Barca sr 600 mg инструкция на русском

Топ 20 лекарств с такими-же компонентами:

Топ 20 лекарств с таким-же применением:

Этодолак показан для острого или длительного использования в:

я) остеоартроз

ii) ревматоидный артрит.

Для перорального приема

Принимать предпочтительно с или после еды.

Нежелательные эффекты могут быть сведены к минимуму путем использования самой низкой эффективной дозы в течение кратчайшего периода времени, необходимого для контроля симптомов.

Обычная доза для взрослых1 -2 твердых капсулы в день в двух приемах или в виде разовой суточной дозы.

Дети: не рекомендуется для детей.

Пожилые люди: обычно не требуется корректировка дозы в начальной дозировке у пожилых людей (см. Меры предосторожности).

Пожилые люди подвергаются повышенному риску серьезных последствий побочных реакций. Если НПВП я счел необходимым, следует использовать самую низкую эффективную дозу и в течение как можно более короткого периода времени. Пациент должен регулярно контролироваться на предмет кровотечения из желудочно-кишечного тракта во время терапии НПВП.

Этодолак противопоказан пациентам, у которых в анамнезе была гиперчувствительность к этодолаку или любому из вспомогательных веществ.

Активный, или история рецидивирующей язвенной болезни / кровоизлияния (два или более различных эпизода доказанного изъязвления или кровотечения).

НПВП противопоказаны пациентам, у которых ранее были выявлены реакции гиперчувствительности (например,. астма, ринит, ангионевротический отек или крапивница) в ответ на ибупрофен, аспирин или другие нестероидные противовоспалительные препараты.

История желудочно-кишечного кровотечения или перфорации, связанная с предыдущей терапией НПВП.

Этодолак не следует применять у пациентов с тяжелой сердечной недостаточностью, печеночной недостаточностью и почечной недостаточностью.

В течение последнего триместра беременности

).

Следует избегать использования Etodolac с сопутствующими НПВП, включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2.

Респираторные нарушения:

Требуется осторожность, если этодолак вводится пациентам, страдающим бронхиальной астмой или имеющим предыдущий анамнез, поскольку, как сообщалось, НПВП вызывают бронхоспазм у таких пациентов.

Сердечно-сосудистые, почечные и печеночные нарушения:

Введение НПВП может вызвать дозозависимое снижение образования простагландина и ускорить почечную недостаточность.).

Этодолак следует использовать с осторожностью у пациентов с задержкой жидкости, гипертонией или сердечной недостаточностью.

Печеночная и почечная функция, гематологические параметры пациентов при длительном применении этодолака должны регулярно пересматриваться.

Тромбоциты

Хотя нестероидные противовоспалительные препараты не оказывают такого же прямого воздействия на тромбоциты, как аспирин, все такие препараты, которые ингибируют биосинтез простагландинов, могут влиять на функцию тромбоцитов.

Пациенты, которые могут быть затронуты из-за ингибирования функции тромбоцитов, должны тщательно наблюдаться.

Пожилые люди

Коррекция дозы обычно не требуется у пожилых людей. Тем не менее, следует соблюдать осторожность при лечении пожилых людей, и при индивидуализации их дозировки следует проявлять дополнительную осторожность при увеличении дозы. Пожилые люди имеют повышенную частоту побочных реакций на НПВП, особенно желудочно-кишечные кровотечения и перфорации, которые могут привести к летальному исходу.

Педиатрия

Безопасность и эффективность у детей не установлены, и поэтому этодолак не рекомендуется детям.

Сердечно-сосудистые и цереброваскулярные эффекты:

Соответствующий мониторинг и рекомендации требуются для пациентов с гипертонией в анамнезе и / или сердечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести, так как задержка жидкости и отек были зарегистрированы в связи с терапией НПВП.

Клинические испытания и эпидемиологические данные свидетельствуют о том, что использование некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) может быть связано с небольшим повышенным риском артериальных тромботических явлений (например, инфаркта миокарда или инсульта). Недостаточно данных, чтобы исключить такой риск для Etodolac.

Пациенты с неконтролируемой гипертонией, застойной сердечной недостаточностью, установленной ишемической болезнью сердца, заболеванием периферических артерий и / или цереброваскулярным заболеванием следует лечить этодолаком только после тщательного рассмотрения.

Аналогичное рассмотрение следует сделать до начала более длительного лечения пациентов с факторами риска сердечно-сосудистых заболеваний (например,. гипертония, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение).

Желудочно-кишечные кровотечения, изъязвление и перфорация :

О кровотечении из желудочно-кишечного тракта, изъязвлении или перфорации, которые могут привести к летальному исходу, сообщалось во всех НПВП в любое время во время лечения, с симптомами предупреждения или без них или с предшествующей историей серьезных событий желудочно-кишечного тракта.

Риск кровотечения, изъязвления или перфорации желудочно-кишечного тракта выше при увеличении доз НПВП у пациентов с язвенной болезнью в анамнезе, особенно если они осложнены кровоизлиянием или перфорацией, а также у пожилых людей.).

Пациенты с токсичностью GI в анамнезе, особенно в пожилом возрасте, должны сообщать о любых необычных симптомах брюшной полости (особенно кровотечения GI), особенно на начальных этапах лечения.

Следует соблюдать осторожность у пациентов, получающих сопутствующие препараты, которые могут увеличить риск изъязвления или кровотечения, такие как пероральные кортикостероиды, антикоагулянты, такие как варфарин, селективные ингибиторы обратного захвата серотонина или антиагреганты, такие как аспирин.

Когда у пациентов, получающих Этодолак, возникает кровотечение или изъязвление желудочно-кишечного тракта, лечение следует прекратить.

НПВП следует назначать с осторожностью пациентам с желудочно-кишечными заболеваниями в анамнезе (язвенный колит, болезнь Крона), поскольку эти состояния могут усугубляться.

СКВ и смешанные заболевания соединительной ткани:

У пациентов с системной красной волчанкой (SLE) и смешанными заболеваниями соединительной ткани может быть повышенный риск асептического менингита.

Дерматологический:

О серьезных кожных реакциях, некоторые из которых закончились смертельным исходом, включая эксфолиативный дерматит, синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз, очень редко сообщалось в связи с использованием НПВП. Пациенты, по-видимому, подвергаются наибольшему риску этих реакций в начале курса терапии: начало реакции происходит в большинстве случаев в течение первого месяца лечения. Этодолак следует прекратить при первом появлении кожной сыпи, поражений слизистой оболочки или любых других признаков гиперчувствительности.

Нарушение женской фертильности

Использование Etodolac может ухудшить женскую фертильность и не рекомендуется женщинам, пытающимся забеременеть. У женщин, которые испытывают трудности с зачатием или которые подвергаются расследованию бесплодия, следует рассмотреть возможность изъятия Этодолака.

Этот продукт содержит лактозу. Пациенты с редкими наследственными состояниями, такими как непереносимость галактозы, дефицит лаппазы Лаппа или мальабсорбция глюкозы-галактозы, не должны использовать этот лекарственный препарат.

Наиболее часто наблюдаемые побочные эффекты носят желудочно-кишечный характер.

Расстройства крови и лимфатической системы

Тромбоцитопения, нейтропения, агранулоцитоз, апластическая анемия и гемолитическая анемия.

Расстройства иммунной системы

Реакции гиперчувствительности были зарегистрированы после лечения НПВП. Они могут состоять из (а) неспецифических аллергических реакций и анафилаксии, анафилактоидной реакции

(б) реактивность дыхательных путей, включающая астму, обострение астмы, бронхоспазм или одышку, или (в) различные кожные заболевания, включая сыпь различных типов, зуд, крапивницу, пурпуру, ангионевротический отек и, реже, отшелушивающие и буллезные дерматозы (включая эпидермальный некролиз и мультиформная эритема)

Расстройства нервной системы

Депрессия, головные боли, головокружение, бессонница, спутанность сознания, галлюцинации, дезориентация, парестезия, тремор, слабость, нервозность и сонливость, сообщения об асептическом менингите (особенно у пациентов с существующими аутоиммунными нарушениями, такими как системная красная волчанка, смешанная болезнь соединительной ткани), с такими симптомами, как жесткая шея, головная боль, тошнота, рвота.

Нарушения зрения

Нарушения зрения (ненормальное зрение), неврит зрительного нерва

Расстройства уха и лабиринта

Звон в ушах, головокружение

Сердечные расстройства

Отек, гипертония, сердцебиение и сердечная недостаточность, были зарегистрированы в связи с лечением НПВП.

Клинические испытания и эпидемиологические данные свидетельствуют о том, что использование некоторых НПВП (особенно в высоких дозах и при длительном лечении) может быть связано с повышенным риском артериальных тромботических явлений (например, инфаркта миокарда или инсульта).

Сосудистые нарушения

Vasculitis

Желудочно-кишечные расстройства

Могут возникнуть язвенные болезни, перфорация или желудочно-кишечные кровотечения, иногда со смертельным исходом, особенно у пожилых людей.

Тошнота, рвота, диарея, диспепсия, боль в эпигастрии, язвенный стоматит, боль в животе, запор, метеоризм, гематемез, мелена, желудочно-кишечные язвы, расстройство желудка, изжога, ректальное кровотечение. Обострение колита и болезни Крона были зарегистрированы после администрации. Реже наблюдался гастрит. Панкреатит сообщается очень редко.

Гепато-желчные расстройства:

Нарушение функции печени (билирубинурия), гепатит и желтуха.

Расстройства кожи и подкожной клетчатки:

Буллезные реакции, включая синдром Стивенса-Джонсона и токсический эпидермальный некролиз (очень редко). Светочувствительность.

Почечные и мочевые расстройства

Дизурия, частота мочеиспускания (<1%), нефротоксичность в различных формах, включая интерстициальный нефрит, нефритический синдром и почечную недостаточность.

Общие расстройства

Недомогание, усталость, астения, озноб, лихорадка

а) Симптомы

Симптомы включают головную боль, тошноту, рвоту, боли в эпигастрии, желудочно-кишечные кровотечения, редко диарею, дезориентацию, возбуждение, кому, сонливость, головокружение, шум в ушах, обмороки, иногда судороги. В случаях значительного отравления возможна острая почечная недостаточность и повреждение печени.

б) Терапевтическая мера

Пациенты должны лечиться симптоматически по мере необходимости. В течение одного часа после приема потенциально токсичного количества следует рассмотреть возможность использования активированного угля. В качестве альтернативы, у взрослых промывание желудка следует рассматривать в течение одного часа после приема потенциально опасной для жизни передозировки.

Хороший выход мочи должен быть обеспечен. Почечная и печеночная функции должны тщательно контролироваться.

Пациенты должны наблюдаться в течение не менее четырех часов после приема потенциально токсичных количеств.

Частые или длительные судороги следует лечить внутривенным диазепамом.

Другие меры могут быть указаны клиническим состоянием пациента

Фармакотерапевтическая классификация

M01a B (Антивоспалительные и противоревматические средства)

Способ действия

Этодолак — нестероидный противовоспалительный препарат (НПВП) с противовоспалительным, обезболивающим и жаропонижающим действием. Считается, что способ действия заключается в ингибировании фермента циклооксигеназы, участвующего в синтезе простагландина.

Ингибирование синтеза простагландина и селективности к ЦОГ-2. Было показано, что все нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) ингибируют образование простагландинов. Именно это действие ответственно как за их терапевтические эффекты, так и за некоторые из их побочных эффектов. Ингибирование синтеза простагландина, наблюдаемое с этодолаком, отличается от других НПВП. На модели на животных в установленной противовоспалительной дозе было показано, что концентрация цитопротективного PGE в слизистой оболочке желудка снижается в меньшей степени и в течение более короткого периода, чем другие НПВП. Это открытие согласуется с последующими исследованиями in-vitro, которые обнаружили, что этодолак является селективным для индуцированной циклооксигеназы 2 (ЦОГ-2, связанной с воспалением) по сравнению с ЦОГ-1 (цитопротективным).

Кроме того, исследования на моделях клеток человека подтвердили, что этодолак селективен для ингибирования ЦОГ-2.

Клиническая польза от преимущественного ингибирования ЦОГ-2 по сравнению с ЦОГ-1 еще не доказана.

Противовоспалительные эффекты: Эксперименты показали, что этодолак обладает выраженной противовоспалительной активностью, будучи более сильным, чем несколько клинически установленных НПВП.

Этодолак хорошо всасывается при пероральном приеме. После перорального введения 200 мг или 300 мг этодолака пиковая концентрация в плазме 10-18 мкг / мл и 36 мкг / мл соответственно достигается примерно через 1-2 часа. Концентрации этодолака в плазме после многократного введения дозы в терапевтическом диапазоне лишь немного выше, чем после однократного приема. Этодолак можно вводить с пищей или совместно с антацидами, так как степень абсорбции этодолака не зависит при приеме после еды или с антацидом. Этодолак более чем на 99% связан с белками плазмы.

Этодолак легко проникает в синовиальную жидкость после перорального приема у пациентов с артритом. В соответствии с более низкими уровнями общего белка и альбумина в синовиальной жидкости по сравнению с сывороткой, без синовиальной жидкости etodolac auc (0-24 ч) на 72% выше, чем значение для сыворотки. В постраспределительной фазе общая и концентрация свободного этодолака в синовиальной жидкости последовательно превышает концентрацию в сыворотке со средней синовиальной жидкостью: сывороточные соотношения 1,18 и 3,25, между 8 и 32 часами после введения дозы соответственно.

Этодолак широко метаболизируется в печени. Приблизительно 72% введенной дозы восстанавливается в моче в виде неактивных метаболитов. 16% дозы выводится с калом. Период полувыведения этодолака из плазмы составляет 6-7,4 часа.

Исследования на пожилых людей показали такую же фармакокинетику, как и у молодых людей. Коррекция дозы не требуется у пожилых людей. Поскольку клиренс этодолака зависит от функции печени, у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью клиренс может быть снижен. Никаких изменений в фармакокинетике не было замечено у пациентов с почечной недостаточностью легкой и средней степени тяжести по сравнению с нормальными. В обычных терапевтических дозах этодолак снижает уровень мочевой кислоты в сыворотке на 1-2 мг% после четырех недель приема.

Источники:

• https://www.drugs.com/search.php?searchterm=barca-sr
• https://pubmed.ncbi.nlm.nih.gov/?term=barca-sr

Доступно в странах

Найти в стране:

Top 20 medicines with the same components:

Top 20 medicines with the same treatments:

Etodolac is indicated for acute or long term use in :

i) Osteoarthritis

ii) Rheumatoid arthritis.

For oral administration

To be taken preferably with or after food.

Undesirable effects may be minimised by using the lowest effective dose for the shortest duration necessary to control symptoms.

Usual adult dose1 -2 hard capsules daily in two divided doses or as a single daily dose.

Children: It is not recommended for use in children.

Elderly: No dosage adjustment in initial dosage is generally required in the elderly (see precautions).

The elderly are at increased risk of the serious consequences of adverse reactions. If an NSAID I considered necessary, the lowest effective dose should be used and for the shortest possible duration. The patient should be monitored regularly for GI bleeding during NSAID therapy.

Etodolac is contraindicated in patients who have a previous history of hypersensitivity to etodolac or to any of the excipients.

Active, or history of recurrent peptic ulcer/haemorrhage (two or more distinct episodes of proven ulceration or bleeding).

NSAIDs are contraindicated in patients who have previously shown hypersensitivity reactions (e.g. asthma, rhinitis, angioedema or urticaria) in response to ibuprofen, aspirin, or other non-steroidal anti-inflammatory drugs.

History of gastrointestinal bleeding or perforation, related to previous NSAIDs therapy.

Etodolac should not be used in patients with severe heart failure, hepatic failure and renal failure.

During the last trimester of pregnancy

).

The use of Etodolac with concomitant NSAIDs including cyclooxygenase- 2 selective inhibitors should be avoided.

Respiratory disorders:

Caution is required if etodolac is administered to patients suffering from, or with a previous history of bronchial asthma since NSAIDs have been reported to cause bronchospasm in such patients.

Cardiovascular, Renal and Hepatic Impairment:

The administration of an NSAID may cause a dose dependent reduction in prostaglandin formation and precipitate renal failure.).

Etodolac should be used with caution in patients with fluid retention, hypertension or heart failure.

Hepatic and renal function, haematological parameters of patients on long term use of etodolac should be regularly reviewed.

Platelets

Although non-steroidal anti-inflammatory drugs do not have the same direct effects on platelets as does aspirin, all such drugs which inhibit the biosynthesis of prostaglandins may interfere with platelet function.

Patients who may be adversely affected due to inhibition of platelet function should be carefully observed.

Elderly

No dosage adjustment is generally necessary in the elderly. However, caution should be exercised in treating the elderly, and when individualising their dosage, extra care should be taken while increasing the dose. The elderly have an increased frequency of adverse reactions to NSAIDs especially gastrointestinal bleeding and perforation which may be fatal.

Paediatrics

Safety and efficacy in children have not been established and therefore etodolac is not recommended in children.

Cardiovascular and cerebrovascular effects:

Appropriate monitoring and advice are required for patients with a history of hypertension and/or mild to moderate congestive heart failure as fluid retention and oedema have been reported in association with NSAID therapy.

Clinical trial and epidemiological data suggest that use of some NSAIDs (particularly at high doses and in long term treatment) may be associated with a small increased risk of arterial thrombotic events (for example myocardial infarction or stroke). There are insufficient data to exclude such a risk for Etodolac.

Patients with uncontrolled hypertension, congestive heart failure, established ischaemic heart disease, peripheral arterial disease, and/or cerebrovascular disease should only be treated with Etodolac after careful consideration.

Similar consideration should be made before initiating longer-term treatment of patients with risk factors for cardiovascular disease (e.g. hypertension, hyperlipidaemia, diabetes mellitus, smoking).

Gastrointestinal bleeding, ulceration and perforation:

GI bleeding, ulceration or perforation, which can be fatal, has been reported with all NSAIDs at any time during treatment, with or without warning symptoms or a previous history of serious GI events.

The risk of GI bleeding, ulceration or perforation is higher with increasing NSAID doses, in patients with a history of ulcer, particularly if complicated with haemorrhage or perforation , and in the elderly.).

Patients with a history of GI toxicity, particularly when elderly, should report any unusual abdominal symptoms (especially GI bleeding) particularly in the initial stages of treatment.

Caution should be advised in patients receiving concomitant medications which could increase the risk of ulceration or bleeding, such as oral corticosteroids, anticoagulants such as warfarin, selective serotonin-reuptake inhibitors or antiplatelet agents such as aspirin.

When GI bleeding or ulceration occurs in patients receiving Etodolac, the treatment should be withdrawn.

NSAIDs should be given with care to patients with a history of gastrointestinal disease (ulcerative colitis, Crohn’s disease) as these conditions may be exacerbated.

SLE and mixed connective tissue disease:

In patients with systemic lupus erythematosus (SLE) and mixed connective tissue disorders there may be an increased risk of aseptic meningitis.

Dermatological:

Serious skin reactions, some of them fatal, including exfoliative dermatitis, Stevens-Johnson syndrome, and toxic epidermal necrolysis, have been reported very rarely in association with the use of NSAIDs. Patients appear to be at highest risk for these reactions early in the course of therapy: the onset of the reaction occurring in the majority of cases within the first month of treatment. Etodolac should be discontinued at the first appearance of skin rash, mucosal lesions, or any other sign of hypersensitivity.

Impaired female fertility:

The use of Etodolac may impair female fertility and is not recommended in women attempting to conceive. In women who have difficulties conceiving or who are undergoing investigation of infertility, withdrawal of Etodolac should be considered.

This product contains lactose. Patients with rare hereditary conditions such as galactose intolerance, Lapp lactase deficiency or glucose-galactose malabsorption should not use this medicinal product.

The most commonly-observed adverse events are gastrointestinal in nature.

Blood and lymphatic system disorders

Thrombocytopenia, neutropenia, agranulocytosis, aplastic anaemia and haemolytic anaemia.

Immune system disorders

Hypersensitivity reactions have been reported following treatment with NSAIDs. These may consist of (a) non-specific allergic reactions and anaphylaxis, anaphylactoid reaction

(b) respiratory tract reactivity comprising asthma, aggravated asthma, bronchospasm or dyspnoea, or (c) assorted skin disorders, including rashes of various types, pruritus, urticaria, purpura, angioedema and, more rarely exfoliative and bullous dermatoses (including epidermal necrolysis and erythema multiforme)

Nervous System disorders

Depression, headaches, dizziness, insomnia, confusion, hallucinations, disorientation paraesthesia, tremor, weakness, nervousness and drowsiness, reports of aseptic meningitis (especially in patients with existing auto-immune disorders, such as systemic lupus erythematosus, mixed connective tissue disease), with symptoms such as stiff neck, headache, nausea, vomiting.

Eye disorders

Visual disturbances (abnormal vision), optic neuritis

Ear and labyrinth disorders

Tinnitus, vertigo

Cardiac disorders

Oedema, hypertension, palpitation and cardiac failure, have been reported in association with NSAID treatment.

Clinical trial and epidemiological data suggest that use of some NSAIDs (particularly at high doses and in long term treatment) may be associated with an increased risk of arterial thrombotic events (for example myocardial infarction or stroke).

Vascular disorders

Vasculitis

Gastrointestinal disorders

Peptic ulcers, perforation or GI bleeding, sometimes fatal, particularly in the elderly, may occur.

Nausea, vomiting, diarrhoea, dyspepsia, epigastric pain, ulcerative stomatitis, abdominal pain, constipation, flatulence, haematemesis, melaena, gastrointestinal ulceration, indigestion, heartburn, rectal bleeding. Exacerbation of colitis and Crohn’s disease have been reported following administration. Less frequently, gastritis has been observed. Pancreatitis has been reported very rarely.

Hepato-biliary disorders:

Abnormal liver function (bilirubinuria) hepatitis and jaundice.

Skin and subcutaneous tissue disorders:

Bullous reactions including Stevens Johnson Syndrome and Toxic Epidermal Necrolysis (very rare). Photosensitivity.

Renal and urinary disorders

Dysuria, urinary frequency (<1%), nephrotoxicity in various forms, including interstitial nephritis, nephritic syndrome and renal failure.

General disorders

Malaise, fatigue, asthenia, chills, fever

a) Symptoms

Symptoms include headache, nausea, vomiting, epigastric pain, gastrointestinal bleeding, rarely diarrhoea, disorientation, excitation, coma, drowsiness, dizziness, tinnitus, fainting, occasionall convulsions. In cases of significant poisoning acute renal failure and liver damage are possible.

b) Therapeutic measure

Patients should be treated symptomatically as required. Within one hour of ingestion of a potentially toxic amount, activated charcoal should be considered. Alternatively, in adults, gastric lavage should be considered within one hour of ingestion of a potentially life-threatening overdose.

Good urine output should be ensured. Renal and liver function should be closely monitored.

Patients should be observed for at least four hours after ingestion of potentially toxic amounts.

Frequent or prolonged convulsions should be treated with intravenous diazepam.

Other measures may be indicated by the patient’s clinical condition

Pharmacotherapeutic Classification

M01a B (Anti-Inflammatory and Anti-Rheumatic Agents)

Mode Of Action

Etodolac is a non steroidal anti-inflammatory drug (NSAID) with anti-inflammatory, analgesic and antipyretic actions. The mode of action is thought to be through inhibition of the cyclo-oxygenase enzyme involved in prostaglandin synthesis.

Inhibition of prostaglandin synthesis and COX-2 selectivity: All non-steroidal anti-inflammatory drugs (NSAIDs) have been shown to inhibit the formation of prostaglandins. It is this action which is responsible both for their therapeutic effects and some of their side-effects. The inhibition of prostaglandin synthesis observed with etodolac differs from that of other NSAIDs. In an animal model at an established anti-inflammatory dose, cytoprotective PGE concentration in the gastric mucosa have been shown to be reduced to a lesser degree and for a shorter period than other NSAIDs. This finding is consistent with subsequent in-vitro studies which have found etodolac to be selective for induced cyclo-oxygenase 2 (COX-2, associated with inflammation) over COX-1 (cytoprotective).

Furthermore, studies in human cell models have confirmed that etodolac is selective for the inhibition of COX-2.

The clinical benefit of preferential COX-2 inhibition over COX-1 has yet to be proven.

Anti-inflammatory effects: Experiments have shown etodolac to have marked anti-inflammatory activity, being more potent than several clinically established NSAIDs.

Etodolac is well absorbed when taken orally. Following oral administration of 200 mg or 300mg of etodolac, the peak plasma concentration of 10-18 µg/ml and 36 µg/ml respectively is achieved in about 1-2 hours. Etodolac plasma concentrations, after multiple dose administration within therapeutic range, are only slightly higher than after single dose. Etodolac may be given with food or coadministered with antacids, as the extent of absorption of etodolac is not affected when administered after a meal or with an antacid. Etodolac is more than 99% bound to plasma proteins.

Etodolac penetrates readily into synovial fluid following oral administration in patients with arthritis. Consistent with the lower levels of total protein and albumin in synovial fluid compared to serum, the synovial fluid free etodolac auc (0-24 h) is 72% higher than the value for serum. In the post-distributive phase, total and free etodolac concentration in synovial fluid consistently exceeds those in serum, with mean synovial fluid: serum ratios of 1.18 and 3.25, between 8 and 32 hours post dose respectively.

Etodolac is extensively metabolised in the liver. Approximately 72% of the administered dose is recovered in the urine as inactive metabolites. 16% of the dose is excreted through faeces. The plasma half life of etodolac is 6-7.4 hours.

Studies in the elderly have shown similar pharmacokinetics as in younger individuals. No dosage adjustment is needed in the elderly. Since etodolac clearance is dependent on hepatic function, patients with severe hepatic failure may have reduced clearance. No change in pharmacokinetics has been noticed in patients of mild to moderate renal impairment compared to normals. In usual therapeutic doses etodolac decreases serum uric acid levels by 1-2 mg % after four weeks of administration.

Available in countries

Find in a country:

діюча речовина:
etodolac;

1 таблетка містить етодолаку мікронізованого 600 мг;

допоміжні речовини:
гідроксипропілметилцелюлоза, лактози моногідрат, натрію гідрофосфат дигідрат, етилцелюлоза, тальк, магнію стеарат;

покриття
Opadry White YS-1-7003: титану діоксид (E 171), гіпромелоза 3сP, гіпромелоза 6сP, макрогол 400, полісорбат 80.

Таблетки пролонгованої дії.

Основні фізико-хімічні властивості:
овальні, двоопуклі таблетки, вкриті плівковою оболонкою білого кольору.

Етодолак — нестероїдний протизапальний засіб, похідна індолоцтової кислоти, що відрізняється від інших нестероїдних протизапальних засобів (НПЗЗ) наявністю ядра тетрагідропіраноїндолу. Етодолак має протизапальні, аналгетичні та жарознижувальні властивості.

Препарат знижує синтез простагландинів (ПГ) з арахідонової кислоти, інгібуючи фермент циклооксигеназу (ЦОГ), завдяки чому зменшується чутливість рецепторів до медіаторів болю (гістаміну, брадикініну), зменшується ексудація, міграція лейкоцитів, а також чутливість гіпоталамічних центрів терморегуляції до дії ендогенних пірогенів (інтерлейкіну-1). Етодолак має помірну селективність щодо ЦОГ-2, тому діє переважно у вогнищі запалення.

При застосуванні внутрішньо етодолак швидко абсорбується з травного тракту. Максимальна концентрація у плазмі крові досягається через 1 годину і становить 18 мкг/мл. Зв’язування з білками плазми крові становить 95 %, вільна фракція — 1,2-4,7 %.

Період напіввиведення з плазми крові — приблизно 7 годин. Етодолак метаболізується у печінці і виводиться переважно нирками (до 60 % у вигляді метаболітів). Об’єм розподілу — 0,4 л/кг, плазмовий кліренс — 41 мл/год/кг. Біодоступність етодолаку становить не менше 80 %. Прийом їжі та антацидів не впливає на біодоступність.

Оскільки етодолак зв’язується з білками крові, може бути необхідною зміна дози інших лікарських засобів, що також добре зв’язуються з білками крові.

Інші аналгетики, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.Уникати одночасного застосування двох або більше НПЗЗ (включаючи ацетилсаліцилову кислоту), оскільки підвищується ризик виникнення побічних ефектів (див. розділ «Особливості застосування»).

Антигіпертензивні лікарські засоби.Знижує гіпотензивну дію.

Діуретики.
Знижується діуретична дія.Діуретики підвищують ризик нефротоксичності НПЗЗ.

Серцеві глікозиди
НПЗЗ можуть загострювати серцеву недостатність, знижувати швидкість клубочкової фільтрації і підвищувати рівень глікозидів у крові.

Літій.
Знижується виведення літію.

Метотрексат.
Знижується виведення метотрексату

Циклоспорин.
Може підвищуватися нефротоксичність, пов’язана з циклоспорином.

Антикоагулянти.
НПЗЗ можуть посилити дію антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Може подовжуватися протромбіновий час при застосуванні етодолаку з іншими НПЗЗ, тому при застосуванні з варфарином підвищується ризик кровотечі.

Антитромботичні лікарські засоби та інгібітори селективного захоплення серотоніну.Підвищується ризик шлунково-кишкових кровотеч (див. розділ «Особливості застосування»).

Зидовудин.
Підвищується ризик гематотоксичності при одночасному застосуванні НПЗЗ із зидовудином. Існують докази підвищеного ризику гемартрозу і гематоми у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які одночасно приймають зидовудин та ібупрофен.

Такролімус.
При одночасному застосуванні НПЗЗ з такролімусом підвищується ризик нефротоксичності.

Міфепристон.
НПЗЗ не слід застосовувати протягом 8-12 днів після застосування міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати дію міфепристону.

Кортикостероїди.
Підвищується ризик виникнення шлунково-кишкової виразки чи кровотечі (див. розділ «Особливості застосування»).

Хінолонові антибіотики.
Дослідження на тваринах показують, що НПЗЗ підвищують ризик судом, пов’язаних із прийомом хінолонових антибіотиків. У пацієнтів, які приймають НПЗЗ і хінолонові антибіотики, підвищується ризик розвитку судом.

Фенілбутазон.
Не рекомендоване одночасне застосування фенілбутазону та етодолаку, оскільки фенілбутазон підвищує (приблизно до 80 %) вільну фракцію етодолаку. Дослідження in vivo не проводилися.

Антациди.
При одночасному застосуванні антацидів відсутній вплив на загальне всмоктування етодолаку. Антациди можуть знижувати пікову концентрацію етодолаку на 15-20 %, проте визначального впливу на пікову концентрацію вони не чинять.

Дорослі: рекомендована разова доза препарату Етол SR становить 600 мг. Препарат застосовують 1 раз на добу по 1 таблетці під час або після прийому їжі. Таблетку слід ковтати цілою, запиваючи склянкою води.

Для зменшення ризику виникнення побічних реакцій слід застосовувати найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого терміну лікування.

При необхідності отримання менших доз препарату слід застосовувати препарат ЕТОЛ ФОРТ в дозі 400 мг.

Діти.
Безпека та ефективність застосування етодолаку дітям не оцінювалася, тому його не застосовують у педіатричній практиці.

Симптоми.

Симптоми передозування включають головний біль, нудоту, блювання, біль в епігастрії, шлунково-кишкову кровотечу, рідко діарею, дезорієнтацію, збудження, кому, сонливість, запаморочення, шум у вухах, зомління, іноді судоми. У разі значного передозування можлива гостра ниркова недостатність і пошкодження печінки.

Лікування.

Симптоматичне лікування. Протягом 1 години після прийому потенційно токсичної кількості препарату необхідно прийняти активоване вугілля. Дорослим протягом 1 години після прийому кількості препарату, що загрожує життю, необхідно промити шлунок. Слід забезпечити достатній діурез, контролювати функцію нирок та печінки і спостерігати за пацієнтами щонайменше протягом 4 годин після прийому потенційно токсичної кількості препарату. У разі виникнення частих та тривалих судом необхідне внутрішньовенне введення діазепаму. Залежно від клінічного стану пацієнта можуть бути необхідні інші заходи.

Найчастішими побічними реакціями були шлунково-кишкові розлади.

З боку системи крові: тромбоцитопенія, нейтропенія, лейкопенія, панцитопенія, агранулоцитоз, анемія, апластична анемія, гемолітична анемія, подовження часу кровотечі, лімфаденопатія.

З боку імунної системи: при застосуванні НПЗЗ відмічалися реакції гіперчутливості: неспецифічні алергічні реакції та анафілаксія; анафілактоїдні реакції; реактивність дихальних шляхів, включаючи бронхіальну астму, загострення бронхіальної астми, бронхоспазм та задишку; змішані шкірні розлади, включаючи різні види висипів, свербіж, кропив’янку, пурпуру, ангіоневротичний набряк, рідше — ексфоліативний та бульозний дерматоз (включаючи епідермальний некроліз та мультиформну еритему).

З боку нервової системи: депресія, головний біль, запаморочення, безсоння, сплутаність свідомості, порушення свідомості, галюцинації, дезорієнтація (див. розділ «Особливості застосування»), парестезія, тремор, слабкість, нервозність, збудження, судоми, кома, сонливість, зміна смаку, асептичний менінгіт (особливо у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями, такими як системний червоний вовчак, захворювання сполучної тканини) з такими симптомами, як ригідність м’язів потилиці, головний біль, нудота, блювання.

З боку органів зору: порушення зору, неврит зорового нерва, затуманення зору, фотофобія, кон’юнктивіт.

З боку органів слуху: шум у вухах, вертиго, глухота.

З боку серцево-судинної системи: набряки, артеріальна гіпертензія, аритмія, серцебиття, серцева недостатність, васкуліт, припливи крові до обличчя.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику розвитку судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку травного тракту: пептична виразка, перфорація чи шлунково-кишкова кровотеча, іноді з летальним наслідком, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»), нудота, блювання, діарея, диспепсія, біль в епігастрії, біль у животі, виразковий стоматит, запор, метеоризм, блювання кров’ю, мелена, виразки шлунково-кишкового тракту, порушення травлення, печія, ректальна кровотеча, загострення коліту та хвороба Крона (див. розділ «Особливості застосування»), гастрит, панкреатит, глосит, спрага, сухість у роті, анорексія, відрижка, дуоденіт, езофагіт із стриктурами або кардіоспазмом чи без таких.

З боку гепатобіліарної системи: порушення функції печінки (білірубінурія), підвищення активності ферментів печінки, гепатит, холестатичний гепатит, жовтяниця, холестатична жовтяниця, печінкова недостатність, некроз печінки.

З боку шкіри: бульозні реакції, включаючи синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз, фоточутливість, підвищене потовиділення, гіперпігментація, алопеція, лущення шкіри, екхімози.

З боку сечовидільної системи: дизурія, почастішання сечовипускання, нефротоксичність у різних формах, включаючи інтерстиціальний нефрит, нефротичний синдром, ниркова недостатність, підвищення рівня сечовини, підвищення рівня креатиніну, папілярний некроз нирок, олігурія/поліурія, протеїнурія, гематурія, цистит, камені в нирках.

З боку дихальної системи: інфільтрація легеневої системи з еозинофілією, бронхіт, фарингіт, риніт, синусит, пригнічення дихання, пневмонія, носова кровотеча.

Загальні розлади: підвищена втомлюваність, слабкість, астенія, озноб, підвищення температури тіла, порушення водно-електролітного балансу, гіпернатріємія, гіперкаліємія.

Інші: лейкорея, нерегулярна маткова кровотеча, гіперглікемія у пацієнтів з контрольованим рівнем цукру, у пацієнтів, хворих на цукровий діабет, зміна маси тіла, інфекції, сепсис, летальні випадки.

Побічні реакції можна мінімізувати шляхом застосування найменшої ефективної дози протягом найкоротшої тривалості лікування, необхідної для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Слід уникати одночасного застосування етодолаку з НПЗЗ, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Лабораторні показники.
При застосуванні етодолаку можливий помилковий позитивний результат аналізу на білірубін внаслідок наявності фенольних метаболітів етодолаку в сечі.

Дихальні розлади.
Слід дотримуватися обережності при застосуванні етодолаку пацієнтам з бронхіальною астмою, у тому числі в анамнезі, оскільки НПЗЗ можуть спричинити бронхоспазм у таких пацієнтів.

Серцево-судинна, ниркова і печінкова недостатність.
У пацієнтів при застосуванні НПЗЗ може відзначатися дозозалежне зниження утворення простагландинів, що сприяє розвитку декомпенсації функції нирок. Високий ризик розвитку цих реакцій мають пацієнти з порушенням функції нирок, серцевою недостатністю, порушенням функції печінки, пацієнти, які приймають діуретики та інгібітори АПФ, пацієнти літнього віку. Необхідно знизити дозу препарату і контролювати функцію нирок у цих пацієнтів (див. розділ «Протипоказання»).

Етодолак необхідно застосовувати з обережністю пацієнтам із затримкою рідини, артеріальною гіпертензією чи серцевою недостатністю

При тривалому застосуванні етодолаку необхідно регулярно контролювати функцію печінки, нирок, периферичної крові.

Тромбоцити.
Хоча НПЗЗ не мають прямого впливу на тромбоцити, так як аспірин, всі ці лікарські засоби можуть пригнічувати біосинтез простагландинів, що може впливати на функцію тромбоцитів. Необхідно спостерігати за пацієнтами, у яких можливий негативний вплив на функцію тромбоцитів.

Літній вік.
Загалом відсутня необхідність у корекції дози пацієнтам літнього віку. Проте слід дотримуватися обережності при підборі дози, особливо при підвищенні дози. У пацієнтів літнього віку підвищується частота розвитку побічних реакцій на НПЗЗ, особливо шлунково-кишкових кровотеч і перфорацій (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Серцево-судинні та цереброваскулярні порушення.
Пацієнтам з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельне спостереження, оскільки при терапії НПЗЗ спостерігалися затримка рідини та набряк.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗЗ (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з підвищенням ризику розвитку судинних тромботичних явищ (наприклад інфаркту міокарда або інсульту). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні етодолаку.

У пацієнтів з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, ішемічною хворобою серця, периферичним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію етодолаком лише після ретельного аналізу.

Подібний аналіз необхідний до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (таких як артеріальна гіпертензія, гіперліпідемія, цукровий діабет, паління).

Шлунково-кишкові порушення.
Як і при застосуванні інших НПЗЗ, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування незалежно від наявності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації вищий при підвищенні дози НПЗЗ у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід розпочинати лікування з найменшої ефективної дози. Для таких пацієнтів, а також для пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози ацетилсаліцилової кислоти або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики, слід розглянути комбіновану терапію із захисними лікарськими засобами (такими як мізопростол або інгібітори протонної помпи) (див. інформацію нижче та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковою токсичністю в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Слід виявляти обережність відносно пацієнтів, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як пероральні кортикостероїди, антикоагулянти, такі як варфарин, селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну чи антитромбоцитарні засоби, такі як ацетилсаліцилова кислота (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують етодолак, слід відмінити лікування.

НПЗЗ слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Системний червоний вовчак і захворювання сполучної тканини.
У пацієнтів із системним червоним вовчаком і захворюваннями сполучної тканини підвищується ризик розвитку асептичного менінгіту (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку шкіри.
При застосуванні НПЗЗ дуже рідко спостерігалися серйозні шкірні реакції, деякі з них були летальними, включаючи ексфоліативний дерматит, синдром Стівенса-Джонсона і токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Побічні реакції»). Найвищий ризик появи таких реакцій спостерігався на початку лікування, при цьому у більшості випадків такі реакції з’являлися протягом першого місяця лікування. При першій появі шкірних висипів, уражень слизових оболонок або інших ознак гіперчутливості необхідно припинити застосування етодолаку.

Фертильність.
Етодолак може впливати на репродуктивну функцію. Препарат не рекомендований жінкам, які хочуть завагітніти. Для жінок, які планують вагітність або проходять обстеження з приводу безпліддя, слід розглянути можливість припинення застосування етодолаку.

Препарат містить лактозу, тому його не слід застосовувати при спадковій непереносимості галактози, дефіциті лактази Лаппа або порушенні мальабсорбції глюкози-галактози.

Застосування у період вагітності або годування груддю.

Препарат протипоказаний для застосування у період вагітності або годування груддю.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами.

Застосування етодолаку може спричинити розвиток запаморочення, сонливості, слабкості і розладів зору (порушення зору). Це слід враховувати пацієнтам при керуванні автотранспортом чи іншими механізмами. У разі виникнення таких реакцій пацієнтам слід уникати керування автотранспортом або іншими механізмами.

Термін придатності.
2 роки.

Умови зберігання.
Зберігати при температурі не вище 25 ?С в оригінальній упаковці.
Зберігати у недоступному для дітей місці.

Категорія відпуску.
За рецептом.