Атерокард инструкция по применению цена отзывы аналоги

действующее вещество: клопидогрель 1 таблетка содержит клопидогреля бисульфата в пересчете на клопидогрель 75 мг; вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, лактозы моногидрат, магния стеарат, крахмал прежелатинизированый, повидон, полиэтиленгликоль 6000, смесь для пленочного покрытия Опадрай II розовый: алюминиевые лаки очаровательный красный (Е 129) и индигокармин (Е 132), гипромелоза, лактозы моногидрат, триацетин, полиэтиленгликоль, титана диоксид (Е 171). 

таблетки круглой формы с двояковыпуклой поверхностью, покрытые пленочной оболочкой розового цвета;

Ингибиторы агрегации тромбоцитов, кроме гепарина. Фармакологические свойства. Клопидогрель селективно угнетает связывание аденозиндифосфата (АДФ) с рецептором на повехности тромбоцита и последующую активацию комплекса GPIIb/IIIa под воздействием АДФ и, таким образом, угнетает агрегацию тромбоцитов. Клопидогрель также угнетает агрегацию тромбоцитов, индуцированную другими агонистами, путем блокирования повышения активности тромбоцитов освобожденным АДФ, необратимо модифицирует АДФ-рецепторы тромбоцитов. Тромбоциты, вошедшие во взаимодействие с клопидогрелем, изменяются до конца их жизненного цикла. Нормальная функция тромбоцитов восстанавливается со скоростью, отвечающей скорости обновления тромбоцитов.

С первого дня применения в повторных суточных дозах 75 мг препарата обнаруживается существенное замедление АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов. Это действие прогрессивно усиливается и стабилизируется между 3 и 7 днями. При стабильном состоянии средний уровень угнетения агрегации под действием суточной дозы 75 мг составляет от 40 % до 60 %. Агрегация тромбоцитов и длительность кровотечения возвращаются к начальному уровню в среднем через 5 дней после прекращения лечения.

После приема внутрь в дозе 75 мг быстро всасывается из ЖКТ. Средние пиковые концентрации в плазме неизмененного клопидогреля (около 2,2-2,5 нг/мл после однократной дозы 75 мг перорально) достигались приблизительно через 45 мин после приема. Абсорбция составляет не менее 50 %, как показывает экскреция метаболитов клопидогреля с мочой. Клопидогрель и основной (неактивный) метаболит, циркулирующий в крови, in vitro обратимо связываются с белками плазмы человека (98 % и 94 % соответственно). Эта связь остается насыщенной in vitro в пределах широкого диапазона концентраций.

In vitro и in vivo существует два

Клопидогрель экстенсш основных пути его метаболизма: один проходит с участием эстераз и приводит к гидролизу с образованием неактивного производного карбоновой кислоты (которое составляет 85 % от всех метаболитов, циркулирующих в плазме), а в другой вовлечены ферменты системы цитохрома Р450. Сначала клопидогрель превращается в промежуточный метаболит 2-оксо- клопидогрель. В результате дальнейшего метаболизма 2-оксо-клопидогреля образуется тиоловое производное — активный метаболит. In vitro этот метаболический путь опосредован ферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2, CYP2B6. Активный метаболит клопидогреля, который был выделен in vitro, быстро и необратимо связывается с рецепторами на тромбоцитах, препятствуя агрегации тромбоцитов.

Через 120 часов после приема внутрь, приблизительно 50 % от принятой дозы выделяется с мочой и 46 % — с калом. После перорального приема однократной дозы, период полувыведения клопидогреля составляет около 6 часов. Период полувыведения основного (неактивного) метаболита, циркулирующего в крови, составляет 8 часов после однократного и многократного приема препарата.

Несколько полиморфных ферментов CYP450 преобразуют клопидогрель в активный метаболит, активируя его. CYP2C19 участвует в образовании как активного метаболита, так и промежуточного метаболита 2-оксо-клопидогреля. Фармакокинетика активного метаболита и антитромбоцитарные эффекты, по данным измерения агрегации тромбоцитов, отличаются в зависимости от генотипа CYP2C19. Аллель CYP2C19*1 соответствует полностью функционирующему метаболизму, в то время как аллели CYP2C19*2 и CYP2C19*3 соответствуют ослабленному метаболизму. Данные аллели отвечают за 85 % аллелей, ослабляющих функцию у белых и 99 % у азиатов. К другим аллелям, ассоциированным с ослабленным метаболизмом, принадлежат CYP2C19*4, *5, *6, *7 и *8, но у населения они встречаются гораздо реже.

. Препарат применяют:

• профилактика проявлений атеротромбозов при наличии атеросклеротического поражения сосудов у больных, перенесших инфаркт миокарда, ишемический инсульт или диагностированные заболевания периферических артерий;

• у больных с острым коронарным синдромом (ОКС) без подъема сегмента ST (нестабильная стенокардия или инфаркт миокарда без зубца Q), в комбинации с ацетилсалициловой кислотой;

• у больных с острым коронарным синдромом с острым инфарктом миокарда, с подъемом сегмента ST в комбинации с ацетилсалициловой кислотой (у больных, получающих стандартное медикаментозное лечение и которым показана тромболитическая терапия). 

Гиперчувствительность к компонентам препарата, состояния, которые сопровождаются риском острого кровотечения (пептическая язва, внутричерепное кровоизлияние и т.п.), выраженная печеночная недостаточность, наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы Лаппа или синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы; беременность, кормление грудью, возраст до 18 лет. 

Взрослые и больные пожилого возраста. Внутрь по 1 таблетке (75 мг) 1 раз в сутки вне зависимости от приема пищи.

У больных с острым коронарным синдромом (ОКС) без подъема сегмента ST (нестабильная стенокардия или инфаркт миокарда без зубца Q на ЭКГ) лечение Атерокардом начинают с однократной нагрузочной дозы 300 мг, а затем продолжают дозой 75 мг раз в сутки в сочетании с ацетилсалициловой кислотой (АСК) в дозе 75-325 мг в сутки. Поскольку применение более высоких доз АСК повышает риск кровотечения, рекомендуется не превышать дозу ацетилсалициловой кислоты 100 мг. Оптимальная длительность лечения не установлена. Результаты исследований свидетельствуют в пользу применения препарата до 12 месяцев, а максимальный эффект наблюдался через 3 месяца лечения.

Больным с острым инфарктом миокарда с подъемом сегмента ST клопидогрель назначают по 75 мг один раз в сутки, начиная с однократной нагрузочной дозы 300 мг в комбинации с АСК, с применением тромболических препаратов или без них. Лечение больных старше 75 лет начинают без нагрузочной дозы клопидогреля. Комбинированную терапию следует начинать как можно раньше после появления симптомов и продолжать, по крайней мере, четыре недели. Польза от комбинации клопидогреля с АСК более четырех недель при данном заболевании не изучалась.

Фармакогенетика. У лиц с ослабленным метаболизмом CYP2C19 наблюдался пониженный ответ на лечение клопидогрелем. Оптимальный режим дозирования у лиц с ослабленным метаболизмом пока не установлен.

Почечная недостаточность. Опыт применения препарата у пациентов с почечной недостаточностью ограничен. Препарат следует применять с осторожностью (см. раздел «Особенности применения»).

Печеночная недостаточность. Опыт применения препарата у пациентов с заболеваниями печени и возможностью возникновения геморрагического диатеза ограничен. Препарат следует применять с осторожностью (см. раздел «Особенности применения»). 

Возможны побочные реакции, которые встречались со следующей частотой: распространенные (от 1/100 до 1/10), нераспространенные (от 1/1000 до 1/100), редко распространенные (от 1/10 000 до 1/1000), очень редко распространенные (менее 1/10 000): со стороны системы кроветворения: нераспространенные — тромбоцитопения, лейкопения, эозинофилия; редко распространенные — нейтропения (включая выраженную); очень редко распространенные — тромботическая тромбоцитопеническая пурпура, анемия (в том числе апластическая), панцитопения, агранулоцитоз, тяжелая тромбоцитопения, гранулоцитопения;

Симптомы: удлиненное время кровотечения.

Лечение: симптоматическое. При необходимости быстрой коррекции удлиненного времени кровотечения эффект препарата может быть устранен переливанием тромбоцитарной массы. 

Если во время применения препарата наблюдаются симптомы, свидетельствующие о возможности кровотечения, следует немедленно провести развернутый анализ крови и/или другие соответствующие тесты, из-за риска развития кровотечения и гематологических побочных действий. Как и другие антитромбоцитарные средства, клопидогрель следует осторожно применять у пациентов с повышенным риском кровотечения вследствие травмы, хирургического вмешательства или других патологических состояний, а также в случае применения пациентами АСК, гепарина, ингибиторов гликопротеина Ilb/IIIa или нестероидных противовоспалительных препаратов, в частности ингибиторов ЦОГ-2. Необходимо внимательно следить за проявлениями у больных симптомов кровотечения, в том числе скрытого кровотечения, особенно в первые недели лечения и/или после инвазивных процедур на сердце и хирургических вмешательств.

В случае планового хирургического вмешательства, которое временно не требует применения антитромбоцитарных средств, лечение клопидогрелем следует прекратить за 7 дней до операции. Пациенты должны сообщать врачам о том, что они принимают клопидогрель, перед назначением им любой операции или перед применением нового лекарственного средства. Клопидогрель увеличивает продолжительность кровотечения, поэтому его следует осторожно применять у пациентов с повышенным риском кровотечения (особенно желудочно-кишечного и внутриглазного).

Больных следует предупреждать, что во время лечения препаратом (отдельно или в комбинации с АСК) кровотечение может останавливаться позже, чем обычно, и что они должны сообщать врачу о каждом случае необычного (по локализации или длительности) кровотечения.

Очень редко наблюдались случаи тромботической тромбоцитопенической пурпуры (ТТП) после применения клопидогреля, иногда даже после кратковременного применения. ТТП проявляется тромбоцитопенией и микроангиопатической гемолитической анемией с неврологическими проявлениями, почечной дисфункцией или лихорадкой. ТТП потенциальное состояние, угрожающее жизни, и требует немедленного лечения, в частности плазмофорезом.

Из-за недостаточных данных не рекомендуется назначать клопидогрель в первые 7 дней после острого ишемического инсульта.

Перед началом лечения посоветуйтесь с врачом!

Препарат не рекомендуют назначать беременным и в период лактации из-за отсутствия клинического опыта его применения у такой категории пациентов.

Способность влиять на скорость реакции при управлении автотранспортом или другими механизмами. Препарат не влияет или имеет незначительное влияние на скорость реакции при управлении автотранспортом или работе с другими механизмами. В случаях, если во время лечения препаратом наблюдается головокружение, следует избегать управления автотранспортом или работы с другими механизмами.

Если Вы принимаете какие-либо лекарственные средства, обязательно проконсультируйтесь с врачом относительно возможности применения препарата. Оральные антикоагулянты. Не рекомендуется одновременное применение с препаратом, поскольку существует риск повышения интенсивности кровотечения.

Ингибиторы гликопротеина Ilb/IIIa. Атерокард следует с осторожностью назначать пациентам с повышенным риском кровотечения из-за травмы, хирургического вмешательства или других патологических состояний, при которых одновременно применяют ингибиторы гликопротеина ИЬ/Ша.

Ацетилсалициловая кислота (АСК). АСК не изменяет ингибиторное действие клопидогреля на АДФ-индуцированную агрегацию тромбоцитов, но клопидогрель усиливает действие АСК на агрегацию тромбоцитов, индуцированную коллагеном. Однако одновременное применение 500 мг АСК два раза в сутки в течение одного дня не вызывало значительного увеличения времени кровотечения. Поскольку возможно взаимодействие между клопидогрелем и ацетилсалициловой кислотой с повышением риска кровотечения, одновременное применение этих препаратов требует осторожности. Несмотря на это, клопидогрель и АСК принимались вместе в течение до одного года.

Гепарин. По данным исследования, клопидогрель не требовал корректировки дозы гепарина и не изменял действие гепарина на коагуляцию у здоровых. Одновременное применение гепарина не изменяло ингибирующее действие клопидогреля на агрегацию тромбоцитов. Поскольку возможно взаимодействие между клопидогрелем и гепарином с повышением риска кровотечения, одновременное применение требует осторожности.

Тромболитические средства. Безопасность одновременного применения клопидогреля, фибриноспецифических или фибринонеспецифических тромболитических агентов и гепарина была исследована у больных с острым инфарктом миокарда. Частота клинически значимого кровотечения была аналогичной той, что наблюдалась при одновременном применении тромболитических препаратов и гепарина с АСК.

Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП). Одновременное применение клопидогреля и напроксена может увеличивать количество скрытых желудочно-кишечных кровотечений. Однако пока нет данных о взаимодействии препарата с другими НПВП и до сих пор не установлено повышается ли риск кровотечений при применении со всеми НПВП. Поэтому необходима осторожность при одновременном применении НПВП, в частности ингибиторов ЦОГ-2 с клопидогрелем.

Комбинация с другими лекарственными средствами.

Поскольку клопидогрель превращается в свой активный метаболит частично под действием CYP2C19, то применение препаратов, снижающих активность этого фермента, может привести к уменьшению концентрации активного метаболита клопидогреля в плазме, а также к снижению клинической эффективности. Следует избегать одновременного применения препаратов, которые угнетают активность CYP2C19.

К препаратам, угнетающим активность CYP2C19, относятся омепразол, эзомепразол, флувоксамин, флуоксетин, моклобемид, вориконазол, флуконазол, тиклопидин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепин, окскарбазепин и хлорамфеникол.

Ингибиторы протонного насоса. Хотя доказательства свидетельствуют о том, что степень угнетения активности CYP2C19 под действием разных препаратов, принадлежащих к классу ингибиторов протонного насоса, не одинаковая, существуют данные, указывающие на возможность взаимодействия практически со всеми препаратами этого класса. Поэтому следует избегать одновременного применения ингиторов протонного насоса, за исключением случаев, когда это абсолютно необходимо. Нет доказательств того, что другие препараты, уменьшающие выработку кислоты в желудке, как например Н2-блокаторы или антациды, влияют на антитромбоцитарную активность клопидогреля.

В результате исследований не было обнаружено клинически значимого взаимодействия при применении клопидогреля одновременно с атенололом, нифедипином или с обеими препаратами. Кроме того, фармакодинамическая активность клопидогреля оставалась

Фармакокинетические свойства дигоксина или теофиллина не изменялись при одновременном применении с клопидогрелем. Антацидные средства не влияют на уровень абсорбции клопидогреля.

Данные исследований свидетельствуют о том, что карбоксильные метаболиты клопидогреля могут угнетать активность цитохрома Р450 2С9. Это может потенциально повышать уровни в плазме фенитоина, толбутамида и НПВП, которые метаболизируются с помощью цитохрома Р450 2С9. Несмотря на это, результаты исследований свидетельствуют, что фенитоин и толбутамид можно безопасно применять одновременно с клопидогрелем.

Не отмечено клинически значимого взаимодействия препарата с диуретиками, бета- адреноблокаторами, ингибиторами АПФ, блокаторами кальциевых каналов, средствами, расширяющими коронарные сосуды, антацидами, антидиабетическими (включая инсулин), гипохолестеринемическими, противоэпилептическими средствами, антагонистами GPIIb/IIIa, при гормонзаместительной терапии.

По 10 таблеток в блистере; по 1 или 4 блистера в пачке.

В оригинальной упаковке при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте! 

Форма выпуска, состав и упаковка

таб., покр. пленочной оболочкой 75 мг: 10 или 40 шт.
Рег. №: 9694/11 от 31.05.2011 — Истекло

Таблетки, покрытые пленочной оболочкой круглой формы с двояковыпуклой поверхностью, розового цвета.

10 шт. — блистеры (1) — пачки.
10 шт. — блистеры (4) — пачки.

Фармакологическое действие

Клопидогрел представляет собой пролекарство, один из активных метаболитов которого является ингибитором агрегации тромбоцитов. Для образования активного метаболита, который подавляет агрегацию тромбоцитов, клопидогрел должен метаболизироваться с помощью изоферментов системы цитохрома Р450 (CYP450). Активный метаболит клопидогрела селективно ингибирует связывание АДФ с P2Y12 рецептором тромбоцитов и последующую АДФ-опосредованную активацию комплекса GPIIb/IIIa, приводя к подавлению агрегации тромбоцитов. Благодаря необратимому связыванию, тромбоциты остаются невосприимчивыми к стимуляции АДФ в течение всего оставшегося срока своей жизни (приблизительно 7-10 дней), а восстановление нормальной функции тромбоцитов происходит со скоростью, соответствующей скорости обновления тромбоцитов.

Фармакокинетика

Показания к применению

Режим дозирования

Побочные действия

Противопоказания к применению

Применение при беременности и кормлении грудью

Применение при нарушениях функции печени

Противопоказан к применению при тяжелеой печеночной недостаточности. С осторожностью применяют при умеренной печеночной недостаточности, при которой возможна предрасположенность к кровотечению (ограниченный клинический опыт применения).

Применение у детей

Противопоказано применение у детей и подростков в возрасте до 18 лет (безопасность и эффективность применения не установлены).

Особые указания

Лекарственное взаимодействие

Содержание

Группа

Действие на организм

Источник ПНЖК омега-3 (в т.ч. докозагексаеновой и эйкозапентаеновой кислот), содержит витамин E.

Способ применения

Взрослым по 1 капс. в день во время еды. Продолжительность приема — 1 мес. При необходимости прием можно повторить. Противопоказания: индивидуальная непереносимость компонентов, беременность, кормление грудью.

Условия хранения препарата

В сухом, защищенном от прямых солнечных лучей помещении, при температуре не выше 30 °C.
Хранить в недоступном для детей месте.

Срок годности

2 года.
Не применять по истечении срока годности, указанного на упаковке.

Дата обновления: 08.08.2022

діюча речовина: clopidogrel;

1 таблетка містить клопідогрелю 75 мг;

допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна; лактоза, моногідрат; крохмаль прежелатинізований; повідон; поліетиленгліколь 6000; магнію стеарат;

оболонка: суміш для плівкового покриття Opadry II Pink (алюмінієві лаки чарівний червоний (Е 129) та індигокармін (Е 132); гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза); лактоза, моногідрат; триацетин; поліетиленгліколь; титану діоксид (Е 171)).

Лікарська форма

Таблетки, вкриті плівковою оболонкою.

Основні фізико-хімічні властивості: таблетки круглої форми з двоопуклою поверхнею, вкриті плівковою оболонкою рожевого кольору.

Фармакотерапевтична група

Антитромботичні засоби. Антиагреганти. Код АТХ В01А С04.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Клопідогрель селективно пригнічує зв’язування аденозиндифосфату (АДФ) з рецептором на поверхні тромбоциту та наступну активацію комплексу GPIIb/IIIa під дією АДФ і таким чином пригнічує агрегацію тромбоцитів. Клопідогрель також пригнічує агрегацію тромбоцитів, індуковану іншими агоністами, шляхом блокування підвищення активності тромбоцитів вивільненим АДФ, незворотно модифікує АДФ-рецептори тромбоцитів. Тромбоцити, що увійшли у взаємодію з клопідогрелем, змінюються до кінця їх життєвого циклу. Нормальна функція тромбоцитів відновлюється зі швидкістю, що відповідає швидкості оновлення тромбоцитів.

З першого дня застосування у повторних добових дозах 75 мг препарату виявляється суттєве уповільнення АДФ-індукованої агрегації тромбоцитів. Ця дія прогресивно посилюється і стабілізується між 3 і 7 днями. При стабільному стані середній рівень пригнічення агрегації під дією добової дози 75 мг становить від 40 % до 60 %. Агрегація тромбоцитів і тривалість кровотечі повертаються до початкового рівня у середньому через 5 днів після припинення лікування.

Фармакокінетика.

Після застосування внутрішньо дози 75 мг швидко всмоктується з ШКТ.

Середні пікові концентрації у плазмі крові незміненого клопідогрелю (близько 2,2-2,5 нг/мл після однократної дози 75 мг перорально) досягалися приблизно через 45 хвилин після застосування. Абсорбція становить не менше 50 %, як показує екскреція метаболітів клопідогрелю із сечею. Клопідогрель і основний (неактивний) метаболіт, що циркулює в крові, in vitro оборотно зв’язуються з білками плазми крові людини (98 % і 94 % відповідно). Цей зв’язок залишається насичуваним in vitro в межах широкого діапазону концентрацій.

Клопідогрель екстенсивно метаболізується у печінці. In vitro та in vivo існує два основних шляхи його метаболізму: один відбувається з участю естераз та призводить до гідролізу з утворенням неактивного похідного карбонової кислоти (яке складає 85 % від усіх метаболітів, що циркулюють у плазмі крові), а до іншого залучені ферменти системи цитохрому Р450. Спочатку клопідогрель перетворюється на проміжний метаболіт 2-оксо-клопідогрель. У результаті подальшого метаболізму 2-оксо-клопідогрелю утворюється тіолове похідне – активний метаболіт. In vitro цей метаболічний шлях опосередкований ферментами CYP3A4, CYP2C19, CYP1A2 та CYP2B6. Активний метаболіт клопідогрелю, який був виділений in vitro, швидко та незворотно зв’язується з рецепторами на тромбоцитах, тим самим перешкоджаючи агрегації тромбоцитів.

Через 120 годин після застосування всередину, приблизно 50 % застосованої дози виділяється з сечею і 46 % – з калом. Після перорального застосування однократної дози період напіввиведення клопідогрелю становить близько 6 годин. Період напіввиведення основного (неактивного) метаболіта, що циркулює у крові, складає 8 годин після однократного та багаторазового застосування препарату.

Фармакогенетика. Кілька поліморфних ферментів CYP450 перетворюють клопідогрель у активний метаболіт, активуючи його. CYP2C19 бере участь в утворенні як активного метаболіта, так і проміжного метаболіта 2-оксо-клопідогрелю. Фармакокінетика активного метаболіта та антитромбоцитарні ефекти, за даними вимірювання агрегації тромбоцитів, відрізняються в залежності від генотипу CYP2C19. Алель CYP2C19*1 відповідає повністю функціонуючому метаболізму, тоді як алелі CYP2C19*2 та CYP2C19*3 відповідають ослабленому метаболізму. Дані алелі є відповідальними за 85 % алелей, що ослаблюють функцію у білих та 99 % у азіатів. До інших алелей, асоційованих з ослабленим метаболізмом, належать CYP2C19*4, *5, *6, *7 та *8, однак у населення вони зустрічаються значно рідше.

Профілактика проявів атеротромбозу у дорослих:

• у хворих, які перенесли інфаркт міокарда (початок лікування – через кілька днів, але не пізніше ніж через 35 днів після виникнення), ішемічний інсульт (початок лікування – через 7 днів, але не пізніше ніж через 6 місяців після виникнення) або у яких діагностовані захворювання периферичних артерій (ураження артерій і атеротромбоз судин нижніх кінцівок);
• у хворих із гострим коронарним синдромом:

? із гострим коронарним синдромом без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q), у тому числі у пацієнтів, яким було встановлено стент у ході проведення черезшкірної коронарної ангіопластики, у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (АСК);

? із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST у комбінації з ацетилсаліциловою кислотою (у хворих, які отримують стандартне медикаментозне лікування та яким показана тромболітична терапія).

Профілактика атеротромботичних та тромбоемболічних подій при фібриляції  передсердь. Клопідогрель у комбінації з АСК показаний дорослим пацієнтам з фібриляцією передсердь, які мають щонайменше один фактор ризику виникнення судинних подій, у яких існують протипоказання до лікування антагоністами вітаміну К (АВК) і які мають низький ризик виникнення кровотеч, для профілактики атеротромботичних та тромбоемболічних подій, у тому числі інсульту. Див. також розділ «Фармакологічні властивості».

Гіперчутливість до клопідогрелю або до будь-якого з компонентів препарату, тяжке порушення функцій печінки, гостра кровотеча (пептична виразка, внутрішньочерепний крововилив).

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій

Оральні антикоагулянти. Не рекомендується одночасне застосування з клопідогрелем, оскільки існує ризик підвищення інтенсивності кровотечі.

Інгібітори глікопротеїну ІІb/IIІа. Атерокард слід з обережністю призначати пацієнтам із підвищеним ризиком кровотечі через травму, хірургічне втручання або інші патологічні стани, при яких одночасно застосовують інгібітори глікопротеїну ІІb/IIІа.

Ацетилсаліцилова кислота (АСК). АСК не змінює інгібіторну дію клопідогрелю на АДФ-індуковану агрегацію тромбоцитів, але клопідогрель посилює дію АСК на агрегацію тромбоцитів, індуковану колагеном. Проте одночасне застосування 500 мг АСК 2 рази на добу впродовж 1 дня не спричинювало значущого збільшення часу кровотечі, подовженого внаслідок застосування клопідогрелю. Оскільки можлива взаємодія між клопідогрелем і ацетилсаліциловою кислотою з підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування цих препаратів потребує обережності. Незважаючи на це, клопідогрель і АСК застосовувалися разом до 1 року.

Гепарин. За даними дослідження, клопідогрель не потребував коригування дози гепарину та не змінював дію гепарину на коагуляцію. Одночасне застосування гепарину не змінювало інгібуючу дію клопідогрелю на агрегацію тромбоцитів. Оскільки можлива взаємодія між клопідогрелем і гепарином із підвищенням ризику кровотечі, одночасне застосування потребує обережності.

Тромболітичні засоби. Безпека одночасного застосування клопідогрелю, фібриноспецифічних або фібринонеспецифічних тромболітичних агентів та гепарину була досліджена у хворих із гострим інфарктом міокарда. Частота клінічно значущої кровотечі була аналогічною тій, що спостерігалася при одночасному застосуванні тромболітичних препаратів та гепарину з АСК.

Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП). Одночасне застосування клопідогрелю та напроксену може збільшувати кількість прихованих шлунково-кишкових кровотеч. Однак поки що немає даних щодо взаємодії препарату з іншими НПЗП і дотепер не з’ясовано чи зростає ризик кровотеч при застосуванні з усіма НПЗП. Тому необхідна обережність при одночасному застосуванні НПЗП, зокрема інгібіторів ЦОГ-2, з клопідогрелем.

Комбінація з іншими лікарськими засобами.

Оскільки клопідогрель перетворюється на свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього ферменту, може призвести до зменшення концентрації активного метаболіта клопідогрелю у плазмі крові, а також до зниження клінічної ефективності. Слід уникати одночасного застосування препаратів, які пригнічують активність CYP2C19.

До препаратів, що пригнічують активність CYP2C19, належать омепразол, езомепразол, флувоксамін, флуоксетин, моклобемід, вориконазол, флуконазол, тиклопідин, ципрофлоксацин, циметидин, карбамазепін, окскарбазепін та хлорамфенікол.

Інгібітори протонного насоса. Хоча докази свідчать про те, що ступінь пригнічення активності CYP2C19 під дією різних препаратів, що належать до класу інгібіторів протонного насоса, не є однаковим, існують дані, що вказують на можливість взаємодії практично з усіма препаратами цього класу. Тому слід уникати одночасного застосування інгібіторів протонного насоса, за винятком випадків, коли це є абсолютно необхідним. Немає доказів того, що інші препарати, які зменшують продукцію кислоти у шлунку, такі як, наприклад, Н2-блокатори (за винятком циметидину, який є інгібітором CYP2C9) або антациди, впливають на антитромбоцитарну активність клопідогрелю.

У результаті досліджень не було виявлено клінічно значущої взаємодії при застосуванні клопідогрелю одночасно з атенололом, ніфедипіном або з обома препаратами. Крім того, фармакодинамічна активність клопідогрелю залишилася практично незміненою при одночасному застосуванні з фенобарбіталом  та естрогеном.

Фармакокінетичні властивості дигоксину або теофіліну не змінювалися при одночасному застосуванні з клопідогрелем. Антацидні засоби не впливають на рівень абсорбції клопідогрелю.

Дані досліджень свідчать про те, що карбоксильні метаболіти клопідогрелю можуть пригнічувати активність цитохрому Р450 2С9. Це може потенційно підвищувати рівні в плазмі крові фенітоїну, толбутаміду та НПЗП, які метаболізуються за допомогою цитохрому  Р450 2С9. Незважаючи на це, результати досліджень свідчать, що фенітоїн і толбутамід можна безпечно застосовувати одночасно з клопідогрелем.

Не відмічено клінічно значущої взаємодії препарату з діуретиками, бета-адреноблокаторами, інгібіторами АПФ, блокаторами кальцієвих каналів, засобами, які розширюють коронарні судини, антацидами, антидіабетичними (включаючи інсулін), гіпохолестеринемічними, протиепілептичними засобами, антагоністами GPIIb/IIIa, при гормонозамісній терапії.

Особливості застосування

Кровотеча та гематологічні розлади. Через ризик розвитку кровотечі та гематологічних побічних дій слід негайно провести розгорнутий аналіз крові та/або інші відповідні тести, якщо під час застосування препарату спостерігаються симптоми, що свідчать про можливість кровотечі (див. розділ «Побічні реакції»). Як і інші антитромбоцитарні засоби, клопідогрель слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі внаслідок травми, хірургічного втручання або інших патологічних станів, а також у разі застосування пацієнтами АСК, гепарину, інгібіторів глікопротеїну IIb/IIІа або нестероїдних протизапальних препаратів, включаючи інгібітори ЦОГ-2. Необхідно уважно стежити за проявами у хворих симптомів кровотечі, у тому числі прихованої кровотечі, особливо у перші тижні лікування та/або після інвазійних процедур на серці та хірургічних втручань. Одночасне застосування клопідогрелю з пероральними антикоагулянтами не рекомендується, оскільки це може посилити інтенсивність кровотеч (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

У випадку планового хірургічного втручання, що тимчасово не потребує застосування антитромбоцитарних засобів, лікування клопідогрелем слід припинити за 7 днів до операції. Пацієнти повинні повідомляти лікаря (у тому числі стоматолога) про те, що вони застосовують клопідогрель, перед призначенням їм будь-якої операції або перед застосуванням нового лікарського засобу. Клопідогрель подовжує тривалість кровотечі, тому його слід обережно застосовувати пацієнтам з підвищеним ризиком кровотечі (особливо шлунково-кишкової та внутрішньоочної).

Пацієнтів слід попередити, що під час лікування клопідогрелем (окремо або у комбінації з АСК) кровотеча може зупинятися пізніше, ніж зазвичай, і що вони повинні повідомляти лікаря про кожний випадок незвичної (за місцем чи тривалістю) кровотечі.

Тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП). Дуже рідко спостерігалися випадки тромботичної тромбоцитопенічної пурпури (ТТП) після застосування клопідогрелю, іноді навіть після його короткочасного застосування. ТТП проявляється тромбоцитопенією та мікроангіопатичною гемолітичною анемією з неврологічними проявами, нирковою дисфункцією або гарячкою. ТТП є потенційно небезпечним станом, який може призводити до летального наслідку, і тому потребує негайного лікування, у тому числі і проведення плазмаферезу.

Набута гемофілія. Повідомлялося про випадки розвитку набутої гемофілії після застосування клопідогрелю. У випадках підтвердженого ізольованого збільшення АЧТЧ (активованого часткового тромбопластинового часу), що супроводжується або не супроводжується кровотечею, питання про діагностування набутої гемофілії має бути розглянуте. Пацієнти з підтвердженим діагнозом набутої гемофілії повинні знаходитися під наглядом лікаря і отримувати лікування; застосування клопідогрелю слід припинити.

Нещодавно перенесений ішемічний інсульт. Через недостатність даних не рекомендується призначати клопідогрель у перші 7 днів після гострого ішемічного інсульту.

Цитохром Р450 2 С19 (CYP2C19). Фармакогенетика: у пацієнтів із генетично зниженою функцією CYP2C19 спостерігається менша концентрація активного метаболіту клопідогрелю у плазмі крові та менш виражений антитромбоцитарний ефект. Зараз існують тести, які дають змогу виявити генотип CYP2C19 у пацієнта.

Оскільки клопідогрель перетворюється у свій активний метаболіт частково під дією CYP2C19, то застосування препаратів, які знижують активність цього ферменту, найімовірніше, призведе до зменшення концентрації активного метаболіту клопідогрелю у плазмі крові. Однак клінічне значення цієї взаємодії не з’ясоване. Тому запобіжним заходом є виключення одночасного застосування сильних та помірних інгібіторів CYP2C19 (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»; перелік інгібіторів CYP2C19 наведено у розділі «Фармакокінетика»).

Перехресна реактивність поміж тієнопіридинів. Слід перевірити наявність в анамнезі пацієнта гіперчутливості до інших тієнопіридинів (таких як тиклопідин, прасугрель), тому що надходили повідомлення про перехресну алергію поміж тієнопіридинів (див. розділ «Побічні реакції»). Застосування тієнопіридинів може призвести до виникнення алергічних реакцій від легкого до важкого ступеня тяжкості, таких як висипання, набряк Квінке, або гематологічних реакцій, таких як тромбоцитопенія і нейтропенія. Пацієнти, які в минулому мали в анамнезі алергічні реакції та/або гематологічні реакції на один тієнопіридин, можуть мати підвищений ризик розвитку тієї ж або іншої реакції на інший тієнопіридин. Рекомендується моніторинг на перехресну реактивність.

Порушення функцій нирок. Терапевтичний досвід застосування клопідогрелю пацієнтам з нирковою недостатністю обмежений, тому таким пацієнтам препарат слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Порушення функцій печінки. Досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та імовірністю виникнення геморагічного діатезу обмежений, тому таким хворим клопідогрель слід призначати з обережністю (див. розділ «Спосіб застосування та дози»).

Допоміжні речовини. Атерокард містить лактозу. Пацієнтам з такими рідкісними спадковими захворюваннями як непереносимість галактози, дефіцит лактази Лаппа або порушення мальабсорбції глюкози-галактози не слід застосовувати цей препарат.

Дорослі та хворі літнього віку. Атерокард призначати по 75 мг 1 раз на добу, незалежно від прийому їжі.

Для хворих із гострим коронарним синдромом (ГКС) без підйому сегмента ST (нестабільна стенокардія або інфаркт міокарда без зубця Q на ЕКГ) лікування клопідогрелем розпочинати з одноразової навантажувальної дози 300 мг, а потім продовжувати дозою 75 мг 1 раз на добу (з ацетилсаліциловою кислотою (АСК) у дозі 75-325 мг на добу). Оскільки застосування більш високих доз АСК підвищує ризик кровотечі, рекомендується не перевищувати дозу ацетилсаліцилової кислоти 100 мг. Оптимальна тривалість лікування формально не встановлена. Результати клінічних досліджень свідчать на користь застосування препарату до 12 місяців, а максимальний ефект спостерігався через 3 місяці лікування.

Хворим із гострим інфарктом міокарда з підйомом сегмента ST клопідогрель призначати по 75 мг 1 раз на добу, починаючи з одноразової навантажувальної дози 300 мг у комбінації з АСК, із застосуванням тромболітичних препаратів або без них. Лікування хворих віком від 75 років починати без навантажувальної дози клопідогрелю. Комбіновану терапію слід розпочинати якомога раніше після появи симптомів і продовжувати принаймні 4 тижні. Користь від лікування комбінацією клопідогрелю з АСК тривалістю понад 4 тижні при даному захворюванні не вивчалася.

Пацієнтам з фібриляцією передсердь клопідогрель застосовувати в однократній добовій дозі 75 мг. Разом із клопідогрелем слід розпочати та продовжувати застосування АСК (у дозі 75-100 мг на добу) (див. розділ «Фармакологічні властивості»).

У випадку пропуску прийому дози:

• якщо з моменту, коли потрібно було приймати чергову дозу, минуло менше 12 годин, пацієнт має негайно прийняти пропущену дозу, а наступну дозу вже приймати у звичайний час;
• якщо минуло більше 12 годин, пацієнт має прийняти чергову дозу у звичний час і не подвоювати дозу з метою компенсування пропущеної дози.

Діти та підлітки. Клопідогрель не слід застосовувати дітям, оскільки немає даних щодо ефективності препарату (див. розділ «Фармакодинаміка»).

Порушення функцій нирок. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам з порушенням функцій нирок обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Порушення функцій печінки. Терапевтичний досвід застосування препарату пацієнтам із захворюваннями печінки середньої тяжкості та імовірністю виникнення геморагічного діатезу обмежений (див. розділ «Особливості застосування»).

Діти

Безпека та ефективність застосування препарату у дитячому віці не встановлені.

З боку системи крові та лімфатичної системи: тромбоцитопенія, лейкоцитопенія, еозинофілія; нейтропенія, включаючи тяжку нейтропенію; тромботична тромбоцитопенічна пурпура (ТТП) (див. розділ «Особливості застосування»); апластична анемія, панцитопенія, агранулоцитоз, тяжка тромбоцитопенія, набута гемофілія А, гранулоцитопенія, анемія.

З боку імунної системи: сироваткова хвороба, анафілактоїдні реакції; перехресна гіперчутливість поміж тієнопіридинів (таких як тиклопідин, прасугрель) (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку нервової системи: внутрішньочерепні кровотечі (у деяких випадках – з летальним наслідком), головний біль, парестезія, запаморочення; зміна смакового сприйняття.

З боку органів зору: кровотеча в ділянку ока (кон’юнктивальна, окулярна, ретинальна).

З боку органів слуху та рівноваги: запаморочення.

З боку судинної системи: гематома; тяжкий крововилив, кровотеча з операційної рани, васкуліт, артеріальна гіпотензія.

З боку шлунково-кишкового тракту: шлунково-кишкові кровотечі, діарея, абдомінальний біль, диспепсія; виразка шлунка та дванадцятипалої кишки, гастрит, блювання, нудота, запор, метеоризм; ретроперитонеальний крововилив; шлунково-кишкові та ретроперитонеальні кровотечі з летальним наслідком, панкреатит, коліт (зокрема виразковий або лімфоцитарний), стоматит.

З боку гепатобіліарної системи: гостра печінкова недостатність, гепатит, аномальні результати показників функцій печінки.

З боку шкіри та підшкірної клітковини: підшкірний крововилив; висипання, свербіж, внутрішньошкірні крововиливи (пурпура); бульозний дерматит (токсичний епідермальний некроліз, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема), ангіоневротичний набряк, еритематозне висипання, кропив’янка, медикаментозний синдром гіперчутливості, медикаментозне висипання з еозинофілією та системними проявами (DRESS синдром), екзема, плескатий лишай.

З боку кістково-м’язової системи, сполучної та кісткової тканини: кістково-м’язові крововиливи (гемартроз), артрит, артралгія, міалгія.

З боку нирок та сечовивідної системи: гематурія; гломерулонефрит, підвищення рівня креатиніну в крові.

Психіатричні порушення: галюцинації, сплутаність свідомості.

Респіраторні, торакальні та медіастинальні порушення: носова кровотеча; кровотечі респіраторного шляху (кровохаркання, легеневі кровотечі), бронхоспазм, інтерстиціальний пневмоніт, еозинофільна пневмонія.

Загальні порушення: гарячка.

Лабораторні дослідження: подовження часу кровотечі, зниження кількості нейтрофілів і тромбоцитів.

Симптоми: подовжений час кровотечі з наступними ускладненнями.

Лікування: симптоматичне. При необхідності швидкої корекції подовженого часу кровотечі ефект препарату може бути усунений переливанням тромбоцитарної маси. Антидот фармакологічної активності клопідогрелю невідомий.

Через відсутність клінічних даних застосування клопідогрелю у період вагітності препарат небажано призначати вагітним жінкам (як застережний захід). Досліди на тваринах не виявили негативного впливу клопідогрелю на вагітність, розвиток ембріона/плода, пологи та постнатальний розвиток.

Невідомо, чи екскретується клопідогрель у грудне молоко. У дослідженнях на тваринах було показано, що він екскретується у грудне молоко, тому під час лікування препаратом годування груддю слід припинити.

Фертильність. Під час досліджень на лабораторних тваринах не було виявлено негативного впливу клопідогрелю на фертильність.

Здатність впливати на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або іншими механізмами

Препарат не впливає або має незначний вплив на швидкість реакції при керуванні автотранспортом або роботі з іншими механізмами. У випадках, якщо під час лікування препаратом спостерігається запаморочення, слід утримуватися від керування автотранспортом або роботи з іншими механізмами.

Термін придатності

3 роки.

Умови зберігання

В оригінальній упаковці при температурі не вище 25 ºС.

Зберігати у недоступному для дітей місці.

Упаковка

По 10 таблеток у блістері; по 1 або 4 блістери в пачці.

Категорія відпуску

За рецептом.

1 таблетка содержит клопидогреля 75 мг.
Вспомогательные компоненты: целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, лактозы моногидрат, крахмал прежелатинизированный, полиэтиленгликоль 6000, повидон К 25, железа оксид красный (Е 172).

Фармакодинамика
Основное действующее вещество – клопидогрель – избирательно угнетает связывание АДФ с рецепторами на поверхности тромбоцитов и последующую активизацию комплексов GPIIb/IIIa под влиянием АДФ, в результате чего происходит угнетение агрегации тромбоцитов. Также происходит угнетение агрегации тромбоцитов, индуцированное другими агонистами, путем блокировки повышения активности тромбоцитов освободившимся АДФ, необратимо изменяет АДФ-рецепторы тромбоцитов. Вступившие во взаимодействие с клопидогрелем тромбоциты меняют модификацию до конца своего жизненного цикла. Функция тромбоцитов приходит в норму спустя время, необходимое для естественного обновления этих клеток крови.

С первых суток использования в повторных дозировках 75 мг препарата регистрируют существенное угнетения АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов. Данный эффект прогрессивно усиливается, стабилизируясь в промежутке между 3-м и 7-м днями лечения. Средний уровень угнетения агрегации под действием дозировки 75 мг при стабильном состоянии составляет 40-60%. Длительность кровотечения и скорость агрегации тромбоцитов возвращаются к исходному уровню в среднем спустя 5 дней после завершения терапии.

Фармакокинетика
После перорального приема препарата в дозировке 75 мг происходит быстрое всасывание в ЖКТ. Усредненные пиковые концентрации неизмененного клопидогреля в плазме крови (в количестве 2,2–2,5 нг/мл после однократного перорального приема 75 мг препарата) достигались через 45 минут после приема Атерокарда. Выведение клопидогреля с мочой показывает, что абсорбция действующего вещества составляет не менее 50%. В экспериментах in vitro клопидогрель и его неактивный метаболит в плазме крови обратимо связываются с белками, данная связь сохраняет свою насыщенность в пределах большого диапазона концентраций.

Естественный метаболизм клопидогреля осуществляется в печени. In vivo и in vitro существует два пути метаболизма. Первый проходит с участием эстераз, приводя к гидролизу с образованием интактного производного карбоновой кислоты (данное соединение составляет 85% всех метаболитов, находящихся в крови). Второй путь метаболизма осуществляется при участии ферментной системы цитохрома Р450. Сначала из клопидогреля образуется промежуточный метаболит 2-оксо-клопидогрель, который в дальнейшем превращается в активный метаболит (тиоловое производное). Выделенный in vitro активный метаболит быстро и необратимо вступает во взаимодействие с рецепторным аппаратом тромбоцитов, что нарушает агрегацию тромбоцитов.

Около 50% введенной дозы выводится с мочой и около 46% с калом спустя 120 часов. Время полувыведения однократной дозы составляет 6 ч. Время полувыведения неактивного метаболита составляет 8 часов (как после однократного, так и после многократного приема).

Профилактика атеротромботических симптомов у взрослых:
— у пациентов с острым коронарным синдромом;
— у лиц, перенесших инфаркт миокарда (начинать терапию необходимо через несколько дней, но не более чем через 35 дней от начала инфаркта), ишемический инсульт (начинать терапию необходимо через 7 дней, но не более чем через 6 месяцев с момента инсульта), или у пациентов с выявленными заболеваниями периферических артерий (атеротромбоз сосудов нижних конечностей и поражение артерий);
— у пациентов без подъема сегмента ST на ЭКГ (инфаркт миокарда без зубца Q или нестабильная стенокардия), в том числе у лиц, которым был установлен стент во время проведения чрескожной коронарной ангиопластики, комбинируя с ацетилсалициловой кислотой;
— у больных с острым инфарктом миокарда, при подъеме сегмента ST в сочетании с ацетилсалициловой кислотой (у пациентов, получающих стандартную медикаментозную терапию и которым необходимо тромболитическое лечение).

Взрослым людям и больным пожилого возраста необходимо принимать по 1 таблетке (75 мг) внутрь один раз в сутки, независимо от приема пищи.
Пациентам с острым коронарным синдромом без подъема сегмента ST (инфаркт миокарда без зубца Q или нестабильная стенокардия) в начале лечения назначается нагрузочная доза, составляющая 300 мг. Затем назначается 1 таблетка (75 мг) один раз в сутки, сочетая с ацетилсалициловой кислотой в дозировке 75–325 мг/сут. Оптимальная длительность терапии не установлена. По результатам исследований максимальный эффект регистрировался через 3 месяца от начала лечения, а польза от применения препарата – 12 месяцев.

Пациентам с острым инфарктом миокарда, у которых на ЭКГ регистрируется подъем сегмента ST, препарат назначается в дозировке 75 мг один раз в сутки. Начать прием Атерокарда необходимо с нагрузочной дозы в 300 мг в сочетании с ацетилсалициловой кислотой. Лечение пациентов старше 75 лет необходимо проводить без нагрузочной дозы. Комбинированную терапию Атерокарда и ацетилсалициловой кислоты необходимо начинать сразу же после появления симптомов и продолжать на протяжении 4 недель. Польза от более длительного приема не была доказана.
У пациентов с замедленным метаболизмом CYP 2C19 регистрировали пониженный ответ на лечение Атерокардом. Оптимальный режим дозирования для таких пациентов пока не установлен.

Опыт применения Атерокарда у пациентов с почечной недостаточностью ограничен. Назначать препарат таким лицам необходимо с осторожностью. Также с осторожностью Атерокард назначается пациентам с заболеваниями печени и лицам с высоким риском развития геморрагического диатеза.

Со стороны кроветворной системы: лейкопения, тромбоцитопения, эозинофилия, нейтропения (включая выраженную), тромботическая тромбоцитопеническая пурпура, панцитопения, анемия (в том числе апластическая), тяжелая тромбоцитопения, гранулоцитопения, агранулоцитоз.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: гематомы, тяжелые кровоизлияния, артериальная гипотензия, васкулит, кровотечение из послеоперационных ран.
Со стороны системы пищеварения: диарея, диспепсия, боль в животе, желудочно-кишечные кровотечения, запор, тошнота, язва желудка, рвота, гастрит, метеоризм. Реже может быть колит (в том числе лимфоцитарный или язвенный), панкреатит, стоматит, желудочно-кишечные и ретроперитонеальные кровотечения с летальным исходом.

Со стороны печени: гепатит, острая печеночная недостаточность, нарушения функциональных печеночных проб.
Со стороны центральной нервной системы: парестезии, головокружение, головная боль, внутричерепное кровотечение (иногда заканчивающееся летальным исходом), галлюцинации, нарушение вкуса, спутанность сознания.
Со стороны органов чувств: ретинальные, окулярные, конъюнктивальные кровотечения; головокружения, связанные с патологией уха или лабиринта.
Со стороны кожных покровов и подкожной клетчатки: подкожные кровоизлияния, зуд, пурпура, кожная сыпь, эритематозная сыпь, ангионевротический отек, буллезный дерматит (синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема, токсический эпидермальный некролиз), плоский лишай, экзема, крапивница.

Со стороны дыхательной системы: носовые кровотечения, кровотечения органов дыхания (легочное кровотечение, кровохарканье), интерстициальный пневмонит, бронхоспазм.
Со стороны опорно-двигательной системы: артрит, гемартроз, миалгия, артралгия.
Со стороны системы мочевыделения: гематурия, повышение уровня креатинина в крови, гломерулонефрит.
Реакции гиперчувствительности: анафилактические реакции, сывороточная болезнь.
Изменение лабораторных показателей: снижение уровня тромбоцитов и нейтрофилов, удлинение времени кровотечения.
Прочие побочные эффекты: лихорадка, кровотечение в местах инъекций.

Повышенная чувствительность к клопидогрелю и другим компонентам препарата, тяжелые заболевания печени, повышенный риск развития кровотечений (внутричерепные кровоизлияния, пептическая язва), нарушение мальабсорбции глюкозы-галактозы или дефицит лактазы Лаппа, возраст до 18 лет, беременность и лактация.

Атерокард не рекомендуется принимать беременным в связи с отсутствием клинических исследований по применению клопидогреля в период беременности. Опыты, проводимые на животных, не выявили отрицательного влияния клопидогреля на развитие эмбриона и плода. Было доказано, что клопидогрель проникает в грудное молоко, поэтому во время терапии Атерокардом необходимо прекратить грудное вскармливание.

Ингибиторы протеина ІІb/IIIа. Препарат необходимо с осторожностью назначать пациентам, имеющим высокий риск развития кровотечения из-за оперативного вмешательства, травмы или иных патологических состояний, при которых требуется применение ингибиторов протеина ІІb/IIIа.
АСК. АСК не влияет на ингибиторное действие клопидогреля в отношении АДФ-индуцированной агрегации тромбоцитов, но клопидогрель способствует усиление действия АСК на агрегацию тромбоцитов под действием коллагена. Одновременный прием 500 мг АСК два раза в сутки в течение одного дня не привел к значительному изменению времени кровотечения. Одновременный прием Атерокарда и АСК требует осторожности, поскольку существует риск развития кровотечения.

Оральные антикоагулянты. В связи с высоким риском развития кровотечений не рекомендуется совместный прием оральных антикоагулянтов и Атерокарда.
Гепарин. Исследования показывают, что применение клопидогреля не влияет на действие гепарина и не требует корректировки дозы последнего. Прием гепарина не влиял на эффект клопидогреля. Но в связи с повышенным риском развития кровотечения одновременный прием данных препаратов не рекомендуется.
Тромболитические средства. Безопасность совместного приема Атерокарда, фибринонеспецифических или фибриноспецифических тромболитических средств и гепарина была изучена у пациентов с острым инфарктом миокарда. Вероятность развития кровотечения была выявлена такая же, как и при совместном использовании тромболитических средств и гепарина с АСК.

НПВС. Одновременное использование Атерокарда и напроксена увеличивает риск развития острых желудочно-кишечных кровотечений. Данных о взаимодействии клопидогреля с другими нестероидными противовоспалительными средствами нет.
Комбинация с другими лекарственными препаратами. Поскольку активный метаболит клопидогреля образуется под действием CYP 2C19, то использование лекарственных средств, снижающих активность данного фермента, приводит к снижению концентрации активного метаболита и, следовательно, к снижению клинического эффекта Атерокарда. Поэтому необходимо избегать одновременного приема Атерокарда и препаратов, влияющих на активность CYP 2C19. К таким лекарственным средствам относят: эзомепразол, омепразол, флуоксэтин, флувоксамин, моклобемид, вориконазол, тиклопидин, флуконазол, ципрофлоксацин, карбамазепин, циметидин, хлорамфеникол и окскарбазепин.

Ингибиторы протонной помпы. Доказано, что степень угнетения работы фермента CYP 2C19 под действием препаратов из группы ингибиторов протонной помпы неодинаковая. Существующие данные указывают на возможность взаимодействия Атерокарда и любого из препаратов данной группы. Нет убедительных данных о том, что другие лекарственные средства, снижающие выработку соляной кислоты (антациды, Н2-блокаторы), влияют на антитромбоцитарный эффект Атерокарда.
Совместное использование Атерокарда с атенололом и нифедипином не изменяло клинической эффективности данных препаратов. Кроме того, фармакодинамические свойства клопидогреля оставались неизменными при одновременном применении с циметидином, дигоксином, теофиллином, эстрогеном и фенобарбиталом.
Антацидные средства не оказывают влияния на уровень абсорбции клопидогреля.
Исследования показывают, что карбонильные производные клопидогреля способны угнетать работу цитохрома Р450 2С9. Потенциально это может вызвать повышение в плазме крови концентрации НПВП, толбутамида и фенитоина, метаболизм которых происходит под действием цитохрома Р450 2С9. Но результаты исследований показывают, что толбутамид и фенитоин можно безопасно принимать совместно с Атерокардом.

Не выявлено клинически значимого взаимодействия между Атерокардом и блокаторами бета-адренорецепторов, диуретиками, блокаторами кальциевых каналов, ингибиторами АПФ, антацидами, средствами, расширяющими коронарные сосуды, антидиабетическими, противоэпилептическими, гипохолестеринемическими средствами, препаратами гормонозаместительной терапии, антагонистами гликопротеина IIb/IIIa.

Симптомами передозировки является удлинение времени кровотечения с последующими осложнениями.
Показано симптоматическое лечение. Быстрая коррекция может быть произведена с использованием тромбоцитарной массы.

Таблетки, покрытые оболочкой, 75 мг № 10, 40.

При температуре не более 25 градусов Цельсия в оригинальной упаковке.

Плавикс, Лодигрель, Плагрил, Клопидогрел, Тромбонет.
Смотрите также список аналогов препарата Атерокард.

Если во время приема Атерокарда появились симптомы, свидетельствующие о повышенном риске развития кровотечения, следует провести развернутый анализ крови и другие соответствующие тесты из-за возможных побочных гематологических эффектов.
В случае планового оперативного лечения, при котором временно не требуется прием антитромбоцитарных лекарственных средств, лечение Атерокардом следует прекратить за 7 дней до намеченной операции.
Пациентов необходимо предупреждать, что во время приема Атерокарда (отдельно или в комплексе с АСК) любое кровотечение может останавливаться позже, чем обычно. Необходимо сообщать врачу о любом возникновении необычного (по длительности, локализации и интенсивности) кровотечения.

Перед применением нового лекарственного средства или накануне хирургического вмешательства пациентам необходимо заранее сообщать врачу о приеме Атерокарда.
Очень редко отмечалось возникновение тромботической тромбоцитопенической пурпуры после приема Атерокарда, иногда даже кратковременного. Симптомами тромбоцитопенической пурпуры является тромбоцитопения и гемолитическая анемия, сопровождающиеся неврологическими нарушениями, лихорадкой и почечной дисфункцией. Тромбоцитопеническая пурпура – угрожающее жизни состояние, поэтому требует немедленного лечения (плазмоферез).
В связи с недостаточностью данных не рекомендовано применение Атерокарда в течение семи дней после перенесенного ишемического инсульта.
По литературным данным, у пациентов со сниженной функцией CYP 2C19 отмечается меньшая концентрация активного метаболита в крови, следовательно, и менее выраженное антитромбоцитарное действие.

Опыт использования Атерокарда у пациентов с нарушением функции печени отсутствует, в связи с этим прием препарата таким лицам не рекомендован.
Одним из вспомогательных компонентов препарата является лактоза, поэтому лицам с такими наследственными патологиями, как дефицит лактазы Лаппа, непереносимость галактозы или нарушение мальабсорбции глюкозы-галактозы, лекарственное средство принимать не рекомендуется.
Эффективность и безопасность использования препарата в возрасте до 18 лет не установлены.
Препарат обладает незначительным влиянием на скорость реакций при управлении механическими транспортными средствами и работе с иными механизмами. Необходимо отказаться от управления транспортным средством, если во время приема Атерокарда наблюдается головокружение.

Инструкция составлена коллективом авторов и редакторов сайта Piluli. Список авторов справочника лекарств представлен на странице редакции сайта: Редакция сайта.

Обратите внимание!

Описание препарата Атерокард на этой странице – носит информационный характер и является упрощенной авторской версией сайта https://apteka.net.ua/ru. Целью размещения данной информации является ознакомление посетителя сайта с услугами, продуктами, информацией и другими материалами сети аптек «Бажаємо здоров’я» и «Аптека твоєї родини».

Самолечение может быть вредным для вашего здоровья. Рекомендуем перед покупкой и/или использованием препарата посетить врача и обязательно ознакомиться с инструкцией производителя.