи стегна, зап’ястя, хребта (див. розділ «Особливості застосування»), артралгія, міалгія, спазм мʼязів як наслідок електролітних розладів.
З боку нирок та сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит (з можливим розвитком ниркової недостатності).
З боку репродуктивної системи та молочних залоз: гінекомастія.
Загальні розлади: астенія, втома, нездужання, підвищення температури тіла, периферичні набряки.
Термін придатності
3 роки.
Умови зберігання
Зберігати при температурі не вище 30 °С у недоступному для дітей місці.
Упаковка
По 7 таблеток у блістері, по 2 або 4 блістери в коробці, або по 10 таблеток у блістері, по 3 блістери в коробці.
Категорія відпуску
За рецептом.
Виробник
Teва Фарма С.Л.У.
Місцезнаходження виробника та адреса місця провадження його діяльності
Полігоно Індастріал Мальпіка c/C № 4, 50016, Сарагоса, Іспанія.
Конец текста официальной инструкции
Список взаимодействия ЛС:
Категория риска для беременных:
Фармакологические группы:
Описание лекарственной формы
Таблетки, 20 мг: желтые, круглые, двояковыпуклые, покрытые кишечнорастворимой оболочкой, с надписью черного цвета «РА 783» — на одной стороне.
Таблетки, 40 мг: желтые, круглые, двояковыпуклые, покрытые кишечнорастворимой оболочкой, с надписью черного цвета «РА 784» — на одной стороне.
Фармакологическое действие
Фармакологическое действие — противоязвенное, ингибирующее протонный насос.
Показания
гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь (ГЭРБ) — лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита, симптоматическое лечение неэрозивной рефлюксной болезни (НЭРБ);
язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в фазе обострения), в т.ч. связанные с приемом НПВС;
синдром Золлингера-Эллисона;
эрадикация Helicobacter pylori в комбинации с антибактериальными средствами.
Применение при беременности и кормлении грудью
Данные о применении препарата у беременных ограничены. Применять пантопразол при беременности следует при условии, что ожидаемая польза для матери превышает возможный риск для плода.
Побочные действия
Частота развития побочных эффектов классифицирована согласно рекомендациям ВОЗ: очень часто (более 1/10); часто (более 1/100, но менее 1/10); нечасто (более 1/1000, но менее 1/100); редко (более 1/10000, но менее 1/1000); очень редко (менее 1/10000).
Со стороны кроветворной и лимфатической системы: очень редко — лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны иммунной системы: очень редко — анафилактические реакции, включая анафилактический шок.
Со стороны нервной системы: часто — головная боль; нечасто — головокружение, нарушения зрения; очень редко — депрессия, галлюцинации, дезориентация, помутнение сознания, особенно у предрасположенных пациентов, утяжеление этих симптомов, в случае их присутствия ранее.
Со стороны ЖКТ: часто — боли в верхней части живота, диарея, запор, метеоризм; нечасто — тошнота/рвота; редко — сухость во рту.
Со стороны печени и желчевыводящих путей: очень редко — тяжелое повреждение паренхимы печени, приводящее к желтухе с печеночной недостаточностью или без нее.
Со стороны кожи и подкожно-жировой клетчатки: нечасто — зуд и кожная сыпь; очень редко — крапивница, ангионевротический отек, тяжелые кожные реакции, такие как синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема, синдром Лайелла, фотосенсибилизация.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — артралгия; очень редко — миалгия.
Со стороны мочевыделителъной системы: очень редко — интерстициальный нефрит.
Со стороны организма в целом: очень редко — периферические отеки, повышение температуры тела.
Со стороны лабораторных показателей: очень редко — повышение активности печеночных ферментов (трансаминазы, ГГТ), повышение концентрации триглицеридов.
Взаимодействие
Пантопразол, как и другие ингибиторы протонного насоса, может уменьшать или увеличивать всасывание ЛС, биодоступность которых зависит от рН среды желудка (кетоконазол, итраконазол, атазанавир).
Не было выявлено значимых взаимодействий между пантопразолом и другими ЛС, такими как диазепам, диклофенак, дигоксин, глибенкламид, нифедипин, карбамазепин, кофеин, фенитоин, напроксен, пироксикам, теофиллин, метопролол, этанол, пероральные контрацептивы. Тем не менее, поскольку пантопразол метаболизируется при участии ферментной системы цитохрома Р450, нельзя полностью исключить возможность взаимодействия с другими ЛС, которые метаболизируются с использованием этих ферментов.
Отсутствует взаимодействие пантопразола с фенпрокумоном или варфарином, что было подтверждено в фармакокинетических исследованиях.
Также отсутствует взаимодействие пантопразола с одновременно применяемыми антацидными средствами.
Способ применения и дозы
Внутрь, запивая жидкостью и проглатывая целиком (таблетки нельзя размельчать или растворять). Препарат можно принимать независимо от приема пищи и антацидов.
Взрослые и дети старше 12 лет
ГЭРБ — лечение эрозивного рефлюкс-эзофагита, симптоматическое лечение НЭРБ: рекомендуемая доза — 20–40 мг в день. Симптомы обычно уменьшаются в течение 2–4 нед, для лечения сопутствующего эзофагита обычно необходимо 4 нед. В случае недостаточного клинического эффекта принимать еще в течение 4 нед. После устранения симптомов можно принимать по 20 мг 1 раз в день в режиме «по требованию». Возможен переход на продолжительную терапию в дозе 20 мг 1 раз в день в случае, если прием в режиме «по требованию» не купирует симптомы болезни.
Взрослые
Язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в фазе обострения), в т.ч. связанные с приемом НПВС: рекомендуемая доза — 40–80 мг в день. Продолжительность лечения 2 нед при обострении язвенной болезни двенадцатиперстной кишки и 4–8 нед при обострении язвенной болезни желудка. Противорецидивное лечение язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки — в дозе 20 мг 1 раз в день.
Эрадикация Helicobacter pylori: рекомендуемая доза составляет 40 мг 2 раза в день в сочетании с одной из следующих комбинаций:
— амоксициллин 1 г 2 раза в день + кларитромицин 500 мг 2 раза в день;
— кларитромицин 250–500 мг 2 раза в день + метронидазол 400–500 мг 2 раза в день;
— амоксициллин 1 г 2 раза в день + метронидазол 400–500 мг 2 раза в день.
Комбинированного лечения следует придерживаться в течение 7 дней. После окончания лечения прием пантопразола может быть продолжен с целью заживления язвы. При язве двенадцатиперстной кишки прием пантопразола может быть продлен от 1 до 3 нед.
Синдром Золлингера-Эллисона: стартовая доза — 80 мг в день. В зависимости от секреции желудочного сока дозировка может быть уменьшена или увеличена. Ежедневная доза 80 мг делится на 2 части и принимается 2 раза в день. Возможно кратковременное повышение дозы пантопразола выше 160 мг. Продолжительность лечения препаратом Зипантола синдрома Золлингера-Эллисона не ограничена. Безопасность длительного применения препарата Зипантола хорошо изучена. Длительное применение пантопразола также безопасно, как и кратковременное, и хорошо переносится.
Пожилые пациенты и пациенты с почечной недостаточностью
Коррекция дозы не требуется. Тем не менее, не рекомендуется принимать более 40 мг/сут ежедневно. Исключение составляет эрадикационная терапия Helicobacter pylori, когда пациенты должны принимать дозу 40 мг 2 раза в день в течение 1 нед.
Пациенты с тяжелой печеночной недостаточностью
Суточная доза не должна превышать 20 мг.
Условия хранения
При температуре не выше 25 °C.
Хранить в недоступном для детей месте.
Срок годности
2 года.
Не применять по истечении срока годности, указанного на упаковке.
Форма выпуска
Таблетки, покрытые кишечнорастворимой оболочкой, 20 мг и 40 мг. По 14 табл. в блистере (ориентированный полиамид/алюминиевая фольга/ПВХ/алюминиевая фольга). По 2 блистера в картонной пачке.
Производитель
Владелец регистрационного удостоверения: Плива Хрватска д.о.о., Республика Хорватия.
Производитель: Плива Хрватска д.о.о., Прилаз баруна Филиповича 25, 10000 Загреб, Республика Хорватия.
Адрес для приема претензий в РФ: ООО «Тева».
117418, Москва, ул. Шаболовка, 10, стр. 1.
Тел.: (495) 644-22-34; факс: (495) 644-22-35/36.
Условия отпуска из аптек
По рецепту.
Фармакодинамика
Пантопразол — ингибитор протонного насоса, селективно ингибирует (образует ковалентную связь) Н+-К+-АТФазу париетальных клеток, нарушает перенос ионов водорода в просвет желудка, блокирует конечный этап секреции соляной кислоты, подавляя базальную и стимулированную секрецию, независимо от вида стимула — ацетилхолин, гистамин, гастрин. Максимальный эффект проявляется только в кислой среде при рН менее 3, при более высоких значениях рН остается практически неактивным. Не влияет на моторику ЖКТ. Секреторная активность нормализуется через 3–4 дня после окончания приема. Клиническое улучшение достигается в течение 2 нед. На протяжении 4–8 нед лечения уровень гастрина в плазме повышается в 1,5 раза. При длительном лечении у больных язвенной болезнью сопровождается незначительным увеличением числа энтерохромаффиноподобных (ECL) клеток.
При язвенной болезни двенадцатиперстной кишки, ассоциированной с Helicobacter pylori, нормализация секреции в желудке способствует повышению антихеликобактерного эффекта антибиотиков.
Фармакокинетика
Быстро и полностью абсорбируется из ЖКТ. Абсолютная биодоступность (около 77%) с приемом пищи не связана. В среднем, Cmax — 1,5 мкг/мл достигается через 2,5 ч для дозы 20 мг и 2,4 мкг/мл — через 2,4 ч для дозы 40 мг. T1/2 — около 1 ч, кажущийся Vd составляет примерно 11–23,6 л, клиренс из плазмы — около 0,1 л/ч/кг, AUC — 4,8 мкг·ч/мл. Связывание с белками плазмы — около 98%, в основном с альбуминами. Прием антацидов или пищи не влияет на Cmax, AUC и биодоступность.
Метаболизируется в печени (окисление, деалкилирование, конъюгация). Имеет низкую аффинность к системе цитохрома Р450, в метаболизме задействованы преимущественно изоферменты CYP3A4 и CYP2C19. Основным метаболитом в плазме крови и в моче является десметилпантопразол (T1/2 — около 1,5 ч), конъюгированный с сульфатом. Нет данных о наличии фармакологической активности метаболитов. Выводится преимущественно почками (около 71%) в виде метаболитов, в небольшом количестве (около 18%) обнаруживается в кале. Не кумулирует. В некоторых случаях элиминация замедленна. Очень слабо проникает через ГЭБ, секретируется в грудное молоко.
У пациентов с циррозом печени (классы А, В по классификации Чайлд-Пью) T1/2 увеличивается примерно до 3–6 ч (для дозы 20 мг) и до 7–9 ч (для дозы 40 мг). При почечной недостаточности T1/2 увеличивается не значительно, но T1/2 основного метаболита достигает 2–3 ч. Повышение Cmax и AUC не является клинически значимым у пожилых пациентов.
Передозировка
Симптомы передозировки неизвестны. Дозы, превышающие 240 мг в/в, вводились в течение 2 мин и хорошо переносились.
Лечение: симптоматическая терапия. Гемодиализ не эффективен.
Особые указания
Следует регулярно контролировать активность ферментов печени в плазме крови при назначении пантопразола пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью, особенно при длительном применении. При повышении активности печеночных трансаминаз в крови лечение препаратом следует прекратить.
У пациентов, имеющих повышенный риск развития осложнений со стороны ЖКТ и длительно получающих НПВС, пантопразол в дозе 20 мг для профилактики язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки, следует принимать с осторожностью.
Необходимо с осторожностью применять пантопразол у пожилых пациентов (старше 65 лет), имеющих в анамнезе язвенную болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки, а также кровотечения из верхний отделов ЖКТ.
До и после лечения обязателен эндоскопический контроль для исключения возможности наличия злокачественных заболеваний желудка или пищевода, т.к. лечение может маскировать симптоматику и затруднить правильную диагностику.
Снижение кислотности желудочного сока средствами понижающими секрецию желез желудка, в т.ч. ингибиторами протонного насоса, может способствовать размножению естественной микрофлоры ЖКТ, что может в незначительной степени повысить риск развития инфекционных заболеваний ЖКТ, вызванных Salmonella и Campylobacter.
Пантопразол, как и все ЛС, блокирующие выработку соляной кислоты в железах желудка, может снижать всасывание витамина В12 вследствие гипо- и ахлоргидрии. Это следует учитывать при длительной терапии у пациентов с низкой массой тела или с повышенным риском снижения всасывания витамина В12.
Пациенты, у которых сохраняются симптомы заболевания после 4 нед лечения, или длительно принимающие пантопразол (более 1 года), нуждаются в дополнительном обследовании.
Проверено
Описание
Препарат для лечения кислотозависимых заболеваний. Ингибиторы протонной помпы. Код АТХ А02В С02.
Инструкция — Пантопразол-Тева таблетки гастрорезистентные 40мг №28
Бренд
Производитель
Тева Україна ТОВ
Страна происхождения
Испания
Состав
діюча речовина: пантопразол:
1 таблетка гастрорезистентна містить пантопразолу 40 мг у вигляді пантопразолу натрію сесквігідрату;
допоміжні речовини: натрію гідрофосфат безводний, маніт (E 421), целюлоза мікрокристалічна, кроскармелоза натрію, магнію стеарат, гіпромелоза, триетилцитрат, натрію крохмальгліколят (тип А), метакрилової кислоти — етилакрилату сополімеру (1:1) дисперсія 30 %, заліза оксид жовтий (Е 172).
Форма выпуска
По 7 таблеток в блистере, по 2 или 4 блистера в коробке, или по 10 таблеток в блистере, по 3 блистера в коробке.
Лекарственная форма
Таблетки гастрорезистентні.
Желтые, овальные, и гладкие двояковыпуклые таблетки, размеры которых составляют 11,6 мм х 6 мм.
Действующее вещество
ПАНТОПРАЗОЛ
Фармакодинамика
Пантопразол — замещен бензимидазол, который ингибирует секрецию соляной кислоты в желудке путем специфической блокады протонных помп париетальных клеток. Пантопразол трансформируется в активную форму в кислотной среде в париетальных клетках, где ингибирует фермент H+/K+-АТФазу, то есть блокирует конечный этап выработки соляной кислоты в желудке. Ингибирование зависит от дозы и подавляет как базальную, так и стимулированную секрецию кислоты. Большинство пациентов освобождаются от симптомов в течение 2 недель. Применение пантопразола, как и других ингибиторов протонной помпы (ИПП) и ингибиторов H2?рецепторов, снижает кислотность в желудке и таким образом увеличивает секрецию гастрина пропорционально уменьшению кислотности. Увеличение секреции гастрина является обратимым. Поскольку пантопразол связывает фермент дистально по отношению к клеточному рецептору, он может ингибировать секрецию соляной кислоты независимо от стимуляции другими веществами (ацетилхолин, гистамин, гастрин). Эффект при пероральном и внутривенном применении препарата одинаков.
При применении пантопразола увеличивается уровень гастрина натощак. При краткосрочном применении препарата уровень гастрина в большинстве случаев не превышает верхней границы нормы. При длительном лечении уровни гастрина в большинстве случаев возрастают вдвое. Чрезмерное их увеличение, однако, возникает лишь в единичных случаях. Как следствие, иногда при длительном лечении наблюдается слабое или умеренное увеличение специфических эндокринных (ECL) клеток в желудке (подобно аденоматоїдної гиперплазии). Однако, согласно проведенным на данный момент исследованиям, образование клеток-предшественников нейроэндокринных опухолей (атипичная гиперплазия) или нейроэндокринных опухолей желудка, которые было выявлено в исследованиях на животных, у людей не наблюдалось.
Исходя из результатов исследований на животных, нельзя полностью исключить влияние длительного (более 1 года) лечения пантопразолом на эндокринные параметры щитовидной железы.
На фоне лечения антисекреторными лекарственными средствами возрастает уровень гастрина в сыворотке крови в ответ на снижение секреции кислоты. Кроме того, из-за снижения кислотности желудка повышается уровень хромограніну А (CgA). Повышенный уровень CgA может влиять на результаты исследований при диагностике нейроэндокринных опухолей. Имеющиеся опубликованные данные свидетельствуют о том, что лечение ингибиторами протонной помпы следует прекратить в течение периода от 5 дней до 2 недель до измерений уровня CgA. Это позволяет уровню CgA вернуться в диапазон нормальных значений, которые могут быть ошибочно повышенными после лечения ИПП.
Фармакокинетика
Всасывания. Пантопразол быстро всасывается, а максимальная концентрация в плазме крови достигается уже после однократного перорального приема дозы 40 мг. В среднем через 2,5 часа после приема достигается максимальная концентрация в сыворотке крови на уровне около 2-3 мкг/мл; концентрация остается постоянной после многократного приема. Фармакокинетические свойства не меняются после однократного или повторного приема. В диапазоне доз от 10 до 80 мг фармакокинетика пантопразола в плазме крови остается линейной как при пероральном приеме, так и при внутривенном введении. Установлено, что абсолютная биодоступность таблеток составляет около 77 %. Одновременный прием пищи не влияет на AUC (площадь под кривой «концентрация-время») или максимальную концентрацию в сыворотке, а соответственно, и на биодоступность. При одновременном приеме пищи увеличивается только вариативность латентного периода.
Распределение. Связывание пантопразола с белками сыворотки крови составляет около 98 %. Объем распределения составляет около 0,15 л/кг.
Биотрансформация. Вещество метаболизируется почти исключительно в печени. Основным метаболическим путем является деметилування с помощью CYP2C19 с последующей сульфатной кон’югацією; к другим метаболическим путям относится окисление с помощью CYP3A4.
Вывод. Конечный период полувыведения составляет около 1 часа, а клиренс — 0,1 л/ч/кг. Было отмечено несколько случаев задержки вывода. Благодаря специфическому связыванию пантопразола с протонными насосами париетальных клеток период полувыведения не соответствует гораздо большей продолжительности действия (подавление секреции кислоты).
Основная часть метаболитов пантопразола выводится с мочой (около 80 %), остальное выводится с калом. Основным метаболитом как в сыворотке крови, так и в моче является десметилпантопразол, конъюгированный с сульфатом. Период полувыведения основного метаболита (примерно 1,5 часа) ненамного превышает период полувыведения пантопразола.
Особые группы пациентов.
Медленные метаболізатори. Около 3 % европейцев имеют низкую функциональную активность фермента CYP2C19; их называют медленными метаболізаторами. В организмах таких лиц метаболизм пантопразола, вероятно, главным образом катализируется ферментом CYP3A4. После приема одной дозы 40 мг пантопразола средняя площадь, ограниченная фармакокинетической кривой «концентрация в плазме — время», была примерно в 6 раз больше у медленных метаболізаторів, чем у лиц, имеющих функционально активный фермент CYP2C19 (быстрые метаболізатори). Средняя пиковая концентрация в плазме крови возросла примерно на 60 %. Эти результаты не влияют на дозирование пантопразола.
Нарушение функции почек. Рекомендаций по снижению дозы при назначении пантопразола пациентам с ухудшенной функцией почек (в том числе пациентам на диализе) нет. Как и у здоровых людей, период полувыведения пантопразола у них есть коротким. Діалізуються лишь очень малые количества пантопразола. Несмотря на то, что у основного метаболита умеренно длительный период полувыведения (2-3 ч), выведение все равно является быстрым, поэтому кумуляции не происходит.
Нарушение функции печени. Хотя у пациентов с циррозом печени (классы А и B по шкале Чайлда-Пью) период полувыведения увеличивается до 3-6 ч, а AUC увеличивается в 3-5 раз, максимальная концентрация в сыворотке крови увеличивается лишь незначительно — в 1,5 раза по сравнению с таковой у здоровых добровольцев.
Пациенты пожилого возраста. Незначительное увеличение AUC и Cmax у добровольцев пожилого возраста по сравнению с соответствующими показателями у более молодых добровольцев также не имеет клинического значения.
Дети. После однократного приема дозы 20 или 40 мг пантопразола перорально AUC и Cmax у детей в возрасте от 5 до 16 лет находились в пределах соответствующих значений у взрослых. После однократного внутривенного введения пантопразола в дозе 0,8 или 1,6 мг/кг детям в возрасте от 2 до 16 лет не было отмечено значимой связи между клиренсом пантопразола и возрастом или массой тела пациента. AUC и объем распределения соответствовали данным, полученным во время исследований с участием взрослых.
Показания
Взрослые и дети возрастом от 12 лет.
— Рефлюкс-эзофагит.
Взрослые.
— Эрадикация Helicobacter pylori (H. рylori) у пациентов с H. рylori-ассоциированными язвами желудка и двенадцатиперстной кишки в комбинации с соответствующими антибиотиками.
— Язва двенадцатиперстной кишки.
— Язва желудка.
— Синдром Золлингера-Эллисона и другие гіперсекреторні патологические состояния.
Противопоказания
Гиперчувствительность к пантопразола, производных бензімідазолу или к любому компоненту препарата.
Взаимодействие с другими лекарственными средствами
Лекарственные средства, абсорбция которых зависит от рН. Вследствие полного и долговременного ингибирования секреции соляной кислоты пантопразол может влиять на абсорбцию препаратов, для которых значение рН желудочного сока является важным фактором их биодоступности (например, некоторых азольных противогрибковых препаратов, таких как кетоконазол, итраконазол, позаконазол, или других препаратов, таких как ерлотиніб).
Ингибиторы протеазы ВИЧ. Не рекомендуется совместное применение пантопразола с ингибиторами протеазы ВИЧ, такими как атазанавир), абсорбция которых зависит от внутрижелудочного рН, ввиду существенного снижения их биодоступности (см. раздел «Особенности применения»).
В случае, когда совместного применения ингибиторов протеазы ВИЧ с ингибиторами протонной помпы нельзя избежать, рекомендуется тщательный клинический мониторинг (например, вирусной нагрузки). Не следует превышать суточную дозу пантопразола 20 мг. Может возникнуть необходимость корректировки дозы ингибиторов протеазы ВИЧ.
Кумариновые антикоагулянты (фенпрокумон и варфарин). Совместное применение пантопразола с варфарином или фенпрокумоном не влияло на фармакокинетику варфарина, фенпрокумона или МНИ (международный нормализованный индекс). Однако сообщалось о повышении МНИ и удлинение протромбинового времени у пациентов, которые применяли совместно ИПП и варфарин или фенпрокумон. Повышение МНИ и удлинение протромбинового времени могут привести к развитию патологической кровотечения и даже смерти. В случае такого совместного применения необходимо проводить мониторинг МНИ и протромбинового времени.
Метотрексат. Сообщалось, что одновременное применение высоких доз метотрексата (например, 300 мг) и ингибиторов протонной помпы увеличивает уровни метотрексата в крови у некоторых пациентов. Пациентам, которые применяют высокие дозы метотрексата, например, больным раком или псориазом, рекомендуется временно прекратить лечение пантопразолом.
Другие взаимодействия. Пантопразол в значительной степени метаболизируется в печени через систему ферментов цитохрома Р450. Основной путь метаболизма — деметилування с помощью СУР2С19 и других метаболических путей, в том числе окисления ферментом СУР3А4. Исследования с лекарственными средствами, которые также метаболизируются с помощью этих путей, такими как карбамазепин, диазепам, глибенкламид, нифедипин и пероральные контрацептивы, содержащие левоноргестрел и этинилэстрадиол, не выявили клинически значимых взаимодействий.
нельзя исключать взаимодействие пантопразола с другими препаратами, которые метаболизируются через эту же ферментную систему.
Результаты целого ряда исследований о возможных взаимодействиях указывают, что пантопразол не влияет на метаболизм активных веществ, которые метаболизируются с помощью CYP1A2 (например, кофеин, теофиллин), CYP2C9 (например, пироксикам, диклофенак, напроксен), CYP2D6 (например, метопролол), СУР2Е1 (например, этанол), не влияет на р?гликопротеин, который ассоциируется со всасыванием дигоксина.
Не выявлено взаимодействия с одновременно назначаемыми антацидами.
Были проведены исследования по изучению взаимодействия пантопразола с одновременно призначенными определенными антибиотиками (кларитромицин, метронидазол, амоксициллин). Клинически значимых взаимодействий между этими препаратами не выявлено.
Лекарственные средства, ингибирующие или индуцирующие CYP2C19. Ингибиторы CYP2C19, такие как флувоксамин могут увеличивать системное воздействие пантопразола. Следует рассмотреть необходимость снижения дозы препарата для пациентов, которые получают длительную терапию пантопразолом в высоких дозах, и для пациентов с нарушениями функции печени. Индукторы ферментов, влияющих на CYP2C19 и CYP3A4, такие как рифампицин и зверобой продырявленный (Hypericum perforatum), могут снижать плазменные концентрации ИПП, которые метаболизируются через эти ферментные системы.
Способы применения
Пантопразол-Тева, таблетки гастрорезистентні, следует принимать за 1 час до еды целыми, не разжевывать и не измельчать, запивать достаточным количеством воды.
Рекомендуемая дозировка.
Взрослые и дети старше 12 лет.
Лечение рефлюкс-эзофагита.
Рекомендуемая доза составляет 1 таблетку препарата Пантопразол-Тева 40 мг в сутки. В отдельных случаях дозу можно удвоить (2 таблетки препарата Пантопразол-Тева 40 мг в сутки), особенно при отсутствии эффекта от применения других препаратов для лечения рефлюкс-эзофагита. Для лечения рефлюкс-эзофагита, как правило, требуется 4 недели. Если этого недостаточно, заживления можно ожидать в течение следующих 4 недель.
Взрослые.
Эрадикация H. рylori в комбинации с двумя антибиотиками.
У взрослых пациентов с язвой желудка и двенадцатиперстной кишки и с положительным результатом на H. pylori необходимо достичь эрадикации микроорганизма с помощью комбинированной терапии. Следует учитывать локальные данные о бактериальной резистентности и национальные рекомендации по применению и назначение соответствующих антибактериальных средств. В зависимости от чувствительности, для эрадикации H. pylori у взрослых могут быть назначены такие терапевтические комбинации:
а) 1 таблетка препарата Пантопразол-Тева 40 мг 2 раза в сутки
+ 1000 мг амоксициллина 2 раза в сутки
+ 500 мг кларитромицина 2 раза в сутки;
б) 1 таблетка препарата Пантопразол-Тева 40 мг 2 раза в сутки
+ 400-500 мг метронидазола (или 500 мг тинидазола) 2 раза в сутки
+ 250-500 мг кларитромицина 2 раза в сутки;
в) 1 таблетка препарата Пантопразол-Тева 40 мг 2 раза в сутки
+ 1000 мг амоксициллина 2 раза в сутки
+ 400-500 мг метронидазола (или 500 мг тинидазола) 2 раза в сутки.
При применении комбинированной терапии для эрадикации H. pylori вторую таблетку препарата Пантопразол-Тева 40 мг следует принимать вечером за 1 час до еды. Срок лечения составляет 7 дней и может быть продлен еще на 7 дней с общей продолжительностью лечения не более 2 недель. Если для обеспечения заживления язвы показано дальнейшее лечение пантопразолом, необходимо рассмотреть рекомендации относительно дозирования при язве желудка и двенадцатиперстной кишки. Если комбинированная терапия не показана, например, у пациентов с отрицательным результатом на H. рylori, для монотерапии препарат Пантопразол-Тева 40 мг применяют у нижчезазначеному дозировке.
Лечение язвы желудка.
1 таблетка препарата Пантопразол-Тева 40 мг в сутки. В отдельных случаях дозу можно удвоить (2 таблетки препарата Пантопразол-Тева 40 мг в сутки), особенно при отсутствии эффекта от применения других препаратов.
Для лечения язвы желудка, как правило, требуется 4 недели. Если этого недостаточно, заживление язвы можно ожидать в течение следующих 4 недель.
Лечение язвы двенадцатиперстной кишки.
1 таблетка препарата Пантопразол-Тева 40 мг в сутки. В отдельных случаях дозу можно удвоить (2 таблетки препарата Пантопразол-Тева 40 мг в сутки), особенно при отсутствии эффекта от применения других препаратов.
Для лечения язвы двенадцатиперстной кишки, как правило, нужно 2 недели. Если этого недостаточно, заживление язвы можно ожидать в течение следующих 2 недель.
Лечение синдрома Золлингера-Эллисона и других патологических гиперсекреторных состояний. Для длительного лечения синдрома Золлингера-Эллисона и других патологических гиперсекреторных состояний начальная суточная доза составляет 80 мг (2 таблетки препарата Пантопразол-Тева 40 мг). При необходимости после этого дозу можно титровать, увеличивая или уменьшая, в зависимости от показателей кислотности желудочного сока. Дозу, превышающую 80 мг, необходимо разделить на два приема. Возможно временное повышение дозы свыше 160 мг пантопразола, но продолжительность применения должна ограничиваться только периодом, нужным для адекватного контроля кислотности.
Продолжительность лечения синдрома Золлингера-Эллисона и других патологических состояний не ограничено и зависит от клинической необходимости.
Особые группы пациентов
Пациенты с нарушением функции печени. Пациентам с тяжелыми нарушениями функции печени не следует превышать суточную дозу 20 мг (1 таблетка препарата Пантопразол?Тева 20 мг). Не следует применять препарат Пантопразол-Тева для эрадикации H. рylori в комбинированной терапии пациентам с нарушенной функцией печени средней и тяжелой степени, поскольку в настоящее время нет данных об эффективности и безопасности такого применения для этой категории пациентов.
Пациенты с нарушением функции почек. Для пациентов с нарушенной функцией почек корректировки дозы не требуется. Не следует применять препарат Пантопразол-Тева для эрадикации H. рylori в комбинированной терапии пациентам с нарушенной функцией почек, поскольку в настоящее время нет данных об эффективности и безопасности такого применения для этой категории пациентов.
Пациенты пожилого возраста не нуждаются в коррекции дозы.
Дети. Препарат не рекомендуется применять детям в возрасте до 12 лет, поскольку данные по безопасности и эффективности препарата для этой возрастной категории ограничены.
Передозировка
Симптомы передозировки неизвестны.
Дозы до 240 мг, введенные внутривенно в течение 2 минут, хорошо переносились. Поскольку пантопразол экстенсивно связывается с белками, он не относится к препаратам, которые могут быть легко заблокированы с помощью диализа.
В случае передозировки с появлением клинических признаков интоксикации применяют симптоматическую и поддерживающую терапию. Рекомендаций по специфической терапии нет.
Побочные действия
Наиболее частые побочные реакции — диарея и головная боль.
Со стороны крови и лимфатической системы: агранулоцитоз, лейкопения, тромбоцитопения, панцитопения.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности (включая анафилактические реакции, анафилактический шок).
Метаболизм и расстройства обмена веществ: гиперлипидемия и повышение уровня липидов (триглицериды, холестирол), изменения массы тела, гипонатриемия, гипомагниемия (см. раздел «Особенности применения»), гипокальциемия (одновременно с гипомагниемией), гипокалиемия.
Психические расстройства: расстройства сна, депрессия (в том числе обострения), дезориентация (в том числе обострения), галлюцинации, спутанность сознания (особенно у пациентов со склонностью к данным расстройствам, а также обострение этих симптомов в случае их предсуществование).
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, расстройства вкуса, парестезия.
Со стороны органов зрения: нарушение зрения/нечеткость зрения.
Со стороны пищеварительного тракта: железистые полипы дна желудка (доброкачественные), диарея, тошнота, рвота, вздутие живота, запор, сухость во рту, боль и дискомфорт в животе.
Со стороны гепатобилиарной системы: повышение уровня печеночных ферментов (трансаминаз, g-ГТ), повышение уровня билирубина, поражение гепатоцитов, желтуха, гепатоцеллюлярная недостаточность.
Со стороны кожи и подкожных тканей: кожная сыпь, экзантема, зуд, крапивница, ангионевротический отек, синдром Стивенса-Джонсона, синдром Лайелла, мультиформная эритема, фоточувствительность, подострый кожная красная волчанка (см. раздел «Особенности применения»).
Со стороны костно-мышечной системы и соединительной ткани: переломы бедра, запястья, позвоночника (см. раздел «Особенности применения»), артралгия, миалгия, спазм м?мышц как следствие электролитных расстройств.
Со стороны почек и мочевыделительной системы: интерстициальный нефрит (с возможным развитием почечной недостаточности).
Со стороны репродуктивной системы и молочных желез: гинекомастия.
Общие расстройства: астения, усталость, недомогание, повышение температуры тела, периферические отеки.
Особые условия
Порушенняфункціїпечінки.Пацієнтамізтяжкимипорушеннямифункціїпечінкинеобхіднорегулярноконтролюватирівеньпечінковихферментів,особливопідчасдовготривалоголікування.Уразіпідвищеннярівняпечінковихферментівлікуванняпрепаратомнеобхідноприпинити(див.розділ«Спосібзастосуваннятадози»).
Комбінованатерапія.Підчаскомбінованоїтерапіїнеобхіднодотримуватисьінструкційдлямедичногозастосуваннявідповіднихлікарськихзасобів.
Злоякісніновоутворенняшлунка.Симптоматичнавідповідьназастосуванняпантопразолуможемаскуватисимптомизлоякіснихновоутвореньшлункатавідтерміновуватиїхдіагностику.Принаявностітривожнихсимптомів(наприклад,уразісуттєвоївтратимаситіла,періодичногоблювання,дисфагії,блюванняізкров’ю,анемії,мелени),атакожприпідозріабонаявностівиразкишлункапотрібновиключитинаявністьзлоякісногопроцесу.Якщосимптомизберігаютьсяприадекватномулікуванні,необхіднопровестидодатковеобстеження.
ІнгібіторипротеазиВІЛ.Нерекомендуєтьсясуміснезастосуванняпантопразолузінгібіторамипротеазивіл(такимиякатазанавір),абсорбціяякихзалежитьвідвнутрішньошлунковогорн,черезсуттєвезниженняїхбіодоступності(див.розділ«Взаємодіязіншимилікарськимизасобамитаіншівидивзаємодій»).
АбсорбціявітамінуВ12.УпацієнтівізсиндромомЗоллінгера-Еллісонатаіншимигіперсекреторнимипатологічнимистанами,щопотребуютьтривалоголікування,пантопразол,яківсіпрепарати,щоблокуютьпродукціюсоляноїкислоти,можезменшувативсмоктуваннявітамінув12(ціанокобаламіну)узв’язкузвиникненнямгіпо-таахлоргідрії.Цеслідвраховуватиуразізниженоїмаситілаупацієнтівабонаявностіфакторівризикущодозниженняпоглинаннявітамінув12придовготриваломулікуванні,абонаявностівідповіднихклінічнихсимптомів.
Довготривалелікування.Придовготриваломуперіоділікування,особливобільше1року,пацієнтиповиннізнаходитисьпідрегулярнимнаглядомлікаря.
Інфекціїшлунково-кишковоготракту,спричиненібактеріями.Лікуванняпантопразоломможенезначноюміроюпідвищитиризиквиникненняшлунково-кишковихінфекцій,спричиненихтакимибактеріями,якSalmonellaіCampylobacterабоC.Difficile.
Гіпомагніємія.Спостерігалисявипадкитяжкоїгіпомагнієміїупацієнтів,якіотримувалиІПП,такіякпантопразол,протягомнеменше3місяців,тавбільшостівипадківпротягомроку.Можутьвиникнутитаспочаткунепомітнорозвиватисянаступнісерйозніклінічніпроявигіпомагніємії:втома,тетанія,делірій,судоми,запамороченняташлуночковааритмія.Уразігіпомагнієміїубільшостівипадківстанпацієнтівпокращувавсяпіслязамісноїкоригуючоїтерапіїпрепаратамимагніютаприпиненняприйомуіпп.
Пацієнтам,якіпотребуютьдовготривалоїтерапії,абопацієнтам,якіприймаютьІППодночасноздигоксиномабопрепаратами,щоможутьспричинитигіпомагніємію(наприклад,діуретики),потрібновизначатирівеньмагніюпередпочаткомлікуванняіпптаперіодичнопідчаслікування.
Переломикісток.Довготривалелікування(більше1року)високимидозамиінгібіторівпротонноїпомпиможепомірнозбільшитиризикпереломустегна,зап’ястятахребта,переважноулюдейлітньоговікуабопринаявностііншихфакторівризику.Спостережнідослідженнявказуютьнате,щозастосуванняінгібіторівпротонноїпомпиможезбільшитизагальнийризикпереломівна10-40%.Деякізнихможутьбутиобумовленііншимифакторамиризику.Пацієнтизризикомрозвиткуостеопорозуповинніотримуватилікуваннявідповіднододіючихклінічнихрекомендаційтаспоживатидостатнюкількістьвітамінуdікальцію.
Підгострийшкірнийчервонийвовчак.Застосуванняінгібіторівпротонноїпомпипов’язуютьіздужерідкимивипадкамирозвиткупідгострогошкірногочервоногововчака.Якщовиникаєураження,особливонаділянках,щозазнаютьвпливусонячногосвітла,іцесупроводжуєтьсяартралгією,пацієнтунеобхіднонегайнозвернутисядолікаря,якийрозгляненеобхідністьприпиненнязастосуванняпантопразолу.Виникненняпідгострогошкірногочервоногововчакаупацієнтівпідчаспопередньоїтерапіїінгібіторамипротонноїпомпиможепідвищитиризикйогорозвиткупризастосуваннііншихінгібіторівпротонноїпомпи.
Впливнарезультатилабораторнихдосліджень.ПідвищенийрівеньхромогранінуА(CgA)можевпливатинарезультатидослідженьпридіагностицінейроендокриннихпухлин.Щобуникнутитакоговпливу,лікуванняпантопразоломслідтимчасовоприпинитипринаймніза5днівдопроведенняоцінкирівнясда.ЯкщорівніСдАтагастринунеповернулисявдіапазоннормальнихзначеньпісляпочатковоговимірювання,слідпровестиповторнівимірюваннячерез14днівпіслявідмінилікуванняінгібіторамипротонноїпомпи.
Застосуванняуперіодвагітностіабогодуваннягруддю.
Вагітність.Досвідзастосуванняпантопразолувагітнимжінкамобмежений.Уходідослідженьнатваринахспостерігаласярепродуктивнатоксичність.Потенційнийризикдлялюдининевідомий.Пантопразолзастосовуютьуперіодвагітностітількиуразінагальноїпотреби.
Годуваннягруддю.Дослідженнянатваринахпоказалиекскреціюпантопразолуугруднемолоко.Єданіщодоекскреціїпантопразолуугруднемолоколюдини.Рішенняпропродовження/припиненнягодуваннягруддюабопродовження/припиненнялікуванняпантопразоломслідприйматизурахуваннямкористівідгодуваннягруддюдлядитиниікористівідлікуваннядляжінки.
Здатністьвпливатинашвидкістьреакціїприкеруванніавтотранспортомабоіншимимеханізмами.
Необхіднобратидоувагиможливийрозвитокпобічнихреакцій,такихякзапамороченнятарозладизрения.Утакихвипадкахнеслідкеруватиавтотранспортомабопрацюватизіншимимеханізмами.
Категоріявідпуску.Зарецептом.
Особые условия хранения
Срок годности. 3 года.
Условия хранения. Хранить при температуре не выше 30 °С в недоступном для детей месте.
Синоним
ПАНТОПРАЗОЛ, ЗОВАНТА, ЗОЛОПЕНТ®, КОНТРОЛОК®, НОЛЬПАЗА®, ПАНГАСТРО, ПАНЗОЛ, ПАНОПАЗ, ПАНТАЗ, ПАНТАСАН, ПАНТО ЗЕНТИВА, ПАНТОЗ, ПАНТОЛОК, ПАНТОНЕКС ДР-20, ПАНТОНЕКС ДР-40, ПАНТОПРАЗ, ПАНТОПРАЗОЛ НАТРИЙ, ПАНТОПРАЗОЛ САНДОЗ®, ПАНТОПРАЗОЛ-АВАНТ™, ПАНТОПРАЗОЛ-ФАРМЕКС, ПАНТОСАНДОЗ, ПАНУМ, ПЕНТА, ПОМПАЗОЛ, ПРОКСИУМ™, ПРОКСИУМ®, ПРОТЕРА, ПРОТИУМ, ПУЛЬЦЕТ®, УЛСЕПАН, УЛЬСЕРАКС-сановель, КОНТРОЛОК, НОЛЬПАЗА® КОНТРОЛ, ПАН 20, ПАН 40, ПАН ПУР IV, ПАНОЦИД 40, ПАНТОР 20, ПАНТОР 40, ПРОТЕРА КОНТРОЛЬ, ЛАВИКС, ПАНТААР, ПАНТАМАК, ПАНТЕКС, ПАНТОКАР®, ПАНТОМАК, ПАНТОПРАЗОЛ 20, ПАНТОПРАЗОЛ 40, ПАНТОПРАЗОЛ АЙКОР®, ПАНТОПРАЗОЛ ЕВРО, ПАНТОПРАЗОЛ-ГЕТЕРО, ПАНТОПРАЗОЛ-ТЕВА, ПАНТРАЛИС®, ТЕКТА КОНТРОЛ®, ТОПРАЗ
Инструкция, размещенная на данной странице, носит информационный характер и предназначена исключительно для ознакомительных целей. Не используйте данную инструкцию в качестве медицинских рекомендаций . Постановка диагноза и выбор методики лечения осуществляется только вашим лечащим врачом. Подробнее об Отказе от ответственности.