Карбалекс 200 инструкция по применению

Каждая таблетка содержит: активное вещество: карбамазепин 200 мг; вспомогательные

вещества: лактоза, кукурузный крахмал, желатин, натрия крахмалгликолят, тальк, стеарат магния.

белые круглые таблетки с фаской, плоские с риской с одной стороны, диаметром 11 мм

Карбамазепин оказывает также антидепрессивное, антипсихотическое, антиманиакальное и антидиуретическое действие, обладает анальгезирующим эффектом у больных с невралгией.  

— Различные формы эпилепсии (припадки), а также формы эпилепсии преимущественно с психическими изменениями,

— мании,

— профилактическое лечение маниакально-депрессивных расстройств,

— невралгия тройничного нерва,

— диабетическая невропатия,

— абстинентный синдром,

— центральный несахарный диабет.

Препарат противопоказан в следующих случаях:

— повышенная чувствительность к карбамазепину и родственным веществам (трициклическим антидепрессантам = определенный тип лекарственных средств против депрессии) или к какому-либо из ингредиентов,

— AV блокада,

— одновременный прием ингибиторов МАО,

— одновременный прием препаратов лития,

— серьезные нарушения функции печени,

— подавление деятельности костного мозга.

Врач решит, можно ли Вам принимать Карбалекс во время беременности. Поскольку карбамазепин попадает в материнское молоко, требуется постепенное прекращение грудного вскармливания

Эпилепсия:

Взрослые и дети старше 10 лет:

В общем случае курс терапии начинается с дозировки 200 мг (1 таблетка) дважды в день.

Затем врач будет медленно увеличивать дозу, пока не будет достигнута, оптимальная для вас дозировка.

Дети до 1 года: 100 мг в день (1/2 таблетки)

Дети от 1 до 5 лет: 200 — 400 мг в день (1-2 таблетки)

Дети от 6 до 10 лет: 400 — 600 мг в день (2-3 таблетки).

Мания и маниакально-депрессивные расстройства:

Дозировка обычно составляет от 400 до 1600 мг (2-8 таблетки) в день с разделением на 2-3 дозы. В общем, назначается по 400-600 мг (2-3 таблетки) в день.

Невралгия тройничного нерва:

В начале лечения, как правило, 200 мг (1 таблетка) дважды в день.

Затем врач будет индивидуально подбирать дозировку, пока не будет установлена оптимальная для вас доза. Как правило, дозировки около 600 мг (3 таблетки) в день достаточно.

Диабетическая невропатия, центральный несахарный диабет:

В большинстве случаев, по 200 мг (1 таблетка) 3 раза в день.

Острый абстинентный синдром

В течение первых 4-5 дней курса лечения: по 400 мг (2 таблетки) 3 раза в день, далее — по 3 х 200 мг (1 таблетка) в день.

Если у Вас нарушение функции почек, врач назначит более низкие дозы.

Пожилые пациенты и пациенты с крайне недостаточной массой тела:

Рекомендуется начинать лечение с 2 х 100 мг (/4таблетки) в день.

Способ применения:

Таблетки проглатывают, запивая некоторым количеством воды (но не грейпфрутового сока!) во время или после приема пищи.

Если Вы пропустили одну дозу:

Если Вы забыли принять лекарство, нельзя принимать в следующий раз двойную дозу, а следует продолжить прием препарата по обычной схеме.

Обратите внимание на то, что следующий список включает все побочные эффекты, о которых сообщалось для данного лекарственного препарата — даже те, которые возникали в единичных случаях.

В начале курса терапии могут возникнуть потеря аппетита, сухость во рту, рвота, диарея или запоры.

  В единичных случаях наблюдались следующие нежелательные явления: головная боль, головокружение, сонливость, усталость, нарушения координации или зрения, ощущение покалывания, частичный паралич ног, нарушения речи. У пожилых пациентов также могут возникнуть помутнение — сознания  и — крайне редко — галлюцинации. Эти побочные эффекты исчезают в течение 8 — 14 дней без принятия каких-либо мер, либо после временного уменьшения дозы в соответствии с указаниями лечащего врача.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: часто — угнетенность сознания, расстройство сознания, головокружение, усталость, сонливость, мозжечковая атаксия, головные боли, у пациентов пожилого возраста возможны спутанность сознания и беспокойство; редко — непроизвольные движения (крупноразмашистый тремор, сокращения мышц), у пациентов пожилого возраста и с поражениями головного мозга могут возникать ротолицевые дискинезии и хореоатетоз; в единичных случаях — депрессивное настроение, агрессивное поведение, заторможенность мышления, снижение активности, галлюцинации, шум в jonax, нарушение речи, парестезии, мышечная слабость, периферический неврит, парезы, нарушения вкусовых ощущений; могут активизироваться латентные психозы. Большинство описанных явлений исчезают сами по себе через 8-14 дней или после временного понижения дозы.

Со стороны органов зрения: иногда — преходящие расстройства зрения (нарушение аккомодации глаза, двоение в глазах, расплывчатость видения); в единичных случаях — конъюнктивит, помутнение хрусталика.

Со стороны костно-мышечной системы: в единичных случаях — артралгии, миалгии, а также спазмы мышц, исчезающие после отмены препарата.

Аллергические реакции: редко — кожный зуд, сыпь крапивница, синдром Лайелла. Синдром Стивенса-Джонсона.

Дерматологические реакции: в отдельных случаях — эксфолиативный дерматит,

фотосенсибилизация, экссудативная мультиформная эритема или узловатая эритема, пурпура, диссеминированная красная волчанка, васкулит, аллопеция, усиление потоотделения.

Со стороны системы кроветворения: лейкоцитоз, эозинофилия, лейкопения,

тромбоцитопения, анемия, агранулоцитоз.

Со стороны пищеварительной системы: потеря аппетита, сухость во рту, тошнота, рвота; редко — диарея, запор, повышение активности печеночных трансаминаз; в отдельных случаях — стоматит, гингивит, глоссит, желтуха, гепатит, панкреатит.

Со стороны дыхательной системы: в отдельных случаях — пневмония, отдышка.

Со стороны мочевыделительной системы: редко — протеинурия, гематурия, олигурия, дизурия, поллакиурия; в отдельных случаях — почечная недостаточность.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: брадикардия, аритмия, ухудшение течения стенокардии, AV блокада; редко — аретриальная гипо- или гипертензия; в единичных случаях — тромбофлебит, тромбоэмболия.

Прочие: редко — гипонатриемия, отеки, увеличение массы тела; в отдельных случаях — лимфаденопатия, галакторея, гинекомастия, половые дисфункции.

Возможные симптомы при большой дозировке: дрожь, изменения кровяного давления, нарушение сердечного ритма.

Если у Вас наблюдаются побочные эффекты, которые не описаны в этой инструкции по применению, пожалуйста, информируйте о них врача или фармацевта.

Симптомы: К симптомам острой передозировки относятся головокружение, атаксия, тошнота, рвота, возбужденность, спазмы, непроизвольные движения, тремор, тонико-клонические судороги, изменения кровяного давления, тахикардия, AV блокада, затруднение дыхания, в тяжелых случаях — остановка дыхания, помутнение сознания или потеря сознания. Необходимо срочно обратиться к врачу.

Лечение: специфического антидота нет. Проводят промывание желудка и искусственно вызывают рвоту, назначают активированный уголь, слабительные препараты. Далее проводят симптоматическую терапию. Направленную на поддержание функции сердечно-сосудистой и дыхательной систем. При развитии судорожных припадков назначают другие противосудорожные средства, кроме барбитуратов, из-за их угнетающего влияния на дыхание. Форсированный диурез, гемодиализ, перитонеальный диализ мало эффективны.

Лекарственные средства могут взаимодействовать друг с другом. Поэтому перед началом лечения Вы должны сообщить врачу о том, что вы принимаете те или иные лекарственные препараты, помимо таблеток Карбалекса.

При одновременном приеме Карбалекса и других противосудорожных препаратов (например, дифенина, фенобарбитала) возможно взаимное ослабление противосудорожного действия, а в редких случаях — его усиление.

Карбалекс может снижать действие лекарственных средств, ингибирующих свертывание крови (антикоагулянты), некоторых антибиотиков (например, доксициклина), лекарственных средств против аритмии (хинидин) и оральных гормональных контрацептивов.

Другие лекарственные средства, а также грейпфрутовый сок могут увеличить концентрацию карбамазепина в крови и, таким образом, изменить действие: некоторых антибиотиков (например, эритримицин, тролеандомицин, изониацид), некоторых лекарственных препаратов для лечения сердечно-сосудистых заболеваний (например, верапамил, дилтиазем), обезболивающих средств (декстропропоксифен), антидепрессантов (вилоксазин), против избыточной кислотности желудка (циметидин), а также определенных противоэпилептических средств (фенитоин, примидон, вальпроевая кислота).

Совместное назначение с определенными лекарственными препаратами, применяемыми для лечения психических расстройств (литий), может привести к беспокойству и спутанности сознания.

Между окончанием терапии с применением определенного типа лекарственных препаратов против психических расстройств («ингибиторы МАО») и началом лечения Карбалексом должно пройти не менее 2 недель.

Результаты лабораторных исследований: Карбалекс может изменить результаты анализов на функцию щитовидной железы.

Препарат должен применяться только при условии регулярного врачебного контроля.

Препарат не назначают при малых эпилептических припадках, т.к. карбамазепин может провоцировать новые или усиливать уже существующие абсансы.

Препарат ингибиторов МАО должен быть закончен не позднее, чем за 2 недели до начала терапии Карбалексом.

Сообщите врачу или фармацевту о том, что

— у вас имеются также и другие заболевания или аллергия,

— вы принимаете или принимали недавно другие лекарственные средства, помимо Карбалекс, включая безрецептурные препараты,

— вы планируете забеременеть, уже беременны или хотите кормить грудью ребенка.

Лечение с применением препарата Карбалекс нельзя начинать и прекращать, не проконсультировавшись с врачом. Во время лечения следует регулярно проводить анализы крови и проверять функциональное состояние печени в соответствии с указаниями врача.

В случае возникновения симптомов или признаков побочных эффектов (особенно, кожных реакций, боли в горле или язвы в ротовой полости, горле или других местах, а также желтухи) следует незамедлительно обратиться к врачу.

Во время лечения следует избегать употребления алкоголя и грейпфрутового сока. Карбамазепин может снижать действие гормональных контрацептивов. Поэтому следует пользоваться альтернативными средствами контрацепции.

Лекарственные средства необходимо всегда хранить в недоступном для детей месте!

Сообщите врачу, если у вас имеются сердечно-сосудистые заболевания, ухудшение функции печени и/или почек, повреждение печени или глаукома. Врач учтет эти обстоятельства при назначении лечения с применением препарата Карбалекс.

Осторожно: Прием данного препарата может повлиять на скорость реакции и способность управлять автомобилем.

Первичная упаковка По 10 таблеток в контурной ячейковой упаковке (ПВХ-алюминий). Вторичная упаковка: По пять или десять блистеров вместе с листком-вкладышем в картонной

Хранить в защищенном от света месте при температуре не выше 25 °С.

Годен в течение 60 месяцев.

Срок годности указан на упаковке. Не использовать после истечения срока годности.

Нервная
система. Противоэпилептические препараты. Карбоксамида производные.
Карбамазепин

Код АТХ
N03AF01

—
эпилепсия (монотерапия или в составе комплексной терапии)

—
сложные и простые парциальные эпилептические приступы (с потерей или без потери
сознания) с вторично генерализацией или без нее

—
генерализованные тонико-клонические эпилептические приступы

—
смешанные формы эпилептических приступов

— острые маниакальные состояния и поддерживающая
терапия биполярных аффективных расстройств с целью профилактики обострений или
ослабления клинических проявлений обострения у пациентов, не отвечающих на
терапию литием, или у пациентов, которым литий противопоказан

— синдром алкогольной абстиненции

—
идиопатическая невралгия тройничного нерва и невралгия тройничного нерва при
рассеянном склерозе (типичная и атипичная)

— гиперчувствительность
к карбамазепину и трициклическим антидепрессантам или к любому из
вспомогательных веществ

—
угнетение функции костного мозга (анемия, лейкопения)

— острая
«перемежающаяся» порфирия (в т.ч. в анамнезе)

—
атриовентрикулярная блокада

—
одновременное назначение ингибиторов МАО

— детский
возраст до 6 лет

—
карбамазепин нельзя применять в комбинации с вориконазолом, поскольку в
результате индукции ферментов печени вориконазол может стать неэффективным

—
карбамазепин может провоцировать или усиливать абсансы или миоклонические судороги.
Он противопоказан пациентам, страдающим этими
типами эпилептических припадков

С
осторожностью

—
декомпенсированная хроническая сердечная недостаточность

—
гипонатриемия разведения (синдром гиперсекреции антидиуретического гормона,
гипопитуитаризм, гипотиреоз, недостаточность коры надпочечников)

— пожилой
возраст

—
алкоголизм

—
угнетение костномозгового кроветворения на фоне приема лекарственных средств (в
анамнезе)

— тяжелая
печеночная и почечная недостаточность

—
гиперплазия предстательной железы

—
повышение внутриглазного давления

— непереносимость
галактозы, недостаточность лактазы Лаппа, мальабсорбция глюкозы-галактозы

Изофермент
цитохрома Р4503А4 (CYP3A4) является основным ферментом, обеспечивающим
образование карбамазепина-10,11-эпоксида (активного метаболита). Одновременное
применение карбамазепина с ингибиторами изофермента CYP3A4 может привести к
повышению его концентрации в плазме, что, в свою очередь, может вызвать
побочные реакции. Совместное применение индукторов изофермента CYP3A4 может
привести к ускорению метаболизма карбамазепина и, таким образом, к возможному
снижению его концентрации в плазме и, следовательно, к возможному уменьшению
выраженности терапевтического эффекта. Отмена одновременно принимаемых
индукторов изофермента CYP3A4 может снижать скорость биотрансформации
карбамазепина и, как следствие, приводить к повышению его концентрации в плазме
крови.

Карбамазепин
является сильным индуктором изофермента CYP3A4 и ферментных печёночных систем
первой и второй фазы и при одновременном применении с препаратами,
метаболизирующимися изоферментом CYP3A4, может вызывать индукцию метаболизма и
снижение концентрации их в плазме.

Поскольку
превращение карбамазепин-10,11-эпоксида в карбамазепин-10,11-трансдиол
происходит при помощи микросомального фермента эпоксидгидролазы, применение
препарата вместе с ингибиторами эпоксидгидролазы может приводить к повышению в
плазме крови концентрации карбамазепин-10,11-эпоксида.

Вещества, способные повысить уровень
карбамазепина в плазме

Поскольку
повышение концентрации карбамазепина в плазме может привести к нежелательным
эффектам (например, головокружение, сонливость, атаксия, диплопия), дозировку
карбалекса следует соответствующим образом скорректировать и/или следует
контролировать концентрации в плазме, если его вводят одновременно со
следующими веществами.

Противотуберкулезные вещества: изониазид.

Сердечно-сосудистые вещества: верапамил,
дилтиазем.

Анальгетики, противовоспалительные
препараты:
декстропропоксифен, ибупрофен.

Антидепрессанты: возможно,
дезипрамин, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамин, тразодон, пароксетин.

Желудочно-кишечные вещества: возможно,
циметидин, омепразол.

Ингибитор карбонатдегидрогеназы: ацетазоламид.

Андрогены: даназол.

Антибиотики: макролидные
антибиотики (например, эритромицин, тролеандромицин, джозамицин, кларитромицин,
ципрофлоксацин).

Противогрибковые препараты: производные
азола (например, итраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол). Альтернативные
противосудорожные препараты могут быть рекомендованы пациентам, получающим
лечение вориконазолом и итраконазолом.

Антигистаминные препараты: терфенадин,
лоратадин.

Противовирусные вещества: ингибиторы
протеазы для лечения ВИЧ (например, ритонавир).

Противоэпилептические средства: стирипентол,
вигабатрин, бриварацетам

Антипсихотики: локсапин,
оланзапин, кветиапин.

Мышечные релаксанты: оксибутинин,
дантролен.

Антиагрегантный
ингибитор: тиклопидин.

Другие: грейпфрутовый
сок, никотинамид (только в больших дозах).

Вещества, способные повысить плазменную
концентрацию карбамазепина в плазме на 10,11 эпоксида:

Поскольку
повышение уровня 10,11-эпоксида карбамазепина в плазме может иметь
нежелательные эффекты (например, головокружение, сонливость, атаксия,
диплопия), дозу карбалекса следует тщательно контролировать и при необходимости
корректировать, когда его вводят вместе со следующими веществами: локсапином,
кветиапин, примидон, прогабид, вальпроевая кислота, вальноктамид и вальпромид.

Вещества, способные снизить концентрацию
карбамазепина в плазме:

Может потребоваться корректировка дозы карбалекса, если в качестве
сопутствующего лекарства используются следующие вещества

Противоэпилептические средства: фенобарбитал, примидон, метсуксимид, фелбамат, окскарбазепин,
фенсуксимид, фенитоин (для предотвращения интоксикации фенитоином и
субтерапевтических концентраций карбамазепина, рекомендуется довести концентрацию
фенитоина в плазме до 13 мкг/мл перед началом лечения карбамазом), фосфенитоин,
клоназепам.

Цитостатики: цисплатин, доксорубицин.

Противотуберкулезные вещества: рифампицин.

Бронходилататоры или антиастматики: теофиллин, аминофиллин.

Дерматологические препараты: изотретиноин.

Другие: травяные
добавки, содержащие зверобой (Hypericum
perforatum).

Влияние карбамазепина на уровень в плазме веществ,
вводимых одновременно

Карбамазепин может снизить плазменную концентрацию некоторых
лекарственных препаратов, ослабить или даже отменить их. Может потребоваться
корректировка дозировки следующих лекарственных препаратов в соответствии с
клиническими требованиями:

Анальгетики/противовоспалительные препараты: бупренорфин, метадон, фентанил, парацетамол (длительное лечение
карбамазепином и парацетамолом (ацетаминофен) может привести к
гепатотоксичности), феназон (антипирин), трамадол.

Антибиотики: доксициклин, рифабутин.

Антикоагулянты: пероральные антикоагулянты (варфарин, фенпрокумон, дикумарол,
аценокумарол, ривароксабан, дабигатран, апиксабан, эдоксабан).

Антидепрессанты: трициклические антидепрессанты (например, имипрамин, амитриптилин,
нортриптилин, кломипрамин), бупропион (карбамазепин может снизить уровень
бупропиона в плазме и, таким образом, снизить клиническую эффективность и
безопасность бупропиона), циталопрам нефалин тразодон. Карбалекс не следует
применять в сочетании с ингибиторами МАО. Перед применением карбалекса, прием
MAO должны быть остановлен по крайней мере на 2 недели. Если клиническая
ситуация позволяет, дольше.

Противорвотные средства: апрепитант.

Противоэпилептические средства: клобазам, клоназепам, этосуксимид, фелбамат, ламотригин, эсликарбазепин,
окскарбазепин, примидон, тиагабин, топирамат, вальпроевая кислота, зонисамид. Для
предотвращения интоксикации фенитоином и субтерапевтических концентраций
карбамазепина рекомендуется установить концентрацию фенитоина в плазме до 13
мкг / мл до начала лечения карбамазепином. Описаны редкие случаи повышенных
уровней мефенитоина в плазме, которые в исключительных случаях могут привести к
путанице и даже коме.

Противогрибковые препараты: итраконазол, кетоконазол, вориконазол.

Альтернативные противосудорожные препараты могут быть рекомендованы
пациентам, получающим лечение вориконазолом и итраконазолом.

Антигельминтики: празиквантел, альбендазол.

Цитостатики: иматиниб, циклофосфамид, лапатиниб, темсиролимус.

Антипсихотики: клозапин, галоперидол, бромперидол, оланзапин, кветиапин, рисперидон,
зипразидон, арипипразол, палиперидон.

Противовирусные вещества: ингибиторы протеаз для лечения ВИЧ, например, индинавир, ритонавир,
саквинавир.

Анксиолитики: алпразолам, мидазолам.

Бронходилататоры: теофиллин.

Сердечно-сосудистые вещества: блокаторы кальциевых каналов (группа дигидропиридина), например
фелодипин, дигоксин, хинидин, пропранолол, симвастатин, аторвастатин,
ловастатин, церивастатин, ивабрадин.

Кортикостероиды: например, преднизолон, дексаметазон.

Иммунодепрессанты: циклоспорин, такролимус, эверолимус, сиролимус.

Гормоны щитовидной железы: левотироксин: карбамазепин, по-видимому, увеличивает выведение гормонов
щитовидной железы и увеличивает потребность в них у пациентов с гипотиреозом. Следовательно,
у пациентов, получающих заместительную терапию, параметры щитовидной железы
должны быть определены в начале и в конце терапии карбалексм. При необходимости
дозу препаратов гормонов щитовидной железы следует скорректировать. В
частности, одновременное лечение карбамазепином и другими противосудорожными
средствами (например, фенобарбиталом) может изменить функцию щитовидной железы.

Противозачаточные средства: гормональные противозачаточные средства (в дополнение к ослаблению
действия гормональных противозачаточных средств при приеме таблетки может
возникнуть внезапное межменструальное кровотечение. Поэтому оральные
контрацептивы должны содержать более 50 мкг эстрогена или необходимо применение
других негормональных противозачаточных методов).

Лекарства, используемые для лечения эректильной
дисфункции: тадалафил.

Комбинированная терапия

Существуют доказательства того, что одновременный прием карбамазепина и
леветирацетама повышает токсичность карбамазепина.

Сообщалось, что совместное применение карбамазепина и изониазида приводит
к увеличению гепатотоксичности изониазида.

Следует отметить, что одновременное использование лития или
метоклопрамида и карбамазепина может усиливать нейротоксическое действие обоих
активных веществ. Поэтому необходим тщательный мониторинг клинических
симптомов. Предыдущее лечение нейролептиками должно быть более 8 недель назад и
не должно проводиться одновременно. Следует обратить внимание на следующие
признаки нейротоксических симптомов: неустойчивая походка, атаксия,
горизонтальный нистагм, усиление мышечных рефлексов, подергивание мышц
(мышечная фасцикуляция).

В литературе имеются данные о том, что дополнительное потребление
карбамазепина с уже существующей нейролептической терапией может повысить риск
развития злокачественного нейролептического синдрома или синдрома Стивена
Джонсона.

Одновременный прием карбалекс и некоторых диуретиков (гидрохлоротиазид,
фуросемид) может привести к симптоматической гипонатриемии.

Карбамазепин может противодействовать эффективности недеполяризующих
миорелаксантов (например, панкурония), их дозировка, возможно, должна быть
увеличена, и пациенты должны тщательно контролироваться для более быстрого, чем
ожидалось, освобождения нервно-мышечной блокады.

Как и другие психоактивные препараты, карбамазепин может снизить
толерантность к алкоголю, поэтому желательно, не принимать алкоголь во врем
лечения.

Одновременное применение карбамазепина и пероральных антикоагулянтов
прямого действия (ривароксабан, дабигатран, апиксабан, эдоксабан) может привести
к снижению концентрации пероральных антикоагулянтов прямого действия в плазме
и, таким образом, повысить риск тромбоза. По этой причине, если требуется
одновременное использование, рекомендуется тщательный мониторинг возможных
признаков и симптомов тромбоза.

Взаимодействие
с серологическими реакциями

Карбамазепин
может привести к ложноположительному результату определения концентрации
перфеназина методом высокоэффективной жидкостной хроматографии.

Карбамазепин
и 10,11-эпоксид карбамазепина могут привести к ложноположительному результату
определения концентрации трициклического антидепрессанта методом
поляризационного флюоресцентного иммуноанализа.

Общие рекомендации

Карбалекс
следует назначать только под наблюдением врача.

В
следующих случаях Карбамазепин можно применять только после тщательной оценки
преимуществ и рисков, и при условии особо строгого мониторинга:

— у
пациентов с наличием в анамнезе гематологических реакций на другие
лекарственные средства или у пациентов, страдавших/страдающих гематологическими
нарушениями

— у
пациентов с заболеванием сердца, печени или почек

—
нарушение обмена натрия

Гематологические нарушения

Прием
карбамазепина ассоциирован с агранулоцитозом и апластической анемией, однако
ввиду очень низкой частоты этих нарушений трудно выполнить содержательную
оценку величины риска их развития на фоне применения карбамазепина. Общий риск
в общей нелеченой популяции был оценен как 4,7 человека на миллион в год для
агранулоцитоза и 2,0 человека на миллион в год для апластической анемии. На
фоне применения карбамазепина имели место периодические случаи снижения
количества тромбоцитов или лейкоцитов, носившие преходящий характер. Однако эти
отклонения в параметрах крови могут указывать на начало развития апластической
анемии или агранулоцитоза. Общий анализ крови, включая тромбоциты, ретикулоциты
и сывороточное железо следует определять до начала лечения и регулярно после
него. Если во время терапии наблюдаются определенно низкие или пониженные
значения лейкоцитов или тромбоцитов, следует тщательно контролировать состояние
пациента и общий анализ крови. Применение карбамазепина следует прекратить,
если есть какие-либо признаки значительной депрессии костного мозга.

Пациентов
следует информировать о признаках наступления интоксикации и симптомах
возможных гематологических осложнений, а также о симптомах реакций
гиперчувствительности кожи и печени. Пациентам следует рекомендовать немедленно
обратиться к врачу, если возникают такие реакции, как лихорадка, боль в горле,
инфекции промежности, сыпь, изъязвление в полости рта, легко возникающие
гематомы, петехии или геморрагическая пурпура.

Серьезные кожные реакции

Тяжелые
дерматологические реакции, включая токсический эпидермальный некролиз (ТЭН,
известный как синдром Лайелла) и синдром Стивенса-Джонсона (ССД) наблюдались в
редких случаях после применения карбамазепина. Таким пациентам может
потребоваться госпитализация, поскольку эти симптомы могут быть опасными для
жизни и привести к летальному исходу. Большинство случаев ССД или ТЭН
наблюдалось в первые месяцы лечения карбамазепином. Согласно ориентировочным
данным, частота этих реакций в странах, население которых принадлежит
преимущественно к европеоидной расе, составляет от 1 до 6 случаев на 10 000
новых назначений. Однако в некоторых азиатских странах риск оценивается
примерно в 10 раз выше. Как только признаки или симптомы тяжелой кожной реакции
становятся очевидными, следует немедленно прекратить применение карбалекс и
рассмотреть альтернативную терапию.

Поступает
все больше доказательств того, что различные аллели человеческого
лейкоцитарного антигена (HLA) играют роль предрасполагающих факторов для
развития иммуноопосредованных нежелательных реакций.

Ассоциация с аллелем HLA-A*3101

Человеческий
лейкоцитарный антиген HLA-A*3101 может быть фактором риска развития
нежелательных кожных реакций, таких как ССД, ТЭН, DRESS-синдром (лекарственная
сыпь с эозинофилией и системными симптомами), AGEP (острый генерализованный
экзантематозный пустулез) и макулопапулезная сыпь.

Другие кожные реакции

Легкие
кожные реакции, такие как изолированные макулярные или макулопапулезные
высыпания, часто носят временный характер и не представляют опасности, обычно
проходят в течение нескольких дней или недель, несмотря на продолжение терапии
или после снижения дозы. Однако, поскольку трудно отличить признаки легких и
преходящих кожных реакций от первых признаков тяжелых кожных реакций, они
требуют тщательного мониторинга и немедленного прекращения в случае
прогрессирования или при проявлении признаков реакции системной
гиперчувствительности. Аллель HLA-B*1502 не влияет на риск легких дерматологических
реакций, вызванных карбамазепином.

Была
показана связь между присутствием аллеля HLA-A*3101 и легкими побочными
реакциями, связанными с применением карбамазепина. Поэтому аллель HLA-A*3101
является фактором риска при лечении карбамазепином синдрома тяжелой
гиперчувствительности или легкой макулопапулезной сыпи.

Реакции гиперчувствительности

Карбамазепин
может вызывать реакции гиперчувствительности, которые могут протекать в
различных сочетаниях, а именно: лекарственная сыпь с эозинофилией и системными
симптомами (ДРЕСС), задержка многоорганного гиперчувствительного расстройства с
лихорадкой, сыпью, васкулитом, лимфаденопатией, псевдолимфомой, артралгией,
лейкопенией, эозинофилией, гепатоспленомегалией, нарушениме функции печени.
Также могут быть затронуты другие органы, такие как легкие, почки,
поджелудочная железа, сердце и толстая кишка.

Пациенты с
реакциями гиперчувствительности на карбамазепин должны быть проинформированы,
что примерно в 25% — 30% случаев у таких пациентов также развиваются реакции
гиперчувствительности на окскарбазепин, и может иметь место перекрестная
гиперчувствительность между карбамазепином и фенитоином.

Возможно
развитие фоточувствительности, поэтому пациентам, получающим карбамазепин, не
следует слишком активно загорать.

Прием
карбамазепина следует прекратить сразу же после выявления признаков и
симптомов, указывающих на реакцию гиперчувствительности.

Изменение частоты эпилептических приступов

Как и в
случае с другими противоэпилептическими препаратами, у некоторых пациентов на
фоне применения карбамазепина может быть зарегистрировано повышение частоты
припадков или появление новых типов припадков. Этот феномен также может быть
следствием передозировки или снижения плазменных концентрация одновременно
принимаемых противоэпилептических средств или представлять собой парадоксальный
эффект. В случае обострения судорог следует прекратить прием карбамазепина.

Исследование функции печени

Перед
началом лечения и через определенные промежутки времени в дальнейшем необходимо
проводить исследования функции печени, особенно у пациентов с наличием в
анамнезе заболеваний печени и у больных пожилого возраста. В случае появления
симптомов или признаков дисфункции печени или острого гепатита, прием
карбамазепина следует немедленно прекратить.

Исследование функции почек

Рекомендуется
проверить функцию почек пациента до начала лечения и периодически
контролировать эти показатели в дальнейшем путем общего анализа мочи и
определения содержания азота мочевины крови (АМК).

Гипонатриемия

Развитие
гипонатриемии ассоциировано с применением карбамазепина. У пациентов с уже
существующими поражениями почек, связанными с низким содержанием натрия в
сыворотке крови, или у пациентов, получающих одновременно лекарственные
средства, снижающие содержание натрия (например, диуретики, лекарственные
средства, влияющие на секрецию антидиуретического гормона), должно определяться
сывороточное содержание натрия до начала терапии карбамазепином. После этого
содержание натрия следует определять примерно через две недели, а затем
ежемесячно в течение первых трех месяцев терапии, или в соответствии с
клинической необходимостью. Данные факторы риска особенно часто встречаются у
пожилых пациентов. Если гипонатриемия наблюдается, ограничение воды является
важным критерием для определения состояния при наличии клинических показаний.

Гипотиреоз

Карбамазепин
может снижать сывороточные концентрации гормонов щитовидной железы путем
индукции ферментов, что требует увеличения дозы препаратов, применяемых для
заместительной терапии, у пациентов с гипотиреозом. У данной категории
пациентов необходим мониторинг функции щитовидной железы для подбора дозы
препаратов заместительной терапии.

Антихолинергические эффекты

Карьамазепин
обладает слабой антихолинергической активностью, поэтому пациентов с повышенным
внутриглазным давлением (глаукома, глаукома) и задержкой мочи следует тщательно
контролировать во время терапии.

Психиатрические эффекты

Высокие
дозы карбамазепина могут привести к активации латентно протекающих психозов, а
у пациентов пожилого возраста они могут вызывать спутанность сознания или
возбуждение.

Суицид/суицидальные мысли

Были
получены сообщения о появлении суицидальных мыслей и формировании суицидального
поведения у пациентов, принимавших противоэпилептические препараты по
нескольким показаниям.

Поэтому
пациентам показан мониторинг на предмет признаков появления суицидальных мыслей
и формирования суицидального поведения, и в соответствующих случаях должно
назначаться надлежащее лечение. Пациентам (и лицам, осуществляющим за ними
уход) следует рекомендовать обратиться за медицинской помощью в случае появления
признаков суицидальных намерений или суицидального поведения.

Гормональные контрацептивы

У женщин,
принимавших карбамазепин одновременно с гормональными контрацептивами, были
зарегистрированы случаи кровотечений в период между менструациями. Прием карбамазепина
может отрицательно сказываться на надежности гормональных контрацептивов. Во
время лечения пациенткам следует рекомендовать прибегать к альтернативным
способам предотвращения беременности.

Карбамазепин
может вызывать синдром неадекватной секреции антидиуретического гормона
(СНСАГ).

Эндокринологические эффекты

Были
отдельные сообщения о нарушении мужской фертильности и / или аномальном
сперматогенезе. Причинно-следственная связь не была установлена.

Взаимодействия

Благодаря
индукции фермента карбамазепин может свести на нет терапевтические эффекты
лекарств с эстрогенами и / или прогестеронами.

Если
одновременно добавлять ингибиторы CYP 3A4 или ингибиторы эпоксидгидролаз с
карбамазепином, могут возникнуть повышенные уровни карбамазепина или 10,11-эпоксида
карбамазепина в плазме, что может вызвать нежелательные эффекты. Таким образом,
дозировка карбамазепина должна быть скорректирована и следует контролировать
концентрацию в плазме.

Одновременный
прием индукторов CYP 3A4 может увеличить метаболизм карбалекса и, таким
образом, привести к снижению уровня карбамазепина в сыворотке и возможному
снижению терапевтического эффекта. Соответственно, прекращение введения
индуктора CYP 3A4 может снизить метаболизм карбамазепина и, таким образом,
привести к повышению уровня карбамазепина в сыворотке.

Карбамазепин
является мощным индуктором CYP 3A4 и других ферментов фазы I и фазы II в
печени. Следовательно, карбамазепин может снижать концентрацию в плазме
совместно вводимых веществ, которые в основном метаболизируются через CYP 3A4.

Одновременное
применение карбамазепина и пероральных антикоагулянтов прямого действия может
привести к снижению концентрации пероральных антикоагулянтов прямого действия в
плазме и, таким образом, повысить риск тромбоза. По этой причине, если
требуется одновременное использование, рекомендуется тщательный мониторинг
возможных признаков и симптомов тромбоза.

Мониторинг уровня плазмы

Хотя
корреляции между дозировкой и концентрациями карбамазепина в плазме и между
концентрациями в плазме и клинической эффективностью или переносимостью
довольно слабые, мониторинг концентраций в плазме может быть полезен в
следующих ситуациях: заметное увеличение частоты приступов, проверка соблюдения
пациентом режима, во время беременности, во время лечения детьми или
подростками, если есть подозрения на расстройства всасывания, если есть
подозрения на токсические эффекты, если несколько препаратов используются
одновременно.

Прекращение лечения

Резкое
прекращение приема карбамазепина может привести к эпилептическим припадкам, поэтому следует
постепенно прекратить прием карбамазепина в течение 6 месяцев.

Если
пациенту, страдающему эпилепсией, показано резкое прекращение приема
карбамазепина, перевод на другой противоэпилептический препарат должен
осуществляться под прикрытием подходящего лекарственного средства (напр.,
диазепам в/в или ректально, или фенитоин в/в).

Падения

Лечение
карбамазепином связано с возникновением атаксии, головокружения, сонливости,
гипотонии, спутанности сознания или седации, которые могут привести к падению
и, как следствие, к переломам или другим травмам. У пациентов, которые страдают
от заболеваний/состояний или которые принимают лекарства, которые могут усилить
эти побочные эффекты, следует регулярно рассматривать всестороннюю оценку риска
падения в случае длительного лечения карбалексом.

Лактоза

Одна таблетка
карбамазепина дозировкой 200 мг содержит 88 мг моногидрата лактозы. Пациенты с
такими редкими наследственными заболеваниями, как непереносимость галактозы,
лактазная недостаточность Лаппа или синдром мальабсорбции глюкозы и галактозы,
не должны принимать этот препарат.

Беременность

Есть явные доказательства риска для плода человека. Поэтому не
следует использовать карбамазепин во время беременности.

Как и другие противоэпилептические средства, карбамазепин был
описан при различных эмбриональных пороках развития после приема внутрь во
время беременности, включая расщелину позвоночника и другие врожденные
аномалии, такие как черепно-лицевые пороки развития, сердечно-сосудистые пороки
развития, гипоспадия и аномалии, которые затрагивают различные части тела.
Однако следует отметить, что нарушения развития, в том числе пороки развития,
наблюдаются в 2-3 раза чаще у детей с эпилепсией, чем в группе сравнения
здоровых. Степень, в которой эти эффекты могут быть отнесены к карбамазепину
или основному заболеванию, еще не была четко выяснена. На основании данных из
Североамериканского реестра беременностей, процент тяжелых врожденных аномалий,
определяемых как структурные аномалии, имеющие хирургическое, медицинское или
косметическое значение, диагностированных в первые 12 недель после рождения,
составляет 3,0% у матерей, получавших монотерапию карбамазепином в первом
триместре и 1,1%, у беременных женщин, которые не принимали антиэпилептические
препараты. Тип или необходимость терапии у женщин с эпилепсией, которые хотят
забеременеть, всегда должны быть тщательно спланированы и переоценены.
Необходимое лечение эпилепсии не следует прекращать во время беременности, так
как обострение заболевания может оказать негативное влияние на развитие плода.

Вводимая доза должна быть как можно ниже, особенно между 20-м и
40-м днем беременности, поскольку пороки развития, скорее всего, вызваны
пиковыми концентрациями в плазме. Суточную дозу следует принимать в виде
нескольких небольших доз в течение дня, особенно во время этой фазы. Мониторинг
уровня в плазме рекомендуется. Концентрация в плазме может поддерживаться на
низком уровне в терапевтическом диапазоне от 4 до 12 мкг/мл при условии, что
припадки остаются под контролем. Есть признаки того, что риск пороков развития,
вызванных карбамазепином, зависит от дозы, то есть при суточной дозе <400 мг
доля пороков развития была ниже, чем при более высоких дозах карбамазепина.

В течение всей беременности, а также после родов, терапия должна
тщательно контролироваться (контроль уровня сыворотки и ЭЭГ). Уровни в плазме
должны быть в более низком терапевтическом диапазоне (3-7 мкг карбамазепина/мл).
Во избежание дальнейшего риска следует избегать комбинации с другими
противоэпилептическими средствами или лекарственными средствами, поскольку риск
развития пороков развития увеличивается при комбинированной терапии;
рекомендуется монотерапия. Существуют доказательства того, что риск пороков
развития карбамазепина при политерапии может варьироваться в зависимости от
сопутствующего лечения и может быть выше при политерапии в сочетании с
вальпроевой кислотой.

Из-за фермент-индуцирующих свойств карбамазепина, фолиевая кислота
обычно рекомендуется до и во время беременности (профилактика дефектов нервной
трубки). Витамин К следует давать матери в последние недели беременности или
после родов новорожденному, чтобы избежать осложнений, связанных с
кровотечением.

В некоторых случаях судороги и/или угнетение дыхания были
зарегистрированы у новорожденных, чьи матери принимали карбамазепин или другой
противосудорожный препарат незадолго до или во время родов. Регулярное
применение карбамазепина может вызывать симптомы абстиненции (рвота, диарея и/или
нарушения питания) у новорожденного.

Общий риск, связанный с применением противоэпилептических лекарственных
средств (ПЛС)

Всем женщинам репродуктивного возраста, принимающим
противоэпилептическую терапию, и особенно женщинам, планирующим беременность, и
беременным женщинам, следует давать медицинские советы относительно
потенциального риска для плода, вызванного судорогами и противоэпилептическим
лечением.

Следует избегать внезапного прекращения лечения
ПЛС, поскольку это может привести к возникновению судорог, которые могут иметь
серьезные последствия для женщины и будущего ребенка.

Если это возможно, для лечения эпилепсии во время
беременности предпочитается монотерапия, поскольку терапия с несколькими ПЛС
может быть связана с более высоким риском врожденных пороков развития.

Риски, связанные с карбамазепином

Карбамазепин проникает через плацентарный барьер. Пренатальное
влияние карбамазепина может повысить риски врожденных пороков развития и других
неблагоприятных последствий развития. Воздействие карбамазепина во время
беременности связано с частотой серьезных пороков развития в 2-3 раза выше, чем
в общей популяции, частота которой составляет 2-3%. Сообщалось о таких пороках
развития, как дефекты нервной трубки плода, черепно-лицевые дефекты, такие как
ущелье губы/неба, сердечно-сосудистые пороки развития, гипоспадия, гипоплазия
пальцев и другие аномалии, затрагивающие различные системы организма плода, у
матери, применявшей карбамазепин во время беременности. Рекомендуется
специализированное антенатальное наблюдение за этими недостатками развития. Сообщалось
о нарушении нервного развития среди детей, рожденных женщинами с эпилепсией, которые
во время беременности применяли карбамазепин по отдельности или в комбинации с
другими ПЛС. Исследования, связанные с риском развития расстройств нервной
системы у детей, получавших во время беременности карбамазепин, противоречивы и
риск нельзя исключить.

Если после тщательного рассмотрения альтернативных
вариантов лечения не будет признано, что польза преобладает, карбамазепин не
следует применять женщинам во время беременности. Женщина должна быть полностью
информирована и понимать риски приема карбамазепина во время беременности.

Данные свидетельствуют о том, что риск
возникновения пороков развития при применении карбамазепина может зависеть от
дозы. Если на основе тщательной оценки польза/риск и альтернативный вариант
лечения не подходит, и лечение карбамазепином продолжается, следует применять
монотерапию и низкую эффективную дозу карбамазепина и рекомендуется
контролировать уровни в плазме крови. Концентрацию в плазме можно поддерживать
в нижней части терапевтического диапазона от 4 до 12 мкг/мл при поддержке
контроля над судорогами.

Сообщалось, что некоторые ПЛС, такие как карбамазепин
снижают уровень фолатов в сыворотке крови. Этот дефицит может способствовать
повышению частоты врожденных пороков плода у матери с эпилепсией. До и во время
беременности рекомендуется принимать фолиевую кислоту. Для предупреждения
нарушений свертывания крови у ребенка также рекомендуется давать витамин К1 матери
в течение последних недель беременности, а также новорожденным.

Если женщина планирует забеременеть, к зачатию и до
прекращения контрацепции следует приложить все усилия, чтобы перейти на
соответствующее альтернативное лечение. Если женщина забеременела во время
приема карбамазепина, ее следует направить к специалисту, чтобы оценить метод
лечения и рассмотреть альтернативные варианты.

Кормление
грудью

Карбамазепин и его активный метаболит выделяются в грудное молоко
в концентрациях, примерно составляющих 25% — 60% от таковых в плазме крови
матери.

Поэтому во время лечения карбамазепином не запрещено кормить
ребенка грудью. Тем не менее, как и в случае со всеми лекарственными
средствами, преимущества грудного вскармливания следует сопоставить с пусть
маленькой, но все же существующей вероятностью развития побочных эффектов у
грудного ребенка. Попадание карбамазепина в грудное молоко может спровоцировать
слабый сосательный рефлекс у новорожденного ввиду его угнетающего действия на
ЦНС. Следует прекратить грудное вскармливание, если ребенок плохо набирает вес
или все время спит, а также если у него выявляются аллергические кожные
реакции.

Для того чтобы не допустить резкого прекращения поступления
карбамазепина в организм новорожденных, от грудного вскармливания следует
отказываться постепенно.

Фертильность

Были получены сообщения об очень редких случаях нарушения фертильности
и/или сперматогенеза у мужчин; причинно-следственной связи с проводимым
лечением обнаружено не было. У женщин
детородного возраста следует использовать надежный метод контрацепции во время
лечения карбамазепином и в течение 2 недель после применения последней дозы
препарата.

Карбамазепин
не следует применять женщинам репродуктивного возраста, за исключением случаев,
когда потенциально польза/риск преобладает над альтернативными вариантами
лечения. Женщина должна быть полностью информирована и понимать потенциальный
риск для плода при приеме карбамазепина во время беременности, поэтому важно
планировать беременность заранее. Перед началом лечения карбамазепином следует
рассмотреть возможность проведения теста на беременность у женщин
репродуктивного возраста.

Женщины
репродуктивного возраста должны использовать эффективную контрацепцию во время
и после прекращения лечения в течение двух недель. Из-за индукции ферментов
карбамазепин может привести к нарушению терапевтического эффекта гормональных
контрацептивов (поэтому женщинам репродуктивного возраста следует
проконсультироваться по применению других эффективных методов контрацепции. По
крайней мере, следует использовать один эффективный метод контрацепции
(например, внутриматочный) или две дополнительные формы контрацепции, включая
барьерный метод. При выборе метода контрацепции следует оценивать
индивидуальные обстоятельства, вовлекая пациентку в обсуждение.

В
период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и
занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной
концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Скорость реакции может
быть нарушена вследствие возникновения головокружения, сонливости, нарушения
зрения, особенно в начале лечения или в период подбора дозы. Пациенты должны
быть предупреждены о возможных опасностях при управлении автотранспортом и
работе с механизмами.

Режим дозирования

Эпилепсия

По возможности, карбамазепин следует
назначать в виде монотерапии.

Лечение начинают с небольшой суточной
дозы, которую в последующем медленно повышают до достижения оптимального
эффекта. Рекомендуемая терапевтическая концентрация карбамазепина в плазме
крови составляет 4-12 мкг/мл. При добавлении препарата Карбалекс к другим
принимаемым противоэпилептическим препарата дозу препарата повышают постепенно.
При необходимости проводят соответствующую коррекцию доз принимаемых
препаратов.

Начальная доза для взрослых составляет по
100-200 мг 1 или 2 раза в сутки. Затем дозу медленно повышают до достижения
оптимального лечебного эффекта; обычно он достигается при дозе 400 мг 2-3 раза
в сутки. Некоторым больным может потребоваться увеличение суточной дозы до 1600
мг или 2000 мг.

Острые маниакальные состояния и
поддерживающая терапия биполярных аффективных расстройств

Суточная доза — 400-1600 мг. Средняя
суточная доза — 400-600 мг (в 2-3 приёма). При остром маниакальном состоянии
дозу следует повышать довольно быстро. При поддерживающей терапии биполярных
расстройств в целях обеспечения оптимальной переносимости каждое следующее
повышение дозы должно быть небольшим, суточная доза увеличивается постепенно.

Синдром алкогольной абстиненции

В течение первых двух дней средняя доза —
по 200 мг 3-4 раза в сутки; в тяжелых случаях в течение первых нескольких дней
дозу можно повысить до 400 мг 3 раза в сутки. После разрешения острой фазы
лечение препаратом может быть продолжено в виде монотерапии.

Идиопатическая невралгия тройничного нерва
и невралгия тройничного нерва при рассеянном склерозе (типичная и атипичная).

Начальная доза составляет 200-400 мг в
сутки, дозу постепенно повышают не более чем на 200 мг в сутки вплоть до
прекращения болей (обычно до дозы по 200 мг 3-4 раза в сутки). Максимальная
суточная доза — 1200 мг. После достижения клинического улучшения дозу снижают
(лечение можно продолжать с помощью более низкой поддерживающей дозы,
составляющей 400 мг в сутки, разделенной на 2 приема). При лечении больных
пожилого возраста и больных с повышенной чувствительностью начальная доза – 100
мг 2 раза в сутки.

Длительность курса лечения зависит от
показаний, эффективности лечения, реакции пациента на терапию.

Особые
группы пациентов

Дети

Основное показание для применения
карбамазепина у детей — эпилепсия. Данную лекарственную форму препарата следует
применять для лечения тех же, что и у взрослых, форм эпилепсии у детей старше 6
лет. Лечение может быть начато с дозы 100 мг в сутки. Дозу повышают постепенно,
не более чем на 100 мг в неделю.

Поддерживающие дозы для
детей устанавливают из расчета 10-20 мг/кг массы тела в сутки (в несколько
приемов)

Так как в отношении применения препарата
по другим показаниям у детей достаточного количества достоверной информации
нет, режим дозирования препарата рекомендовано подбирать в соответствии с
возрастом и весом ребенка, не превышая указанные в таблице дозировки.

Пожилые

Из-за возможных лекарственных
взаимодействий и различной фармакокинетики противоэпилептических средств
дозировку препарата Карбалекс следует выбирать с осторожностью для пожилых
людей. Начальная рекомендуемая доза составляет 100 мг 2 раза в стуки.

Метод и путь введения

Карбалекс принимают, внутрь не разжевывая во время или
после еды с небольшим количество жидкости (но не грейпфрутовым соком).
Допустимо деление таблеток на части.

Длительность лечения

Длительность приема препарата определяется
врачом.

Меры, которые необходимо принять в случае
передозировки

Специфический антидота нет.
Первоначально лечение должно основываться на клиническом состоянии пациента;
показана госпитализация. Проводится определение концентрации карбамазепина в
плазме для подтверждения отравления этим средством и оценки степени
передозировки.

Осуществляется эвакуация
содержимого желудка, промывание желудка, применение активированного угля.
Поздняя эвакуация желудочного содержимого может привести к отсроченному
всасыванию и повторному появлению симптомов интоксикации в период
выздоровления. Применяется симптоматическое поддерживающее лечение в отделении
интенсивной терапии, мониторирование функций сердца, тщательная коррекция
нарушений водно-электролитного баланса.

Рекомендуется проведение
гемосорбции на угольных сорбентах. Гемодиализ является эффективным методом
лечения при передозировке карбамазепином. Возможно повторное усиление симптомов
передозировки на 2-й и 3-й день после ее начала, что обусловлено замедленным
всасыванием карбамазепина.

Рекомендуем обратиться за
консультацией к медицинскому работнику для разъяснения способа применения
лекарственного препарата.

Дозозависимые побочные
реакции обычно проходят в течение нескольких дней, как спонтанно, так и после
временного снижения дозы препарата. Развитие побочных реакций со стороны
центральной нервной системы (ЦНС) может быть следствием относительной
передозировки препарата или значительных колебаний концентраций активного
вещества в плазме крови. В таких случаях рекомендуется мониторировать
концентрацию лекарственного средства в плазме крови.

Очень часто

– лейкопения
(согласно данным, приведенным в медицинской литературе, преходящая
доброкачественная лейкопения развивается примерно в 10% случаев, а в 2% случаев
она приобретает стойкий характер)

– головокружение,
атаксия, сонливость

– тошнота и
рвота

– повышение
активности гамма-глутамилтрансферазы (вследствие индукции этого фермента в
печени), что обычно не имеет клинической значимости

– аллергический
дерматит, крапивница (иногда тяжелая)

Часто

– тромбоцитопения

– эозинофилия

– отеки,
задержка жидкости, гипонатриемия и снижение осмолярности плазмы вследствие
эффекта, сходного с действием антидиуретического гормона (АДГ), что в отдельных
случаях приводит к гипергидратации, сопровождающейся вялостью, тошнотой, рвотой,
головной болью, спутанностью сознания, снижением восприятия, нарушениями зрения
или энцефалопатией

– головная боль

– потеря
аппетита, сухость во рту

– повышение
активности щелочной фосфатазы

Нечасто

– непроизвольные
движения, такие как порхающий тремор, мышечные подергивания или тики, нистагм

– преходящие
нарушения зрения, такие как нарушения аккомодации, диплопия.

– диарея,
запор.

– повышение
активности трансаминаз.

– эксфолиативный
дерматит и эритродермия

Редко

– лейкоцитоз

– лимфаденопатия

– дефицит
фолиевой кислоты

– отсроченные
реакции гиперчувствительности, затрагивающие несколько систем органов и
проявляющиеся появлением таких симптомов, как жар, сыпь, васкулит,
лимфаденопатия, псевдолимфома, боль в суставах (артралгия), лейкопения,
эозинофилия, увеличение печени и селезенки или нарушения функции печени и
синдром исчезающих желчных протоков (разрушение и исчезновение внутрипеченочных
желчных протоков), в различных комбинациях

– также могут
поражаться и другие органы, например, легкие, почки, поджелудочная железа,
миокард и толстая кишка

– галлюцинации
(слуховые или зрительные), депрессия, агрессивность, потеря аппетита,
возбужденное состояние, а у пожилых пациентов также возможны ажитация и
спутанность сознания

– двигательные
расстройства, такие как ротолицевая дискинезия, глазодвигательные нарушения,
нарушения речи (напр., дизартрия, невнятная речь), хореоатетоз, нейропатия,
периферические парестезии и парезы

– нарушения
проводимости, артериальная гипертензия, гипотензия

– боль в животе

– гепатит
(холестатического, гепатоцеллюлярного или смешанного типа), желтуха, синдром
исчезающих желчных протоков

– системная
красная волчанка, зуд

– мышечная
слабость

Очень редко

– Стойкие
патологические изменения клеточного состава крови (иногда угрожающие жизни),
такие как агранулоцитоз, апластическая анемия, панцитопения и другие типы
анемии (гемолитическая, мегалобластная), нерегенеративная анемия, ретикулоцитоз

– Асептический
менингит с миоклонусом и периферической эозинофилией, острые
аллергические/анафилактические реакции и ангионевротический отек

– Повышение
концентрации пролактина в сыворотке крови с такими клиническими проявлениями,
как галакторея или гинекомастия, или без них, отклонения результатов
исследования функции щитовидной железы от нормы: снижение содержания
L-тироксина (FT4, T4, T3) и повышение содержания тиреотропного гормона (ТТГ),
обычно без клинических проявлений

– Карбамазепин
может снижать концентрации кальция в сыворотке, ускоряя метаболизм
25-гидроксихолекальциферола. В редких случаях это приводит к
остеомаляции/остеопорозу

– Повышение
уровней холестерина (включая холестерин ЛПВП) и триглицеридов

– Карбамазепин
способен снижать плазменные концентрации фолиевой кислоты и витамина B12 и
повышать плазменную концентрацию гомоцистеина

– острая
интермиттирующая порфирия, смешанная порфирия, поздняя кожная порфирия

– активация
латентно протекающих психозов

– искажение
вкусовых ощущений, злокачественный нейролептический синдром

– помутнение
хрусталика, конъюнктивит, ретинопатия, повышенное внутриглазное давление

– нарушения
слуха, например, шум в ушах, повышенная слуховая чувствительность, снижение
остроты слуха и изменение восприятия звука

– брадикардия,
аритмии, атриовентрикулярная блокада — в отдельных случаях с обмороком и
гипертензией или гипотензией. Обострение ишемической болезни сердца, особенно у
пожилых пациентов или пациентов с диагностированными нарушениями функции сердца

– тромбофлебит
и тромбоэмболия (напр., эмболия легочной артерии)

– реакции
гиперчувствительности, поражающие легкие и проявляющиеся жаром, одышкой,
пневмонитом или пневмонией (альвеолитом).

– стоматит,
гингивит, глоссит

– гранулематозный
гепатит, печеночная недостаточность

– тяжелые
кожные нежелательные реакции (ТКНР): синдром Стивенса-Джонсона (ССД, в
некоторых азиатских странах градация частоты определена как «редко»,
токсический эпидермальный некролиз (ТЭН, синдром Лайелла), реакции
фоточувствительности, экссудативная многоформная эритема узловатого типа,
изменения пигментации кожи, пурпура, акне, повышенное потоотделение, острый
генерализованный экзантематозный пустулез, алопеция, гирсутизм

– артралгия,
миалгия, мышечные спазмы

– интерстициальный
нефрит, почечная недостаточность, которая может быть обусловлена
антидиуретическим эффектом карбамазепина

– нарушения
функции почек, напр., альбуминурия, протеинурия, гематурия, олигурия и
повышение уровней АМК/азотемия, а также другие проблемы с мочеиспусканием,
такие как дизурия, поллакиурия и задержка мочи

– сексуальная
дисфункция, проявляющаяся импотенцией и снижением либидо, нарушение
репродуктивной функции у мужчин, нарушения сперматогенеза (уменьшение
количества и/или подвижности сперматозоидов)

– повышение
уровня пролактина в сыворотке с такими клиническими проявлениями, как
галакторея и гинекомастия, или без них

– гипогаммаглобулинемия

Неизвестно

— Гиперамониемия

При возникновении нежелательных лекарственных реакций обращаться к
медицинскому работнику, фармацевтическому работнику или напрямую в
информационную базу данных по нежелательным реакциям (действиям) на
лекарственные препараты, включая сообщения о неэффективности лекарственных
препаратов

РГП на ПХВ «Национальный Центр
экспертизы лекарственных средств и медицинских изделий» Комитета медицинского и
фармацевтического контроля Министерства здравоохранения Республики Казахстан www.ndda.kz

Одна таблетка содержит

активное вещество — карбамазепин 200 мг,

вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, натрия
крахмала гликолят (тип А), желатин, тальк, магния стеарат растительный.

Таблетки белого цвета, круглой формы, с плоской
поверхностью, с риской на одной стороне, со скошенными краями.

Диаметр таблеток 11.0 ± 0.2 мм,
толщина 3.6 ±0.3 мм.

По 10 таблеток помещают в контурную ячейковую упаковку
из пленки поливинилхорид/поливинилиденхлорид и фольги алюминиевой.

По 5 контурных ячейковых упаковок вместе с инструкцией
по медицинскому применению на казахском и русском языках вкладывают в пачку из
картона.

5 лет

Не применять
по истечении срока годности.

Хранить при температуре не выше 25°С, в защищенном от света месте.

Хранить в недоступном для детей
месте!

Обратите внимание!

Информация предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принимать решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Сайт pharmaclick.uz не несет ответственности за возможные негативные последствия, возникшие в результате использования информации, размещенной на сайте pharmaclick.uz.

Одна таблетка содержит

активное вещество — карбамазепин 200 мг,

вспомогательные вещества:

Карбамазепин быстро и почти полностью всасывается в желудочно-кишечном тракте. Максимальный уровень концентрации в плазме крови достигается в течение около 12 ч. Равновесная концентрация достигается через 1-2 недели лечения. Терапевтический диапазон концентрации препарата в плазме крови составляет 3-12 мкг/мл.

Карбамазепин на 70-80% связывается с белками плазмы крови. Карбамазепин проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком.

Препарат подвергается метаболизму в печени и выводится в основном почками. Карбамазепин индуцирует собственный метаболизм — период полувыведения препарата составляет при однократном приеме 25-65 ч, при длительном применении — 12-17 ч, а при сочетании с другими препаратами, индуцирующими монооксидазную систему печени, период полувыведения может составлять 9-10 ч.

Дозозависимые побочные реакции обычно проходят в течение нескольких дней, как спонтанно, так и после временного снижения дозы препарата. Развитие побочных реакций со стороны центральной нервной системы (ЦНС) может быть следствием относительной передозировки препарата или значительных колебаний концентраций активного вещества в плазме крови. В таких случаях рекомендуется мониторировать концентрацию лекарственного средства в плазме крови.

Со стороны ЦНС

Очень часто:

Карбалекс не применяют при атипичных или генерализованных эпилептических припадках. Не следует применять препарат для снятия обычных болей и в качестве профилактического средства во время продолжительных периодов ремиссии невралгии тройничного нерва.

С осторожностью применяют при сопутствующих заболеваниях сердечно-сосудистой системы, выраженных нарушениях функции печени и\или почек, при сахарном диабете, повышении внутриглазного давления, при указаниях в анамнезе на гемолитические реакции на применение других препаратов, гипонатриемии, задержке мочи, повышенной чувствительности к трициклическим антидепрессантам, при указаниях в анамнезе на прерывание курса лечения карбамазепином, а так же детям и пациентам пожилого возраста.

Лечение следует проводить под контролем врача

При применении Карбалекса необходимо регулярно контролировать картину периферической крови, показатели функции печени, почек, офтальмологическое обследование. При появлении лихорадки, боли в горле, аллергических реакций, простудных состояний следует немедленно провести анализ периферической крови. При появлении признаков поражения печени необходимо срочное исследование функции печени.

Желателен мониторинг уровня карбамазепина (и других противосудорожных средств) в крови, в особенности, при их сочетанном применении, а так же для контроля эффективности и безопасности лечения.

Не менее чем за 2 недели до начала терапии Карбалексом необходимо прекратить лечение ингибиторами МАО.

В период лечения не допускается употребления алкоголя.

Беременность и период лактации

Во время беременности не следует начинать лечения Карбалексом. Если беременная уже получает препарат, то в связи с риском ухудшения, лечение прерывать не рекомендуется. Препарат следует применять в наименьших эффективных дозах, избегая сочетания с другими противосудорожными средствами и регулярно контролируя уровень препарата в плазме.

При лактации препарат применяют с осторожностью. Рекомендуется прекратить грудное вскармливание.

Особенности влияния лекарственного средства на способность управлять транспортным средством или потенциально опасными механизмами:

— эпилепсия (монотерапия или в составе комплексной терапии)

— сложные и простые парциальные эпилептические приступы (с потерей или без потери сознания) с вторично генерализацией или без нее

— генерализованные тонико-клонические эпилептические приступы

— смешанные формы эпилептических приступов

— острые маниакальные состояния и поддерживающая терапия биполярных аффективных расстройств с целью профилактики обострений или ослабления клинических проявлений обострения у пациентов, не отвечающих на терапию литием, или у пациентов, которым литий противопоказан

— синдром алкогольной абстиненции

— идиопатическая невралгия тройничного нерва и невралгия тройничного нерва при рассеянном склерозе (типичная и атипичная)

— повышенная чувствительность к карбамазепину и трициклическим антидепрессантам или к любому другому компоненту препарата

— угнетение функции костного мозга (анемия, лейкопения)

— острая «перемежающаяся» порфирия (в т.ч. в анамнезе)

— атриовентрикулярная блокада

— одновременное назначение ингибиторов МАО

-детский возраст до 6 лет

С осторожностью

— декомпенсированная хроническая сердечная недостаточность

— гипонатриемия разведения (синдром гиперсекреции антидиуретического гормона, гипопитуитаризм, гипотиреоз, недостаточность коры надпочечников)

— пожилой возраст

— алкоголизм

— угнетение костномозгового кроветворения на фоне приема лекарственных средств (в анамнезе)

— тяжелая печеночная и почечная недостаточность

— гиперплазия предстательной железы

— повышение внутриглазного давления

— непереносимость галактозы, недостаточность лактазы Лаппа, мальабсорбция глюкозы-галактозы

Цитохром CYP3A4 является основным ферментом, обеспечивающим метаболизм карбамазепина. Одновременное назначение карбамазепина с ингибиторами CYP3A4 может привести к повышению его концентрации в плазме кровии вызвать побочные реакции. Совместное применение индукторов CYP3A4 может привести к ускорению метаболизма карбамазепина, и снижению его концентрации в плазме крови и уменьшению терапевтического эффекта, наоборот их отмена может снижать скорость метаболизма карбамазепина и приводить к повышению его концентрации.

Повышают концентрацию карбамазепина в плазме крови верапамил, дилтиазем, фелодипин, декстропропоксифен, вилоксазин, флуоксетин, флувоксамин, циметидин, ацетазоламид, диназол, дезипрамин, никотинамид, (у взрослых только в высоких дозах), антибиотики-макролиды (эритромицин, джозамицин, кларитромицин, тролеандомицин), азолы (интраконазол, кетоканазол, флуконазол), терфенадин, лоратадин, изониазид, пропоксифен, грейпфрутовый сок, ингибиторы вирусной протеазы. Используемые при терапии ВИЧ-инфекции (ретонавир) – требуется коррекция режима дозирования или мониторирование концентрации карбамазепина в плазме крови.

Фелбамат снижает концентрацию карбамазепина в плазме крови и повышает концентрацию карбамазепин-10,11–эпоксида, при этом возможно одновременное снижение концентрации в сыворотке крови фелбамата. Концентрацию карбамазепина снижают фенитоин, фенобарбитал, примидон, метсуксимид, фенсуксимид, вальпроевая кислота, окскарбамазепин, теофилин, рифампицин, цисплатин, доксорубицин, возможно:

діюча речовина: 1 таблетка містить карбамазепіну 200 мг або 400 мг;

допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, желатин, натрію крохмальгліколят (тип А), тальк, магнію стеарат.

Лікарська форма

Таблетки.

Фармакотерапевтична група

Протиепілептичні засоби. Карбамазепін.

Код АТС. N03AF01.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Як протисудомний засіб Карбалекс ефективний при фокальних (парціальних) судомних нападах (простих і комплексних), що супроводжуються або не супроводжуються вторинною генералізацією, при генералізованих тоніко-клонічних судомних нападах, а також при комбінації вказаних типів нападів.

У клінічних дослідженнях при застосуванні препарату Карбалекс як монотерапії у пацієнтів з епілепсією (особливо у дітей і підлітків) була відзначена психотропна дія препарату, яка частково проявлялася позитивним впливом на симптоми тривожності і депресії, а також зниженням роздратованості та агресивності. За даними деяких досліджень, вплив препарату Карбалекс на когнітивну функцію і психомоторні показники залежав від дози і був або сумнівним, або негативним. В інших дослідженнях був відзначений позитивний вплив препарату на показники, що характеризують увагу, здатність до навчання і запам’ятовування.

Як нейротропний засіб Карбалекс ефективний при деяких неврологічних захворюваннях: так, наприклад, він запобігає больовим нападам при ідіопатичній і вторинній невралгії трійчастого нерва. Крім того, Карбалекс застосовується для полегшення нейрогенного болю при різних станах, у тому числі при сухотці спинного мозку, посттравматичних парестезіях і постгерпетичній невралгії. При синдромі алкогольної абстиненції Карбалекс підвищує поріг судомної готовності (який при цьому стані знижений) і зменшує вираженість клінічних проявів синдрому, таких як збудливість, тремор, порушення ходи. У хворих на нецукровий діабет центрального генезу Карбалекс зменшує діурез і відчуття спраги. 

Підтверджено, що як психотропний засіб Карбалекс ефективний при порушеннях, а саме: для лікування гострих маніакальних станів, для підтримуючого лікування біполярних афективних (маніакально-депресивних) розладів (як монотерапія, так і в комбінації з нейролептичними засобами, антидепресантами або препаратами літію), при шизоафективних психозах, маніакальних психозах, при яких він застосовується у комбінації з нейролептиками, а також при гострій поліморфній шизофренії (rapid cycling episodes). Механізм дії карбамазепіну – активної речовини препарату Карбалекс – з’ясований лише частково. Карбамазепін стабілізує мембрани надто збуджених нервових волокон, інгібує виникнення повторних нейрональних розрядів і знижує синаптичне проведення збуджувальних імпульсів. Встановлено, що головним механізмом дії препарату є запобігання повторному утворенню натрійзалежних потенціалів дії у деполяризованих нейронах шляхом блокади натрієвих каналів. Протисудомна дія препарату в основному зумовлена зниженням вивільнення глутамату і стабілізацією мембран нейронів, у той час як антиманіакальний ефект може бути зумовлений пригніченням метаболізму допаміну і норадреналіну.

Фармакокінетика.

Всмоктування. Після прийому таблеток карбамазепін всмоктується майже повністю, хоча і дещо повільно. Після разового прийому звичайної таблетки максимальна концентрація у плазмі (С_max) досягається через 12 годин. Не відзначається клінічно значущих відмінностей у ступені всмоктування активної речовини після застосування різних лікарських форм препарату для прийому внутрішньо. Після одноразового прийому внутрішньо таблетки препарату, що містить 400 мг карбамазепіну, середнє значення С_max незміненої активної речовини досягає близько 4,5 мкг/мл.

Прийом їжі істотно не впливає на швидкість і ступінь всмоктування карбамазепіну.

Рівноважні концентрації препарату в плазмі досягаються в межах 1-2 тижнів, що залежить від індивідуальних особливостей метаболізму (аутоіндукція ферментних систем печінки карбамазепіном, гетероіндукція іншими лікарськими засобами, які застосовуються одночасно), а також від стану хворого, дози препарату і тривалості лікування. Спостерігаються суттєві міжіндивідуальні відмінності значень рівноважних концентрацій у терапевтичному діапазоні: у більшості хворих ці значення коливаються від 4 до 12 мкг/мл (17-50 мкмоль/л). Концентрації карбамазепіну-10,11-епоксиду (фармакологічно активного метаболіту) досягають майже 30 % порівняно з концентраціями карбамазепіну.

Розподіл. За умови повної абсорбції карбамазепіну уявний об’єм розподілу становить від 0,8 до 1,9 л/кг. Карбамазепін проникає крізь плацентарний бар’єр. Зв’язування карбамазепіну з білками плазми крові становить 70-80 %. Концентрація незміненого карбамазепіну у спинномозковій рідині і слині пропорційна до частки незв’язаної з білками активної речовини (20-30 %). Концентрація карбамазепіну в грудному молоці становить 25-60 % від його рівня у плазмі крові.

Метаболізм. Карбамазепін метаболізується у печінці переважно епоксидним шляхом, внаслідок чого утворюються основні метаболіти — 10,11-трансдіолове похідне та його кон’югат з глюкуроновою кислотою. Основним ізоферментом, який забезпечує біотрансформацію карбамазепіну на карбамазепін-10,11-епоксид, є цитохром Р450 ЗА4. Внаслідок цих метаболічних реакцій утворюється також і «малий» метаболіт

9-гідрокси-метил-10-карбамоїлакридан. Після одноразового перорального застосування карбамазепіну приблизно 30 % активної речовини визначається в сечі у вигляді кінцевих продуктів епоксидного метаболізму. Інші важливі шляхи біотрансформації карбамазепіну призводять до утворення різноманітних моногідроксилатних похідних, а також

N-глюкуроніду карбамазепіну, що утворюється за участю уридилдифосфат-глюкуронозилтрансферази (UGT2В7).

Виведення. Після одноразового прийому препарату внутрішньо період напіввиведення незміненого карбамазепіну становить у середньому 36 годин, а після повторного прийому препарату – в середньому 16-24 годин (внаслідок аутоіндукції монооксигеназної системи печінки) залежно від тривалості лікування. У пацієнтів, які одночасно приймають інші препарати, що індукують ту ж саму ферментну систему печінки (наприклад фенітоїн, фенобарбітал), період напіввиведення карбамазепіну становить у середньому 9-10 годин.

Середній період напіввиведення метаболіту 10,11-епоксиду з плазми крові становить приблизно 6 годин після разового перорального прийому епоксиду.

Після разового перорального прийому карбамазепіну у дозі 400 мг 72 % прийнятої дози виводиться із сечею, а 28 % – з калом. Майже 2 % від прийнятої дози виводиться з сечею у вигляді незміненого препарату і приблизно 1 % – у вигляді фармакологічно активного метаболіту 10,11-епоксиду.

Особливості фармакокінетики в окремих групах пацієнтів.

Пацієнти літнього віку. Немає даних, які свідчили б про те, що фармакокінетика карбамазепіну змінюється у пацієнтів літнього віку (порівняно з дорослими особами молодого віку).

Пацієнти з порушеною функцією нирок або печінки. Даних про фармакокінетику карбамазепіну у пацієнтів з порушеннями функції нирок або печінки поки що немає.

Основні фізико-хімічні властивості

Карбалекс 200 мг: білого кольору, круглі плоскі таблетки зі скошеними краями і рискою з одного боку таблетки;

Карбалекс 400 мг: білого кольору, продовгуваті двоопуклі таблетки з рискою з обох боків таблетки.

• Епілепсія і складні або прості парціальні судомні напади (з втратою або без втрати свідомості) із вторинною генералізацією або без неї; генералізовані тоніко-клонічні судомні напади. Змішані форми судомних нападів.

Карбалекс можна застосовувати як монотерапію, так і в складі комбінованої терапії.

• Гострі маніакальні стани і підтримуюча терапія біполярних афективних розладів з метою профілактики загострень або ослаблення клінічних проявів загострення.
• Синдром алкогольної абстиненції.
• Ідіопатична невралгія трійчастого нерва і невралгія трійчастого нерва при розсіяному склерозі (типова та атипова). Ідіопатична невралгія язикоглоткового нерва.
• Діабетична нейропатія з больовим синдромом.
• Нецукровий діабет центрального ґенезу. Поліурія і полідипсія нейрогормональної природи.

Не слід застосовувати препарат:

• при встановленій гіперчутливості до карбамазепіну або до подібних у хімічному відношенні лікарських препаратів (наприклад, трициклічних антидепресантів) або до будь-якого іншого компонента препарату; 
• при атріовентрикулярній блокаді;
• пацієнтам з пригніченням кісткового мозку в анамнезі;
• пацієнтам з печінковою порфірією (наприклад гострою інтермітуючою порфірією, змішаною порфірією, пізньою порфірією шкіри) в анамнезі;
• при гострій печінковій недостатності;
• у комбінації з інгібіторами моноаміноксидази (MAO);
• дітям до 6 років.

Особливості застосування

Карбалекс слід призначати лише під медичним наглядом і лише після оцінки співвідношення користь/ризик та за умови пильного моніторингу пацієнтів із серцевими, печінковими або нирковими порушеннями, побічними гематологічними реакціями на інші препарати в анамнезі, або пацієнтів з перерваними курсами терапії препаратом Карбалекс. Препарат зазвичай неефективний при малих нападах (petit mal, абсанс) та міоклонічних нападах.

Гематологічні ефекти. Із застосуванням препарату пов’язують розвиток агранулоцитозу та апластичної анемії; однак через надзвичайно низьку частоту випадків розвитку цих станів важко оцінити значущий ризик при застосуванні препарату Карбалекс. Загальний ризик для людей, які не отримували терапії, становить 4,7 особи/1000000 на рік для розвитку агранулоцитозу і 2 особи/1000000 на рік – для розвитку апластичної анемії.

Періодично або часто відзначається тимчасове або стійке зниження кількості тромбоцитів або білих клітин крові у зв’язку з прийомом препарату Карбалекс. Однак для більшості цих випадків підтверджена їх тимчасовість і вони не свідчать про розвиток апластичної анемії або агранулоцитозу. До початку терапії та періодично під час її проведення слід здійснювати аналіз крові, включаючи визначення кількості тромбоцитів (а також, кількості ретикулоцитів та рівня гемоглобіну).

Якщо кількість лейкоцитів або тромбоцитів значно знижується під час терапії, стан пацієнта підлягає пильному моніторингу, та слід здійснювати постійний загальний аналіз крові пацієнта. Застосування препарату Карбалекс слід припинити при появі ознак пригнічення функції кісткового мозку.

Пацієнти повинні бути поінформовані про ранні ознаки токсичності та симптоми можливих гематологічних порушень, а також про симптоми дерматологічних та печінкових реакцій. Пацієнта слід попередити, що у випадку появи таких реакцій як жар, ангіна, шкірні висипання, виразки у ротовій порожнині, синці, які легко виникають, точкові крововиливи або геморагічна пурпура слід негайно звернутися до лікаря.

Серйозні дерматологічні реакції. Серйозні дерматологічні реакції, які включають токсичний епідермальний некроліз (ТЕН або синдром Лайєлла) та синдром Стівенса-Джонсона (ССД), при застосуванні препарату Карбалекс виникають дуже рідко. Пацієнти з серйозними дерматологічними реакціями можуть потребувати госпіталізації, оскільки ці стани можуть загрожувати життю та мати летальний характер. Більшість випадків розвитку ССД/ТЕН відзначаються протягом перших кількох місяців лікування препаратом Карбалекс. При розвитку ознак та симптомів, що свідчать про серйозні дерматологічні реакції (наприклад ССД, синдром Лайєлла/ТЕН), прийом препарату Карбалекс слід негайно припинити та призначити альтернативну терапію.

Ретроспективні дослідження у пацієнтів-китайців етнічної групи Хан продемонстрували виражену кореляцію між шкірними реакціями ССД/ТЕН, пов’язаними з карбамазепіном, та наявністю у цих пацієнтів людського лейкоцитарного антигену (HLA), алелі (HLA)-В*1502. Більша частота повідомлень про розвиток ССД (швидше рідко, ніж дуже рідко) характерна для деяких країн Азії (наприклад Тайвань, Малайзія та Філіппіни), де серед населення превалює алель (HLA)-В*1502. Кількість носіїв цього алеля серед населення Азії становить понад 15 % на Філіппінах, у Таїланді, Гонконгу та Малайзії, приблизно 10 % – у Тайвані, майже 4 % – у Північному Китаї, приблизно від 2 % до 4 % – у Південній Азії (включаючи Індію) і менше 1 % – у Японії та Кореї. Поширення алеля (HLA)-В*1502 є незначним серед європейських, африканських народів, серед корінного населення Америки та латино-американського населення.

У тих пацієнтів, які розглядаються як такі, що генетично належать до груп ризику, перед початком лікування препаратом Карбалекс слід проводити тестування на присутність алеля (HLA)-В*1502. Якщо аналіз пацієнта на присутність алеля (HLA)-В*1502 дає позитивний результат, то застосування препарату Карбалекс слід уникати, якщо тільки переваги від такого лікування значно не перевищують ризики. Алель (HLA)-В*1502 може бути фактором ризику розвитку ССД/ТЕН у пацієнтів-китайців, які отримують інші протиепілептичні засоби, що можуть бути пов’язані із виникненням ССД/ТЕН. Таким чином, слід уникати застосування інших препаратів, що можуть бути пов’язані із виникненням ССД/ТЕН, у пацієнтів, які мають алель (HLA)-В*1502, якщо можна застосовувати іншу, альтернативну терапію. Зазвичай не рекомендується проводити генетичний скринінг пацієнтів, серед національностей яких низький коефіцієнт алеля (HLA)-В*1502. Зазвичай не рекомендується проводити скринінг у осіб, які вже отримують Карбалекс, оскільки ризик виникнення ССД/ТЕН значно обмежений першими кількома місяцями, незалежно від присутності в генах пацієнта алеля (HLA)-В*1502.

Результати генетичного скринінгу у жодному разі не повинні заміняти відповідного клінічного нагляду та лікування пацієнта. Багато азіатських пацієнтів, які мають ген алеля (HLA)-В*1502 та проходять курс лікування препаратом Карбалекс, не мають ССД/ТЕН, а пацієнти будь-якої національності, які не мають алеля (HLA)-В*1502, можуть захворіти на ССД/ТЕН. Роль у розвитку та захворюваності ССД/ТЕН інших можливих чинників, таких як рівень дозування протиепілептичного препарату, комплайнс, супутні препарати, вплив інших захворювань та рівень моніторингу шкірних порушень, ще не досліджувалися.

Інші дерматологічні реакції. Можливий розвиток скороминучих та таких, що не загрожують здоров’ю, легких дерматологічних реакцій, наприклад, ізольованої макулярної або макулопапульозної екзантеми. Зазвичай вони минають через кілька днів або тижнів як при постійному дозуванні, так і після зниження дози. Разом з тим, оскільки ранні ознаки більш серйозних дерматологічних реакцій може бути дуже складно відрізнити від помірних скороминучих реакцій, пацієнтові слід перебувати під пильним наглядом, щоб негайно припинити застосування препарату, якщо з його продовженням реакція погіршиться.

Наявність у пацієнта алеля (HLA)-В*1502 не є фактором ризику виникнення у нього менш серйозних шкірних реакцій на карбамазепін, таких як синдром гіперчутливості до протисудомних засобів або незначні висипання (макулопапульозні висипання).

Гіперчутливість. Карбалекс може спровокувати розвиток реакцій гіперчутливості, включаючи множинні реакції гіперчутливості, з локалізацією у шкірі, печінці, кровотворних органах та лімфатичній системі або інших органах, сукупно або окремо, у межах системної реакції.

Пацієнтів з реакціями гіперчутливості на карбамазепін слід проінформувати про те, що приблизно 25-30 % таких пацієнтів також можуть мати реакції гіперчутливості на окскарбазепін.

При застосуванні карбамазепіну та фенітоїну можливий розвиток перехресної гіперчутливості.

Загалом при появі ознак та симптомів, що вказують на гіперчутливість, застосування препарату Карбалекс слід негайно припинити.

Напади. Карбалекс слід застосовувати з обережністю пацієнтам зі змішаними нападами, які включають абсанси (типові або нетипові). За таких обставин препарат може провокувати напади. У випадку провокування нападів застосування препарату Карбалекс слід негайно припинити.

Підвищення частоти нападів може мати місце під час переходу від пероральних форм препарату до супозиторіїв.

Функція печінки. Упродовж терапії препаратом необхідно проводити оцінку функції печінки на початковому рівні та періодичні оцінки цієї функції протягом терапії, особливо у пацієнтів із захворюваннями печінки в анамнезі та у пацієнтів літнього віку. При загостренні порушень функції печінки або у пацієнтів з активною фазою захворювання печінки необхідно негайно припинити прийом препарату.

Функція нирок. Рекомендується проводити оцінку функції нирок та визначення рівня азоту сечовини крові на початку та періодично протягом курсу терапії.

Антихолінергічні ефекти. Карбалекс виявляє помірну антихолінергічну активність. Таким чином, пацієнтам з підвищеним внутрішньоочним тиском слід перебувати під пильним наглядом під час терапії.

Психічні ефекти. Слід пам’ятати про ймовірність активізації латентного психозу та у пацієнтів літнього віку – сплутаності свідомості або збудженості.

Ендокринні ефекти. Були зареєстровані випадки проривних кровотеч у жінок, які отримували Карбалекс у комбінації з гормональними протизаплідними засобами. Оскільки Карбалекс може негативно впливати на ефективність гормональних контрацептивів, жінкам репродуктивного віку слід порадити розглянути можливість застосування альтернативних форм контрацепції під час застосування препарату. Через індукцію ферментів печінки Карбалекс може стати причиною зниження терапевтичного ефекту препаратів естрогенів та/або прогестерону (тобто перешкоджати ефективній контрацепції).

Моніторинг рівня препарату в плазмі крові. Незважаючи на те, що кореляція між дозуванням та рівнем карбамазепіну у плазмі крові, а також між рівнем карбамазепіну у плазмі крові та клінічною ефективністю і переносимістю, недостовірна, моніторинг рівня препарату у плазмі крові може бути доцільним у таких випадках: при раптовому підвищенні частоти нападів, перевірці комплайнсу пацієнта, при вагітності, при лікуванні дітей та підлітків; при підозрі на порушення абсорбції, при підозрюваній токсичності та при застосуванні більше одного препарату.

Зниження дози та відміна препарату. Раптова відміна препарату Карбалекс може спровокувати напади. При необхідності раптової відміни терапії препаратом у пацієнтів з епілепсією перехід на новий протиепілептичний препарат має відбуватися на тлі терапії відповідним лікарським препаратом (наприклад діазепам внутрішньовенно, ректально, або фенітоїн внутрішньовенно).

Переведення пацієнта з прийому таблеток на прийом таблеток ретард. Клінічний досвід наводить, що у деяких хворих при застосуванні таблеток ретард може виникнути необхідність у підвищенні дози препарату.

Враховуючи лікарські взаємодії і різну фармакокінетику протиепілептичних препаратів, пацієнтам літнього віку дози препарату Карбалекс слід підбирати з обережністю.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Ефективність лікарських засобів, таких як пероральні коагулянти (похідні кумарину), кінідин, гормональні контрацептиви, деякі антибіотики (доксициклін), пов‘язаних з індукцією печінкових ферментів, може знизитись.

Слід уникати вживання грейпфрутового соку, який значно підвищує всмоктування карбамазепіну. Прийом карбамазепіну впливає на зміну лабораторних показників

функції щитовидної залози (тиреоїдних гормонів).

Цитохром Р₄₅₀ ЗА4 (CYP3A4) є основним ферментом, що каталізує утворення активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне застосування інгібіторів CYP3A4 може спричиняти підвищення концентрації карбамазепіну у плазмі крові, що, у свою чергу, може призводити до розвитку побічних реакцій. Одночасне застосування індукторів CYP3A4 може посилювати метаболізм карбамазепіну, що призводить до потенційного зниження концентрації карбамазепіну в сироватці крові та терапевтичного ефекту. Подібним чином припинення прийому індуктора CYP3A4 може знижувати швидкість метаболізму карбамазепіну, що призводить до підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові.

Карбамазепін є потужним індуктором CYP3A4 та інших ферментних систем фази І та фази ІІ у печінці, тому може знижувати концентрації інших препаратів у плазмі крові, які переважно метаболізуються CYP3A4 шляхом індукції їхнього метаболізму.

Людська мікросомальна епоксид-гідролаза являє собою фермент, відповідальний за утворення 10,11-трансдіол-похідних із карбамазепіну-10,11-епоксиду. Одночасне призначення інгібіторів людської мікросомальної епоксид-гідролази може призвести до підвищення концентрацій карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові.

Препарати, які можуть підвищувати рівень карбамазепіну у плазмі крові. Оскільки підвищення рівня карбамазепіну у плазмі крові може призводити до появи небажаних реакцій (наприклад запаморочення, сонливість, атаксія, диплопія), дозування препарату Карбалекс необхідно відповідно коригувати та/або контролювати його рівні у плазмі крові при одночасному застосуванні з такими препаратами.

Аналгетики, протизапальні препарати: декстропропоксифен, ібупрофен.

Андрогени: даназол.

Антибіотики: макролідні антибіотики (наприклад еритроміцин, тролеандоміцин, йозаміцин, кларитроміцин).

Антидепресанти: дезипрамін, флуоксетин, флувоксамін, нефазодон, пароксетин, тразодон, вілоксазин.

Протиепілептичні: стирипентол, вігабатрин.

Протигрибкові засоби: азоли (наприклад ітраконазол, кетоконазол, флуконазол, вориконазол).

Антигістамінні препарати: лоратадин, терфенадин.

Антипсихотичні препарати: оланзапін.

Протитуберкульозні препарати: ізоніазид.

Противірусні препарати: інгібітори протеази для ВІЛ (наприклад ритонавір).

Інгібітори карбоангідрази: ацетазоламід.

Серцево-судинні препарати: дилтіазем, верапаміл.

Препарати для лікування захворювань ШКТ: циметидин, омепразол.

Міорелаксанти: оксибутинін, дантролен.

Антиагрегантні препарати: тиклопідин.

Інші речовини: грейпфрутовий сік, нікотинамід (у дорослих, тільки у високих дозах).

Препарати, які можуть підвищувати рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові.

Оскільки підвищений рівень активного метаболіту карбамазепіну-10,11-епоксиду у плазмі крові може спричинити розвиток побічних реакцій (наприклад запаморочення, сонливість, атаксію, диплопію), дозування препарату Карбалекс необхідно відповідно коригувати та/або контролювати рівень препарату у плазмі крові, якщо Карбалекс приймати одночасно з такими препаратами: локсапін, кветіапін, примідон, прогабід, вальпроєва кислота, валноктамід та валпромід.

Препарати, які можуть знижувати рівень карбамазепіну у плазмі крові.

Може бути необхідною корекція дози препарату Карбалекс при одночасному застосуванні з такими препаратами.

Протиепілептичні препарати: фелбамат, метсуксимід, окскарбазепін, фенобарбітон, фенсуксимід, фенітоїн та фосфенітоїн, примідон та клоназепам (хоча дані щодо нього суперечливі).

Протипухлинні препарати: цисплатин або доксорубіцин.

Протитуберкульозні препарати: рифампіцин.

Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін, амінофілін.

Дерматологічні препарати: ізотретиноїн.

Взаємодія з іншими речовинами: препарати лікарських трав, що містять звіробій (Hypericum perforatum).

Вплив препарату Карбалекс на рівень у плазмі крові одночасно призначених препаратів.

Карбамазепін може знижувати рівень деяких препаратів у плазмі крові та зменшувати або нівелювати їх ефекти. Можлива необхідність корекції дозування нижче наведених препаратів відповідно до клінічних вимог.

Аналгетики, протизапальні препарати: метадон, парацетамол, феназон (антипірин), трамадол.

Антибіотики: доксициклін.

Антикоагулянти: пероральні антикоагулянти (наприклад варфарин, фенпрокоумон, дикумарол та аценокумарол).

Антидепресанти: бупропіон, циталопрам, нефазодон, тразодон, трициклічні антидепресанти (наприклад іміпрамін, амітриптилін, нортриптилін, кломіпрамін). Карбалекс не рекомендовано застосовувати одночасно з інгібіторами моноаміноксидази (МАО); перед початком застосування препарату необхідно припинити прийом інгібітору МАО (щонайменше за два тижні або раніше, якщо це дозволяють клінічні обставини).

Протиепілептичні препарати: клобазам, клоназепам, етосукцимід, фелбамат, ламотриджин, окскарбазепін, примідом, тіагабін, топірамат, вальпроєва кислота, зонісамід. Повідомлялося як про підвищення рівня фенітоїну у плазмі крові внаслідок дії карбамазепіну, так і про його зниження та про поодинокі випадки збільшення рівня мефенітоїну у плазмі крові.

Протигрибкові препарати: ітраконазол.

Антигельмінтні препарати: празиквантел.

Протипухлинні препарати: іматиніб.

Нейролептичні препарати: клозапін, галоперидол та бромперидол, оланзапін, кветіапін, рисперидон, зипразидон.

Противірусні препарати: інгібітори протеази для лікування ВІЛ (наприклад індинавір, ритонавір, саквінавір).

Анксіолітики: алпразолам, мідазолам.

Бронходилататори або протиастматичні препарати: теофілін.

Контрацептивні препарати: гормональні контрацептиви (слід розглянути можливість застосування альтернативних методів контрацепції).

Серцево-судинні препарати: блокатори кальцієвих каналів (група дигідропіридину), наприклад фелодипін, дигоксин.

Кортикостероїди: кортикостероїди (наприклад преднізолон, дексаметазон).

Імунодепресанти: циклоспорин, еверолімус.

Тиреоїдні препарати: левотироксин.

Взаємодія з іншими препаратами: препарати, що містять естрогени та/або прогестерони.

Комбінації препаратів, які вимагають окремого розгляду.

Одночасне застосування карбамазепіну та леветирацетаму може призвести до посилення токсичності карбамазепіну.

Одночасне застосування карбамазепіну та ізоніазиду може призвести до посилення гепатотоксичності ізоніазиду.

Одночасне застосування карбамазепіну і перепаратів літію або метоклопраміду, а також карбамазепіну і нейролептиків (галоперидол, тіоридазин) може призвести до посилення побічних неврологічних ефектів (у випадку останньої комбінації – навіть за умови терапевтичних рівнів у плазмі крові).

Комбінована терапія препаратом Карбалекс та деякими діуретиками (гідрохлоретіазид, фуросемід) може призвести до виникнення симптоматичної гіпонатріємії.

Карбамазепін може антагонізувати ефекти недеполяризуючих м’язових релаксантів (наприклад панкуронію). Може виникнути необхідність підвищення доз цих препаратів, а пацієнти потребують детального моніторингу через можливість швидшого, ніж очікується, завершення нейром’язової блокади.

Карбамазепін, як і інші психотропні препарати, може знижувати переносимість алкоголю, тому пацієнтам рекомендовано утримуватися від вживання алкоголю.

Препарат можна приймати під час, після їди або у проміжках між прийомами їжі разом з невеликою кількістю рідини.

Епілепсія

У випадках, коли це можливо, Карбалекс слід призначати у вигляді монотерапії.

Лікування розпочинати із застосування низької добової дози, яку в подальшому повільно підвищувати до досягнення оптимального ефекту.

Для підбору оптимальної дози препарату може виявитися корисним визначення рівня активної речовини у плазмі крові. 

При призначенні препарату Карбалекс додатково до поточної протиепілептичної терапії дозу препарату слід поступово підвищувати, не змінюючи дози протиепілептичного препарату, що вже застосовується, або, при необхідності, коригуючи її.

Для дорослих початкова доза препарату становить по 100-200 мг один або два рази на добу. Потім дозу слід повільно підвищувати до досягнення оптимального ефекту; зазвичай він досягається при дозі 400 мг/добу, що розподіляється на 2-3 прийоми. Деяким хворим може знадобитися доза препарату Карбалекс, що досягає 1600 мг або навіть 2000 мг на добу.

У дітей віком від 6 років лікування можна розпочинати із застосування 100 мг/добу; дозу слід підвищувати поступово — кожного тижня на 100 мг.

Підтримуючі дози: 10-20 мг/кг маси тіла на добу (за кілька прийомів).

Гострі маніакальні стани та підтримуюча терапія при біполярних афективних розладах

Діапазон доз: приблизно від 400 до 1 600 мг на добу; зазвичай – від 400 до 600 мг на добу, розділених на 2-3 прийоми. При гострому маніакальному стані рекомендується достатньо швидке підвищення дози, в той час як з метою забезпечення оптимальної толерантності в рамках підтримуючої терапії при біполярних розладах рекомендовано поступове підвищення малими дозами.

Синдром алкогольної абстиненції

Середня доза – по 200 мг 3 рази на добу. У тяжких випадках протягом перших кількох днів дозу можна підвищити (наприклад до дози по 400 мг 3 рази на добу). При тяжких проявах алкогольної абстиненції лікування слід розпочинати комбінацією препарату Карбалекс із седативно-снодійними препаратами (наприклад із клометіазолом, хлордіазепоксидом), дотримуючись вищенаведених вказівок щодо дозування. Після завершення гострої фази лікування препаратом Карбалекс можна продовжувати у вигляді монотерапії.

Невралгія трійчастого нерва

Початкова доза препарату Карбалекс становить 200-400 мг на добу. Її слід повільно підвищувати до зникнення больових відчуттів (зазвичай до дози по 200 мг 3-4 рази на добу). Потім дозу поступово знижують до мінімальної підтримуючої. Рекомендована початкова доза для пацієнтів літнього віку становить по 100 мг 2 рази на добу.

Нецукровий діабет центрального ґенезу

Середня доза для дорослих становить по 200 мг 2-3 рази на добу. Для дітей дозу препарату слід зменшити відповідно до віку і маси тіла дитини.

Діабетична нейропатія з больовим синдромом

Середня доза препарату Карбалекс становить по 200 мг 2-4 рази на добу.

Діти

У дітей унаслідок швидшої елімінації карбамазепіну може знадобитися застосування вищих доз препарату із розрахунку на кілограм маси тіла порівняно з дорослими. Таблетки Карбалекс можна приймати дітям віком від 6 років.

Карбалекс слід застосовувати з обережністю, тільки після виваженого рішення щодо застосування та переваг користі над ризиками ускладнень та переважно у монотерапії.

Певні типи побічних реакцій, наприклад, з боку ЦНС (запаморочення, головний біль, атаксія, сонливість, загальна слабкість, диплопія), з боку шлунково-кишкового тракту (нудота, блювання) або алергічні шкірні реакції виникають на початку лікування препаратом Карбалекс, при застосуванні надто великої початкової дози препарату, при лікуванні хворих літнього віку.

Дозозалежні побічні реакції зазвичай минають протягом кількох днів як спонтанно, так і після тимчасового зниження дози препарату. Розвиток побічних реакцій з боку ЦНС може бути наслідком відносного передозування препарату або значних коливань концентрацій активної речовини у плазмі крові. У таких випадках рекомендується моніторувати рівень активної речовини у плазмі крові.

З боку нервової системи: запаморочення, атаксія, сонливість, загальна слабкість; головний біль, диплопія, порушення акомодації зору (наприклад затуманення зору); аномальні мимовільні рухи (наприклад тремор, дистонія, тик), ністагм; орофаціальна дискінезія, зорові порушення, порушення мовлення (наприклад дизартрія або нерозбірливе мовлення), хореоатетоз, периферична невропатія, парестезії, парез; порушення смакових відчуттів, злоякісний нейролептичний синдром.

Психічні розлади: галюцинації (зорові або слухові), депресія, втрата апетиту, неспокій, агресивність, ажитація, сплутаність свідомості; активація психозу.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: алергічний дерматит, кропив’янка, іноді у тяжкій формі; ексфоліативний дерматит, еритродермія; вовчакоподібний синдром, свербіж; синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, мультиформна та вузликова еритема, порушення пігментації шкіри, пурпура, акне, підвищена пітливість, посилене випадання волосся, гірсутизм.

З боку системи кровотворення:  лейкопенія; тромбоцитопенія, еозинофілія; лейкоцитоз, лімфоаденопатія, дефіцит фолієвої кислоти; агранулоцитоз, апластична анемія, панцитопенія, еритроцитарна аплазія, анемія, мегалобластна анемія, гостра інтермітуюча порфірія, змішана порфірія, пізня порфірія шкіри, ретикулоцитоз та, можливо, гемолітична анемія.

З боку гепатобіліарної системи: підвищення рівня гама-глутамілтрансферази (внаслідок індукції ферменту печінки), зазвичай не має клінічного значення; підвищення рівня лужної фосфатази крові; підвищення рівня трансаміназ; гепатит холестатичного, паренхіматозного (гепатоцелюлярного) або змішаного типів, жовтяниця; гранулематозний гепатит, печінкова недостатність.

З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання; сухість у роті; діарея або запор; абдомінальний біль; глосит, стоматит, панкреатит.

З боку імунної системи: мультиорганна гіперчутливість уповільненого типу з гарячкою, шкірними висипаннями, васкулітом, лімфаденопатією, ознаками, що нагадують лімфому, артралгіями, лейкопенією, еозинофілією, гепатоспленомегалією і зміненими показниками функції печінки (вказані прояви зустрічаються у різних комбінаціях). Можуть бути порушення з боку інших органів (наприклад легень, нирок, підшлункової залози, міокарда, товстої кишки); асептичний менінгіт з міоклонусом і периферичною еозинофілією; анафілактична реакція, ангіоневротичний набряк.

З боку серця: порушення внутрішньосерцевої провідності; артеріальна гіпертензія або артеріальна гіпотензія; брадикардія, аритмії, AV–блокада із синкопе, циркуляторний колапс, застійна серцева недостатність, загострення ішемічної хвороби, тромбофлебіт, тромбоемболія (наприклад емболія судин легень).

З боку ендокринної системи: набряки, затримка рідини, збільшення маси тіла, гіпонатріємія і зниження осмолярності плазми внаслідок ефекту, подібного до дії антидіуретичного гормона, що у поодиноких випадках призводить до гіпонатріємії розведення, що супроводжується летаргією, блюванням, головним болем, сплутаністю свідомості і неврологічними розладами; підвищення рівня пролактину крові, що супроводжується або не супроводжується такими проявами як галакторея, гінекомастія, зміна показників функції щитовидної залози: зниження рівня L-тироксину (FT_4, T_4, T₃) і підвищення рівня тиреостимулюючого гормона, що, як правило, не супроводжується клінічними проявами; порушення метаболізму кісткової тканини (зниження рівня кальцію і 25-ОН-холекальциферолу у плазмі крові), що призводить до остеомаляції/остеопорозу; в окремих випадках – підвищення концентрації холестерину, включаючи холестерин ліпопротеїдів високої щільності і тригліцеридів.

З боку нирок та сечовидільної системи: інтерстиціальний нефрит, ниркова недостатність, порушення функції нирок (наприклад альбумінурія, гематурія, олігурія, підвищення рівня сечовини в крові/азотемія), часте сечовипускання, затримка сечі.

З боку репродуктивної системи: статева дисфункція/імпотенція, порушення сперматогенезу (зі зниженням кількості/рухливості сперматозоїдів).

З боку органів зору: помутніння кришталика, кон’юнктивіт, підвищення внутрішньоочного тиску.

З боку слуху та лабіринту вуха: розлади слуху, наприклад дзвін у вухах, підвищення слухової чутливості, зниження слухової чутливості, порушення сприйняття висоти тону.

З боку опорно-рухового апарату, системи сполучної тканини та кісткової тканини: артралгії, м’язовий біль, спазми м’язів.

З боку дихальної системи: реакції гіперчутливості з боку легенів, що характеризуються гарячкою, задишкою, пневмонітом або пневмонією.

Відхилення результатів лабораторних досліджень: гіпогамаглобулінемія.

Симптоми. Симптоми і скарги, що виникають при передозуванні, зазвичай відображають ураження центральної нервової, серцево-судинної і дихальної систем.

Центральна нервова система: пригнічення функцій ЦНС; дезорієнтація, сонливість, збудження, галюцинації, кома; затуманення зору, нерозбірливе мовлення, дизартрія, ністагм, атаксія, дискінезія, гіперрефлексія (спочатку), гіпорефлексія (пізніше); судоми, психомоторні розлади, міоклонус, гіпотермія, мідріаз.

Дихальна система: пригнічення дихання, набряк легенів.

Серцево-судинна система: тахікардія, артеріальна гіпотензія, іноді – артеріальна гіпертензія, порушення провідності з розширенням комплексу QRS; зупинка серця, що супроводжується втратою свідомості.

Шлунково-кишковий тракт: блювання, затримка проходження їжі зі шлунка, зниження моторики товстої кишки.

Сечовидільна система: затримка сечі, олігурія або анурія; затримка рідини; гіпонатріємія розведення, зумовлена ефектом карбамазепіну, подібним за дією до антидіуретичного гормона.

Зміни з боку лабораторних показників: гіпонатріємія, можливий метаболічний ацидоз, гіперглікемія, підвищення м’язової фракції креатинінфосфокінази.

Лікування. Специфічний антидот відсутній. Спочатку лікування має ґрунтуватися на клінічному стані хворого; показана госпіталізація. Проводиться визначення концентрації карбамазепіну у плазмі крові для підтвердження отруєння цим засобом і оцінки ступеня передозування.

Здійснюється евакуація вмісту шлунка, промивання шлунка, застосування активованого вугілля. Пізня евакуація шлункового вмісту може призвести до відстроченого всмоктування і повторної появи симптомів інтоксикації у період одужання. Застосовується симптоматичне підтримуюче лікування у відділенні інтенсивної терапії, моніторування функцій серця, пильна корекція електролітних розладів. 

Особливі рекомендації. У разі розвитку артеріальної гіпотензії показане внутрішньовенне введення допаміну або добутаміну; при розвитку порушень ритму серця лікування слід підбирати індивідуально; при розвитку судом – введення бензодіазепінів (наприклад діазепаму) або інших протисудомних засобів, наприклад фенобарбіталу (з обережністю через підвищений ризик розвитку пригнічення дихання) або паральдегіду; при розвитку гіпонатріємії (водної інтоксикації) – обмеження введення рідини, повільна, обережна внутрішньовенна інфузія 0,9 % розчину натрію хлориду. Ці заходи можуть бути корисними для запобігання набряку мозку.

Рекомендується проведення гемосорбції на вугільних сорбентах. Повідомлялося про неефективність форсованого діурезу, гемодіалізу і перитонеального діалізу.

Необхідно передбачити можливість повторного посилення симптомів передозування на 2-й і 3-й день після її початку, що зумовлено уповільненим всмоктуванням препарату.

Будь-які медикаментозні призначення протягом вагітності, особливо у перші три місяці, можуть бути небезпечними. Але якщо є необхідність у протиепілептичній терапії, то її не варто припиняти у період вагітності – відмова від препарату несе більшу загрозу для матері та плода.

Препарат проникає через плацентарний бар‘єр та в грудне молоко. Щоб вивести карбамазепін з організму немовляти, потрібно поступово припиняти грудне годування.

При грудному годуванні карбамазепін седативно впливає на ЦНС немовляти, що може викликати труднощі зі смоктанням.

У дітей, матері яких страждають на епілепсію, відзначається схильність до порушень внутрішньоутробного розвитку, в тому числі розвиток вроджених вад розвитку. Повідомлялося про ймовірність того, що карбамазепін, як і більшість протиепілептичних засобів, підвищує частоту даних порушень, однак переконливі докази в рамках контрольованих досліджень монотерапії карбамазепіном відсутні. Разом з тим повідомлялося про асоційовані із застосуванням препарату Карбалекс порушення внутрішньоутробного розвитку та вроджені вади розвитку, в тому числі про щілину хребта та інші вроджені аномалії, наприклад щелепно-лицьові дефекти, кардіоваскулярні вади розвитку, гіпоспадія та аномалії розвитку різних систем організму.

Слід мати на увазі такі дані.

• Застосування препарату Карбалекс вагітним жінкам, хворим на епілепсію, потребує особливої уваги.
• Якщо жінка, яка отримує Карбалекс, завагітніла, планує вагітність або під час вагітності з’являється необхідність застосування препарату Карбалекс, слід ретельно зважити потенційну користь застосування препарату порівняно з можливим ризиком (особливо у I триместрі вагітності).
• Жінкам репродуктивного віку у разі можливості Карбалекс слід призначати як монотерапію, оскільки частота випадків вроджених вад у дітей тих жінок, які отримували комбіновану терапію протиепілептичними засобами, є вищою, ніж у жінок, які отримували протиепілептичну монотерапію.
• Рекомендується призначати мінімальні ефективні дози та здійснювати моніторинг рівня карбамазепіну у плазмі крові.
• Пацієнток необхідно проінформувати про можливість підвищення ризику розвитку вроджених вад у дитини та слід надавати їм можливість антенатального скринінгу.
• У період вагітності не слід переривати ефективну протиепілептичну терапію, оскільки загострення захворювання загрожуватиме здоров’ю як матері, так і дитини.

Спостереження та профілактика. Відомо, що у період вагітності можливий розвиток недостатності фолієвої кислоти. Протиепілептичні препарати можуть підвищувати рівень недостатності фолієвої кислоти. Даний вид недостатності може призводити до підвищення частоти випадків розвитку вроджених вад у дітей тих жінок, які отримують протиепілептичну терапію. Таким чином, рекомендується додаткове призначення фолієвої кислоти перед та у період вагітності.

Новонароджені. З метою профілактики порушень згортання крові у новонароджених рекомендовано призначати вітамін К₁ матері протягом останніх тижнів вагітності та новонародженій дитині.

Відомі кілька випадків судом та/або пригнічення дихання у новонароджених, які пов’язують із застосуванням препарату Карбалекс та інших протисудомних препаратів матір’ю. Відзначалося кілька випадків блювання, діареї та/або поганого апетиту у новонароджених, що пов’язуються із застосуванням препарату Карбалекс матір’ю.

Годування груддю. Карбамазепін проникає у грудне молоко (25-60 % від концентрації у плазмі крові). Переваги грудного годування з віддаленою імовірністю розвитку побічних ефектів у немовляти слід ретельно зважити. Матері, які отримують Карбалекс, можуть годувати груддю за тієї умови, що немовля спостерігається на предмет розвитку можливих побічних реакцій (наприклад надмірної сонливості, алергічних шкірних реакцій).

Здатність впливати на швидкість реакцій при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами

Оскільки препарат знижує швидкість реакцій, слід бути обережними під час керування автотранспортом і роботи зі складними механізмами у період застосування Карбалексу.

Термін придатності

5 років.

Умови зберігання

Зберігати у сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при 

температурі не вище 25 ⁰С.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері, по 10 блістерів у картонній коробці.

Категорія відпуску

За рецептом.